про залишення без розгляду частини позовних вимог
02 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7560/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з позовною заявою позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтоване тим, що вона є військовослужбовцем та учасником бойових дій, безперервно проходить військову службу. Через умови проходження військової служби не перебувала за місцем свого проживання, не могла вільно переміщуватися територією України, не мала можливості отримати кваліфіковану правничу допомогу та дізнатися про порушення своїх прав. Також вона не отримувала від відповідача повідомлення про суми, які нараховані і були виплачені їй щомісяця, та розрахунки індексації грошового забезпечення. Про неправильне нарахування відповідачем сум індексації грошового забезпечення їй стало відомо з відповіді військової частини від 23.08.2024 року на її звернення.
Ухвалою судді від 29.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновив цей строк.
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу у застосуванні над частиною 5 статті 122 КАС України.
Частина 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З 19.07.2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX, яким назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про нарахування, виплату, стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з таким трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (див. постанову Верховного Суду від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22).
Між тим, пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин, встановлений на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, коли був скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651.
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року та сплинув 30.09.2023 року (див. постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23).
Отже 01.10.2023 року закінчився тримісячний строк для звернення до суду з позовними заявами у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці, для осіб, у яких право на звернення до суду виникло у період з 19.07.2022 року по 30.06.2023 року.
Спір між сторонами виник з приводу проходження позивачкою військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 і стосується нарахування та виплати їй сум індексації грошового забезпечення за 2016 - 2022, 2024 роки. Позивачка стверджує, що у ці роки служби вона отримувала грошове забезпечення у заниженому розмірі, оскільки відповідач не проводив (неправильно проводив) індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Згідно з пунктами 1.8, 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", командир військової частини зобов'язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати - протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.
Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).
Спірний період, за який позивачка просить перерахувати та доплатити їй суми індексації грошового забезпечення, охоплює період з січня 2016 року по грудень 2022 року, з січня 2024 року по липень 2024 року. Позивачка стверджує, що відповідач за ці місяці служби не виплатив їй належні суми щомісячної індексації грошового забезпечення.
Суд зазначає, що суми індексації є складовими грошового забезпечення військовослужбовців. Нарахування суми індексації та її виплата здійснюються одночасно з нарахуванням та виплатою грошового забезпечення за місяць, доходи за який підлягають індексації. Виплата сум індексації здійснюється військовослужбовцям за місцем штатної служби. Отже суми індексації є щомісячними періодичними виплатами у складі грошового забезпечення.
Позивачка, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, знала про його розмір, а також мала реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обчислене та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок, зокрема, щомісячне нарахування сум індексації.
Суд вважає, що саме з дня отримання під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 щомісячного грошового забезпечення за відповідний місяць (січень 2016 року - грудень 2022 року, січень - липень 2024 року) позивачка вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав неправильним нарахуванням (ненарахуванням) їй сум індексації.
Право позивачки на звернення до суду із вимогами щодо нарахування, виплати, стягнення грошового забезпечення (сум індексації), належного/виплаченого за період з 01.01.2016 року по 18.07.2022 року, відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Для правовідносин щодо нарахування, виплати, стягнення грошового забезпечення (сум індексації), які виникли з 19.07.2022 року, строк звернення до суду за вирішенням спору відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX) обмежений трьома місяцями з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Втім на час виникнення спірних правовідносин щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за липень - грудень 2022 року на всій території України діяв карантин, установлений з 12.03.2020 року Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 30.06.2023 року.
Тож тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про перерахунок сум індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину. Перебіг цього строку розпочався 01.07.2023 року, а закінчився 01.10.2023 року.
Таким чином, позивачка, яка звернулася до суду з цим позовом 19.11.2024 року, пропустила тримісячний строк звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, якою установлено таке:
1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2024 року у справі №200/1643/24 вказав, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 року у справі № 120/359/24 сформував такий правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Суд установив, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом осіб офіцерського складу (а не за призовом під час мобілізації). На момент виникнення спірних правовідносин у 2022 - 2024 роках вона займала посади сержанта-менеджера секції відбору та залучення на військову службу, службу у військовому резерві відділення персоналу, офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . У цей період військова частина НОМЕР_2 дислокувалася у АДРЕСА_3 .
Позивачка не довела обставини, на які вона посилалася у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, а саме те, що у цей період вона не знаходилася за місцем свого проживання (перебувала у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях), не мала доступу до правової допомоги.
Позивачка не надала доказів того, що з липня 2022 року (з моменту змін у законодавстві, які запровадили строкове обмеження для звернення до суду за вирішенням трудових спорів щодо оплати праці), з липня 2023 року (з моменту початку відліку тримісячного строку звернення до суду, продовженого з дня припинення карантину) вона приймала безпосередню участь у бойових діях чи в інший спосіб виконувала обов'язки військової служби (виконувала бойові завдання), які унеможливлювали/ускладнювали її звернення до суду з цим позовом у встановлений строк та у зв'язку з чим вона зволікала з його поданням до листопада 2024 року.
Як вбачається з відомостей про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , з моменту введення воєнного стану у лютому 2022 року і до моменту звернення до суду з цим позовом позивачка не отримувала збільшену додаткову винагороду на період воєнного стану, яка виплачувалася тим військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.
Отже доводи позивачки про те, що строк звернення до суду з позовом пропущений з поважних обставин, пов'язаних з проходженням військової служби в умовах воєнного стану, не підтвердилися.
Отримання позивачкою відповіді відповідача від 23.08.2024 року на її заяву від 19.08.2024 року не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права. Позивачка не надала доказів того, що до того часу мала якісь перешкоди щодо отримання інформації про розміри виплачених їй сум грошового забезпечення та нарахованої індексації.
Подання цієї заяви не може вважатися етапом досудового порядку вирішення спору і не дає підстав для застосування правил обчислення строку звернення до суду, наведених у частині 4 статті 122 КАС України.
Позивачка у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не навела існування об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від її волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Отже, викладений в ухвалі суду від 29.11.2024 року висновок про визнання поважними причин пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду був передчасним. У ході судового розгляду справи суд не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, тож у цій частині вимог позов слід залишити без розгляду.
Пунктом 8 частини 1, частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, військовослужбовець має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тож позовні вимоги, залишені без розгляду у цій справі, позивачка зможе пред'явити після звільнення з військової служби - з дотриманням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ