Справа № 420/9055/25
01 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40055626) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691) про зобов'язання укласти охоронний договір
До Одеського окружного адміністративного суду 28.03.2025 надійшла позовна заява Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, в якій позивач просить суд зобов'язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.
Позовні вимоги Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурська Лілія Михайлівна обґрунтовує тим, що на території Пересипського району Одеської міської територіальної громади розташована пам'ятка історії місцевого значення, - найстаріше в Одесі Куяльницьке кладовище - поховання козаків Сотніківської Січі, яке розташоване на території колишнього поселення Куяльник за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787). Цей об'єкт культурної спадщини отримав статус пам'ятки історії місцевого значення, що підтверджено наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 26.04.2021 № 295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток».
Земельна ділянка по вул. Хаджибейська дорога у м. Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787), перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - місце поховання, розташоване на вказаній земельній ділянці. Проте на даний час, на вказаний об'єкт відсутні відомості про укладення охоронного договору на умовах і в порядку, визначеними Постановою КМУ від 28.12.2001 № 1768, через що існує загроза його занедбання та він фактично позбавлений належного правового захисту. Згідно відповіді, наданої Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації № 2970/10/01-12/2-24/1079 від 10.10.2024, звернення від Одеської міської ради або виконавчих органів Одеської міської ради щодо укладення охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення Куяльницьке кладовище не надходили. З огляду на викладене тривалий час, а саме з 2021 року, власник об'єкту культурної спадщини - Одеська міська рада ухиляється від укладення охоронного договору та взяття на себе зобов'язань щодо належного утримання пам'ятки, збереження, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття заходів щодо її захисту, збереження та приведення до належного стану, першочерговим з яких є укладення з її власником охоронного договору.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Щодо обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях:
- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, зазначав, що Земельна ділянка по вул. Хаджибейська дорога у м. Одесі, на якій розташоване Куяльницьке кладовище, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
З відповіді Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації № 2970/10/01-12/2-24/1079 від 10.10.2024 повідомлено, що звернень від Одеської міської ради або виконавчих органів Одеської міської ради щодо укладення охоронного договору на пам'ятку історії місцевого значення Куяльницьке кладовище - не надходило.
Так, листами від 12.04.2024 № 53-3347вих-24 та від 02.09.2024 № 53-6926вих-24 Суворовська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Департаменту з запитом щодо вжитих заходів, спрямованих на збереження пам'ятки історії Куяльницьке кладовище по вул. Хаджибейська дорога в м. Одесі.
Однак, з відповідей Департаменту від 25.07.2024 та 10.10.2024 встановлено, що належні заходи, які б забезпечили виконання вимог чинного законодавства України, збереження пам'ятки місцевого значення, зокрема шляхом пред'явлення позову зобов'язального характеру, не вживалися. Департамент обмежився лише скеруванням вкотре листа на адресу Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо визначення балансоутримувача пам'ятки.
Пунктами 1, 2, 5 Порядку № 1768 у редакції, чинній до 06 червня 2024 року, визначалося, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Якщо власник пам'ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору.
Якщо відповідний орган не реалізує таке повноваження, тобто, не здійснює захист законних інтересів держави, право звернутися до суду з позовом про зобов'язання власника пам'ятки культурної спадщини укласти такий договір отримує прокурор відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Звернення прокурора до суду з позовом до власника пам'ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов'язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень (Постанова КАС ВС від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24 (№ в ЄДРСР 124705717).
Отже, ознайомившись з отриманими матеріалами, суддя приходить до висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України - відсутні.
Частиною 3 статті 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ч.3 ст.257 КАС України дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно визначених ч.2 ст.257 КАС України критеріїв, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суддя дійшов висновку, що дана справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними ст.262 КАС України.
Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 257, 262 КАС України, суддя
Прийняти до розгляду позовну заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації.
Відкрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Гурської Лілії Михайлівни в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір.
Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно зі ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
З урахуванням викладеного, у разі своєчасного виконання сторонами своїх прав та обов'язків щодо подання та направлення до суду у встановлених КАС України випадках заяв по суті справи (відзив на позовну заяву (відзив) з доказами по справі не шляхом здачі вказаних заяв до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв'язку, необхідно про надіслання відповідних заяв засобами поштового зв'язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.
У разі неотримання судом відповідних заяв та доказів з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв'язку, суд буде вирішувати питання про подальший розгляд справи у встановлені судом в ухвалі суду строки.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копію ухвали направити сторонам у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА