Справа № 420/5990/25
01 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.02.2025 року № 103750002986 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи зафіксовані в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022 на ім'я ОСОБА_1 , з урахуванням пільгового обчислення стажу довідок від 04.07.2003 за № 162/566 та від 11.03.2003 за № 50/268 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 30 січня 2025 року пенсію за віком.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач досяг віку для призначення пенсії за віком передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і 30 січня 2025 року звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. В порядку екстериторіальності Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Причиною прийняття негативного рішення вказано на відсутність стажу для призначення пенсії, так як на думку відповідача стаж позивача становить тільки 9 років 6 місяців 28 днів. Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
18.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що за змістом статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До заяви про призначення пенсії надається пакет документів, перелік яких визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік позивача складає 64 роки. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 28 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: - згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками; -з 30.09.1988 по 08.08.1991, згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі; - з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
30.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 року, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважено розглядати заяву позивача від 30.01.2025 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
Вік заявника 64 роки.
Страховий стаж становить 9 років 6 місяців 28 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками;
- з 30.09.1988 по 08.08.1991, згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі;
- з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи;
- здійснення підприємницької діяльності згідно довідки №3184 від 22.06.2000, оскільки не зазначено період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою.
Не зараховано в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268. оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637.
Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 9 Закону №1058 передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності;
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року , зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст. 62 Закону №1058, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Висновки суду.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №103750002986 від 06.02.2025 року при обрахунку страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:
- згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2022, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками;
- з 30.09.1988 по 08.08.1991, згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі;
- з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи;
- здійснення підприємницької діяльності згідно довідки №3184 від 22.06.2000, оскільки не зазначено період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою.
Не зараховано в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268, оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637. Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Щодо не зарахування періодів роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002, оскільки записи оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: періоди роботи не відповідають даті видачі трудової книжки, відсутні печатки, підписи керівників або записи завірені недійсними на момент роботи печатками, суд зазначає наступне.
По-перше, суд звертає увагу, що датою заповнення дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 є 02.12.2002 рік, а не 02.12.2022 рік як зазначено в рішенні ГУ ПФУ в Одеській області №103750002986 від 06.02.2025 року.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника.
З дослідження копії трудової книжки, суд вбачає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкцій №162 та №58, записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач.
Наявність певних недоліків оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги дані дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року при визначенні позивачу стажу для призначення пенсії за віком.
Отже, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Отже, внесення до дублікату записів про минулі періоди роботи працівника вносяться при наявності належно оформлених документів у хронологічному порядку, а тому дата видачі дублікату може бути пізнішою, ніж вказані у ньому періоди роботи працівника.
При цьому, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а.
Щодо не зарахування періоду роботи з 05.07.1982 по 01.09.1982 згідно довідки від 04.07.2003 №162/566, оскільки не зазначено накази про прийняття та звільнення з роботи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до записів дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002, позивач наказом № 43к від 05.07.1982 року прийнятий на роботу в шахту «Голубівська» виробниче об'єднання «Стахановуголь» на посаду підземним учнем прохідника ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем під землею.
31.12.1982 року переведений підземним прохідником ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем під землею, наказ № 713к від 31.12.1982 року.
Також з метою підтвердження періодів роботи позивач надав довідку про уточнення загального характеру робіт або умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах №162/566 від 04.07.2003 року, видану Державним відкритим акціонерним товариством шахта «Голубівська» ДП ВРП «Стахановуголь», із зазначенням номеру та дати наказів про прийняття та про звільнення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний період роботи позивача є належним чином підтвердженим доказами, наявними у матеріалах справи, а отже будь-яких правових підстав для неврахування його до страхового стажу немає.
Щодо не зарахування періоду роботи з 30.09.1988 по 08.08.1991 роки згідно довідки виданої ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», оскільки довідка не містить вихідного реєстраційного номера та дати видачі, не зазначено підстави її видачі, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року, позивач 30.09.1988 року прийнятий на роботу інженером-конструктором 3-категорії у ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків», наказ № 130к від 30.09.1988 року; 08.08.1991 року звільнений за власним бажанням, наказ № 64к.
На підтвердження вказаного, позивач надано довідку ВАТ «Кіровський завод по виготовленню виробів з металевих порошків» від 10.12.2002 року.
Суд зазначає, що довідки для підтвердження наявного трудового стажу приймаються лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Надана суду копія трудової книжки та Довідка містять всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди трудової діяльності.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати до пільгового стажу позивача.
Таким чином, оскільки записи в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року про період роботи з 30.09.1988 по 08.08.1991 роки зроблені відповідно до вимог Інструкції № 162 та є належними доказами для підтвердження спірних періодів трудової діяльності позивача.
Щодо не зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності згідно довідки №3184 від 22.06.2000, оскільки не зазначено період здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що вказані документи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Позивачем зазначені обставини не спростовані.
При цьому, будь-яких документів, що підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності у спірний період за спрощеною системою оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, до суду не надано, що дозволяє дійти висновку, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески.
Позивачем будь-якого документального підтвердження вказаного як до відповідача так і до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача не було правомірних підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду підприємницької діяльності позивача, а відтак, рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності, є правомірним та обґрунтованим.
Щодо не зарахування в пільговому обчислення періоди роботи згідно довідок від 04.07.2003 №162/566 та від 11.03.2003 №50/268, оскільки довідки не відповідають додатку 5 до Порядку №637. Документи, видані або засвідчені органами, створеними у порядку не передбаченому законодавством України на тимчасово окупованій російською федерацією території, до уваги не взяті.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.
Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.
Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його пільгового стажу.
Крім того, суд враховує, що будь-які додаткові, архівні, уточнюючі довідки, які б підтвердили роботу в шахті «Голубівська» виробниче об'єднання «Стахановуголь» позивач не має можливості надати, оскільки місто Голубівка на сьогодні знаходиться на непідконтрольній Україні території.
Також відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Суд зазначає, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року, щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року, з урахуванням довідок від 04.07.2003 року №162/566 та від 11.03.2003 року №50/268.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 103750002986 від 06.02.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 02.12.2002 року, з урахуванням довідок від 04.07.2003 року №162/566 та від 11.03.2003 року №50/268.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко