31 березня 2025 року № 320/29032/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, Верховного Суду
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого господарського суду України, Верховного Суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 з 01.05.2023 до 27.12.2023 суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу судді Вищого господарського суду України 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених згідно з положеннями пунктів 3, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VII, станом на 1 січня календарного року;
- стягнути з Верховного Суду на користь ОСОБА_1 заборгованість з суддівської винагороди, нарахованої із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу судді Вищого господарського суду України 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімального розміру заробітної плати, за період з 01.05.2023 до 27.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 1 666 942,71 грн, з утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
Ухвалою суду від 02.07.2024 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Вищого господарського суду України подав до суду відзив на позовну заяву.
Представник Верховного Суду направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить закрити провадження у справі, оскільки є рішення суду в справі № 640/11963/19 про відмову в задоволенні позовних вимог, що набрало законної сили, вимоги в якій є ідентичними як у цій справі.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Вищого господарського суду України, які полягають у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року; зобов'язати Вищий господарський суд України провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати Верховний Суд вчинити дії по внесенню змін до кошторису Вищого господарського суду України в частині збільшення асигнувань на виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є вимоги щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди з 01.05.2023 до 27.12.2023 із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу судді Вищого господарського суду України 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.
Тобто, суд зазначає, що спір у цій справі не є тотожним спору в справі № 640/11963/19, оскільки стосується іншого періоду нарахування та виплати суддівської винагороди, який не був предметом розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Таким чином, з огляду на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Крім того, представником Верховного Суду було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З позовної заяви судом убачається, що предметом спору в цій справі є вимоги щодо стягнення на користь позивача суддівської винагороди з 01.05.2023 до 27.12.2023 із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу судді Вищого господарського суду України 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.
Таким чином спір щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у належному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Разом із тим, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, відповідно до ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як вбачається судом з матеріалів справи, відповідно до наказу Вищого господарського суду України від 22.02.2024 № 10-К, ОСОБА_1 , суддю Вищого господарського суду України, 22.02.2024 відраховано зі штату цього суду.
Натомість із позовом до суду позивач звернувся лише 20.06.2024, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Разом із тим, позивачем до позову не долучено заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вказані недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом долучення до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин такого пропуску та наданням відповідних доказів.
Згідно вимог ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 14-15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Верховного Суду про закриття провадження у справі - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, Верховного Суду про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди - залишити без руху.
Надати позивачу 5 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Копію цієї ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.