м. Львів
02 квітня 2025 рокусправа № 380/15304/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому з урахування заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному обсязі додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію вартості неотриманого речового майна, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу по мобілізації на останній посаді робітника підсобного 2-го інженерного відділення 4-ї інженерної роти 1-ї інженерної роти військової частини НОМЕР_1 .
04 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму: акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми від 20.02.2023 №639, після чого перебував на довготривалому лікуванні та визнаний військово - лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Рапорт на виплату матеріальної допомоги у 2023 та 2024 році позивачем було подано, однак відповіді не надано, допомогу не виплачено.
04 грудня 2022 року під час оборонного бою а н.п. Берестове Донецької області потрапив під мінометний обстріл та отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму. Після цього на етапах евакуації йому було надано першу медичну допомогу, проходив обстеження та встановлено супутні діагнози, зокрема з 17.01.2023 по 07.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації «Лісова поляна».
У подальшому перебував на стаціонарному лікуванні: з 06.04.2023 по 06.07.2023; з 26.07.2023 по 07.08.2023; з 09.08.2023 по 30.10.2023; з 16.11.2023 по 22.12.2023; з 09.01.2024 по 10.04.2024.
За вищезазначений період додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 сплачено не було, хоча позивач неодноразово звертався усно та письмово (рапортом) до відповідача.
Позивач звертався з рапортом щодо отримання довідки про вартість речового майна, але відповіді та компенсації не отримав.
Позивач повинен був бути виключеним з списків особового складу військової частини у грудні 2023 року, але всупереч нормам чинного законодавства, наказ про звільнення було видано 03.06.2024, а наказ про виключення зі списків особового складу 08.06.2024.
В період з 09.01.2024 по 10.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а з 11.04.2024 по 08.06.2024 безпідставно та неправомірно у військовій частині.
У зв'язку із постійним перебуванням на військовій службі, позивач не зміг реалізувати своє право на проходження медико-соціально експертної комісії на призначення групи інвалідності та як наслідок отримання пенсії та інших пільг та гарантій, що вкрай негативно вплинуло на психо-емоційний стан позивача.
Починаючи із 09.06.2024 позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, що стало наслідком сильного емоційного збудження через бездіяльність відповідача, пов'язаній з не звільненням з військової служби та не проведенням всіх належних розрахунків із позивачем.
У зв'язку із вищезазначеним просить суд стягнути моральну шкоду.
Ухвалою судді від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 08.08.2024 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 23.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та зобов'язано відповідача надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача за 2022, 2023, 2024 роки у 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.12.2024 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені та належної якості докази, а саме:
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022, 2023, 2024 роки;
- інформацію щодо виплати позивачу компенсації вартості неотриманого речового майна, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Ухвалою суду від 11.02.2025 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені та належної якості докази, а саме:
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022, 2023, 2024 роки;
- інформацію щодо виплати позивачу компенсації вартості неотриманого речового майна, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016; та строк розгляду адміністративної справи № 380/15304/24 продовжено на 60 днів із дня отримання відповідачем копії цієї ухвали.
19.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначив, що призваний під час мобілізації позивач відповідні рапорти про за 2023 рік та 2024 рік до відповідача не подавав, і таким чином у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для сплати та нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Окрім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №162 від 08.06.2024 призваному під час мобілізації ОСОБА_1 згідно до наказу Міністра оборони України від -7.06.2018 року №260 було нараховано та сплачено одноразову допомогу на оздоровлення за 2024рік в розмірі 20760 гривень 50 копійок.
Позивач - ОСОБА_1 отримав акубаротравму ще 04.12.2022, коли він не проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 і відповідно не перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, що не дає законних підстав для сплати йому під час лікування додаткової винагороди.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 № 46 від 29.03.2023 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до наказу командувача Сухопутних сил ЗСУ від 23.03.2023 № 154-РС був переведений з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 і тільки з 29.03.2023 був зарахований до відповідача. Таким чином, з підстав отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень позивачу треба звертатись до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , де він проходив службу під час отримання акубаротравми.
До відповідача позивач з рапортами щодо вищевказаних обставин раніше не звертався.
Враховуючи вищевикладене, військовослужбовець, призваний по мобілізації, як і позивач ОСОБА_1 не має заборгованості за неотримане ним речове майно, і відповідно грошова компенсація йому не повинна нараховуватись.
До відповідача позивач з рапортом щодо вищевказаних обставин раніше не звертався.
Звертає увагу, що численні постанови Верховного суду, підтверджують, що Держава не повинна нести відповідальність за моральні збитки, завдані військовослужбовцям пораненнями чи інвалідністю у ході несення служби.
Позивач не обґрунтував отримання ним моральної шкоди, не довів її настання внаслідок дій відповідача, сама нібито наявність моральної шкоди та її сума не обґрунтована та не підтверджена позивачем належним чином.
З відзивом відповідач подав суду довідку про доходи позивача.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Наказу Військової частини НОМЕР_1 № 46 від 29.03.2023 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призначений наказом командувача Сухопутних сил ЗСУ від 23.03.2023 № 154-РС на посаду робітника підсобного 2-го інженерного відділення 4-го інженерного взводу 1-ї інженерної роти, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з 29.03.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2024 №162, солдата військової служби по мобілізації ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03.06.2024 №238/РС у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) з 08.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
У цьому наказі від 08.06.2024 №162 вказано виплатити позивачу:
- грошове забезпечення за червень місяць по 08 червня 2024 року включно, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 590 % місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 08.06.2024 включно;
- одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік;
- грошову компенсацію за 56 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки;
- одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за повних 26 календарних місяців служби;
- грошову компенсацію за 28 днів невикористаної додаткової відпустки за 2023, 2024 роки.
У наказі від 08.06.2024 №162 вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримав.
Суд встановив, що відповідно до Довідки про обставини травми № 639 від 20.02.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , 04 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання - під час оборонного бою а н.п. Берестове Донецької області потрапив під мінометний обстріл - ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму: акубаротравму. Травма пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.12).
Відповідно до Виписки № 1024 із медичної картки стаціонарного хворого позивач (військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ) з 06.04.2023 по 06.07.2023 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» POP з діагнозом: виражені розлади особистості та поведінки, обумовлені мінно-вибуховою травмою, акубаротравмою (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 13).
Відповідно до Виписки № 2580 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 26.07.2023 по 07.08.2023 перебував на лікуванні у КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» POP з діагнозом: органічний емоційно - лабільний розлад. Також у виписці зазначено: «стан після ВТ (04.12.2022) акубаротравми з цефалгічним синдромом, астено-невротичним синдромом» (а.с. 14).
Згідно з Випискою № 2280 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 09.08.2023 по 30.10.2023 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» POP з діагнозом: стійкі зміни особистості після пережитої катастрофи, наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 16).
Епікризом виписним встановлено, що з 16.11.2023 по 22.12.2023 позивач перебував на лікуванні у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно - вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією; наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) (а.с. 17-18).
Згідно з Випискою № 168 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 09.01.2024 по 10.04.2024 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» РОР з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно - вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією; наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 19).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №510 22.12.2023 позаштатна ВЛК КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» за направленням командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 229 провела огляд позивача, та вказала діагноз: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно - депресивної симптоматики, емоційно-вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Наслідки мінно - вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного синдрому та синдрому суб'єктивного шуму без порушення функції центральної нервової системи. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Має потребу в одному супроводжуючому (а.с. 20).
Додаткову винагороду за періоди лікування позивача з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023 по 07.08.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024 відповідачем не було виплачено, що також підтверджується відповідачем у відзиві.
Позивачем надано суду рапорт з відміткою відповідача про його отримання 22.04.2024 з проханням виплатити додаткову винагороду відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за періоди лікування (а.с. 36). Водночас військовою частиною відповіді на рапорт не надано, допомогу не виплачено.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати 100 000 грн відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцю у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після поранення; нарахування та виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань; нарахування та виплата компенсації вартості неотриманого речового майна.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває по сьогодні.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023 по 07.08.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024, суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови №168 внесено зміни, якими передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Суд наголошує, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
З аналізу п. 1 Постанови № 168 можна дійти висновку про встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до Довідки про обставини травми № 639 від 20.02.2023 за обставин 04.12.2022 під час виконання бойового завдання - під час оборонного бою в н.п. Берестове Донецької області потрапив під мінометний обстріл - ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму: акубаротравму. Травма пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.12).
Так, матеріалами справи підтверджено, що травма позивача, пов'язана із захистом Батьківщини.
Отже, наявна перша умова (поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язано із захистом Батьківщини) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, суд зазначає таке.
Відповідно до Виписки № 1024 із медичної картки стаціонарного хворого позивач (військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ) з 06.04.2023 по 06.07.2023 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» POP з діагнозом: виражені розлади особистості та поведінки, обумовлені мінно-вибуховою травмою, акубаротравмою (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 13).
Відповідно до Виписки № 2580 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 26.07.2023 по 07.08.2023 перебував на лікуванні у КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» POP з діагнозом: органічний емоційно - лабільний розлад. Також у виписці зазначено: «стан після ВТ (04.12.2022) акубаротравми з цефалгічним синдромом, астено-невротичним синдромом» (а.с. 14).
Згідно з Випискою № 2280 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 09.08.2023 по 30.10.2023 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» POP з діагнозом: стійкі зміни особистості після пережитої катастрофи, наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 16).
Епікризом виписним встановлено, що з 16.11.2023 по 22.12.2023 позивач перебував на лікуванні у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно - вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією; наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) (а.с. 17-18).
Згідно з Випискою № 168 із медичної картки стаціонарного хворого позивач з 09.01.2024 по 10.04.2024 перебував на лікуванні у КП «Острозька ОПЛ» РОР з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно - вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією; наслідки мінно-вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного та стійкого вираженого астено-невротичного синдромів та синдрому суб'єктивного шуму (а.с. 19).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №510 22.12.2023 позаштатна ВЛК КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» за направленням командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 229 провела огляд позивача, та вказала діагноз: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно - депресивної симптоматики, емоційно-вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Наслідки мінно - вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного синдрому та синдрому суб'єктивного шуму без порушення функції центральної нервової системи. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Має потребу в одному супроводжуючому (а.с. 20).
Тобто позивач проходив стаціонарне лікування у зв'язку із тим діагнозом, який став наслідком травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивач отримав акубаротравму ще 04.12.2022, коли він не проходив службу в Військовій частині НОМЕР_1 і відповідно не перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, що не дає законних підстав для сплати йому під час лікування додаткової винагороди, з огляду на таке.
Відповідно до Наказу Військової частини НОМЕР_1 № 46 від 29.03.2023 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 з 29.03.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2024 №162, солдата військової служби по мобілізації ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03.06.2024 №238/РС у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) з 08.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Спірними періодами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, є періоди: з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023 по 07.08.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024, тобто час проходження позивачем військової служби у відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні: з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023 по 07.08.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача видати довідку про вартість речового майна, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016; та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію вартості неотриманого речового майна, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016, суд зазначає таке.
За змістом ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
За приписами п. 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до п. 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Відповідно до п. 4 Розділу 3 Інструкції №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно з п. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.
Як встановив суд, у цій справі позивач стверджує у позовній заяві, що звертався з рапортом щодо отримання довідки про вартість речового майна, але відповіді та компенсації не отримав.
У відзиві відповідач зазначає, що позивач не має заборгованості за неотримане ним речове майно, і відповідно грошова компенсація йому не повинна нараховуватись. Також вказує, що до відповідача позивач з рапортом щодо вищевказаних обставин раніше не звертався.
Також судом встановлено, що представник позивача звертався до відповідача із запитом про видачу довідки про вартість речового права (а.с. 37, 44), проте відповіді не отримав.
Суд вважає за необхідне зазначити, що подання позивачем вказаної заяви після його звільнення з військової служби жодним чином не порушує норм Порядку №178 та Інструкції №232, оскільки з аналізу таких судом не встановлено вказаних обмежень чи заборон, а звільнення позивача зі служби не позбавляє позивача права на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.
При цьому, слід зазначити, що пунктом 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Отже, позивач, як військовослужбовець, звільнений з військової служби, на час підписання наказу про звільнення, мав право на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, яку він не отримав в період проходження військової служби, а також має право на отримання такої довідки після звільнення зі служби та на виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
А тому наявні правові підстави для зобов'язання відповідача видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу за формою згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Враховуючи викладене суд висновує, що позивач, звільнений з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Тому, бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, суд зазначає таке.
Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту четвертого розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260 (далі - Наказ 260) грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає серед іншого - одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з розділом XXIV Наказу №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Наказу № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 9 розділу XXIV Наказу № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом шостим окремого доручення №183/уд від 16.01.2024 передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що умовами виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні є наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, необхідність подання рапорту та за наявності підстав зазначених у окремому дорученні №183/уд. Виплата матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд встановив, що у наказі від 08.06.2024 №162 вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримав.
Позивач стверджує у позовній заяві, що подавав відповідачу рапорт на виплату матеріальної допомоги у 2023 та 2024 році, однак відповіді не надано, допомогу не виплачено.
Відповідач у відзиві зазначив, що призваний під час мобілізації позивач відповідні рапорти за 2023 рік та 2024 рік до відповідача не подавав, і таким чином у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для сплати та нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Разом з тим, у матеріалах адміністративної справи, належні докази направлення зазначеного рапорту на офіційну адресу відповідача засобами поштового зв'язку, електронного зв'язку або його вручення уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні.
Також в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаного рапорту відповідачем.
Таким чином, вказані обставини виключають факт бездіяльності відповідача щодо не розгляду ним рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000 грн, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Так, з огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.
Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Поняття "моральна шкода" є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв'язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.
Позивач як підставу стягнення моральної шкоди вказує те, що повинен був бути виключеним зі списків особового складу військової частини у грудні 2023 року, але наказ про звільнення було видано 03.06.2024, а наказ про виключення зі списків особового складу 08.06.2024.
Також позивач наголошує, що у зв'язку із постійним перебуванням на військовій службі, позивач не зміг реалізувати своє право на проходження медико-соціально експертної комісії на призначення групи інвалідності та як наслідок отримання пенсії та інших пільг та гарантій, що вкрай негативно вплинуло на психо-емоційний стан позивача. Починаючи із 09.06.2024 позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, що стало наслідком сильного емоційного збудження через бездіяльність відповідача, пов'язаній з не звільненням з військової служби та не проведенням всіх належних розрахунків із позивачем.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про хворобу №510 22.12.2023 позаштатна ВЛК КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» за направленням командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 229 провела огляд позивача, та вказала діагноз: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно - депресивної симптоматики, емоційно-вольової нестійкості з панічними атаками, флешбеками та інсомнією. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Наслідки мінно - вибухової травми, акубаротравми (04.12.2022) у вигляді стійкого цефалгічного синдрому та синдрому суб'єктивного шуму без порушення функції центральної нервової системи. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Має потребу в одному супроводжуючому (а.с. 20).
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2024 №162, солдата військової служби по мобілізації ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03.06.2024 №238/РС у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) з 08.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Суд зауважує, що між висновком ВЛК про непридатність позивача до військової служби за станом здоров'я та наказом про звільнення його у відставку, минуло майже півроку.
Також суд бере до уваги покликання позивача про те, що в період з 09.01.2024 по 10.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а з 11.04.2024 по 08.06.2024 необґрунтовано перебував у військовій частині.
Однак, твердження позивача про те, що моральних страждань йому завдає не виплата належного грошового забезпечення, слід оцінювати критично, зокрема з огляду на те, що позивачем не доведено втрати нормальних життєвих зв'язків, а також наявності чи необхідності його додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок порушення прав через невиконання військової частини своїх обов'язків, що, відповідно, підлягають захисту у судовому порядку.
Враховуючи вказане, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а саме, на суму 20 000 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що невиплата позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024; невидача довідки про вартість речового майна та ненарахування та невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними, частково задовольнивши позовні вимоги.
Інші позовні вимоги є похідними і також підлягають до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000,00.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
На цей момент суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем або представником позивача не заявлено вимоги про стягнення таких витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 06.04.2023 по 06.07.2023, з 26.07.2023 по 07.08.2023, з 09.08.2023 по 30.10.2023, з 16.11.2023 по 22.12.2023, з 09.01.2024 по 10.04.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна та ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
6. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.
7. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
8. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складено 02.04.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна