31 березня 2025 рокусправа № 260/8785/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30 ЄДРПОУ 35231455), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5 ЄДРПОУ 26255795), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 по 30 грудня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Закарпатський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 по 30 грудня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- визнати протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 30 грудня 2024 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язати Закарпатський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 30 грудня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2024 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що в 2024 році суддівську винагороду, у тому числі допомогу на оздоровлення, позивачці нараховано та виплачено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн. Однак, позивачка вказує, що нормою пункту 1 частини 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (поточного). При цьому Законами України про Державний бюджет на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено: з 1 січня 2024 року - у розмірі 3028,00 грн. Тому, на переконання позивачки, внаслідок протиправних дій відповідачів розмір її суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв'язку з чим порушено право на належне матеріальне забезпечення. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 адміністративну справу №260/8785/24 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 справу №260/8785/24 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду для розгляду цієї справи - суддю Кузана Р.І.
Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо:
- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 по 29 вересня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн
- зобов'язання Державної судовї адміністрації України забезпечити Закарпатський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 по 29 вересня 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- визнання протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 30 грудня 2024 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язання Закарпатський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 29 вересня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2024 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів - повернуто позивачці.
Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 30.09.2024 по 30.12.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - Закарпатський окружний адміністративний суд 28.02.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Закон № 1402-VIII визначає лише кількість прожиткових мінімумів. Вказує, що позивачці як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, установлених Законом № 1402-VIII. При цьому відповідні положення закону про Державний бюджет України на 2024 рік в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 155 Закону України № 1402-VІІІ та абз. 1, 3 п. 6 Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом ДСА України від 08.02.2019 № 131, штатна чисельність апарату (штатний розпис) місцевого суду затверджується відповідним територіальним управлінням ДСА України за погодженням з головою відповідного суду в межах обсягу видатків та утримання відповідного суду. Штатний розпис Закарпатського ОАС за спірний період щорічно затверджувався начальником ТУ ДСА України в Закарпатській області та погоджувався головою суду. Вказує, що Законом України № 1402-VІІІ чітко визначено порядок затвердження штатного розпису, а тому Закарпатський ОАС є останнім несамостійним суб'єктом у прийнятті рішення нарахування посадового окладу судді, а відтак не вправі нараховувати і виплачувати позивачці суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення виходячи з посадового окладу відмінного від того, що закріплений у штатних розписах суду та обчислений на підставі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 гривень. Отже, на переконання представника відповідача, Закарпатський ОАС діяв на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушив права та законні інтереси позивачки.
Відповідач - Державна судова адміністрація України 10.03.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ні ДСА України, ні Територіальне управління не приймали жодних управлінських рішень щодо застосування встановленого прожиткового мінімуму, який передбачений в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік в розмірі 2102 грн. Надав пояснення стосовно процесу формування бюджетного кошторису, а також суб'єкта прийняття управлінських рішень щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн та фінансового забезпечення (виділення бюджетних асигнувань) суддівської винагороди суддів.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Указом Президента України від 23.10.2009 №856/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
Відповідно до наказу від 25.11.2009 №77/06-04 позивачка зарахована до штату Закарпатського окружного адміністративного суду у зв'язку з призначенням на вакантну посаду судді адміністративного суду в межах п'ятирічного строку з 25.11.2009.
Указом Президента України від 02.11.2017 №350/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду.
Наказом Голови Закарпатського окружного адміністративного суду «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1 » від 18.02.2019 №21/К позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% до посадового окладу.
Згідно з наказом Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 №185/К позивачці встановлено щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді в розмірі 5 відсотків посадового окладу.
Наказом №22/К від 05.02.2024 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років заступнику голови суду ОСОБА_1 » позивачці встановлено з 04.02.2024 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.
З урахуванням того, що впродовж спірного періоду (з 30.09.2024 по 30.12.2024) суддівська винагорода позивачки відповідачем нараховувалася та виплачувалася виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, що не заперечується відповідачами, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. За ч. 2 цієї правової норми Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Таким чином, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
В силу ст.46 Конституції України, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 (далі - Закон№966-XIV).
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної вище норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами ст.4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
У ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, був також введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.
Аналогічні норми містяться в Законі України про «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Таким чином, вказаними нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена у ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
Натомість, положеннями Закону №966-XIV взагалі не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Ба більше, до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону №1402-VIII.
Суд зауважую, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу також Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, оскільки зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст.135 Закону №1402-VIII викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 та від 21.03.2024 у справі №620/4971/23.
Між тим аналіз ст.130 Конституції України дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, згідно з її ст.8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).
Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо. Особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (ч.4 ст.7 КАС України).
Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивачки іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII.
Розглядаючи вказаний спір суд звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, що стосується спірних правовідносин, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
З огляду на викладене у сукупності, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у спірному періоді, на підставі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у цій категорії спорів від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21; а також від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22 та від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, при вирішенні цього спору суд враховує висновки Верховного Суду у цій категорії справ, наведені у зазначених вище судових рішеннях.
Обмежуючи розмір суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, відповідачами вчинено дії, що порушують права та гарантії позивачки як судді.
Суд зазначає, що невиплата позивачці суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України (співвідповідача у справі) як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі щодо розміру суддівської винагороди, яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Із долученої відповідачем довідки про нараховану суддівську винагороду за січень-грудень 2024 року судом встановлено, що в період з 30.09.2024 по 30.12.2024 позивачці не нараховувалась та не виплачувалась допомоги на оздоровлення.
Тому, з огляду на висновки суду касаційної інстанції, а також враховуючи предмет позову та встановлені у цій справі обставини суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки є:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 30.09.2024 по 30.12.2024, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Закарпатський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 30.09.2024 по 30.12.2024, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
визнати протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 30.09.2024 по 30.12.2024 включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
зобов'язати Закарпатський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 30.09.2024 по 30.12.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2024 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах, на переконання суду, не суперечить закону, забезпечує ефективний захист і поновлення таких прав, а також відповідає позиції Верховного Суду у цій категорії справ.
Щодо поданих представником Закарпатського окружного адміністративного суду заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 КАС України; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи зміст поданого позову та предмет доказування, на думку суду, дана справа є справою незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, а відтак відсутні підстави для прийняття рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню на його користь не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 30.09.2024 по 30.12.2024, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Закарпатський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 30.09.2024 по 30.12.2024, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Визнати протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 30.09.2024 по 30.12.2024 включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Закарпатський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35231455) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 30.09.2024 по 30.12.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2024 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан