Справа № 638/18360/24
Провадження № 1-кп/638/1109/25
02 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чугуєва Харківської області, громадянина України, не одруженого, осіб на утриманні немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою судді від 01.10.2024 року кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся, просив підготовче судове засідання провести у його відсутність. Присутні учасники судового провадження вважали за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності потерпілого.
В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження вважали можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки воно в повній мірі відповідає положенням ст.291 КПК України.
Крім того, прокурором подано до суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначає, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також знаходячись на свободі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, захисник посилалась на недоведеність заявлених прокурором ризиків. Обвинувачений просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання. Захисник просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Підстав для закриття провадження немає. Провадження за обвинувальними актами підсудне Дзержинському районному суду м.Харкова.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом в судове засідання.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого, потерпілий.
На даний час є недоцільним витребування будь-яких документів чи речей.
Сторони вправі заявити клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей згідно положень ст. 350 КПК України.
Відповідно до ст.ст.314, 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, суд зобов'язаний залучити орган пробації для підготовки і складання досудової доповіді. Заборон щодо складання досудової доповіді у вказаному кримінальному провадженні не встановлено.
Розглянувши подане прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думку обвинуваченого, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, п.5 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
При розгляді даного клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.09.2021 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 17 000 гривень, ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.09.2024 року суму штрафу замінено на покарання у вигляді 240 годин громадський робіт, станом на 02.04.2025 року вирок суду не виконаний, не працевлаштований, не одружений, на утриманні осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який є тяжким злочином. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а отже очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому у сукупності з іншими обставинами.
Також суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, обвинувачений може незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Також суд вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а отже вважає встановленим також існування ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у разі перебування обвинуваченого на волі він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, з огляду на викладене, приймаючи до уваги існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, відповідно не має законних джерел отримання прибутку, не одружений, осіб на утриманні не має, а отже не має міцних родинних зав'язків, відповідно, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду та продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому обирає останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних щодо неможливості застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
При цьому, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків та прийнятих рішень у справі.
Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя, суд з урахуванням викладених обставин злочину, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , який обвинувачується, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків і тому суд визначає заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, суд, -
постановив:
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 годину 00 хвилин 09 квітня 2025 року.
Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Доручити органу пробації у строк 15 днів з дня отримання даної ухвали скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Викликати для участі у судовому засіданні учасників провадження.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 31 травня 2025, взявши під варту в залі суду.
Визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу - застава згідно КПК по справі відносно ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу, справа №638/18360/24 (Дзержинський районний суд м.Харкова).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом всього строку тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1