Справа № 420/28794/24
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року.
Позивач обґрунтовує позов тим, що між ним та компанією «Newfound Resources ltd», (Cент Джонс, Канада) (Постачальник) укладений прямий зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/09/2020-45 від 01.09.2020 року, в якому визначені загальні умови поставки товарів. На виконання умов вищевказаного контракту видано інвойс №90343043 від 30.05.2024 року, в якому сторонами погоджено вартість поставленого товару, загальна вартість товару - 90000,00 дол. США за 24000 кг товару. До декларування була заявлена частина партії товару вагою 10000,00 кг згідно інвойсу №90343043 від 30.05.2024 року, а тому до вказаного інвойсу був виданий додаток - додаток до інвойсу №90343043 від 30.05.2024 року на суму 37500 дол. США за 10000,00 кг товару. Заявлена до декларування партія товару поставлялась автомобільним транспортом - суходолом за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна). Уповноваженою особою декларанта (Позивача) - ТОВ «Айлок» до Львівської митниці подана електронна митна декларація №24UA209230071011U4 від 03.08.2024 року з метою здійснення митного оформлення товару. Митницею за результатами перевірки митної декларації безпідставно застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та скориговано митну вартість товару, оскільки декларантом при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та кореспондуються між собою. На думку позивача, висновки митного органу про наявність будь-яких розбіжностей та сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товару є необґрунтованими, прийняте спірне рішення ґрунтується на домислах та припущеннях, містить формальні та необґрунтовані підстави. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. При цьому в Рішенні відповідача наявне посилання на реквізити раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару, без жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби. Товар, який надійшов на адресу позивача випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA209230071570U9 від 05.08.2024 року, що забезпечено фінансовою гарантією внесеною на рахунок митного органу у розмірі 115028,50 грн. За таких обставин позивач вважає прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, необґрунтованими та незаконними, та за таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Львівської митниці надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, про що повідомлено та обґрунтовано в графі 33 Рішення про коригування. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, декларантом надані додаткові документи (проформа-інвойс; банківський платіжний документ про факт оплати товару, який оцінюється). У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України. За таких обставин, Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного Рішення діяла відповідно до вимог законодавства, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою суду від 16.09.2024 року позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 15.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.09.2020 року між компанією «Newfound Resources ltd» (Cент Джонс, Канада, Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, Покупець) укладено контракт №01/09/2020-45 на поставку товарів, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі, який є невід'ємною частиною даного контракту (п.1.1. Контракту).
Відповідно до п.3.2 Контракту, поставка товарів за цим договором повинна здійснюватися покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «Інкотермс-2010») обумовлюються в інвойсах до цього контракту.
На виконання умов контракту №01/09/2020-45 від 01.09.2020 року компанією «Newfound Resources ltd» (Cент Джонс, Канада, Постачальник) поставлено позивачу товар за інвойсом №90343043 від 30.05.2024 року (загальна вартість товару - 90000,00 дол. США за 24000 кг товару) та додатком до інвойсу №90343043 від 30.05.2024 року на суму 37500,00 USD, вага нетто 10000,00 кг, умови поставки: CIF LT Klaipeda, та на підставі якого ТОВ «Аквафрост» імпортовано на митну територію України товари, а саме: Креветка (Pandalus montaqui): варено-морожена в панцирі 125-175 шт./кг.
З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача подано електронну митну декларацію №24UA209230071011U4 від 03.08.2024 року, в якій митна вартість товару визначена за основним (першим) методом - за ціною договору.
В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Креветка (Pandalus montaqui): варено-морожена в панцирі 125-175 шт./кг. Вага нетто 10000 кг. Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) 26.12.2023 - 01.10.2024 р., термін зберігання 24 місяці при температурі -18 С, повинно бути приготованим перед вживанням.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/09/2020-45 від 01.09.2020 року; Рахунок-фактуру (invoice) №90343043 від 30.05.2024 року; Додаток до інвойсу №90343043 від 30.05.2024 року від 01.08.2024 року; Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 01.08.2024 року; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №1 від 26.07.2021 року; Довідку про транспортні витрати №37 від 02.08.2024 року; Заявку на перевезення №72 від 30.07.2024 року; Рахунок на оплату наданих транспортних послуг №97 від 02.08.2024 року; Сертифікат якості (quality certificate) №03-24 від 30.05.2024 року; Сертифікат про походження товару (Certificate of Origin) №2024-М-20268 0050 від 12.06.2024 року; Декларацію виробника (declaration of producers) №03-24 від 30.05.2024 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinarijos certifikatаs) №LT0354703/902 від 01.08.2024 року; Страховий поліс №B NRL000350 від 04.06.2024 року; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 30.10.2021 року; Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11738586 від 03.08.2024 року; Копію митної декларації країни відправлення (експортна декларація) №24LTLU900010С3С3A6 від 01.08.2024 року.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
- умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону України, а саме рахунку фактури на перевезення від 02.08.2024 №97, а також відповідно до вимог п.2 Заявки на перевезення від 30.07.2024 №72, в розрахунку митної вартості товару декларантом не враховано витрати на завантажувально-розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда), портові збори, митні формальності у порту призначення;
- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 868 км, а вартість 39000 грн. - що становить 44,93 грн/км, відстань по території України 744 км, а вартість 44000 грн. - що становить 59,14 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 02.08.2024 №97 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
- відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 30.05.2024 №90343043 по даній зовнішньоекономічній операції передбачено часткова передоплата за товар який оцінюється. Проте, банківський платіжний документ про факт оплати товару, декларантом не надано митному органу , що являється порушенням вимог даної зовнішньоекономічної операції, а також ст.53 Митного кодексу України;
- відповідно до вимог п.1.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2020 №01/09/2020-45 визначено перелік товаросупровідних документів які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію товару у тому числі коносамент. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог положень даної угоди;
- відповідно до вимог п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2020 №01/09/2020-45 визначено, що за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням дати відвантаження, Постачальник висилає проформу-інвойс. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог положень даної угоди.
З метою усунення виявлених митним органом розбіжностей, невідповідностей у поданих документах та через відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом від декларанта витребувано відповідно до вимог ч.3-4 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та декларантом надано відповідачу наступні додаткові документи: проформу-інвойс; банківський платіжний документ про факт оплати товару, який оцінюється.
Однак на думку відповідача, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах, а тому Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.
Відтак 05.08.2024 року Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2, яким скориговано за резервним методом митну вартість товару з 38049,84 USD до рівня 52000,00 USD, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала мд №UA100440/2024/318275 від 13.06.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (креветка (Pandalus montaqui) варено-морожена в панцирі 125 -175 шт./кг) становить 5,2 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002579.
05.08.2024 року декларантом позивача подано митну декларацію №24UA209230071570U9 з метою випуску товару у вільний обіг та забезпечено фінансовою гарантією сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів у розмірі 115028,50 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.
Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Однак, у разі необхідності, митні органи мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.
При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Суд додатково зазначає, що розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).
Так, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (п. « 2б» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.60 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Другорядний метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (п. « 2в» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.62 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) (п. « 2г» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.63 МК України) не застосовані, оскільки у митного органу відсутня вартісна основа для розрахунку митної вартості..
Другорядний метод визначення митної вартості ? резервний метод (п. « 2ґ» ч.1 ст.57 МК України, ст.64 МК України), передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Таким чином розрахунок митної вартості товарів відповідачем виконаний за резервним методом. А отже, митну вартість Одеською митницею скориговано за товаром 1 до рівня 52000,00 USD. Так, у Рішенні вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала мд №UA100440/2024/318275 від 13.06.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (креветка (Pandalus montaqui) варено-морожена в панцирі 125 -175 шт./кг) становить 5,2 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв'язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності та в них відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Водночас наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що згідно умови поставки CIF, наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону України, а саме рахунку фактури на перевезення від 02.08.2024 №97, а також відповідно до вимог п.2 Заявки на перевезення від 30.07.2024 №72, в розрахунку митної вартості товару декларантом не враховано витрати на завантажувально-розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда), портові збори, митні формальності у порту призначення, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах CIF LT Klaipeda (Інкотермс 2010).
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.
Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Тобто продавець виконав обумовлену поставку в тому випадку, коли товар вже фактично поміщений на борт судна (перейшов через поручні) в порту відвантаження в узгоджені сторонами терміни, при цьому за умовами поставки CIF продавець повинен сплатити витрати з доставки товару в зазначений порт призначення. Продавець також повинен застрахувати товар (сплативши передбачені страхові внески) від можливих ризиків його повної втрати або часткового пошкодження під час перевезення. З моменту, коли товар розміщений на борту судна , можливі ризики його втрати або псування приймає на себе покупець.
Базис поставки CIF також передбачає і виконання продавцем обов'язкових експортних митних процедур, передбачених в випадку вивезення товару. Але при цьому в обов'язки продавця не входить виконання митних формальностей, пов'язаних з ввезенням товару, він не повинен проводити оплату імпортних мит, а також виконувати інші імпортні митні процедури, передбачені при ввезенні.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
За змістом цієї норми обов'язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості завантажувально-розвантажувальних робіт у порту призначення (порт Клайпеда), їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Суд враховує, що згідно затверджених правил поставки Інкотермс CIF (розділ А.6), Продавець зобов'язаний сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Разом з тим, як вбачається з п.5.6 Контракту №01/09/2020-45 від 01.09.2020 року, всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов'язані з підписанням та виконанням даного контракту, в країні покупця сплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах оплачуються Постачальником.
Як встановлено судом, товар постачався позивачу компанією «Newfound Resources ltd» (Cент Джонс, Канада, Постачальник) на умовах CIF LT Klaipeda, а далі автомобільним транспортом - суходолом за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна), відповідно до CMR б/н від 01.08.2024 року. Крім того, матеріали справи містять копію митної декларації країни відправлення (експортна декларація) №24LTLU900010С3С3A6 від 01.08.2024 року, яка також надавалася до митного оформлення разом з митною декларацією, у якій країною експорту вказана LT, а країною призначення UA. У митній декларації №24UA209230071011U4 від 03.08.2024 року також у графі 15 вказано Країна відправлення/експорту - Литва, LT.
З огляду на вказані обставини суд вважає неспроможними доводи відповідача про не врахування декларантом в розрахунку митної вартості товару витрат на завантажувально-розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда), портові збори, митні формальності у порту призначення, оскільки такі понесені постачальником товару та закладені у вартість товару. В даному випадку, вартість на завантажувально-розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда), портові збори, митні формальності у порту призначення не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Та жодних додаткових витрат з організації поставки товару в порту Клайпеди позивач не поніс, зокрема матеріали справи доказів зворотного не містять.
Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та, що такі витрати вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема картки відмови, щодо транспортних (перевізних) документів та витрат на транспортування позивачем до митного оформлення надано автотранспортну накладну (CMR) б/н від 01.08.2024 року; договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №1 від 26.07.2021 року; довідку про транспортні витрати №37 від 02.08.2024 року; заявку на перевезення №72 від 30.07.2024 року; рахунок на оплату наданих транспортних послуг №97 від 02.08.2024 року.
Відтак згідно довідки про транспортні витрати №37 від 02.08.2024 року, транспорті витрати по перевезенню вантажу з м. Клайпеда (Литва) - до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 39000,00 грн: згідно інвойсу №90343043 від 30.05.2024 року, вага брутто 11468 кг - 22620,00 грн. Та саме сума 22620,00 грн за транспортні витрати додавалася позивачем при визначенні митної вартості товарів.
Щодо посилань митниці на перелік транспортних (перевезних) документів, а також докуменів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, суд враховує, що відповідно до вказаного Наказу до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов'язковим. Тобто, наказ МФУ №599 від 24.05.2012 року лише наводить можливі приклади документів на підтвердження вартості перевезення, але не встановлює вичерпного переліку таких документів, а його формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Враховуючи вищевикладене положення та ряд документів наданих декларантом до митного оформлення, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним було надано всі наявні у нього документи, що підтверджують витрати на транспортування.
Щодо твердження відповідача в оскаржуваному Рішенні, що рахунок від 02.08.2024 №97 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу та посилань на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1 ч.4 ст.54 МК України). При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не наділений повноваженнями та не може ставити під сумнів зміст комерційних умов наданого Позивачем документу, зокрема рахунку на оплату від 02.08.2024 року №97.
Су звертає увагу, що сторони вільні в виборі способу та порядку співпраці та взаємодії щодо виконання своїх зобов'язань та мають право в будь-який час вносити зміни у вже існуючі домовленості, змінювати чи доповнювати їх. Тарифи на перевезення, вартість перевезення вантажу в цілому і вартість перевезення вантажу за окремими маршрутами визначаються виключно перевізником, зокрема з урахуванням додаткових ризиків під час перевезення по території України, позивач же, у свою чергу, як сторона договірних взаємовідносин погоджує таку вартість перевезення.
Таким чином, позивач лише включає наявні транспортні витрати до митної вартості товару, а відповідач перевіряє числове значення заявленої митної вартості. Водночас суд наголошує, що згідно положень п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд також критично ставиться на посилання відповідача на положення Методичних рекомендацій, оскільки такі розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. №1706 та можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством (п.1, 2 Методичних рекомендацій). Таким чином, Методичні рекомендації не є обов'язковим до застосування нормативно-правовим актом, та визначають рекомендації по формуванню саме собівартості послуг.
Щодо зазначення відповідачем в оскаржуваному Рішенні, що декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ про факт оплати товару (відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 30.05.2024 №90343043 по даній зовнішньоекономічній операції передбачено часткова передоплата за товар який оцінюється), коносамент (відповідно до вимог п.1.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2020 №01/09/2020-45 визначено перелік товаросупровідних документів які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію товару у тому числі коносамент), проформу-інвойс (відповідно до вимог п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2020 №01/09/2020-45 визначено, що за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням дати відвантаження, Постачальник висилає проформу-інвойс), суд враховує, що за результатами запитуваних документів декларантом надано до Львівської митниці наступні додаткові документи: проформу-інвойс та банківські платіжні документи про факт оплати товару, який оцінюється, про що вказано відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року, та такі наявні в матеріалах справи, а саме платіжні інструкції №1215 від 13.05.2024 року, №1267 від 17.07.2024 року, проформа-інвойс №370384 від 05.02.2024 р.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Крім того, Верховний Суд по справі №815/329/17 від 17.04.2018 року зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару, з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Пунктом 1.3. контракту №01/09/2020-45 від 01.09.2020 року визначено, товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: зокрема товарно-транспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал. Вказане положення передбачає, надання такого товаросупровідного документу, який мав місце та відповідав способу поставки партії товару, та не передбачає надання усіх перерахованих. Оскільки поставка партії товару, що була заявлена до декларування, здійснювалась автомобільним транспортом - суходолом, на підтвердження факту перевезення, позивачем надана саме міжнародна товарно-транспортна автотранспортна накладна CMR б/н від 01.08.2024 року. Відтак суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товару.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує про ненадання позивачем до митного оформлення заявки на перевезення та посилається на умови поставки CFR. Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки поставка товару здійснювалася на умовах CIF, та позивачем було надано до митного оформлення разом з митною декларацією заявку на перевезення №72 від 30.07.2024 року, про що вказано зокрема у митній декларації №24UA209230071011U4 від 03.08.2024 року та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002579 від 05.08.2024 року, та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року не містить такої підстави як відсутність заявки на перевезення.
Таким чином, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.
Суд встановив, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «Аквафрост» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких скориговано митну вартість товару.
Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Львівською митницею вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжну інструкцію №60014 від 04.09.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Аквафрост», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3028,00 грн. з Львівської митниці.
Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100397/2 від 05.08.2024 року.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст.295, 297 КАС України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, село Бурлача Балка, вулиця Центральна, буд.1-Е, код ЄДРПОУ 33798852).
Відповідач - Львівська митниця (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Іванов Е.А.