Справа № 185/3519/25
Провадження № 1-кс/185/287/25
02 квітня 2025 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , у присутності підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Дача, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду старшого механіка-водія гранатометника 3 розрахунку 2 самохідної артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону, у військовому званні «солдат», раніше не судимого, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -
Клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 02 квітня 2025 року, погодженим прокурором, порушується питання про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, солдата ОСОБА_6 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 114 від 09 травня 2022 року призначено на посаду номера послуги 4 розрахунку 2 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВОС-136533А, зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.
Згідно ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року, 05 травня 2024 року ОСОБА_6 , набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та Військової присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини без поважних причин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 з метою незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, 30 липня 2023 року умисно без поважних причин та без дозволу командування, покинув місце служби - розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що знаходився поблизу АДРЕСА_2 , командуванню про причини самовільного залишення не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки не був встановлений під час проведення оперативно-розшукових заходів, а саме у АДРЕСА_1 .
Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру військовослужбовцю військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
20 вересня 2023 року відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 42023052210000660 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
01 квітня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_6 має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до дванадцяти років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне провадження. Крім того, слідчий вважає, що існує ризик незаконного впливу на свідків злочину у кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 підозру визнав, просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він не має наміру переховуватися, має на утриманні неповнолітнього сина.
Захисник адвокат ОСОБА_5 , просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що ризики вказані стороною обвинувачення не обґрунтовані і недоведені. ОСОБА_6 з часу самовільного залишення місця служби проживав за місцем реєстрації, не намагався втекти, працював і утримував сина.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Слідчим доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування, оскільки даний факт за № 42023052210000660 від 20 вересня 2023 року зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Встановлено, що ОСОБА_6 було затримано 31 березня 2025 року о 15:30 год. працівниками поліції, тому згідно ст. 209 КПК України момент затримання вважається о 15:30 год. 31 березня 2025 року.
01 квітня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
01 квітня 2025 року підозрюваним було отримано копію клопотання з доданими матеріалами про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_6 , останній є особою, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до дванадцяти років, не одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду старшого механіка-водія гранатометника 3 розрахунку 2 самохідної артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону, у військовому званні «солдат», раніше не судимий.
Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від слідства, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином так і можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений слідчим суддею, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини діючого наразі в Україні воєнного стану, фактичні обставини вчинення інкримінованого військового злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , його вік та стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини слідчий суддя під час постановлення цієї ухвали вбачає можливість визначення розміру застави підозрюваному для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 згідно ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого злочину, обставини вчиненого злочину, майновий стан підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків, що передбачено ч. 3 ст. 182 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України -
Клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Дача, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду старшого механіка-водія гранатометника 3 розрахунку 2 самохідної артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону, у військовому званні «солдат», раніше не судимого,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту затримання, а саме з 15.30 год. 31 березня 2025 року до 15 год. 30 хв. 29 травня 2025 року.
Встановити ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року у справі № 185/3519/25 (провадження № 1-кс/185/287/25) відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти у зв'язку з внесенням застави. Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_6 буде вважатися таким, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
3)не відлучатися із населеного пункту в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
4) надати на зберігання органу досудового розслідування паспорт для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків не може перевищувати двох місяців.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1