Справа № 420/39873/24
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суд з вищевказаним позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-1) від 09.12.2024 № 155350021822;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-2) зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи 02.03.1992 по 14.06.1994, а також періоди провадження підприємницької діяльності з 14.07.1997 по 31.12.2003, та з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.10.2023 по 30.11.2024 та призначити пенсію за віком з дня виникнення права, а саме починаючи з 21.08.2024, мотивуючи це тим, що вона звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком, та рішенням відповідача-1 їй було відмовлено в цьому через неврахування до загального стажу періодів роботи з 02.03.1992 року по 14.06.1994 відповідно до записів трудової книжки оскільки назва підприємства про прийняття на роботу (ОП «Марія») відрізняється від назви на печатці (МП «Марія») якою засвідчено звільнення з роботи, також не в повному обсязі враховано період роботи коли вона займалась підприємницькою діяльністю з 09.09.1994 року по 31.12.2000р., з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та документи підтверджуючі сплату страхових внесків. Також не врахований період підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.10.2023 по 30.11.2024 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. .
Ухвалою суду від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами суду від 20.03.2025 року витребувано у позивача оригінали документів та відомості.
14.01.2025 року від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позов у якому він позовні вимоги не визнає з підстав того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 19.11.2024 вперше звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон № 1058). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке було уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 19.11.2024.
Після перевірки наданих Позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було встановлено, що вік Позивача - 60 років 02 місяці 29 днів, а страховий стаж Позивача становить - 25 років 08 місяців 29 днів, для визначення права - 28 років 11 місяців 10 днів.
На підстави заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 20.11.2024 винесено Рішення № 155350021822 про відмову у призначенні пенсії Позивачу.
За доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано період навчання згідно свідоцтва № 2614 з 26.08.1981 по 22.01.1982, оскільки відсутній документ про зміну прізвища.
Однак, Позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не оскаржив, натомість, 03.12.2024 знову звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону № 1058.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було уповноважено розглянути подану Позивачем заяву від 03.12.2024.
Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було встановлено, що вік позивача - 60 років 03 місяці 13 днів, а страховий стаж позивача становить 24 роки 08 місяців 28 днів, в тому числі для визначення права із врахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 - 27 років 11 місяців 09 днів.
На підстави заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09.12.2024 винесено Рішення № 155350021822 про відмову у призначенні пенсії Позивачу.
За наданими документами до страхового стажу Позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зараховано періоди роботи:
період роботи з 02.03.1992 по 14.06.1994 відповідно до записів трудової книжки від 28.08.1981 НОМЕР_1 , скільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу (ОП «Марія») відрізняється від назви на печатці (МП «Марія»), якою засвідчено звільнення з роботи. Запис про зміну назви відсутній;
періоди підприємницької діяльності з 09.09.1994 по 31.12.2000, з 01.01.2003 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та документи, підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
періоди підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2023 по 30.06.2023, з 01.10.2023 по 30.11.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
З наведеного вбачається, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. На підставі наданих до заяви документів, Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було встановлено, що вік Позивача становить 60 років 03 місяці 13 днів, а страховий стаж Позивача - 24 роки 08 місяців 28 днів, в тому числі для визначення права із врахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 - 27 років 11 місяців 09 днів.
На підставі вищевикладеного, рішенням Головного управління від 09.12.2024 № 15535021822, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутній необхідного страхового стажу роботи - 31 рік. Ст. 11 Закону № 1058 визначено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню. Відтак період, коли особа здійснювала підприємницьку діяльність, починаючи з 01.01.2004 зараховується до страхового стажу виключно на підставі відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, з 01.07.2000 - на підставі відомостей про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для тих осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, період з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію особі як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, з 01.01.2018 - пропорційно сплаті страхових внесків.
Отже, для зарахування до страхового стажу за періоди з 09.09.1994 по 31.12.2000 та з 01.01.2003 по 31.12.2003 Позивач повинен надати відомості про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.10.2023 по 30.11.2024 - зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування будь - яка інформація щодо страхового стажу Позивача, його заробітної плати та слати страхових внесків за спірні періоди відсутня. Що підтверджує той факт, що Позивачем річні звіти за спірні періоди не подавались та страхові внески не сплачувались, а отже відсутні законні підстави для зарахування до страхового стажу зазначені періоди. Відповідно до пунктів 1, 8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 (чинною, станом на виникнення спірних правовідносин), у Позивача , як фізичної особи- підприємця, існував обов'язок подати Індивідуальні відомості про застраховану особу - суб'єкта підприємницької діяльності. Оскільки Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач пенсійному органу не подав, тому відповідна інформація не внесена до системи персоніфікованого обліку відомостей.
З урахуванням наведеного, оскільки Позивачем по справі не було надано жодних документів про підтвердження наявного трудового стажу за спірні періоди роботи, та на запити Головного управління уточнюючі довідки надано не було були відсутні підстави для його врахування під час визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже й підстав для призначення спірного виду пенсії. Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою Позивача про призначення пенсії визначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву про поновлення пенсії та прийняло спірне рішення про відмову в її поновленні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало рішення по суті заяви позивача про поновлення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і саме його рішення скасовано в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 19.11.2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою яка за принципом екстериторіальності була передана для вирішення до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке за результатами розгляду заяви позивача 26.11.2024 року прийняла рішення №155350021822 яким відмовила у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік, тоді як страховий стаж позивача становить 25 років 08 місяців 29 днів для визначення права -28 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 26.08.1981р. по 22.01.1982р. оскільки відсутній документ про зміну прізвища.
Вказане рішення позивач не оскаржила.
Надалі позивач вдруге 03.12.2024 р. подала заяву про призначення пенсії за віком яка за принципом екстериторіальності була передана для вирішення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення №155350021822 від 09.12.2024р. яким було відмовлено у призначенні пенсії так як необхідний страховий стаж 31 рік , а в наявності страховий стаж становить 24 роки 8 місяців 28 днів , в тому числі для визначення права із врахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування»-27 років 11 місяців 9 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 02.03.1992 року по 14.06.1994 року оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу (ОП «Мрія») відрізняється від назви на печатці (МП «Мрія») якою засвідчено звільнення з роботи, запис про зміну назви відсутній. Періоди підприємницької діяльності з 09.09.1994 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та документи підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, періоди підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015р., з 01.01.2019 по 31.12.2019року, з 30.06.2023 року по 30.11.2024 року оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб, державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Також запропоновано надати документи про сплату страхових внесків(платіжні доручення, квитанції установ банків, документи що підтверджують поштові перекази, інформацію з ПФУ про сплату страхових внесків).
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 28.08.1881 року позивач 02.03.1992 року прийнята на посаду продавця в порядку переведення із об'єднання «Промтовари» до Орендного підприємства «Марія» за наказом №1/к від 02.03.1992 р. та звільнена 14.06.1994 року за власним бажанням за наказом №9/к від 11.06.1994р. запис вчинений директором МП «Марія» та стоїть печатка МП «Марія».
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія ВО1 №344444 від 14.07.1997 року запис №25560010001025499 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 14.07.1997 року по цей час.
З вищенаведеним рішенням позивач не погодилась та звернулась до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Щодо періоду страхового стажу з 02.03.1992 по 14.06.1994року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. N 110 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Як раніше встановив суд згідно записів №№9, та 10 трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 28.08.1881 року позивач 02.03.1992 року прийнята на посаду продавця в порядку переведення із об'єднання «Промтовари» до Орендного підприємства «Марія» за наказом №1/к від 02.03.1992 р. та звільнена 14.06.1994 року за власним бажанням за наказом №9/к від 11.06.1994р. запис вчинений директором МП «Марія» та стоїть печатка МП «Марія». Тобто існують розбіжності між назвою підприємства у записі про прийняття на роботу та назві підприємства на печатці що проставлена на запису про звільнення.
Та суд враховує, що згідно запису №8 від 02.03.1992 року позивач була звільнена в порядку переведення в МП «Марія» п.5 ст.36 КЗОТ України за наказом №36/к від 02.03.1992 року, та до вказаного запису у відповідача зауважень нема.
Згідно Інструкції саме на роботодавця покладається обов'язок щодо внесення записів про зміну назву підприємства до трудових книжок працівників.
Та з урахуванням вищевикладеного, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не до працівника, то суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не врахований вказаний період до трудового стажу позивача, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо періоду ведення підприємницької діяльності суд зазначає наступне.
За правилами статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема:
громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону;
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV cтрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону №1058-IV.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).
У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.
На підставі аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець з 14.07.1997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно довідки ГУ ДПС в Одеській області вих №35197/15-32-24-07-10 від 12.09.2024 року відомостей про те, на якій системі оподаткування перебувала позивач в період по 31.12.2000 року відсутні; з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року перебувала на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку (сплачено 2000грн.); з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року перебувала на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку (сплачено 1200грн ); з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року відомості відсутні; з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року перебувала на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку (сплачено 1200грн.), з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400грн.); з 01.01.2006 по 31.12.2006 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400грн.); 01.01.2007 по 31.12.2007 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400грн.); 01.01.2008 по 31.12.2008 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400грн.); 01.01.2009 по 31.12.2009 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2560грн.); 01.01.2010 по 31.12.2010 року перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2450грн.).
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 «Про затвердження переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» зі змінами та доповненнями, термін зберігання особових рахунків складає 5 років.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Вказана позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, де зокрема зазначив: "39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків».
Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 14.07.1997, основним видом його економічної діяльності було визначено: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та 47.89 Роздрібна торгівля з лотків на ринках іншими товарами.
Згідно ст.14 Декрету КМУ «ро прибутковий податок з громадян» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосібоподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;
валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
На доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, у разі сплати ними фіксованого податку, не поширюються положення статей 5 та 6 цього Декрету.
Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.
Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України.
Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання
громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.
Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.
Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, і їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за
останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.
Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення
підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.
У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.
Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Та як встановлено судом позивач протягом з 01.01.2001 року по 31.12.2002 року сплачував фіксований розмір прибуткового податку, а тому вказаний період повинен бути зарахований відповідачем до страхового стажу.
Проте судом встановлено, що в період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року відомостей щодо системи оподаткування на якій перебувала позивач у органів ДПС відсутні та позивач також не надала суду докази перебування у цьому періоді на спрощеній системі оподаткування або докази сплати фіксованого податку ( патент), а тому в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
На підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що за даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) щодо ОСОБА_1 відомості про сплату страхових внесків позивачем у спірних періодах: 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2023 по 30.06.2023 та з 01.10.2023 по 30.11.2024р. відсутні.
Водночас позивачем подано до суду разом із позовом квитанції про сплату єдиного соціального внеску за певні періоди зайняття підприємницькою діяльністю які до відповідача разом із заявою ним не подавались.
Так згідно наданих позивачем суду копій квитанцій: №111597483 від 22.12.2015 року, №405226968.1 від 03.07.2015р., №0410022 від 24.03.2015р. №0410052 від 17.09.2015р. позивачем сплачений ЕСВ 34,7% за 1-й кв.2015р. -1300грн, за 3-й кв.2015р. 1330грн., за 4-й кв.2015р. -1500грн., за 2-й кв.2015р. -1270грн. (копії знаходяться в матеріалах справи), а тому вона має право на зарахування періоду за який сплачувався ЄСВ до страхового стажу незалежно від того, чи містяться такі відомості у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо вони підтверджуються первинними документами про його оплату.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року через нечитабельність документів суд зобов'язав позивача надати протягом п'яти робочих днів до суду оригінали платіжних документів із сплати ЄСВ та єдиного податку копії яких подавались разом із позовом проте позивачем у встановлений строк вони надані не були через що решта квитанцій судом не враховується, так як з їх копій неможливо встановити їх зміст та позивач не надав суду можливості пересвідчитися у наявності оригіналів та відповідності їх копіям.
Водночас це не позбавляє позивача права в наступному надати оригінали вказаних документів для огляду відповідача для вирішення питання щодо визначення розміру страхового стажу.
Суд враховує, що згідно ст.1 ЗУ від 09 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Тобто головною умова набуття страхового стажу є сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) у 2011 році створений Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не подання позивачем звітності із сплати єдиного соціального внеску до органів Пенсійного фонду (до 2021року) або з податку на доходи та єдиного податку (з 2021р) за умови сплати за цей період страхових внесків не позбавляє права фізичної особи підприємця на зарахування цього періоду до страхового стажу , так як обов'язковою умовою є саме сплата внесків, підтвердженням чого є первинні документи про оплату, тоді як відомості Державного реєстру це вже відображення інформації що надходить до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та Пенсійного фонду.
А тому суд вважає, що вищевказаний період за який сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинен враховуватися до страхового стажу позивача.
Та за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року та з 01.10.2023 року по 30.11.2024 року позивач не надав доказів того , що ним сплачувались внески, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають .
Також суд враховує, що згідно ст.47 Закону України «Про адміністративну процедуру» під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності:
1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління;
2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта;
3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні;
4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов'язки;
5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи;
6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі;
7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання у справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Закону.
Згідно ст. 48 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган витребуває документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до сфери його управління, зобов'язані за запитом адміністративного органу надати йому необхідні для вирішення справи документи та відомості, що перебувають у його володінні, протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту, якщо інший строк не визначено законом або відповідним запитом адміністративного органу.
Та суд зазначає, що матеріали судової та пенсійної справи не містять будь-яких доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів до загального стажу, проведення перевірки здійснення позивачем підприємницької діяльності в спірні періоди, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що відповідач передчасно відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного періоду страхового стажу.
Також відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області після отримання заяви та доданих документів від позивача повинен був запропонувати їй надати додаткові відсутні документи про які він зазначив у оскаржуваному рішенні, та за необхідності запросити у податкового органу інформацію щодо системи оподаткування на якій був позивач протягом спірного періоду до 2003 року, так як недотримання цього призвело до того, що позивач частину таких документів подала до суду разом із позовом, що свідчить про порушення відповідачем порядку адміністративної процедури та права позивача, а тому оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати, та зобов'язати повторно розглянути заяву позивача із врахуванням висновків суду.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Згідно з п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" №137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" №28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" №45701/99).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від №155350021822 від 09.12.2024 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку страхового стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, та за умов, що частина документів подана до суду пенсійному органу взагалі не подавалась та оцінка їх останнім не надавалась тому на переконання суду, виходячи з заявлених меж позовних вимог та для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 1211.20грн. за квитанцією від 19.12.2024 року №СВ08954508/1, а тому витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №155350021822 від 09.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.03.1992 по 14.06.1994 в МП «Мрія».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп2360800104
Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10) код ЄДРПОУ 21318350.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83) код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Е.А.Іванов