31 березня 2025 року №320/22077/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Черкаської митниці в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 про коригування митної вартості товарів та від 28.02.2024 UA902080/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесені рішення про коригування митної вартості товарів, які підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
Відповідачем було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, з приводу якого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку справ, категорії яких визначено частиною четвертою статті 257 КАС України.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо ознайомлюватись з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.08.2023 між позивачем (далі - покупець) та компанією HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт N№1587, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує ручні лебідки та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту. Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Крім того, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
04.08.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс № 20230804001 для оплати товарів за ціною 61103,60 доларів США.
17.08.2023 позивач на підставі контракту від 01.08.2023 № 1587 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 26 грошові кошти в розмірі 8 692,70 доларів США, а 01.12.2023 продавець перерахував платіжною інструкцією в іноземній валюті № 128 грошові кошти в розмірі 78 234,30 доларів США.
26.12.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 233141911.
23.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок-фактуру № 5653317342, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653317343 та № S653317345.
24.01.2024 продавець виписав сертифікат походження № C24MABWFEXR70002 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
25.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653318442, а 26.01.2024 виписав інвойс № 5653318817.
29.01.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №15.
На підставі залізничної накладної УМВС від 31.01.2024 № 2151516799 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до УЗ «Київ-Ліски».
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 16.02.2024 №7404 товари були доставлені з УЗ «Київ-Ліски» до Черкаської митниці.
22.02.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800742U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 61 103,60 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800742U4 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме:
- Контракт від 01.08.2023№ 1587 між позивачем та компанією HEBEI PANCHI IMPORT
AND EXPORT CO., LTD (Китай);
-Прайс-лист від 04.08.2023 б/н;
-Комерційний інвойс від 04.08.2023 №20230804001;
-Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
-Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
-Коносамент від 26.12.2023 № 233141911;
-Сертифікат походження № C24MABWFEXR70002 від 24.01.2024;
-Платіжну інструкцію в іноземній валюті №26 від 17.08.2023;
-Платіжну інструкцію в іноземній валюті №128 від 01.12.2023;
-Залізничну накладну УМВС № 2151516799 від 31.01.2024;
-Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 23.01.2024 №5653317342 для оплати
позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 23.01.2024 № 5653317343 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 23.01.2024 № 5653317345 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 25.01.2024 № 5653318442 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 26.01.2024 №5653318817 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15;
-Товарно-транспортну накладну CMR від 16.02.2024 №7404;
-Презентацію від 22.02.2024;
-Декларацію митної вартості.
22.02.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1003700, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
8) митну декларацію країни відправлення;
22.02.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
22.02.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000045/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів ручні лебідки та інші товари за резервним методом.
22.02.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000052.
22.02.2024 з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080800746UO, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 19 805,22 грн, ПДВ 66 834,76 грн, всього 86 639,98 грн.
Крім того, 01.07.2014 між позивачем та компанією ZHEJIANG YONGSHENG TOOLS CO., LTD (Китай) було укладено контракт № 446, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує свердла та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі- перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
12.12.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів. Після чого, 13.12.2023 продавець виписав комерційний інвойс №Q201514В для оплати товарів за ціною 27 738,45 доларів США.
16.12.2023 для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію № 310120230515401436 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
19.12.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №CWDN20231209А.
29.12.2023 продавець виписав сертифікат походження № 24C3303А1229/00002 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
30.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653320570, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси № 5653320571 та № 5653320573.
01.02.2024 позивач склав лист, в якому зазначив, що ПП «Будпостач» не здійснював оплату постачальнику згідно інвойсу № Q201514В від 13.12.2023, оскільки за умовами контракту мав відстрочку оплати 180 днів, з дати, вказаної в коносаменті.
02.02.2024 для оплати позивачем наданих транспортних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс № 5653320572 та № 5653320573.
06.02.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 15.
На підставі залізничної накладної УМВС від 11.02.2024 № 2151051938 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 27.02.2024 № 9862А товари були доставлені з ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Черкаської митниці.
28.02.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800812U8 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 27 738,45 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800812U8 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 01.07.2014 № 446 між позивачем та компанією ZHEJIANG YONGSHENG
TOOLS CO., LTD (Китай) з додатками;
Прайс-лист від 12.12.2023 б/н;
-Комерційну пропозицію від 13.12.2023;
-Комерційний інвойс від 13.12.2023 № Q201514B;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та експедитором - ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів
між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
-Коносамент від 19.12.2023 № CWDN20231209A;
-Сертифікат походження № 24C3303А1229/00002 від 29.12.2023;
-Митну декларація Китаю від 16.12.2023 № 310120230515401436;
-Залізничну накладну УМВС № 2151051938 від 11.02.2024;
- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Луд» від 30.01.2024 № S653320570 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 30.01.2024 № 5653320571 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 30.01.2024 № 5653320573 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 02.02.2024 № 5653320572 для оплати послуг з перевезення товарів;
-Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 06.02.2024 № 15;
- Товарно-транспортну накладну CMR від 27.02.2024 № 9862А;
-Лист про оплату від 01.02.2024;
-Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї;
- Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів;
- Видаткові накладні;
-Каталожні дані від 28.2.2024;
- Декларацію митної вартості.
28.02.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1004906, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
28.02.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
28.02.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA902080/2024/000050/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів свердла та інші товари, за резервним методом.
28.02.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2024/000058).
28.02.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080800829U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 9 117,79 грн, ПДВ 93 001,53 грн, всього 102 119,32 грн.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.
Суд зауважує, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Проте, як свідчать матеріали справи, в електронному повідомленні від 22.02.2024 №1003700 не зазначено обґрунтованих доказів та підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів.
У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 22.02.2024 № 1003700 відповідач зазначив: В рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 220,18 дол. США та «Documentation fee - Destination in Gdansk» 55,04 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ; В рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження вивантаження; Заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.
Крім того, відповідач вказав, що в наданих до митного оформлення рахунку від 23.01.2024 № 5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 23.01.2024 № 5653317343, № 5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження, в рахунку від 23.01.2024 № 5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 23.01.2024 № 5653317343, № 5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня.
Проте, митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до довідки експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 № 15 передбачено вартість транспортних витрат на перевезення вантажу у доларах США, зокрема: Оформлення документації у Гданськ, Польща 55,04 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 220,18 доларів США.
У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15 також зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 35 778,11 грн. та 2 675,22 доларів США, що включені до митної вартості.
При цьому, суд зауважує, що митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема, що вони є занижені чи неправдиві.
У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «В рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження», проте такі твердження не відповідають дійсності з огляду на наступні докази.
У рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 зазначені послуги «Оформлення документації у Гданськ, Польща 55,04 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 220,18 доларів США.
Такі ж послуги зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15. Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 220,18 доларів США позивачем були включені послуги з вивантаження двох контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.
Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що «В рахунку від 23.01.2024 №5653317342 від імені Мерск Україна ЛД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня, митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», суд зазначає, що обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 23.01.2024 № 5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД та у рахунках від 23.01.2024 № 5653317343, № 5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817, від імені MAERSK A/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15, що включені до митної вартості.
Твердження відповідача про те, що «Documentation fee» -це плата за документацію та «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, суд вважає необґрунтованими, оскільки довідка про транспортні витрати також містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 55,04 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 220,18 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Відповідач зазначає, що в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 01.12.2023 №128 та від 17.08.2023 № 26 у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір, крім того, загальна сума 86927 грн., зазначена в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 01.12.2023 № 128 та від 17.08.2023 № 26 не співпадає з сумою, 61103,6 грн., зазначеною в поданому до митного оформлення рахунку фактурі від 04.08.2023 № 20230804001.
З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу, умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що митному органу був наданий лист позивача від 10.11.2023 року, в якому було вказано, що різниця суми буде закрита наступними поставками.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що «в рахунку від 13.12.2023 № Q201514В зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати коносаменту, про те, станом на 28.02.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», оскільки згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Отже, банківські платіжні документи подаються лише у випадку, коли рахунок сплачено.
Відповідно до комерційного інвойсу № Q201514В від 13.12.2023 умови оплати в даному комерційному інвойсі вказані 180 днів після дати коносаменту. Таким чином, строк оплати ще не наступив.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли надані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53
МК України).
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.
Натомість, відповідач у графі 33 рішень про коригування митної вартості від 22.02.2024 № UA902080/2024/000045/2 та від 28.02.2024 № UA902080/2024/000050/2 не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 3,64 USD/кг. Джерело інформації митна декларація від 26.11.2023 № UA100330/2023/157193.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення від 28.02.2024 № UA902080/2024/000050/2 відповідач визначив митну вартість за резервним методом товар № 1 на рівні 2,50 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 20.12.2023 № UA403070/2023/6311, товар № 2 на рівні 3,58 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 23.01.2024 № UA100100/2024/21904.
Суд звертає увагу, що відповідач у спірному рішенні не вказав кількість товарів, їх вартість, вагу, країну походження, характеристики, на підставі яких правил згідно з Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення
такого коригування.
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які застосуванням резервного методу.
Як свідчать матеріали справи, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення Черкаської митниці від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 та від 28.02.2024 UA902080/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 9,14,73-78,90,143,242-246,250,255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 28.02.2024 UA902080/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 ( три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.