31 березня 2025 року м. Київ №320/12216/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши матеріали справи за позовом ТОВ "АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 02.02.2024 № UА100120/2024/000002/2 та №UА100120/2024/000003/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митні декларації 02.02.2024 № UА100120/2024/000002/2 та №UА100120/2024/000003/2. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що оскільки відповідачу надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження митної вартості товарів відповідач не мав правових підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості та подальшого її коригування, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем разом із митними деклараціями документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не дають можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ'ЮШН» є юридичною особою, платником ПДВ.
Позивач імпортує в Україну товари та, відповідно, здійснює митне оформлення таких товарів, у т.ч. шляхом подання до Київської митниці Державної митної служби (відповідач) митних декларацій.
27.04.2023 року між позивачем (покупець) та компанією ZHEJANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO.,LTD (продавець) було укладено Контракт №AD-45 на поставку запасних частин для автомобілів. Відповідно до умов п.1.1 вказаного контракту, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини для автомобілів, іменовану надалі «Товар». Асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах до відповідних замовлень, в яких вказується опис товару, кількість, умови та строки поставки, вимоги до якості та технічні характеристики.
Відповідно до п. 2.2. Контракту, ціна товару при кожній поставці визначається відповідно до прейскуранту, діючого на момент отримання Продавцем заявки покупця. Ціна і кількість кожної партії поставленого за даним Контрактом Товару фіксується у відповідному інвойсі.
Умови поставки: FOB NINGBO згідно правил Інкотермс 2020, якщо інше не вказано в інвойсі.
За змістом п.3.4. Продавець надає Покупцеві разом з Товаром наступні документи:
- Комерційний інвойс на відвантажений товар;
- Пакувальний лист;
- Сертифікат походження;
- Прайс лист на кожну окрему партію товару;
- Коносамент;
- Експортна декларація.
Відповідно до п.4.2, 100% вартості партії товару оплачується Покупцем по факту отримання комерційного інвойсу по виготовленому товару.
06.11.2023 року позивачем та постачальником було підписано дві специфікації з базисом поставки FOB Ningbo, порт призначення Гданськ Польща: Специфікацію №5 на поставку товару всього 66 позицій на загальну суму 51 317.90 USD. та Специфікацію №6 на поставку товару всього 126 позицій на загальну суму 54 864.90 USD.
07.11.2023 p. постачальником було виписано інвойси до вказаних специфікацій: МТ453-230802-1 на суму 51 317.90 USD та MT453-230407-2 на суму 54 864.90 USD.
Експедиторські послуги з організації перевезення вантажу були надані ПП “ТРАНСКАРГО» в рамках договору транспортного експедирування від 30.05.2023 № 05/03-2023. На підтвердження витрат на транспортування товару позивачем було надано довідки № 43 та № 44 від 26.01.2024.
Вказані витрати були відображені у рахунках експедитора № 75 та № 77 від 18.01.2024 р., що на час митного оформлення оплачені не були, відповідно до умов Додаткової угоди від 01.07.2023 р. до договору від 30.05.2023 р. № 05/03-2023 р., якою встановлено відстрочення оплати за послуги експедитора.
Позивачем для митного оформлення товару було подано відповідачу дві митні декларації: 24UA100120210975U3 та 24UA10012021097602 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість. за переліком. відображеним у картках відмови: Пакувальний лист (Packing list). Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), Коносамент (Bill of lading); Автотранспортна накладна (Road consignment note); Супровідний документ TI (Dispatch note model TI); Декларація про походження товару (Declaration of origin); Банківський платіжний документ, що стосується товару: Бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару: Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова угода №1): Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаткова угода № 1/0607); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) (Додаток №1 заявка); Договір про надання послуг митного брокера; Договір (контракт) про перевезення 05/03-2023; Договір (контракт) про перевезення: Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації. про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю: Лист АТ "Сенс Банк": Копія митної декларації країни відправлення.
Судом встановлено, що митна вартість була визначена позивачем за основним методом шляхом додавання документально підтверджених витрат по оплаті вартості товару та вартості транспортних послуг.
Відповідачем заявлена митна вартість визнана не була, були проведені консультації, позивачем надано додаткові документи, проте відповідачем були оформлені картки відмови та прийнято Рішення про коригування митної вартості від 02.02.2024р.
Відповідно, позивачем було зайво сплачено митні платежі (графа В “подробиці розрахунків» МД):
За рішенням UA100120/2024/000002/2:
92 871,47 + 204 317,25 = 297 188,72 грн.
За рішенням UA100120/2024/000003/2:
58 894,74 + 129 568,42 = 188 463,16 грн.
У картках відмови UA100120/2024/000023 та UA100120/2024/000024 відповідачем зазначено, що декларантом обраний невідповідний метод визначення митної вартості.
У обох оскаржуваних рішеннях у графі 33 відповідачем було вказано ідентичні підстави для коригування митної вартості:
- відсутність договору морського перевезення;
- відсутність договорів з безпосередніми перевізниками «GRANDTRANSMISSION LTD», «LANCOWSKI LOGISTICS SP.Z.0.0.» та ФОП ОСОБА_1 , що, на думку відповідача, суперечить ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955IV «Про транспортноекспедиторську діяльність».;
- відсутність таких складових витрат як перевантаження товару, зберігання/простій та оформлення дозвільних документів, в т. ч. митної декларації типу ТІ;
- на думку відповідача у експортних деклараціях країни відправлення вказані інші номери коносаментів, ніж вказані в наданих до митного оформлення копіях коносаментів та експортні декларації не містять інформації щодо дати випуску у вільний обіг оцінюваної партії товарів.;
- експортні митні декларації країни відправлення надані без перекладу;
- y експортних митних деклараціях наведено опис товару «VOLKSWAGEN», "GOODREM", "RM1223", "CITROEN", "PEUGEOT", RM0143", «MercedesBenz", відомості щодо яких відсутні у митних деклараціях позивача, що не надає можливості встановити дійсну вартість оцінюваного товару;
- ненадання банківських платіжних документів про попередню оплату послуг за Договором надання послуг транспортного експедирування від 30.05.2023 № 05/032023 (відповідно до п. 4.3 договору);
- невключення позивачем до складу митної вартості додаткових витрат, які, на думку відповідача, повинні були виникнути у зв?язку з несвоєчасною оплатою товару позивачем;
- відсутність у платіжних документах в графі 70 «Призначення платежу» посилання на інвойси, з посиланням лише на Контракт;
- наявність y банківських платіжних документах в якості отримувача банк «THE BANK OF NEW YORK MELLON 240 GREENWICH STREET», адреса «NEW YORK, NY 10286 UNITED STATES OF AMERICA», відомості про який відсутній у контракті від 27.04.2023 № AD 45.
Митну вартість товарів визначено із наступного розрахунку із зазначенням джерела інформації :
Товар № 1 - митна декларація від 10.05.22 UA403020/2022/7241 із розрахунку 4,23 дол. США/кг.
Товар № 2 - митна декларація від 28.08.2023 UA100230/2023/18046 із розрахунку 4,22 дол. США/кг.
Враховуючи підстави прийняття оскаржуваних рішень, позивач у повному обсязі надав додаткові документи, що вказані в якості підстав прийняття оскаржуваних рішень та пояснення на підтвердження того, що декларантом обраний відповідний метод визначення митної вартості:
- Копія додаткової довідки до довідок №43 та №44 від 26.01.2024р. про вартість перевезення ПП «ТРАНСКАРГО»;
- Копії Договорів між ПП «ТРАНСКАРГО» та безпосередніми перевізниками «GRANDTRANSMISSION LTD» TA VASIL YASKAL;
- Копії митних декларацій країни відправлення з перекладом;
- Копії листів від 12.01.2024 р. покупця та постачальника щодо уточнення редакції платежу за банківськими платіжними документами;
- Копії листів банку від 12.01.2024 щодо купівлі та подальшого переказу валюти саме за інвойсами від 07.11.2023 Ло МТ453-230407-2 та N MT453-230802-1;
- Копія додаткової угоди до договору з ПІТ "ТРАНСКАРГО"М005103-2023 від 01.07.2023 p.;
- Копія рахунків №75 та №77 експедитора ПП "ТРАНСКАРГО";
- Копії платіжних доручень про оплату за рахунком №75 та №77 експедитору ПП "ТРАНСКАРГО";
- Копії актів №75 та №77 з експедитором ПІП "ТРАНСКАРГО";
- Копія відомостей обслуговуючого банку щодо банків-кореспондентів.
Заяви з додатковими документами були направлені поштовими відправленнями з описом від 12.02.2024р. №1001434141435 та № 1001434141443 та отримані відповідачем 16.02.2024р., що підтверджується трекінгом відправлень АТ «УКРПОШТА».
Станом на 07.03.2024р. (дата підписання позовної заяви) відповіді за розглядом заяв позивачем не отримано, що свідчить про ненадання відповіді у встановлений МК України строк.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність понесення позивачем транспортних витрат (відсутність договору морського перевезення, відсутність договорів з безпосередніми перевізниками «GRANDTRANSMISSION LTD», «LANCOWSKI LOGISTICS SP.Z.0.0.» та ФОП ОСОБА_1 , відсутність таких складових витрат як перевантаження товару, зберігання/простій та оформлення дозвільних документів, в т. ч. митної декларації типу ТІ; ненадання банківських платіжних документів про попередню оплату послуг за Договором надання послуг транспортного експедирування від 30.05.2023 № 05/032023 (відповідно до п. 4.3 договору) суд вказує наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що за умовами п.1.1 Договору між позивачем та ПП «Транскарго» від 30.05.2023 р № 05/03-2023 ПП «Транскарго» зобов?язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним, а також, перевезення у великотонажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
За умовами п.2.1.2. ПП «Транскарго» зобов?язується від свого імені укласти усі необхідні для надання послуг з організації перевезень, договори, у т.ч. па перевезення, перевалку, зберігання, необхідні додаткові роботи та послуги, у т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження, розвантаження, зважування, і т.п., оплативши такі послуги за рахунок коштів, отриманих від позивача.
До митного оформлення для підтвердження транспортних витрат позивачем було надано: договір, довідку про транспортні витрати від 26.01.2024 № 43 та рахунок на оплату від 18.01.2024 № 75, довідку № 44 та рахунок на оплату від 18.01.2024 №77, видані ПП «ТРАНСКАРГО». На час митного оформлення оплата та підписання актів ще не відбулися.
В порядку ч.8 ст.55 МКУ позивачем було надано відповідачу детальну додаткову довідку експедитора щодо складових транспортних витрат (включаючи обробку, зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін. вантажу у транзитній країні (RO), перевантаження товару, зберігання/простій та оформлення дозвільних документів), копії актів №75, №77, платіжних доручень на оплату транспортних послуг та копії договорів з залученими експедитором перевізниками «GRANDTRANSMISSION LTD» та VASIL YASKAL.
Розбіжностей числового значення митної вартості надані документи не містять. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, однозначно ідентифіковано з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Вказане у повній мірі спростувало припущення митного органу про неповний обсяг відомостей щодо перевезення.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 No 1955IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», на яку посилається відповідач, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні), видані суб?єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. При цьому, МКУ не передбачає включення до числового значення митної вартості витрат інших, ніж декларант, осіб, тобто вимога відповідача про підтвердження витрат експедитора, а не декларанта, не відповідає приписам МКУ.
Акти №75 та №77 підписані за фактом надання послуг, вже після митного оформлення, містять усі складові вартості перевезення. Питання умов розрахунків врегульовано сторонами договору та не стосується вартості перевезення, як складової числового значення митної вартості, про що відповідачу надано копію додаткової угоди.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування за маршрутом Ningbo (Китай) - митний кордон України підтверджені документально, визначені кількісно та достовірно, що відповідає вимогам ч. 2, 10, 21 ст. 58 МКУ по застосуванню основного методу.
Стосовно зауважень відповідача до митних декларацій країни відправлення (вказані інші номери коносаментів, ніж вказані в наданих до митного оформлення копіях коносаментів відсутність інформації щодо дати випуску у вільний обіг оцінюваної партії товарів, експортні митні декларації країни відправлення надані без перекладу, у експортних митних деклараціях наведено опис товару «VOLKSWAGEN», "GOODREM", "RM1223", "CITROEN", "PEUGEOT", "RM0143", «Mercedes Benz", відомості щодо яких відсутні у митних деклараціях позивача) суд вказує наступне.
Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що копії митних декларацій країни відправлення від 30.11.2023 № 310420230549353110 № 310420230549353117 двічі надані відповідачу з перекладом як під час митного оформлення, так і направлені додатково в порядку ч.8 ст.55 МКУ та слугували достатнім підтвердженням дійсної митної вартості оцінюваної партії товару.
Числове значення митної вартості, а також дані щодо отримувача, вага, вартість, № пакувального листа та інвойсу - відображені у експортних деклараціях арабськими цифрами та англійськими літерами. що в повній мірі надавало відповідачу можливість ідентифікації партії товару та перевірку числового значення митної вартості товару та такі відомості не містять розбіжностей.
При цьому, стаття 53 МК України не встановлює в переліку основних документів експортної декларації, а лише передбачає подання експортної декларації до митного оформлення в якості додаткового документу виключно у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товару та у відповідності до вимог законодавства Китаю та Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 815/5783/17.
Форма митної декларації країни відправлення не передбачає графи «коносамент» та графи «інформація щодо дати випуску у вільний обіг оцінюваної партії товарів», тому зауваження відповідача щодо невідповідності № коносаментів у експортних деклараціях є недоведеними.
Експортна декларація від 30.11.2023 № 310420230549353117 містить посилання на ТТН №273532590, який разом з №TCLUI444008 контейнера вказано і у коносаменті.
Експортна декларація від 30.11.2023 № 310420230549353110 містить посилання на ТТН №273532591, який разом з №TGHU1776146 контейнера вказано і у коносаменті.
Суд враховує, що опис товару «VOLKSWAGEN», "GOODREM", "RM1223", "CITROEN", "PEUGEOT", "RM0143", «Mercedes-Benz", "FIAT", відомості щодо яких відсутні у митних деклараціях стосується виключно марок автомобілів, до яких застосовуються запчастини.
Для ідентифікації товару при митному оформленні використовується «код товару» 87083091 та 87083099, який вказаний у МД та збігається з кодом товару експортній МД та по ланцюгу документів, що складені на поставку.
Суд вказує, що жодних розбіжностей числового значення митної вартості вищевказані надані позивачем документи не містять.
Стосовно розрахунків з постачальником (невключення позивачем до складу митної вартості додаткових витрат, які, на думку відповідача повинні були виникнути у зв?язку з несвоєчасною оплатою товару позивачем) суд вказує наступне.
Суд приймає до уваги, що жодних додаткових витрат в порядку п.3.5. Контракту позивачем не понесено, а відповідачем не встановлено, про що свідчить повна відповідність сум у інвойсі від 07.11.2023 № МТ453-230407-2 - плагіжному документу на оплату товару № 131223/1789036N від 13.12.2023 та у інвойсі від 07.11.2023 № МТ453-230802-1 - платіжному документу на оплату товару № 191223/17905831 від 19.12.2023. Розбіжності відповідачем не встановлені.
Стосовно редакції платежу (відсутність у платіжних документах в графі 70 «Призначення платежу» посилання на інвойси, з посиланням лише на Контракт) суд вказує наступне.
Здійснення оплати в іноземній валюті врегульоване п. 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах. затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (Порядок № 216). Дотримання вимог Порядку № 216 віднесено до компетенції обслуговуючих банків та не належить до компетенції відповідача, у випадку порушення позивачем вимог Порядку 216, обслуговуючий банк відмовляє у здійсненні операції, чого в даному випадку не відбулося.
Згідно Порядку 216 та ст. 53 МК України, саме контракт, 2 інвойси та 2 специфікації були підставою для платежу.
Єдиний спосіб коригування редакції платежу після його здійснення, врегульований чинним Листом Департаменту платіжних систем НБУ від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", який вказує, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу". вирішується виключно між сторонами переказу без участі банку чи інших осіб.
Суд враховує, що сторонами переказу врегульовано питання співвідношення призначення платежу з інвойсами, про що відповідачу під час митного оформлення та повторно в порядку ч.8 ст.55 МКУ були надані копії листів.
Також, позивачем надано до митного оформлення довідки банку:
- від 12.01.2024 р. №2136-82.8/2024 про купівлю валюти саме за інвойсом від 07.11.2023 № MT453-230407-2 з подальшим переказом за платіжним документом № 131223/1789036N, що в повній мірі ідентифікує належність платежу до інвойсу від 07.11.2023 № MT453-230407-2;
- від 12.01.2024 р. №2142-82.8/2024 про купівлю валюти саме за інвойсом №MT453-230802-1 з подальшим переказом за платіжним документом № 191223/1790583L, що в повній мірі ідентифікує належність платежу до інвойсу №MT453-230802.
Листування та довідки банку надавались як при митному оформленні, так і в порядку ч.8 ст.55 МКУ.
Суд враховує, що платіжне доручення тільки підтверджує факт оплати товару, у разі передбачення умовами контракту післяоплати, то такого платіжного доручення не існувало б на момент митного оформлення і це не перешкоджало б такому оформленню.
Щодо наявності у банківських платіжних документах «в якості отримувача» банку «THE BANK OF NEW YORK MELL.ON 240 GREENWICH STREET», адреса «NEW YORK, NY 10286 UNITED STATES OF AMERICA», відомості про який відсутній у контракті від 27.04.2023 № AD 45, то суд не приймає вказані твердження відповідача за обгрунтовані з огляду на наступне.
«THE BANK OF NEW YORK MELLON 240 GREENWICH STREET" є банком-кореспондентом по відношенню до обслуговуючого банку, а у графі 57А платіжного доручення чітко вказано банк отримувача платежу, відомості про який наявні у контракті від 27.04.2023 № AD-45. Іншого порядку, ніж переказ через банк-кореспондент, в міжнародних переказах не існує, тому відомості щодо ціни яка сплачена, підтверджені документально та піддаються обчисленню та перевірці, а вказана підстава невизнання митної вартості є недоведеною.
Стосовно методу визначення митної вартості та інформації, що стала підставою для коригування суд вказує наступне.
Судом приймається твердження позивача про те, що відповідачем порушено приписи ч.2 ст. 58 МК України, оскільки застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів за наявності відомостей підтверджених документально, визначених кількісно і достовірно та за наявності усіх складових митної вартості, які є обов?язковими при її обчисленні.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або с максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, по оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 та від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а.
При цьому, як встановлено було судом, джерелом інформації для визначення митної вартості відповідач зазначив:
Товар № 1 - митна декларація від 10.05.22 UA403020/2022/724 із розрахунку 4,23 дол. США/кг;
Товар № 2 - митна декларація від 28.08.23 UA 100230/2023/18046 13 розрахунку 4,22 дол. США/кг.
Суд враховує, що митна вартість за застосованою відповідачем до Товару №1 митною декларацією від 10.05.22 UA403020/2022/7241 із розрахунку 4.23 дол. США/кг є спірною, оскільки скоригована відповідачем позивачу раніше та оскаржується в судовому порядку (рішення про коригування пісі митної вартості №UA100120/2023/000009/2, №UA100120/2023/000010/2 скасовані рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 320/42577/23 за адміністративним позовом ТОВ "Адвансед Дістріб'юшн» до Київської митниці).
Таким чином, суд вказує, що посилання у обох спірних рішеннях на митну декларацію від 10.05.22 UA403020/2022/7241, як інформацію і джерело, що використовувались при прийнятті рішення, є протиправним, тому оскаржувані рішення не відповідають вимогам до їх оформлення та вимогам, що ставляться до рішення суб?єкта владних повноважень.
Позивачем було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які ідентифікували товар та піддавалися обчисленню, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України.
Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості
Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена наприклад у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, у рішенні про коригування митної вартості відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Відсутні вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
У вказаних рішеннях відповідач визначив митну вартість за резервним методом.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що декларантом під час подання митної декларації, відповідачу було подано необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товару, вказану в митній декларації, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митних декларацій є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару, а також за відсутності підстав вважати, що митна вартість товару визначена позивачем з порушенням вимог митного законодавства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 7284,78 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач заявою про стягнення судових витрат від 07.05.2024 (отримано судом 08.05.2024) надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2024 р, укладеного з адвокатським об'єднанням «Група адвокатів України», копію рахунку від 05.02.2024 р. № СФ-000016 на суму 30000,00 грн. та копію платіжної інструкції від 12.02.2024 № 2618 про сплату 30000,00 грн.
Разом з тим, не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у цій заяві, контролюючий орган надав до суду заперечення на вказану заяву з викладенням своїх доводів стосовно необгрунтованість заявлених позивачем витрат.
Розглянувши вказані процесуальні документи суд вказує на наступне.
За умовами зазначеного договору адвокатське об'єднання «Група адвокатів України» взяло на себе зобов'язання надавати позивачу правничу допомогу х правового супроводу оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості від 02.02.2024 № UA100120/2024/000003/2, № UA100120/2024/000002/2.
Відповідно до п.4.1. Договору, вартість правового супроводу оскарження, в судовому порядку, рішень про коригування митної вартості від 02.02.2024 № UA100120/2024/000003/2, № UA100120/2024/000002/2 сторони погодили в розмірі 50 000,00 грн. з розрахунку погодинної оплати у розмірі 2500,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги, пов'язану зі справою, включаючи підготовку документів, збір доказів тощо.
Відповідно до умов п.1.5 договору, за результатом надання професійної правничої допомоги, Виконавцем 06.05.2024р. складено детальний Звіт, який погоджено Замовником, за яким надано наступну професійну правничу допомогу:
- вивчення повного обсягу документів щодо поставки, митного оформлення товарів, аналіз судової практики, розробка стратегії захисту;
- комунікація задля отримання доказів у справі для оскарження рішень про коригування митної вартості від 02.02.2024 № UA100120/2024/000003/2, № UA100120/2024/000002/2 з експедитором ПП «ТРАНСКАРГО» та постачальникомнерезидентом ZHEJIANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO.,LTD, обслуговуючим банком, відповідачем;
- підготовка позовної заяви, додатків, подання позову, контроль за рухом справи;
- вивчення та аналіз відзиву на 22 арк. з додатками на 93 та 87 арк, аргументації відповідача та судової практики, вказаної відповідачем у відзиві;
- підготовка та направлення відповіді на відзив;
- підготовка клопотання про стягнення судових витрат з додатками;
- вказані у Звіті обсяг наданої професійної правничої допомоги та вартість є погодженими та такими, що підлягають оплаті за надання професійної правничої допомоги.
За змістом п.5.1. договору, позивач здійснив часткову оплату за надану професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн на підставі рахунку.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні; за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначними і не потребує значного часу для їх збирання (оскаржується лише одне рішення про визначення митної вартості товару), а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. що є відповідно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Отже, враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позову у розмірі 20000,00 грн, в іншій частині слід відмовити.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості від 02.02.2024 № UА100120/2024/000002/2 та №UА100120/2024/000003/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДВАНСЕД ДІСТІБ'ЮШН» (код ЄДРПОУ 44983056; місцезнаходження: вул. Вацлава Гавела, буд.8, м. Київ, 03124) судовий збір у сумі 7284,78 (сім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 78 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.