Справа № 420/28846/23
31 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ПРЕМІУМ" про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ПРЕМІУМ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Львівської митниці задоволено повністю.
Вказаним рішенням визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/002062 від 15.06.2023 р.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.06.2023 року №UА209000/2023/900504/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/002115 від 19.06.2023 р.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.06.2023 року №UА209000/2023/900529/2.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11902 (одинадцять тисяч дев'ятсот дві) гривні 19 копійок.
26.03.2025 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ПРЕМІУМ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій останнє просить стягнути з відповідача понесені витрати на переклад документів у розмірі 9380 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ПРЕМІУМ" про ухвалення додаткового рішення по справі, суд дійшов висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відтак, оскільки рішення у цій справі ухвалено в порядку письмового провадження, судом виклик сторін не здійснювався, а розгляд питання про ухвалення додаткового рішення проведено за наявними матеріалами.
Відповідно до частин 1-3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1-3 ст.138 КАС України витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду.
Розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.
У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п'ята статі 137 КАС України).
Разом з тим, частиною другою статті 71 КАС України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Як вбачається з матеріалів справи та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року у справі № 420/28846/23, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а відтак витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розумінні статті 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.
Таким чином, витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не вважались витратами, пов'язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягали розподілу.
Більше того, суд зазначає, що відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Нормативне визначення терміну «мова міжнародного спілкування», який згадується у ст.254 Митного кодексу України відсутнє. Окрім того, Україна не є членом митних союзів, які згадуються у ст. 254 Митного кодексу України. Це підтверджується листом Державної митної служби України від 06.07.22р. №26/26-02/10/971.
Власне, враховуючи зміст листа Державної митної служби України від 06.07.22 р. №26/26-02/10/971 вбачається, що оскільки Україна не є членом митних союзів, які згадуються у ст. 254 Митного кодексу України (жодного порушення в цьому немає, оскільки держава самостійно й добровільно може, а не зобов'язана до них приєднуватися) та за відсутності нормативного визначення терміну «мова міжнародного спілкування», декларант зобов'язаний надавати переклад документів митному органу, зокрема, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Таким чином, з врахуванням наведеного вище, підстави для стягнення витрат, пов'язаних із користуванням послуг перекладача відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того суд наголошує, що залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат, понесених за переклади документів у розмірі 9380 грн., а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 293 КАС України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ПРЕМІУМ" про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/28846/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів