справа№380/19757/24
31 березня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/19757/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною;
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною;
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем, за званням молодший сержант, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» на посаді командира третього відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 .
03.06.2024 позивач подав рапорт до свого безпосереднього командира, а саме командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною.
Надалі, після погодження рапорту про звільнення з військової служби командиром військової частини НОМЕР_2 , відповідний рапорт було направлено на підпис та подальше прийняття рішення до командира військової частини НОМЕР_1 .
До Рапорту були додані документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме:
- Нотаріально засвідчена копія паспорта та ідентифікаційного коду (РНОКПП);
- Нотаріально засвідчена копія паспорта та ідентифікаційного коду (РНОКПП) ОСОБА_2 ;
- Копія рішення суду про призначення опікуна над особою, визнаною судом недієздатною;
- Витяг з реєстру територіальної громади від 03.06.2024 року.
З метою захисту прав та інтересів позивача, його адвокатом подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_2 про дані обставини та Адвокатський запит про отримання інформації щодо розгляду вказаного рапорту, однак у відповідь (№6576 від 03.08.2024 та №6585 від 10.08.2024 року) було отримано майже ідентичні листи з наступною інформацією «Враховуючи вищенаведене повідомляємо, що рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» буде розглянутий військовою частиною НОМЕР_1 у найкоротший термін ( у порядку черговості) та за результатами його розгляду буде прийняте відповідне рішення».
Станом на 20.09.2024 року будь-якого рішення чи інформації стосовно результату розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 за сімейними обставинами - відсутні.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 03.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, як наслідок просить зобов'язати відповідач розглянути вказаний рапорт та звільнити з військової служби.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що предметом даного спору є не розгляд рапорту позивача від 03.06.2024 та відповідно не звільнення позивача з військової служби з підстав зазначених у такому рапорті.
До матеріалів позовної заяви долучено копію рапорту позивача на якій відсутня дата його складання безпосередньо самим позивачем, так і посадовими особами військової частини НОМЕР_2 , які клопотали безпосередньо по суті рапорту позивача.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на не розгляді його рапорту, однак з незрозумілих причин було долучено рапорт позивача на якому відсутні будь-які дати, що ставить під сумнів належність даного доказу.
Рапорт позивача від 03.06.2024 до військової частини НОМЕР_1 не надходив, що підтверджується долученою копією журналу вхідної документів за 03.06.2024.
Позивача у своїй позовній заяві просить суд визнати протиправну бездіяльність щодо не звільнення позивача з військової служби відповідачем за неіснуючою підставою.
В згаданому рапорті позивача зазначена підстава для звільнення «у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною» яка не передбачена пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивачем не було долучено жодних належних доказів (долучених документів) про відсутність здійснення піклування (опіки) іншими особами за особою за якою здійснюватиме опіку позивач, як цього вимагають положення абзацу 15 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги про зобов'язання звільнення з військової служби позивача є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє, адже їх вирішення безпосередньо залежить від результатів розгляду згаданого рапорту.
Позовні вимоги позивача по суті про звільнення з військової служби є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27.09.2024 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
03.06.2024 позивач подав рапорт до свого безпосереднього командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби, наступного змісту:
«Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням щодо звільнення мене з військової служби відповідно до пункту « 3» частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною.
Службу у військовому резерві проходити не бажаю.
Після звільнення мене з військової служби прошу направити мене і мою особову справу на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скарг та претензій до військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 та Міністерства Оборони України не маю.
Погоджуюсь на виключення зі списків особового складу військової частини до проведення усіх необхідних розрахунків.
До рапорту додаю:
- Нотаріально завірену копію паспорту громадянина України та РНОКПП
- Нотаріально завірену копію паспорту громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2
- Примірник рішення суду про призначення опікуна над особою визнаною судом недієздатною.
- Витяг з реєстру територіальної громади від 03.06.24 р. отриманий через Державне підприємство «Дія»
Командир третього відділення розвідувального
взводу військової частини НОМЕР_2
молодший сержант (підпис) ОСОБА_1
Командиру військової частини НОМЕР_2
Клопочу по суті рапорта молодший сержант ОСОБА_1
ТВО командира розвідувального взводу
Військової частини НОМЕР_2
Молодший сержант (підпис) ОСОБА_3
Командиру військової частини НОМЕР_1
Клопочу по суті рапорту молодшого сержанта ОСОБА_3
Командир військової частин НОМЕР_2
Підполковник ОСОБА_4».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права, як наслідок просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної відмови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час спірних правовідносин), цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ч. 1 із ст. 1 цього ж Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ст. 3 цього ж Закону, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 3 ч. 12 ст. 26 цього ж Закону, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірній бездіяльності суд зазначає наступне:
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що згаданий вище рапорт позивача від 03.06.2024 до військової частини НОМЕР_1 не надходив, що підтверджується долученою копією журналу вхідної документів за 03.06.2024.
Судом такі заперечення відповідача не враховуються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рапорт позивача про звільнення з військової служби був зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 04 червня 2024 року №129 та після розгляду командиром військової частини НОМЕР_2 був переданий на розгляд до військової частини НОМЕР_1 та зареєстрований 04 червня 2024 року №18369 (Лист ВЧ НОМЕР_1 від 03.10.2024).
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, підлягають задоволенню частково, у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, суд зазначає наступне.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх прийняли, з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
На переконання суду, ефективним та належним (щодо розглядуваних правовідносин) способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті рапорт позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язати відповідача звільнити з військової служби на підставі рапорту від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, суд зазначає наступне.
Позивач у згаданому рапорті, як підставу звільнення вказує п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» а саме у зв'язку: «з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною».
Згідно вказаної норми військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин в тому числі щодо необхідності здійснення саме на таких умовах: «у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами».
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними щодо зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби без розгляду по суті рапорту позивача у відповідності до вимог закону та фактичних обставин що були чинними та існували на момент звернення позивача із вищевказаним рапортом.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом частково враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 03 червня 2024 року про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 03 червня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 01.04.2025 року.
Суддя Гавдик З.В.