02 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/271/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження заяву адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гармаша Андрія Віталійовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 20.12.2024 року № 112850004636;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 року про призначення пенсії, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що надає право на отримання пільгової пенсії за віком за Списком №1, періоди роботи з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007 в ВАТ «Чисті Метали» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 25.10.2024 року, здійснивши відповідний перерахунок пенсії за цей період.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про протиправність рішенням про відмову в призначенні пільгової пенсії від 20.12.2024 року №12850004636, оскільки до пільгового стажу за Списком 1 не зарахований період роботи ОСОБА_1 через неточності у довідці від 13.10.2009 №37, яка підтверджує спеціальний стаж. Вказує, що трудова книжка містить усі необхідні записи про трудову діяльність позивача, а робота, яку він виконував з 1994 року віднесена до Списку №1.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач-1) не погоджуючись із позов подало відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки управління не здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії та не здійснювало перегляд такого рішення. Також зазначає, що до пільгового стажу не враховані періоди роботи позивача з 08.02.995 по 11.11.2001 та з 0.08.2002 по 16.07.2007, згідно довідки від 13.10.2009 №37, у зв'язку із розбіжностями в назві професії/посади (позивач працював апаратником по вирощуванню монокристалів та стрічок), що не відповідає зазначеній довідці, а також частково зазначено Списки чинні на періоди роботи (199502991) в період дії постанови КМУ від 11.03.1994 №162. Водночас, актом зустрічної перевірки від 02.10.2024 № 1100-1003-1/4378, перевірено вище зазначені періоди та винесено рішення про часткове підтвердження первинними документами (а.с.46-58).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач-2) не погоджуючись із позов подало відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що за заявою позивача від 25.10.2024 року про призначення пільгової пенсії, пенсійний орган дійшов висновку про те що страховий стаж заявника становить 27 років 9 місяців 20 днів, з урахуванням кратності 29 років 9 місяців 20 днів, стаж роботи за Списком №1 - 2 роки 4 місяця 29 днів. До пільгового стажу не враховані періоди роботи позивача з 08.02.995 по 11.11.2001 та з 0.08.2002 по 16.07.2007, згідно довідки від 13.10.2009 №37, оскільки у ній лише частково зазначені Списки, чинні на час роботи позивача. При цьому, актом зустрічної перевірки від 02.10.2024 № 1100-1003-1/4378, перевірено вище зазначені періоди та винесено рішення про часткове підтвердження первинними документами (а.с.59-63).
Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 25.10.2024 року № про призначення пенсії на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 01.11.2024 № 112850004636 відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.16зв).
Згідно листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 10372-10089/М-02/8-1100/24 від 06.12.2024 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області ухвалено рішення № 112850004636 від 01.11.2024 року, яким йому відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Також повідомлено, що у зв'язку із необґрунтованістю рішення № 112850004636 від 01.11.2024 року від ГУ ПФУ в Кіровоградській області на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направлено листа від 03.12.2024 року № 1100-0305-9/74349, щодо перегляду прийнятого рішення (а.с.15-16).
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року про відмову в призначенні пенсії № 112850004636 на заміну рішення від 01.11.2024 року, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058. У рішенні вказано, що стаж ОСОБА_1 становить 27 років 9 місяців 20 днів. Стаж роботи за Списком № 1 становить 2 роки 4 місяці 29 днів. До пільгового стажу роботи не враховано періоди, з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007, згідно довідки від 13.10.2009 № 37, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у зв'язку з розбіжностями в назві професії/посади (заявник працював апаратником по вирощуванню монокристалів та стрічок), що не відповідає зазначеній в довідці, а також частково зазначено списки чинні на період роботи, а саме: заявник працював (1995-2007 роки) в період дії постанови КМУ від 11.03.1994 № 162, чим порушено п.3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 № 383 Про затвердження Порядку застосування Списків № l і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - оскаржуване/спірне рішення, а.с.17).
Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Стосовно позовних вимог, спрямованих до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, суд зазначає наступне.
За змістом позовних вимог, представник позивача просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та зарахувати до пільгового стажу роботи періоди роботи з 08.02.995 по 11.11.201 та з 01.08.2002 по 16.07.2007 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Суд зазначає про те, що позовні вимоги спрямовані до ГУ ПФУ в Кіровоградській області не підлягають задоволенню, як такі, що звернені до неналежного відповідача, оскільки порушене право може бути відновлено суб'єктом порушення.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
При цьому, обов'язок відновлення порушеного права може лежати виключно на органі, що вирішував питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та приймав оскаржуване рішення. Відтак, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Кіровоградській області до задоволення не підлягають.
Аналогічна правова позиція про зобов'язання судом вчинення дій зобов'язального характеру саме того територіального органу Пенсійного фонду України по екстериторіальності, який приймав спірне рішення, викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 в справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Кіровоградській області не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Стосовно позовних вимог до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, суд зазначає таке.
На час розгляду заяви позивача від 25.10.2024 року про призначення пенсії, йому виповнився 50 років.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на ''пенсії за віком на пільгових умовах''.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
У абзаці другому частині 2 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Як вказує представник позивача, та не висловлює заперечень відповідачі, протягом спірного періоду позивач фактично працював на одному і тому ж самому робочому місці, приміщенні та посаді, а низка переведень на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України обумовлювалось виключно юридичною зміною власників (роботодавців), а саме :
- з 08.02.1995 року по 01.04.1997 рік - АТ ''Чисті Метали'';
- з 01.04.1997 року Дочірнє підприємство ''Кремінь'' ВАТ ''Чисті Метали'';
- з 01.11.2000 року по 11.11.2001 рік Дочірнє підприємство ''Завод чистих металів'' ВАТ
''Чисті Метали'';
-з 12.11.2001 року по 31.07.2002 рік Спільне Українсько-Російське підприємство СЧРП
з ІІ ТОВ ''Сілікон'';
- з 01.08.2002 року по 16.07.2007 рік Дочірнє підприємство ''Завод чистих металів'' ВАТ
''Чисті Метали'';
- з 17.07.2007 року по 01.10.2010 рік ТОВ ''Сілікон''.
Спірним рішенням не зарахований період роботи позивача з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007 у зв'язку із неточністю записів у довідці від 13.10.2009 року №37.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.02.1995 року наявні таки записи (а.с.10-14):
Штамп ''Числі метали''
- №3 від 08.02.1995 - принятий в цех №18 на дільницю №1 операторопрецизійного різання по 4 розряду - наказ №66 від 07.02.95;
- №4 від 08.02.1995 - запис за №3 недійсний. Прийнятий в цех №8 на переділ №2 дільниці №1 апаратником по вирощуванню монокристалів і стрчок по 4 - наказ №48 від 01.02.1995;
- №5 від 01.04.1997 звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в ДП ВАТ ''Чисті метали'' ''Кремінь'' п.5 ст.36 КЗпП України - наказ 801 від 23.04.1997;
Дочірнє підприємство ''Кремінь'' ВАТ ''Чисті Метали''
- №6 від 01.04.1997 - прийнятий в цех №8 на дільницю №1 апаратником по вирощуванню монокристалів та стрічок по четвертому розряду по переводу із ВАТ ''Чисті Метали''- наказ №6 від 01.04.1997;
Штамп ''професія апаратник пройшла атестацію з підтвердженням права на пільгову пенсію, підстава - наказ від 27.07.2000 №110'';
- №8 від 01.11.2000 - переміщений в ДП ''Завод чистих металів'' ВАТ ''Чисті Метали'' на дільницю №1 цеху №8 апаратником з вирощування монокристалів та стрічок по четвертому розряду - наказ №249 від 20.11.2000;
- №9 від 01.06.2001 присвоєно п'ятий розряд апаратника з вирощуванням монокристалів та стрічок - наказ №212 від 13.06.2001;
- №10 від 11.11.2001 звільнений по переводу в ТОВ ''Сілікон'' п.5 ст.46 КЗпП - наказ №506 від 01.11.2001;
Штамп Спільне Українсько-Російське підприємство СЧРП з ІІ ТОВ ''Сілікон''
- №11 від 12.11.2001 - прийнятий в цех на дільницю №1 апаратником з вирощування монокристалів та стрічок по п'ятому розгляду за переведенням з ДП ''Завод чистих металів'' ВАТ ''Чисті метали'' - наказ № 4 від 12.11.2001;
Штамп ''професія апаратник пройшла атестацію з підтвердженням права на пільгову пенсію, підстава - наказ від 27.07.2000 №110'';
- №12 Штамп Спільне Українсько-Російське підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ ''Сілікон'' реорганізованє в ДП ''Сілікон'' спільне Укрансько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ ''ОКБ Червоний правор'' - наказ №1 від 22.04.2002;
- №13 від 31.07.2002 - звільнений за переведенням на завод чистих металів ВАТ ''Чисті Метали'' п.5 ст.36 КЗпП Укоани - наказ №251 віл 20.08.2002.
Представник позивача наголошував, що період роботи позивача з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007 необхідно зарахувати до пільгового стажу, оскільки позивач увесь цей час виконував роботу апаратника по вирощуванню монокристалів. Вказаний вид роботи протягом усього часу віднесений до Списку №1.
Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 затверджений Список 1, у якому визначено перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно позиції 1072000а-10065Списку №1 робота ''Апаратники всіх найменувань, крім зайнятих у виробництві епітаксіальних структур і перерахованих у Списку N 2''.
Згідно записів у трудовій книжці позивача суд дійшов однозначного висновку, що позивач працюючи апаратником по з вирощування монокристалів та стрічок, виконував роботу, яка віднесена до Списку №1.
У довідці №37 від 13.10.2009 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вказано про те, що ОСОБА_1 працював з 08.02.995 по 11.11.2001 року та з 01.08.2002 по 16.07.2007 на роботі, яка віднесена до Списку №1 розділу VІІ підрозділ 17а позиція 7.17а, підстава - Постанова КМ України №36 від 17.01.2003 року (а.с.18).
Отже, довідкою також підтверджено виконання позивачем у спірних періодах роботи, яка віднесена до Списку №1. При цьому, помилковість зазначення інших реквізитів Постанови КМУ не спростовує факт виконання позивачем роботи, яка віднесена до Списку №1.
Згідно роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України N 01-3/406-02-2 від 10.05.94 ''Про порядок застосування Списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах'' Списки N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також у дослідних виробництвах науково-дослідних, конструкторських організацій і навчальних закладів.
Робітники, професії і посади яких передбачені в Списках N 1 і 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах і в організаціях.
Право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Спискам N 1 і 2, на протязі повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Інформація про те, що робота особи відноситься до Списків має бути визначена у трудовій книжці такої особи. У разі відсутності такого запису, вказані обставини підтверджуються уточнюючою довідкою (Пунктом 20 Порядку №637), а у разі відсутності такої довідки - рішенням пенсійного органу про підтвердження стажу роботи. Саме такий алгоритм підтвердження пільгового стажу встановлений законодавцем.
Професія апаратника вказана у Списку №1 і спору про те, що у спірний період позивач працював саме на даній роботі не має.
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку про протиправність відмови у врахуванні до пільгового стажу періоди роботи позивача з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007, який підтверджений записами у трудовій книжці та довідкою від 13.10.2009 №37. Отже, рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 20.12.2024 року №12850004636 слід скасувати як протиправне.
Оскільки відповідач-1 неправомірно відмовився зарахувати період роботи позивача з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007 до пільгового стажу, а відтак, такий період слід зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах при повторному перегляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024 року.
Водночас, позовна вимоги про зобов'язання призначення пенсію за віком на пільгових умовах є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' не підлягає задоволенню, оскільки повноваження щодо обрахунку кількості пільгового стажу належить виключно до дискреційних повноважень пенсійного органу. Суд наділений повноваженнями, у разі наявності спору, перевіряти правомірність таких на предмет законності.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що пенсійний орган перед вирішенням питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язаний здійснити обрахунок пільгового стажу.
Оскільки саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області порушене право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак саме цей орган зобов'язаний вчинити дії спрямовані на відновлення такого права.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, з урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути 645,33 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У матеріалах справи наявна заява представника позивача про компенсацію судових витрат понесених за надання професійної правничої допомоги від 16.01.2024 року у якій просив стягнути на користь позивача 10000 грн (а.с.35). У матеріалах справи наявний договір № б/н про надання правової допомоги від 17.12.2024 року, укладений між адвокатським бюро ''Гармаш і Партнери'' з ОСОБА_1 , додатковий договір №1 від 17.12.2024 року та від №2 від 26.12.2024 року (а.с.37) та платіжна інструкція № @2PL429046 (а.с.38).
У додаткових договорах вказано, що сторони за цим Договором домовились, клієнт зобов'язується оплатити визначений нижче гонорар (винагороду) за виконання наступних послуг: підготовка позовної заяви та супровід в суді першої інстрації справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенії №112850004636 від 01.11.2024 року, зобов'язання вчинити певні дії - 10000 грн.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині 5 статті 134 КАС України, але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, 9 статті 139 КАС України.
Тобто критерії, визначені частинами 4-5 статті 134 КАС України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами статті 139 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 9 статті 139 КАС України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2022 року по справі № 904/8800/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дана справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), яка не передбачає ''супроводу'' розгляду справи, оскільки є справою незначної складності.
Суд, враховуючи, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 4000 грн. Вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішення якого судом визнане протиправним та скасоване.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ 20551088) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 20.12.2024 року № 112850004636.
Зобов'язати Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що надає право на отримання пільгової пенсії за віком за Списком №1, періоди роботи з 08.02.1995 по 11.11.2001 та з 01.08.2002 по 16.07.2007.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 645,33 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК