Справа № 761/32878/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Волошин В.М.
Іменем України
01 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20.12.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік М.І. про накладення адміністративного стягнення 27.08.2024 2КІ № 0000815321, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - закрити.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік М.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000815321 від 27 серпня 2024р. притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення частини першої статті 122 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 о 13:51 год. на вул. Гоголівській, 11/39, в м. Києві, було зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР України, чим порушено вимоги цього дорожнього знаку ПДР України, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: АРМ інспектора.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у зв'язку із порушенням вимог дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено".
Так, частина перша статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, зокрема, вимог дорожніх знаків, правил зупинки, стоянки.
Так, згідно вимог ПДР знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до пункту 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Зона дії знаків 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту .
Таким чином, порушенням вимог знаку 3.34 "Зупинку заборонено" є зупинка транспортного засову у зоні дії цього знаку, яка розпочинається від місця його встановлення.
Із наданих сторонами матеріалів судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортний засіб позивача був припаркований на вул. Гоголівській, 11/39 в м. Києві, а саме на початку вулиці Гоголівської праворуч у напрямку руху до перехрестя із вулицею Олеся Гончара.
Будь-яких доказів тому, що на початку вулиці Гоголівської у напрямку руху до перехрестя із вулицею Олеся Гончара встановлений знак 3.34 "Зупинку заборонено" матеріали справи не містять. Більше того, відсутність вказаного знаку у наведеному місці спростовують фотоматеріали, надані позивачем, а також і відомості, що надані КП «Центр організації дорожнього руху».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірний транспортний засіб позивача не перебував у зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", у зв'язку із цим посилання відповідача на порушення позивачем вимог цього знаку та притягнення позивача до відповідальності є безпідставним.
Натомість, відповідач, з яким погодився також і суд першої інстанції, вказав про те, що на спірний транспортний засіб поширювалася дія знаку 3.34 "Зупинку заборонено" із табличкою 7.2.4, що встановлені наприкінці вулиці Гоголівської у напрямку руху до перехрестя із вулицею Олеся Гончара.
Проте, колегія суддів наголошує на тому, що згідно вимог ПДР табличка 7.2.4 лише інформує про перебування у зоні дії знаків 3.34-3.37 та жодним чином не розповсюджує їх дію на ділянку дороги, що розташована до їх встановлення. Тому, помилковими є доводи відповідача та мотиви суду першої інстанції про те, що встановлення таблички 7.2.4 разом зі знаком 3.34 розповсюджує дію останнього на всю вулицю, зокрема до встановлення цього знаку.
Більше того, водія/власника транспортного засобу не може бути притягнуто до відповідальності за порушення вимоги дорожнього знаку, який знаходиться далеко попереду та/або поза межами його видимості.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,2 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20.12.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік М.І. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення 27.08.2024 2КІ № 0000815321.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку