31 березня 2025 рокусправа № 380/21126/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 за № 2652, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорту на звільнення з військової служби у запас на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за батьком дружини - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії для звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за батьком дружини - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинним законодавством України не передбачено можливості отримати будьякий документ, який би містив виключну інформацію про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення. Звертаю увагу на лист Міністерства юстиції "Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян" №112984/19.3.2/11-23 від 25.08.2023, де чітко вказано, що довідок і витягів про відсутність інших родичів не існує. Відомості про таких осіб за необхідності може отримати будь-яка Військова частина шляхом звернення до відповідних органів, в тому числі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Позивач стверджує, що долучив усі наявні у нього документи та відомості про інших осіб, в тому числі зазначив, що вони не можуть здійснювати догляд по об'єктивним належним чином підтверджених підставах.
Ухвалою від 16.10.2024 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що необхідність здійснення постійного стороннього догляду за батьком дружини позивача підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №332798 від 29.05.2020 та довідкою ЛКК №623 від 01.12.2022, однак, з позиції відповідача це не свідчить про те, що саме позивач є тією особою, яка повинна його здійснювати, оскільки є інші особи які мають прямий на це обов'язок. Перебування дружини позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є обставиною, яка звільняє її від обов'язку здійснювати догляд за своїм батьком, оскільки дружина позивача здійснює догляд та виховання дитини, що не є тотожним поняттю «здійснення постійного догляду». Крім цього, військова частина НОМЕР_1 вважає, що несподіваний, у часових рамках, які відповідають часу призову позивача на військову службу, факт розірвання шлюбу між батьками дружини позивача 13 серпня 2024 року, жодним чином не позбавляє права тестя позивача на утримання його зі сторони мами дружини позивача у розумінні ст. 76 Сімейного кодексу України.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 мобілізований та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка Серії НОМЕР_2 .
Позивач 11.09.2024 звернувся до відповідача із рапортом на звільнення з військової служби у запас на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за батьком дружини - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи.
25.09.2024 листом №2656 позивач отримав відмову у задоволені рапорту.
Вважаючи означену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на даний момент продовжений. Таким чином, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, підстави для звільнення з військової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу під час мобілізації в редакції закону до 18.05.2024 в умовах воєнного стану передбачені п. 2 ч. 4 ст. ст. 26 Закону №2232-XII.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 3 статті 12 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Родинні відносини із ОСОБА_2 підтверджуються:
- Свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_3 );
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , де зазначено відомості про батька - ОСОБА_2 .
Інвалідність I групи ОСОБА_2 підтверджується - довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №332798, а також виданого на її основі пенсійного посвідчення.
Потреба у постійному догляді ОСОБА_5 підтверджується довідкою ЛКК №623 від 01.12.2022.
Суд зауважує, що вказані обставини не спростовуються відповідачем. Крім того, зазначені докази, окрім інших, були надані позивачем до рапорту.
Разом з цим, подаючи рапорт про звільнення за вказаною підставою слід довести необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому, визначення інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII відсутнє.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Як встановлено судом та підтверджується самим позивачем, у ОСОБА_2 є повнолітня дочка - його дружина ОСОБА_3 .
Отже, ОСОБА_3 є особою першого ступеня споріднення ОСОБА_2 .
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що дружина позивача потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що до позивача не можливо застосувати підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки ОСОБА_3 , як донька, є особою першого ступеня споріднення ОСОБА_2 , тобто членом сім'ї першого ступеня споріднення.
Тож у ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Суд наголошує, що твердження позивача про те, що прямою підставою для звільнення з військової служби є наявність у батька дружини І групи інвалідності, є помилковими.
Крім того, суд враховує наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706, внесені зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII).
Наказом визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
В даному випадку наявність чи відсутність інших осіб І чи II ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю, що його потребує, підтверджується актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що такий акт до рапорту позивача про звільнення з військової служби не додавався.
Необхідність здійснення постійного стороннього догляду за батьком дружини позивача підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №332798 від 29.05.2020 та довідкою ЛКК №623 від 01.12.2022, однак, суд погоджується з відповідачем, що це не свідчить про те, що саме позивач є тією особою, яка повинна його здійснювати, оскільки є інші особи, які мають прямий на це обов'язок.
Отже, подаючи на розгляд командира військової частини рапорт про звільнення з військової служби позивач належним чином не підтвердив підстави звільнення.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього такого документа, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Щодо решти доводів позивача суд враховує таке.
Статтею 202 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребуються матеріальної допомоги.
Дружина позивача - ОСОБА_3 , будучи донькою ОСОБА_2 є тією особою, на яку вказаною вище нормою Сімейного кодексу України, покладено обов'язок на здійснення постійного догляду за ним і у неї відсутні обставини, які перешкоджають їй це робити. Протилежного позивачем не доведено.
Перебування дружини позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є обставиною, яка звільняє її від обов'язку здійснювати догляд за своїм батьком, оскільки дружина позивача здійснює догляд та виховання дитини, що не є тотожним поняттю «здійснення постійного догляду».
Суд враховує твердження відповідача, що постійний догляд здійснюється щодо вичерпною категорій громадян, а саме: щодо людей з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують стороннього догляду, людям з інвалідністю 1 чи 2 групи, що виникла внаслідок психічного розладу. Слід вказати, що перебування у відпустці для догляду за дитиною є правом, а не обов'язком і може здійснюватися не тільки матір'ю дитини, але і іншими особами, зокрема наприклад бабцею чи дідом. Також, суд погоджується з доводами сторони відповідача, стосовно того, що факт розірвання шлюбу між батьками дружини позивача 13 серпня 2024 року, жодним чином не позбавляє права тестя позивача на утримання його зі сторони мами дружини позивача у розумінні статті 76 Сімейного кодексу України.
Інші доводи позивача не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують, у зв'язку з чим основна позовна вимога, а тому й похідна від неї, задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично ним не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат відповідно до статті. 139 КАС України. Доказів понесення інших судових витрат на час розгляду справи до суду не надано.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.