Справа № 620/12383/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
18 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Ключковича В.Ю.
за участю секретаря: Рожок В. В.
представника позивача Підгорного К. Є., представника відповідача Золотаринець В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 10 грудня 2024) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" до Чернігівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "«Експрес-Транс 2000» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2024 №UA102000202415 та від 10.07.2024 №UA102000202416 на загальну суму 425 368,01 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Чернігівською митницею Державної митної служби України на підставі наказу від 23.05.2024 №88 проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 25.07.2019 №UA102230/2019/635657, від 06.12.2019 №UA102230/2019/639786, від 06.12.2019 №UA102230/2019/639799, від 24.12.2019 №UA102030/2019/650587, від 23.07.2020 №UA102030/2020/636836, від 26.11.2020 №UA102030/2020/640356,від 26.11.2020 №UA102030/2020/640352.
Проведеною перевіркою встановлено, що:
25.07.2019 позивачем до митниці подана митна декларація (далі - МД) №UA102230/2019/635657 на товар «Сідельний тягач колісний марка SCANIA; модель R410; шасі/кузова № НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4х2; робочий об'єм циліндрів - 12742 см3; потужність - 302 kw; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 6; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні. Торговельна марка: SCANIA. Виробник: SCANIA. Країна виробництва-SE».
06.12.2019 позивачем до митниці подані МД №UA102230/2019/639786, №UA102230/2019/639799 на товар «Напівпричіп самоскид, бувший у використанні, вкомплектований тентом, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування: марка KEMPF, модель SKM 35/3, номер кузова - немає даних; номер шасі(VIN) - НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення - 2009; вантажопідйомність - 32000кг, маса в разі максимального завантаження - 39000 кг. Торговельна марка: KEMPF. Виробник: Fahrzeugbau KEMPF GmbH & Co. KG. Країна виробництва - DE» тана товар «Сідельний тягач колісний марка SCANIA; модель R490; шасі/кузова № НОМЕР_3 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4х2; робочий об'єм циліндрів - 12742 см3; потужність - 360 kw ; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2015; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 6; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні. Торговельна марка: SCANIA. Виробник: SCANIA. Країна виробництва - SE».
24.12.2019 позивачем до митниці подана МД №UA102030/2019/650587 на товар «Напівпричіп самоскид, бувший у використанні, вкомплектований тентом, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування: марка KEMPF, модель SKM 35/3, номер кузова - немає даних; номер шасі(VIN) - НОМЕР_4 ; календарний рік виготовлення - 2012; вантажопідйомність - 32180 кг. Маса в разі максимального завантаження 39000 кг. Торговельна марка: KEMPF. Виробник: Fahrzeugbau KEMPF GmbH & Co. KG. Країна виробництва - DE».
23.07.2020 позивачем до митниці подана МД №UA102030/2020/636836 на товар «Сідельний тягач колісний: марка SCANIA; модель R410; шасі/кузова № НОМЕР_5 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4х2; робочий об'єм циліндрів - 12742 см3; потужність - 302 kw ; календарний рік виготовлення - 2015; модельний рік виготовлення - 2015; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 6; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні. Торговельна марка: SCANIA. Виробник: SCANIA. Країна виробництва - SE».
26.11.2020 позивачем до митниці подані МД №UA102030/2020/640356, №UA102030/2020/640352 на товар «Сідельний тягач колісний: марка SCANIA; модель R 420; шасі/кузова № НОМЕР_6 ; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; колісна формула - 4х2; робочий об'єм циліндрів - 11705 см3; потужність - 309 kw; календарний рік виготовлення - 2008; модельний рік виготовлення - 2008; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО 5; призначений для перевезення напівпричепів, по дорогах загального користування; бувший у використанні. Торговельна марка: SCANIA. Виробник: SCANIA NEDERLAND BV. Країна виробництва - NL» та товар «Напівпричіп самоскид, бувший у використанні, укомплектований тентом, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування: марка KEMPF, модель SKM 35/3, номер кузова/шасі - НОМЕР_7 ; календарний рік виготовлення - 2008; вантажопідйомність - 33360кг. Маса в разі максимального завантаження - 39000 кг. Торговельна марка: KEMPF. Виробник: Fahrzeugbau KEMPF GmbH & Co. KG. Країна виробництва - DE».
У графі 36 вищевказаних МД зазначений код преференції із застосуванням пільги « 410» (преференція зі сплати ввізного мита « 410») - Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка I-A «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони], у редакції, що діяла на час митного оформлення.
Згідно з наданими до митного контролю документів на товари, зокрема, сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 17.07.2019 №D627290, 28.11.2019 №D627294, 28.11.2019 №D627295, від 10.12.2019 №D627299, 15.07.2020 №D403260, від 17.11.2020 №D403264, від 17.11.2020 №D403262 країною походження вищезгаданих транспортних засобів, що ввозилися на митну територію України, є Європейський Союз.
Подання вищезазначених сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 стало підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі по сплаті мита відповідно до Доповнення 1 «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Інші офіційні реєстраційні чи довідкові документи, в яких зазначена країна походження товару в матеріалах митного оформлення були відсутні.
Під час митного оформлення товарів за вищезазначеними МД позивачем у гр. 34 заявлено код країни походження товару- EU та застосована умовно нарахована ставка 10% ввізного мита на товар та умовно нараховано мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код платежу - 020, спосіб сплати 06), та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (код платежу - 028, спосіб сплати 01).
Північна митниця Держмитслужби листом від 11.06.2021 №7.11-2/7.11-15- 01/15/4/4995 звернулась до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби з проханням про проведення перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 17.07.2019 №D 627290, від 28.11.2019 №D 627294, від 28.11.2019 №D 627295, від 10.12.2019 №D 627299, від 15.07.2020 №D 403260, від 17.11.2020 №D 403262, від 17.11.2020 №D 403264, виданих уповноваженим органом Німеччини та поданих при митному оформленні за митними деклараціями від 25.07.2019 №UA102230/2019/635657, від 06.12.2019 №UA102230/2019/639786, від 06.12.2019 №UA102230/2019/639799, від 24.12.2019 №UA102030/2019/650587, від 23.07.2020 №UA102030/2020/636836, від 26.11.2020 №UA102030/2020/640356,від 26.11.2020 №UA102030/2020/640352 відповідно, з метою перевірки автентичності та достовірності заявлених позивачем відомостей.
Державна митна служба України листом від 28.10.2021 №15/15-03-01/11/4962 звернулась до уповноваженого органу Німеччини з метою проведення перевірки вищезгаданих сертифікатів з перевезення товарів EUR.1.
Листом Державної митної служби України від 15.07.2022 №15/15-03-01/7.11/2450 до Чернігівської митниці передано матеріали про результати перевірки уповноваженим органом Німеччини (лист від 13.07.2022 №Z4215F-1130/21-1, з перекладом на англійську мову та лист від 08.06.2022 №Z4215В-В1202-368/21, з перекладом на англійську мову), відповідно до якої сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 17.07.2019 №D 627290, від 28.11.2019 №D 627294, від 28.11.2019 №D 627295, від 10.12.2019 №D 627299, від 15.07.2020 №D 403260, від 17.11.2020 №D 403262, від 17.11.2020 №D 403264 визнано автентичними, проте не підтверджено преференційне походження транспортних засобів, вказаних у даних сертифікатах, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, про що свідчить відмітка у графі 14 сертифікатів, яка зроблена митними органами Договірної сторони - експортера.
Оскільки під час проведення перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 17.07.2019 №D 627290, від 28.11.2019 №D 627294, від 28.11.2019 №D 627295, від 10.12.2019 №D 627299, від 15.07.2020 №D 403260, від 17.11.2020 №D 403262, від 17.11.2020 №D 403264 було встановлено, що останні видані на спірні товари, що не відповідають визначенням в підпункті (b) пункту 1 статті 2 Доповнення I «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (підпункт (b) пункту 1 статті 2: «товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5»), відповідач дійшов висновку, що такі товари не можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу та не підлягають митному оформленню із застосуванням преференційної (код пільги 410) пільги.
За результатами проведення перевірки митницею складено Акт перевірки від 14.06.2024 №1/24/7.11-19-12/35305804, відповідно до якого встановлене неумисне порушення позивачем підпункту (а) пункту 1 статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованого Законом України від 08.11.2017 №2187-VІІІ; частин 1, 3 статті 43, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України та вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
Позивач не погодився з результатами документальної невиїзної перевірки та подав до митниці заперечення від 01.07.2024 №03 на Акт перевірки. Митницею було розглянуто заперечення позивача та прийнято рішення у вигляді Висновку від 08.07.2024 № 2/7.11-19-21 про залишення висновків Акту без змін.
На підставі Акту перевірки митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2024 №UA102000202415, №UA102000202416, відповідно до яких позивачу:
- за платежем «ввізне мито» збільшено суму грошового зобов'язання на суму 332 371,22 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 19 875,11 грн;
- за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» збільшено суму грошового зобов'язання на суму 66 474,24 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6 647,44 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ), чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.
Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
В той же час відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв'язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення.
Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість до стягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю. Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.
Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених- у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або па територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною третьою статті 345 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних виїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.
Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для робота посадових осіб митного органу перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні митного органу. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує, формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з ст.354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою.
Як передбачає ч.6 ст.345 Митного кодексу України, результати перевірки є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до ч.2 ст.345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1, 2, 6 ст.36 Митного кодексу України передбачають, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом ч.1 ст.43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до ч.3 ст. 43 Митного кодексу України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Згідно з ч.8 ст.43 Митного кодексу України у разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
За змістом ч.9 ст.43 Митного кодексу України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до ч.1, 2 ст.44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Закон України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікував Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).
Згідно з ч.1 ст.26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол І).
Частина 1 ст.2 розділу 2 Протоколу І передбачає, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до ст.6 цього Протоколу.
Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, в якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Стаття 28 Протоколу І передбачає, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Згідно з положеннями Закону України від 08.11.2017 №2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція). Дана Конвенція набрання чинності для України 01.02.2018.
Положеннями ст.32, 33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачено процедуру перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Зокрема, відповідно до ст.32 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) з метою забезпечення правильного застосування Протоколу І Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.
Стаття 33 Протоколу І (Доповнення І Конвенції) передбачає, що митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу І (Доповнення І Конвенції).
Відповідно до ч.1 ст.289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання (п. 4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п. 5).
Згідно з п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився із доводами митного органу, що надані до митного оформлення сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 17.07.2019 №D 627290, від 28.11.2019 №D 627294, від 28.11.2019 №D 627295, від 10.12.2019 №D 627299, від 15.07.2020 №D 403260, від 17.11.2020 №D 403262, від 17.11.2020 №D 403264, з відповідною відміткою у графі 14 «Результати перевірки», не можуть бути належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за відповідними МД і не надають статус преференційного походження імпортованим товарам відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а отже і не є підставою для застосування Товариством преференції по сплаті ввізного мита.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огялду на наступне.
Згідно ч. ч.1 та 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару є документом, що однозначно підтверджує країну походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (ч. 3 ст. 44 МК України). Вказана норма узгоджується з ч. 1 ст. 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію), відповідно до якої товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Так, у відповідності до ч. 1 цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Таким чином факт оформлення Митним органом Федератимвною Респумблікою Німемччини сертифікатів з перевезення товару свідчить про ідентифікацію товару та країни походження, а також вказує на те, що у Митного органу Федератимвної Респумбліки Німемччини не виникало сумнівів щодо вказаних обставин.
При цьому, приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, у тому числі і сертифікату з перевезення товару EUR.1, а отже, не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав не враховувати ті дані, які були перевірені митницею при оформленні експортної декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні позивачем декларацій, що виявились спірними, у митного органу не виникло сумнівів щодо належності та достатності для здійснення митного оформлення товару згідно поданих позивачем разом із декларацією документів.
Колегія суддів погоджується із твердженням позивача про те, що відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, покладається виключно на експортера (продавця).
Сертифікат є офіційним документом, у відповідності до якого настають визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності.
Стороною відповідача не надано судам першої та апеляційної інстанцій, доказів визнання недійсним сертифікату з перевезення товару форми EUR.l чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.
Отже, спірні сертифікати з перевезення товару форми EUR.l є чинним документом, що підтверджує походження товару з країни Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.
Статтею 17 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, на звернення митниці щодо перевірки сертифікатів походження товарів форми EUR.1 отримана відповідь уповноваженого органу Німеччини від 13.07.2022 №Z4215F-1130/21-1 та від 08.06.2022 №Z4215В-В1202-368/21 (а.с.166, 167), з перекладом (а.с.172, 173) про те, що спірні сертифікати з перевезення товару форми EUR.l є справжніми, проте вказані в них товари не відповідають критеріям походження, зазначеним у Протоколі №1 до Угоди між Європейським Союзом та Україною.
Слід зауважити, що умовами Протоколу встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Поряд із цим, із змісту вказаної відповіді вбачається, що таку відповідь надано за результатом перевірки сертифікував, тоді як відомості про перевірку експортера та/або походження товарів відповідь не містить.
Слід зауважити, що спірні сертифікати, автентичність яких підтверджено митним органом Німеччини, містять повну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні. Вищезазначені сертифікати видані експортеру - TruckBox GmdH (Німеччина) за його зверненням, а тому саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у цьому сертифікаті, необхідної для підтвердження походження товару.
Крім того, положенням пункту 2 частини 2 статі 351 МК України, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Отже проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727.
Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку № 727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.
Суд зазначає, що в акті перевірки 14.06.2024 № 1/24/7.11-19-12/355305804 відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов'язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень. Відповідно й наведеного не встановлено в ході розгляду справи.
З поданих доказів не має можливості зробити висновок, які саме обставини передували проведенню перевірки сертифікатів уповноваженим органом Німеччини, у зв'язку з чим та на підставі якої інформації проводилася така перевірка, при цьому при проведенні відповідачем документальної невиїзної перевірки такі обставини не встановлювалися.
Виключно лист уповноваженого органу Німеччини суд не вважає достатнім доказом для висновку, що позивачем неправомірно використав преференційний режим при розмитненні імпортованого товару та у його діях наявні порушення митного законодавства, більш того, таким листом підтверджено автентичність сертифікатів.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що Чернігівською митницею Державної митної служби України не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 10.07.2024 №UA102000202415 та від 10.07.2024 №UA102000202416, а отже позов товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000» підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" до Чернігівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Транс 2000" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської митниці Державної митної служби України від 10.07.2024 №UA102000202415 та від 10.07.2024 №UA102000202416.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 31.03.2025)