Справа № 420/20817/24
31 березня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 420/20817/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
19 березня 2025 року від позивача надійшла заява, в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі №420/20817/24.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі № 420/20817/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 05.05.2020 року по 19.05.2023 року, підйомну допомогу при переміщені до нового місця служби за 2020 рік та грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто апелянту.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі № 420/20817/24 набрало законної сили 10 грудня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 1-2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу приписів КАС України слідує, що встановлення судового контролю має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Верховний Суд в постанові від 11 червня 2020 року по справі № 640/13988/19 зазначив, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим позивачем не зазначено в заяві про встановлення судового контролю та не додано до неї будь-яких доказів на підтвердження того, що станом на теперішній час рішення по справі 420/20817/24 не виконано чи виконано не в повному обсязі, або того що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Отже позивачем не зазначено та не надано беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на теперішній час встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі.
За таких підстав, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а тому заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 382 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю по справі № 420/20817/24 (вхід. № 25033/25 від 19.03.2025 року), в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук