02 квітня 2025 року м. Рівне №460/709/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
1.Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 26.12.2024 №065458.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що відповідачем протиправно винесена постанова №065458 від 26.12.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, оскільки відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), тоді як протокол перевірки та адаптації тахографа обов?язково повинен бути наявним у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач. При цьому відповідальність за наявність протоколу перевірки та адаптації тахографа під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу. Натомість, вказані вимоги не поширюються на перевезення пасажирів чи вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Оскаржуваною постановою позивач притягується до адміністративно-господарської відповідальності як власник транспортного засобу, однак, позивач не є суб?єктом підприємницької діяльності та не надає послуг перевезення вантажів/пасажирів. Під час проведення відповідачем перевірки транспортного засобу керування даним транспортом здійснював ОСОБА_1 , з яким позивач перебуває у шлюбі. 28.11.2024 року ОСОБА_1 використовував транспортний засіб як фактичний співвласник для власних потреб без використання при цьому найманої праці. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, а відтак підлягає скасуванню, з огляду на вказане просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
25.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що Закон №2344-ІІІ та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вживають поняття, що перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Тобто, в даному випадку, позивачем, як фізичною особою була надана послуга з перевезень вантажів автомобільними транспортними засобом, дана дія поширюється на правовідносини, що діють у сфері засад організації та діяльності автомобільного транспорту, зокрема вимог Закону №2344-ІІІ та інших нормативно-правових актів. Та обставина, що певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє її можливості здійснювати перевезення вантажів. Враховуючи положення Закону №2344-III, автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, відсутність у позивача статусу суб?єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє його від відповідальності. Також відповідач звертає увагу, що правовідносини у сфері автомобільних перевезень не можна ототожнювати з сімейними правовідносинами. Крім того, під час проведення перевірки ОСОБА_1 жодного разу не зазначав та не надавав жодних підтверджуючих документів, що перевозить вантаж для власних потреб, а наголошував, що надає транспортні послуги. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
11.02.2025 позивач подав відповідь на відзив, де заперечуючи проти відзиву відповідача, зазначає про те, що за змістом пункту 1.4 розділу І Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв?язку України №340 від 07.06.2010, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Також позивач зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб. Тобто, положення статті 60 Закону №2344-ІІІ застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт, а отже позивач вважає доводи відповідача безпідставними.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 17.01.2025 у паперовій формі шляхом надсилання позовної заяви з додатками на адресу суду поштовими засобами, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 20.01.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 визначено суддю Гудима Н. С. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 27.01.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 04.02.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач 11.02.2025 подав до суду відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення на відзив відповідача.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28.02.2025 №472 на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/709/25 у зв'язку з відрахування зі штату суду судді Гудими Н.С. (головуючого судді у справі).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 справу №460/709/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №460/709/25, а розгляд і вирішення цієї справи вирішив продовжити одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.09.2007.
Позивач є власником транспортного засобу марки MAN 8.163, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №34293715 від 15.01.2025, позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності.
28.11.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті по вул. Коперника у м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області об 11 год 55 хв перевірено транспортний засіб «MAN 8.163» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 .
За результатами вказаної перевірки складено Акт №049720 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме, виявлено порушення статті 34 Закону №2344-ІІІ, оскільки під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, порушення під час перевезення вантажів, а саме на момент проведення перевірки документів, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 ознайомлений з Актом перевірки, від підпису і пояснень відмовився.
В подальшому, матеріали вказаної перевірки були направлені для їх розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області.
Своїм листом від 18.12.2024 №113160/37/24-24 Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (відповідач) запросив позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень і документів. Повідомлення про розгляд справи на 26.12.2024 направлялось відповідачем 18.12.2024 рекомендованим листом на поштову адресу позивача, що підтверджується списком поштових відправлень АТ "Укрпошта".
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 26.12.2024, за результатами чого 26.12.2024 в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області Мартиновим В. П. винесено постанову №065458 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №065458 від 26.12.2024.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", “Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копій документів судом встановлено, що старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті по вул. Коперника у м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області об 11 год 55 хв перевірено транспортний засіб “MAN 8.163» номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ.
За результатами вказаної перевірки складено Акт №049720 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме, виявлено порушення статті 34 Закону №2344-ІІІ, оскільки під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 26.12.2024, за результатами чого 26.12.2024 в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області Мартиновим В. П. винесено постанову №065458 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. №385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно пункту 2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Пунктом 3.5.передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Також в пункті 3.6. зазначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Висновок щодо обов'язкової наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
З наявних у матеріалах справи копій документів суд встановив, що належний позивачу транспортний засіб, який був об'єктом перевірки, було обладнано працюючим тахографом, що визнається і не оспорюється сторонами у їх заявах по суті спору. Однак протоколу перевірки та адаптації тахографа ОСОБА_1 для перевірки працівнику Укртрансбезпеки надано не було і позивачем під час розгляду справи не було надано для суду таких документів або доказів, які б підтверджували факт надання таких документів під час перевірки, що вказує на порушення приписів статті 48 Закону №2344-ІІІ.
Однак, спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи вважається позивач автомобільним перевізником в розумінні закону, та, відповідно, чи є він суб'єктом відповідальності за виявлене порушення. Позивач, в свою чергу, стверджує, що ним не здійснювалось перевезення вантажу в будь-яких господарських цілях і він в даному випадку не є суб'єктом господарювання. Щодо даного питання суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (№2344-ІІІ).
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами першою - третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу обов'язково повинен бути наявний у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу.
Судом встановлено, що у акті перевірки від 28.11.2024 №049720 не встановлено достеменно, хто є відправником вантажу та одержувачем. Висновок відповідача про те, що автомобільним перевізником є позивач, ґрунтується виключно на тому, що він є власником автомобіля.
З матеріалів справи та з позиції сторін не вбачається наявність у позивача статусу суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу або наявність договору про перевезення вантажу. Отже підстави вважати, що позивач здійснював перевезення в рамках договірних господарських правовідносин, відсутні.
Відповідач жодним чином не встановив факт того, що 28.11.2024 позивач здійснював саме господарську діяльність за послугами перевезення вантажів, щоб у подальшому стверджувати, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником в розумінні норм Закону №2344-III. Також, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №34293715 від 15.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Щодо відсутності реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності позивача суд зазначає таке.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Фізична особа може бути суб'єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Натомість, позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.
Відповідно до частин 1,2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Натомість доказів того, що позивач в даному випадку здійснював перевезення як суб'єкт господарювання (а не як фізична особа) суду не надано, отже за умови відсутності у нього статусу автомобільного перевізника спірна постанова прийнята без додержання вимог закону, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд встановив що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником та не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №065458 від 26.12.2024 прийнята всупереч вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та без урахування обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.
5. Розподіл судових витрат.
При зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови відповідача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.12.2024 №065458 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК