Справа № 420/3306/25
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 154950005669 від 02.12.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 02.01.2013 по 31.07.2024, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що вказана бездіяльність відповідача порушує його право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
До суду надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.08.2024 № 1979, в якій просив призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем прийнято рішення № 154950005669 від 02.12.2024 про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється відповідно до норм Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно частини першої статті 9 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком. Тобто, право на пенсію за віком мають громадяни, які досягли пенсійного віку (60 років) та набули необхідний страховий стаж.
Тривалість страхового стажу, яка дає право на пенсію визначається на дату досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Так, на день призначення пенсії позивачу виповнилося 60 років.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача № 154950005669 від 02.12.2024 про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем до страхового стажу не враховано період роботи з 02.01.2013 по 31.07.2024 оскільки відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку закладів охорони здоров'я, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я та посад фахівців у галузі охорони здоров'я з у закладах охорони здоров'я» Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України належить до закладу громадського здоров'я і не передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку № 909.
Суд частково погоджується із вказаною позицією пенсійного органу, з огляду на наступне.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 05.04.1984 у період з 02.01.2013 по 31.07.2024 позивач:
- з 02.01.2013 працювала на посаді лікаря-лаборанта-гігієніста з дослідження хімічних факторів навколишнього середовища санітарно-гігієнічної лабораторії Котовського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», по переводу з Котовської районної санітарно-епідеміологічної станції;
- з 15.02.2016 змінена назва структурного підрозділу - ВП «Котовський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ ДСЕСУ;
- з 11.08.2016 змінена назва відокремленого підрозділу Відокремлений підрозділ «Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»;
- з 13.07.2018 призначена завідувачем санітарно-гігієнічною лабораторією ВП «Котовський МРВЛД ДУ «ООЛЦ МОЗУ;
- з 17.01.2019 змінена назва відокремленого підрозділу ВП «Подільський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»;
- з 01.02.2021 переведена на посаду завідувача, лікаря-лаборанта-гігієніста відділу дослідження фізичних та хімічних факторів;
- з 02.08.2021 назву змінено на «Подільський РВП ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у період з 02.01.2013 по 10.08.2016 (до зміни назви місця роботи на «Відокремлений підрозділ «Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України») позивач працювала в установі з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, що передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку № 909 та має враховуватись під час визначення наявності у позивача права на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не було зроблено відповідачем .
Оскільки починаючи з 11.08.2016 та у подальшому змінені назви місця роботи позивача не передбачають віднесення цього закладу до установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, то суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 11.08.2016 по 31.07.2024 дійсно не може бути враховано і висновок пенсійного органу в цій частині суд вважає правомірним.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що Державна установа «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» належить до закладу охорони здоров'я, тому дає право на виплату одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії ОСОБА_1 ,- оскільки один лише факт роботи позивача в закладі охорони здоров'я не є підставою для зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, адже такий заклад має бути передбачений переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», про що вказано у пункті 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Отже, вирішення питання про виплату спірної грошової допомоги при призначенні пенсії за віком є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є зобов'язання ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 14.08.2024 № 1979 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги періодів роботи позивача з 02.01.2013 по 10.08.2016.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд вважає необхідним частково стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 154950005669 від 02.12.2024 про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 № 1979 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги періодів роботи з 02.01.2013 по 10.08.2016.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.03.2025.
Суддя Олександр ХУРСА