31 березня 2025 року № 320/62868/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , номер запису про обтяження 5441154 від 23.04.2014, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 17.04.2014 у виконавчому провадженні №26712711.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про протиправну бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, оскільки наявність актуальних записів про обтяження за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження майоном.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки стан виконавчого провадження - завершено, факт відсутності матеріалів виконавчого провадження, оскільки вони знищені, у виконавця наразі відсутні правові підстави та можливість для зняття арешту з майна позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У лютому 2024 року, при вчиненні нотаріальної дії, позивачу стало відомо, що все його нерухоме майно знаходиться під обтяженням, реєстраційний номер 5441154, зареєстрованим 23.04.2014 реєстратором: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, на підставі постанови про арешт мацна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП №26712711, виданий 17.04.2014.
26.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з належного йому нерухомого майна.
Розглянувши звернення позивача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив останньому, що згідно з інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №26712711 з виконання виконавчого листа №2-2050/10 від 04.03.2011, що виданий Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "РОДОВІД БАНК" 920473 доларів США 99 центів - еквівалент згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.09.2010 становить 7289417,62 грн - і 3723611,20 грн. Стягнення з ОСОБА_1 витрати зі сплати державного мита в сумі 2550,00 грн, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 240,00 грн. Також зазначено, що 07.12.2018 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Рекомендовано для зняття арешту з майна звернутись до суду, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено через закінчення строків його зберігання.
У подальшому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження».
При цьому, суд зазначає, що на час накладення арешту, чинним був Закон України “Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Разом з тим, на час звернення позивача до суду та розгляду і вирішення справи по суті, зазначений Закон втратив чинність, оскільки 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В той же час, відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що постановою ВПВР ДВС України від 17.04.2014 ВП 26712711 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону №1404-VIII.
Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Ураховуючи вищевикладене наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
За змістом ч.2 ст.59 Закону України “Про виконавче провадження» №1404 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
В рамках спірних правовідносин відсутні обставини, визначені ч.4 ст.59 Закону, а, отже, в даному випадку арешт має бути знятий виключно за рішенням суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , номер запису про обтяження 5441154 від 23.04.2014, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 17.04.2014 у виконавчому провадженні №26712711.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.