Справа № 751/10454/24 Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г.
01 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Коренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Марусик Андрій Ігорович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, третя особа: інспектор Чернігівського районного управління поліції ГУНП України в Чернігівській області старший лейтенант Марусик А.І. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3497687 від 17.11.2024 року.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджується факт вчинення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням встановленого законом порядку з огляду на позбавлення ОСОБА_1 гарантованого Конституцією України права на отримання правової допомоги.
Також, зазначає, що з відеозапису не вбачається, що він був не пристебнутий паском безпеки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом Марусиком А.І., 17.11.2024 року винесено постанову серії ЕНА №3497687 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП і накладено штраф у розмірі 510 грн. (а.с.10)
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої була вручена позивачеві після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що громадянин ОСОБА_1 17.11.2024 року о 18 год 07 хв, на дорозі Р-56 Чернігів-Пакуль-КПП Славутич 8 км., керуючи транспортним засобом «Renault ZOE», реєстраційним номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. п.2.3 «в» ПДР.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault ZOE», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не був пристебнутий ременем безпеки.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу ст. ст. 121, 245, 251, 268, 271, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вчинення Позивачем правопорушення підтверджується матеріалами справи, якими також спростовується твердження останнього про порушення інспектором поліції права на отримання правової допомоги.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Завданням КпАП України є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 указаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 ПДР останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пп. «в» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Отже, користування ременями безпеки є обов'язком водія (за умови обладнання автомобіля таким засобом), недотримання якого є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КпАП України.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Дослідивши в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, колегія суддів, зазначає, що з нього не вбачається, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не використовував ремінь безпеки в автомобілі.
Викладене, на переконання судової колегії, дає підстави не погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 5 ст. 121 КпАП України.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.
Як було встановлено судом матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, інкримінованого йому в оскаржуваній постанові.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в повному обсязі.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: інспектор Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Марусик Андрій Ігорович про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 1514,00 грн.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3497687 від 17.11.2024 року.
Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено «01» квітня 2025 року.