Справа № 761/28277/22 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
01 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 КАС України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
15 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у м. Києві) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову від 05 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 16315 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
ОСОБА_1 не погоджується із накладенням адміністративного стягнення, оскільки не є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення. Здійснення операцій, пов'язаних із прийманням та видачею готівкових коштів через касу, належить до посадових обов'язків касирів ТОВ «ОТК «Європлюс», а не головного бухгалтера Товариства. Крім того, адміністративне стягнення було накладено з порушенням строків, визначених статтею 38 КУпАП. Також вважає необґрунтованим визначений розмір штрафу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ ДПС ум. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 від 09 листопада 2022 року, справу про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 496, 20 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 470, 00 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення, інкриміноване ОСОБА_1 , є разовим і було вчинене 18 серпня 2022 року, а тому постанова про накладення штрафу від 05 грудня 2022 року винесена з порушенням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Тому оскільки строки притягнення до відповідальності сплинули, провадження підлягало закриттю. Крім того, в розумінні статті 163-15 КУпАП відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків може нести посадова особа підприємства, до обов'язків якої входить забезпечення виконання такого порядку, а тому суд не може покласти в основу рішення доводи представника позивача, щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 як головного бухгалтера ТОВ ОТК «Європлюс» до адміністративної відповідальності за статтею 163-15 КУпАП.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що суд помилково визнав правопорушення разовим, оскільки, на думку апелянта, воно має триваючий характер, а отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності слід обчислювати з дня його виявлення. Також наголошено, що головний бухгалтер, відповідно до своїх посадових обов'язків, є відповідальною особою за дотримання порядку готівкових розрахунків, тому ОСОБА_1 є належним суб'єктом відповідальності. Окрім того, апелянт вважає необґрунтованим покладення на відповідача витрат на правову допомогу, оскільки їх розмір не відповідає складності справи та обсягу наданих послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 заперечує її у повному обсязі, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що правопорушення, за яке притягнуто позивача, є разовим, а не триваючим, тому строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив ще до винесення постанови про накладення стягнення, що узгоджується з положеннями статті 38 КУпАП та висновками Верховного Суду, зокрема у справі № 761/25397/16-а. Крім того, ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки фактичне здійснення готівкових розрахунків не входить до її службових обов'язків, а покладено на касира підприємства. Апелянт не надав належних доказів на підтвердження вчинення порушення саме позивачем, як того вимагають положення КУпАП. Доводи апелянта щодо аналогічних справ є необґрунтованими, оскільки в жодній із них не було підтверджено правомірність притягнення посадових осіб ТОВ ОТК «Європлюс» до відповідальності, а відповідні постанови були скасовані. Щодо витрат на правову допомогу представник позивача вказує, що сума у 5470 грн є обґрунтованою, співмірною складності справи, підтверджена відповідними доказами та не перевищує середні ринкові ставки за аналогічні послуги. Закон не обмежує можливість стягнення таких витрат у залежності від категорії справи чи ціни позову, а їхнє відшкодування не вимагає фактичної попередньої сплати.
31 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Івченко Я.В. до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 28 листопада 2022 року за результатами фактичної перевірки, проведеної фахівцями Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наказу № 4189-п від 04 жовтня 2022 року, було складено Акт № 40061/26/15/07/30217001. У ньому зроблено висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднана торговельна компанія «Європлюс» порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме - встановлено факт перевищення граничної суми готівкових розрахунків протягом одного дня.
Того ж дня, посадовою особою ГУ ДПС у м. Києві Антоненком Д.П. складено протокол про адміністративне правопорушення № 15140, в якому зазначено, що головний бухгалтер ТОВ ОТК «Європлюс» Мілевська І.В. вчинила порушення порядку здійснення готівкових розрахунків, а саме - провела розрахунок з фізичною особою на суму, що перевищує встановлену граничну межу, за що передбачено відповідальність за ст. 163-15 КУпАП.
Датою та місцем вчинення правопорушення визначено: 18 серпня 2022 року о 12:38, магазин за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, буд. 8, прим. 10в, літ. Б-1.
05 грудня 2022 року заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за статтею 163-15 КУпАП за перевищення граничної суми готівкових розрахунків, чим порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 148 від 29 грудня 2017 року (зі змінами та доповненнями).
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами підпункту 20.1.41 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-15).
Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Згідно з частинами першою і другою статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148), передбачено, що суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: між собою - у сумі, що не перевищує 10 000 гривень; з фізичними особами - у сумі, що не перевищує 50 000 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2022 року за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ ОТК «Європлюс» за адресою: місто Київ, вулиця Драйзера, будинок 8, приміщення 10в, літера Б-1, було проведено готівковий розрахунок із фізичною особою на суму 76 654,00 грн, що перевищує гранично допустиму межу, встановлену зазначеним Положенням.
Представник позивача не заперечує факт здійснення розрахунку понад установлену межу, однак вказував на відсутність у ОСОБА_1 статусу суб'єкта відповідальності за вчинення такого правопорушення, посилаючись на те, що її посадові обов'язки як головного бухгалтера не охоплюють безпосереднє здійснення або контроль за проведенням розрахунків у магазині.
Пунктом 47 розділу IV Положення № 148 встановлено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на керівників суб'єктів господарювання. При цьому особи, винні у порушенні такого порядку, підлягають притягненню до відповідальності в порядку, визначеному законодавством України.
У контексті статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність може нести посадова особа підприємства, до службових обов'язків якої входить забезпечення дотримання порядку проведення готівкових розрахунків.
За таких обставин ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ ОТК «Європлюс», є належним суб'єктом відповідальності за порушення, передбачене статтею 163-15 КУпАП.
При цьому, згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається можливість накладення адміністративних стягнень.
Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате - підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Зі змісту статті 38 КУпАП можна дійти висновку, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Слід зауважити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як йдеться в листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, у теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись із якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.
Тому, оскільки адміністративне правопорушення вчинено 18 серпня 2022 року, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності прийнята 05 грудня 2022 року, правильним є висновок суду першої інстанції про накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що твердження апелянта про триваючий характер правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону та правозастосовній практиці. Як правильно зазначено судом першої інстанції, порушення порядку проведення готівкових розрахунків, виражене у разовому перевищенні граничної суми розрахунку протягом одного дня, є разовим правопорушенням, а не триваючим, і завершене в момент фактичного розрахунку.
Така правова позиція за аналогічних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 761/25397/16-а, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Посилання апелянта на листи Міністерства доходів і зборів України чи Міністерства юстиції України щодо поняття триваючого правопорушення не можуть бути визнані джерелами права, оскільки не мають нормативно-правового характеру, а отже, не можуть бути підставою для протилежного тлумачення норм КУпАП.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 470, 00 грн, слід зазначити наступне.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені умови дотримані, оскільки у позовній заяві повідомлено суд, що позивач поніс витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 5 470, 00 грн і надав документи про виконану роботу та вартість послуг адвоката.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01): заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2022 року між адвокатським бюро «Олега Денисюка» (далі - Бюро) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого за дорученням Клієнта Бюро бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (послуги), а Клієнт зобов'язаний оплатити такі послуги на умовах, обсягом, в порядку та строки передбачені цим Договором, а також з урахуванням додаткових домовленостей.
В пункті 3.1. Договору сторони узгодили, що розмір гонорару (винагороди) Бюро при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, як правило, визначаються сторонами в додатках до цього Договору.
Так, в Додатку № 12/4 від 15 грудня 2022 року до Договору визначена погодинна ставка гонорару з розрахунку 5 470, 00 грн за 1 год. роботи, який підлягає сплаті після прийняття рішення у справі на підставі акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 10 лютого 2024 року Бюро надало послуги (виконало роботи) щодо представництва інтересів Клієнта в суді загальної юрисдикції щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 05 грудня 2022 року в повному обсязі, а Клієнт приймає ці послуги (роботи) та підтверджує, що такі надані (виконані) належним чином та без зауважень. Вартість послуг (робіт) згідно з цим актом є гонораром (винагородою) Бюро за погодинною ставкою та складає 5 470, 00 грн.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У цій правовій ситуації колегія суддів вважає, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару у розмірі 5 470, 00 грн є обґрунтованим та не є завищеним щодо іншої сторони спору, з урахуванням конкретних обставин справи.
Тому, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, предмет спору, яким є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн, , розгляд цієї справи судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні, в якому приймав участь представник позивача, колегія суддів вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації позивачу, у розмірі 5 470, 00 грн є справедливою та достатньою.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.