31 березня 2025 рокусправа № 380/5204/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця підвищення доходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця підвищення доходів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.07.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2023, з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованій сумі 4 044,14 грн.
Ухвалою від 21.03.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 21.03.2025 представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши, що позивач - особа без юридичної освіти, яка не могла самостійно встановити факт порушення свого права на індексацію грошового забезпечення. Лише після укладення договору з адвокатом 08.01.2025 та отримання відповіді на адвокатський запит 04.02.2025, позивачу стало відомо про не нарахування та не виплату індексації грошового забезпечення за спірні періоди під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 . До цього моменту у позивача об'єктивно не було змоги дізнатися про порушення її прав.
Крім того, позивач відмічає, що обставини, пов'язані із тривалим воєнним станом, запровадженим з 24.02.2022, та проходженням служби на посаді відповідального виконавця стройової частини, унеможливлювали своєчасне звернення за правовою допомогою та отримання інформації щодо належного нарахування індексації. Позивач не була обізнана про порядок її проведення, а відповідні відомості у наказі про виключення зі списків частини, виданому після 31.07.2023 не містилися.
Позивач наголошує, що наведені обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки вони не залежали від волі позивача, підтверджуються документально і узгоджуються з правовими позиціями Конституційного Суду України та практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до яких право особи на доступ до правосуддя має бути не лише формально гарантованим, а й ефективним у реальному житті.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-ІХ, яким внесені зміни до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми КЗпП України щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів у частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Варто зауважити, що підставою для звернення до суду з цим позовом є неправильний обрахунок грошового забезпечення на період з 01.01.2016 до 31.07.2023.
Розглядаючи питання початку перебігу строку, суд враховує наступне.
Підставами цього позову в частині вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення є те, що відповідач, на думку позивача, безпідставно не нарахував індексацію за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця підвищення доходів, а також не врахував положення абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, при нарахуванні індексації за період з 01.03.2018 по 31.07.2023.
Зазначені норми регулюють порядок проведення індексації грошових доходів населення та зобов'язують нараховувати індексацію у разі зростання індексу споживчих цін понад встановлений поріг, що забезпечує збереження реального рівня доходів військовослужбовців.
Таким чином, індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідачем автоматично у встановлених законодавством випадках, а її не нарахування та не виплата є протиправною бездіяльністю, що стало підставою для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
При цьому, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду суддя враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
При цьому, з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, розпочатий 01.07.2023.
Тобто, у цій справі спірний період з 01.01.2016 до 31.07.2023 умовно слід поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" 19.07.2022 № № 2352-ІХ та після цього.
Відтак, позивач не пропустив строк звернення до суду із позовними вимогами про перерахунок та виплату відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 19.07.2022.
Щодо позовних вимог у частині періоду з 20.07.2022 до 31.07.2023, то до вказаних правовідносин варто застосувати тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022).
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Як стверджує позивач, їй не було відомо про порядок розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання письмової відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 стало відомо про порушення прав.
З цього приводу суддя зауважує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2023 № 195 ОСОБА_1 виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.07.2023.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
У цьому випадку позивач, яка проходила військову службу та звільнена з неї 31.07.2023 звернулася із заявою про виплату спірних сум лише 17.01.2025, тобто через один рік та п'ять місяців після звільнення.
Разом з тим, отримання позивачем відповіді 04.02.2025 № 1277вих не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач, невиправдано зволікаючи, почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Відтак, суддя не погоджується із доводами позивача про те, що наведені вище обставини є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, позивач не зазначила.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведених обставин, позовна заява в частині позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 31.07.2023 підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст. ст. 243, 248 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві у частині позовних вимог про:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 31.07.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 31.07.2023, з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованій сумі 4 044,14 грн.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна