31 березня 2025 року № 640/15159/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2022 року ВП № 69681976.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, в позові відмовлено.
Постановою Верховного суду від 01.11.2024 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року скасовано, а справу №640/15159/22 направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12 .2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановою державного виконавця від 19 серпня 2022 року у виконавчому провадженні №69681976 стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» виконавчого збору в розмірі 24 000,00 грн на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Позивач звертає увагу на те, що уповноважена особа не є боржником у виконавчому провадженні, боржником у виконавчому провадженні буде саме банк, який виводиться з ринку/ліквідується.
Також, позивач вказує на те, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (рішенням Національного банку України прийнято постанову № 188 від 19 березня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"); Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку").
На переконання позивача, при винесенні державним виконавцем 19 серпня 2022 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 69681976 було порушено пункти 4, 11 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з наданих суду копій матеріалів виконавчих проваджень №67851308 та №69681976 постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67851308 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ «ВІЕЙБІ Банк» внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оформлені відповідно до вимог Положення №3711 зміни до реєстру акцептованих кредиторів, а саме: включити вимогу ОСОБА_1 на 92640,39 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 жовтня 2015 року по справі №456/2433/15-ц до четвертої черги.
Також, 13 грудня 2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.
Крім того, з матеріалів цього виконавчого провадження вбачається, що 16 серпня 2022 року старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою старшого державного виконавця від 19 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження №69681976 щодо примусового виконання постанови №67851308 від 13 грудня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.
Суд зазначає, що при відкритті виконавчого провадження № 69681976, на виконання вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зазначив боржником неплатоспроможний банк ПАТ "ВіЕйБі Банк" із кодом ЄДРПОУ 19017842, вказавши додатково в найменуванні юридичної особи, окрім організаційно-правової форми, ще і її орган управління - Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".
На переконання позивача, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ній та в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про дату народження уповноваженої особи Фонду та відсутня інформація, про реєстраційний номер облікової картки платника податків уповноваженої особи.
Крім того, позивач наголошує на тому, що державний виконавець не мав підстави для відкриття виконавчого провадження та у разі відкриття, мав закінчити виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (рішенням Національного банку України прийнято постанову № 188 від 19 березня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"); Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20 березня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку").
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік рішень та виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню, до яких, відповідно до пункту 1 частини першої указаної норми, віднесено, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Вимоги до виконавчого документа установлені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, за приписами частини першої статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі, зокрема, зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (пункт 3); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) (пункт 4).
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
- пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2);
- Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4);
- виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6);
- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку (пункт 11).
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
За визначенням, наведеним у частині другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зі змісту ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2021 року у справі № 456/1582/19 вбачається, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2020 року прийняте стосовно двох відповідачів у цій справі і стосується як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», яку, зокрема, зобов'язано вчинити дії, так і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повинен був затвердити відповідні зміни до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Отже, за судовим рішенням у справі № 456/1582/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і уповноважена особа цього Фонду були визначені судом як самостійні сторони процесу, так і боржниками, яким суд визначив окремі зобов'язання щодо дій, які вони мали вчинити на виконання вказаного судового рішення.
Також матеріали справи містять виконавчий лист, виданий 07 вересня 2021 року у справі №456/1582/19, в якому боржником указано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» і саме з цього боржника постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 24 000,00 грн.
Відповідно до постанови ДВС від 19 серпня 2022 року ВП № 69681976 виконавчий збір стягується з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» код ЄДРПОУ 19017842, а не з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте позов у цій справі подано ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа (826/7532/16) та від 28 листопада 2018 року (справа №826/11445/15) Суд, з поміж іншого указав, що Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Надалі, вирішуючи питання юрисдикції указаних спорів Велика Палата Верховного Суду зауважила, що правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у статті 48 Закону № 4452-VI. Саме ці дії суд зобов'язав вчинити уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
За висновками Великої Палати Верховного Суду в указаних вище справах, аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду у справах №826/7532/16 та №826/11445/15 дійшла висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
Отже, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду уповноважена особа Фонду та Фонд діють як самостійні суб'єкти правовідносин, зокрема, у процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку, з відповідними правами та обов'язками.
Так, повертаючи дану справу на розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд констатував, що вирішуючи спір по суті вимог та відмовляючи в позові, суди попередніх інстанції не звернули увагу на те, що виконавчий документ безпосередньо стосується уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак позов подано від імені ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і підписано представником саме Фонду з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк», який є боржником у судовому рішенні у справі № 456/1582/19 за іншим зобов'язанням, що не стосується спірних правовідносин, які визначили як предмет спору у цій справі.
Питання правового статусу ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах через призму оцінки правових наслідків оскарженого документа Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ МЮ для позивача у цій справі судами не досліджувалося, як і підстави звернення до суду іншим, аніж визначено у виконавчому провадженні ВП № 69681976 боржником.
Водночас зміст як позовної заяви так і тексти апеляційної та касаційної скарг свідчать про те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оскаржує постанову ДВС окремо, від власного імені, а не від імені уповноваженої особи цього Фонду, яка є боржником за виконавчим документом, що оскаржується.
Повертаючи справу, Верховний Суд зауважив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Проте Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є суб'єктом правовідносин, що виникли у зв'язку з прийняттям органом ДВС оскарженої постанови, яка є актом індивідуальної дії, адже стосується конкретно визначеного боржника - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У контексті таких доводів Верховного Суду, суд зазначає, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.09.2020 № 1627, оцінку якому Верховним Судом у межах даного питання надано не було, відкликано повноваження ліквідатора в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та вирішено здійснювати такі повноваження безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається: для фізичних осіб прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові а також реєстраційний номер облікової картки платника 5 податків, для юридичних осіб повне найменування та код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно виконавчого документу (постанови про стягнення виконавчого збору) у відомостях про боржника зазначено найменування: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», код ЄДРПОУ 19017842, що є кодом ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК».
Тобто, ідентифікація боржника у виконавчому провадженні № 69681976 наразі здійснюється за найменуванням юридичної особи - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та кодом ЄДРПОУ 19017842.
Так, в матеріалах виконавчого провадження ВП 69681976 наявні відповіді контролюючих органів на запити державного виконавця відносно виявлення майна та рахунків боржника з кодом ЄДРПОУ 19017842 - ПАТ«ВІЕЙБІ БАНК».
Вказані обставини підтверджують, що в межах виконавчого провадження № 69681976 державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання виконавчого документа відносно до юридичної особи - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», код ЄДРПОУ 19017842.
У зв'язку з наведеним, суд вважає правомірним звернення саме ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду з даним адміністративним позовом.
Додатково щодо суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, державні виконавці досліджують виключно форму і зміст виконавчого документа на предмет наявності у ньому обов'язкових реквізитів, і не наділені повноваженнями давати оцінку тому, чи правильно суд, який розглядав справу, визначив особу, якій належить виконати відповідний обов'язок, зазначив юридичну адресу фізичної особи або юридичної особи.
Наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, є підставою для звернення до суду, який видав виконавчий документ, з поданням (заявою) про зміну способу і порядку виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду з заявами: про роз'яснення судового рішення, про визнання виконавчого листа таким який не підлягає виконанню, про зміну способу виконання рішення суду, а отже дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору вчинені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо доводів позивача в частині пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас, згідно частини 3 статті 40 цього ж Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Крім того, абзацом 1 частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження №67851308 винесена державним виконавцем 16 серпня 2022 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження №69681976 - 19 серпня 2022 року.
Наведене в сукупності свідчить, що державним виконавцем при прийнятті одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору в рамках ВП №67851308 не порушено вимог законодавства, позивачем вказана постанова оскаржена не була, та лише після закінчення цього виконавчого провадження, державний виконавець згідно вимог закону мав відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Зважаючи на те, що між закінченням виконавчого провадження №67851308 та відкриттям виконавчого провадження №69681976 минуло три календарних дні, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо пропуску строку пред'явлення виконавчого документа (постанови про стягнення виконавчого збору №67851308 від 13 грудня 2021 року) до виконання та відкриття виконавчого провадження №69681976.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.