31 березня 2025 року Київ справа №320/11324/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа без самостійних вимог Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа без самостійних вимог Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80101500087859 від 18.12.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 18.12.2023 прийнято рішення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80101500087859, яким йому скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 від 01.09.2023 року, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25.04.2018 № 322, відповідно до якого посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення послугувало подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання» від 11.12.2023 №16827\55\01-2023. Вказує, що у 2018 році прибув на територію України на законних підставах та на підставі документів, що дають право на в'їзд на територію України, у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі «Національний транспортний університет». 02.10.2018 позивача документовано посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_2 , терміном дії до 31.08.2022 року, у встановленому законом порядку, на підставі поданих до ГУ ДМС України в м. Києві документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, у зв'язку з навчанням у ВНЗ «Національний транспортний університет». 01.09.2023 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, в порядку обміну, позивача було документовано посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 , у зв'язку з продовженням навчання в ПВНЗ «Інститут екології, економіки і права», терміном дії до 03.08.2027 року. З обґрунтуванням викладеним у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 11.12.2023 №16827\55\01-2023 не погоджується, оскільки законодавство України не порушував, в ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» до виконання обов'язків кухара не приступав, працевлаштований не був, отриманий дозвіл на працевлаштування скасовано, про що свідчить витяг з додатку до наказу Київського міського центру зайнятості №1794 від 25.11.2020, а тому позивач не міг своїми діями представляти загрозу охорони громадського порядку. Вказує, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Будь-яких загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та іншим особам, що проживають в Україні не несе, має позитивну характеристику з вищого навчального закладу «Національний транспортний університет» у якому проходив навчання на денній формі навчання, на платній основі з 2018 по 2022 роки та отримав диплом бакалавра НОМЕР_3 за спеціальністю «Економіка» - освітня програма «Міжнародна економіка», до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні злочинів не являється, під слідством та судом не перебуває. Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №80101500087859 від 18.12.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, вимог законодавства України дотримано не було, оскільки відповідач приймаючи оскаржуване позивачем рішення, не вживав заходів щодо здійснення перевірки особи позивача, а обмежився відомостями, що містяться у поданні ДСР НП України від 11.12.2023 № 16827\55\01-2023. Скасування відповідачем посвідки на тимчасове проживання в Україні, що надавала позивачу право на тимчасове проживання та навчання в Україні, без проведення відповідної перевірки вказаних у листі ДСР НП України обставин, вважає формальністю. На час прийняття оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, не має належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні дій, що становлять загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Таке рішення суперечить як діючому міграційному законодавству України, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За вказаних обставин, рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні вважає необґрунтованим та протиправним, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову та заяву про забезпечення доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Витребувано у Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області належним чином завірені копії особової справи ОСОБА_1 та належним чином засвідчені копії документів, що стали причиною для прийняття рішення №80101500087859 від 18.12.2023. Витребувано у Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України належним чином засвідчені копії клопотання та додані до нього документи, що стали підставою для розгляду питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 . Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції у відзиві представник відповідача посилається, що відповідно до пп. 55 п. 4 Положення про ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом ДМС України №161 від 08.10.2018, в редакції №15 від 04.02.2022, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує самопредставництво ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у судах через начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, його заступників, державних службовців структурних підрозділів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. У зв'язку з чим, представлення інтересів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та його територіальних підрозділів уповноваженою особою здійснюється на підставі довіреності. Проти задоволення позовних вимог позивача заперечує, з наступних підстав. Іноземці, які перебувають на території України на рівних правах з громадянами України, зобов'язані поважати та дотримуватись законодавство України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, та порядок їх в'їзду, виїзду на території України визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Згідно ч. 13 ст. 5 Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу. Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25.04.2018 № 322. Зазначає, що посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у випадках визначених п. 63 постанови Кабінетів Міністрів України від 25.04.2018 № 322, у разі: 1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи; 3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі; 4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну; 6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист; 6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся; 6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки; 6-3) у разі скасування рішення про визнання особою без громадянства; 7) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. Копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття. Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система “Аркан»), або шляхом надсилання листа. У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. Зазначає, що 12.12.2023 до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надійшло подання від 11.12.2023 № 16827155/01-2023 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих. № 45005/1/8010-23 від 12.12.2023 про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. Відповідно до інформації зазначеної у поданні ДСР НП України, у відповідності до п. 1 ст. 1, п.п.1-3 ст. 2, пп. 1,2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ДСР НП України та відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої інформації, встановлено позивача, який документований посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 . терміном дії до 03.08.2027 року. Відповідно до візи, позивач прибув до України з метою навчання, та документований посвідкою на тимчасове проживання за зобов'язанням Приватного вищого навчального закладу «Інститут екології, економіки і права». Згідно інформації Київського міського центру зайнятості позивач отримував дозвіл на застосування праці № 90163, терміном дії з 25.11.2020 до 25.11.2023 на ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ». Відповідно до п. 9, ч. 1 ст. 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, для отримання дозволів на застосування праці іноземцями та особами без громадянства необхідно надати наступні документи: копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов'язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні). Згідно відповіді Київського міського центру зайнятості для отримання дозволу на застосування праці позивачем зазначені документи не надавались. Разом з тим слід зазначити, що позивач, станом на 08.12.2023 року не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення. В подані зазначається, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Законом України «Про національну безпеку України» № 2469-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2469-VIII) та ст. ст. 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначено основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз. Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2469-VIII громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз. Пунктом 6 тієї ж правової норми визначено, що загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів га збереження національних цінностей України. Національна безпека України (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2469-VIII) - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз». Варто наголосити, що відповідно до пп. 4 п. 63 Порядку оформлення посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 2469-VIII національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- VIII (далі - Закон № 580-VIII) завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Відповідно до п. 1- 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 1 розділу І Положення Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 23.10.2019 № 1077, Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. З вищевикладеного слідує, що Департамент наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вважає, що подання ДСР НП України підготовлено з метою виконання поставлених завдань Законом № 2469-VIII та в межах компетенції, визначеної Законом № 580-VIII, а відтак є законним, обґрунтованим та виданим в межах повноважень Департаменту. Таким чином, інформація викладена у подані ДСР НП України стала підставою для прийняття стосовно позивача рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання. Враховуючи все вищевикладене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, прийнявши правомірне рішення № 80101500087859 від 18.12.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Туркменістану ОСОБА_3 . Представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити повністю.
До відзиву відповідачем подане клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Третя особа Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України у справі надав до суду свої письмові пояснення щодо предмету позову, у яких просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, а також посилається на те, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом з порушенням встановлених процесуальних строків. Вказує, що 01.09.2023 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , зі строком дії до 03.08.2027, підстава видачі 04/13 (навчання). 06.11.2023 до Департаменту надійшов лист від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 06.11.2023 вих. № 8010.8.1-42164/80.4-23 про те, що систематично проводяться профілактичні заходи з протидії нелегальній міграції відповідно до пункту 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360.
24.11.2023 до Департаменту надійшов лист Київського міського центру зайнятості від 20.11.2023 № 08-2-1918/10-21/23, відповідно до змісту якого у період з 2020 року по 2022 рік Київським міським центром зайнятості оформлено дозволи на застосування праці, зокрема роботодавцю ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» - дозвіл № 90163 (термін дії з 25.11.2020 по 25.11.2023) на застосування праці громадянина Туркменістану ОСОБА_1 . 11.12.2023 Департаментом до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скеровано лист № 16827/55/01-2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання» про те, що у відповідності до п. 1 ст. 1, п.п.1-3 ст. 2, пп. 1,2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р, Департаментом в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої інформації, встановлено громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який документований посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 . Відповідно до візи, ОСОБА_4 прибув до України з метою навчання та документований посвідкою на тимчасове проживання за зобов'язанням Приватного вищого навчального закладу «Інститут екології, економіки і права». Натомість згідно інформації Київського міського центру зайнятості позивач отримував дозвіл на застосування праці № 90163, терміном дії з 25.11.2020 до 25.11.2023 на ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427). Відповідно до п. 9, ч. 1 ст. 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, для отримання дозволів на застосування праці іноземцями та особами без громадянства необхідно надати наступні документи: копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов'язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні). Департамент наділено компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення. Представник третьої особи у своїх письмових поясненнях зазначає, що позивач прибув на територію України без мети навчання, може становити загрозу охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, у зв'язку з чим, за результатами отриманої інформації відносно позивача в результаті оперативно-розшукової діяльності, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку №322, Департамент ініціював перед відповідачем питання прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу, направивши до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідне подання, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення №80101500087859 від 18.12.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Туркменістану ОСОБА_2 . Зазначає, що матеріали оперативно-розшукової діяльності, які стали підставою для направлення Департаментом до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області подання можуть бути надані суду, за умови наявності у судді доступу до державної таємниці за відповідною формою і спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею за відповідною категорією режиму секретності, наявності в суді окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи або керівника чи спеціально призначених працівників, на яких поширюється обов'язки та права працівників РСО та винесення судом ухвали про витребування відповідних таємних документів. Представник третьої особи у наданих суду письмових поясненнях від 28.03.2024 №127/55/юр-2024, разом із додатками, просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Разом із письмовими поясненнями, третьою особою, без самостійних вимог подано клопотання від 28.03.2024 № 126/55/юр-2024 про залишення без розгляду позовної заяви, у яких посилається, що відповідно до пункту 77 Порядку №322, рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома іноземцю або особи без громадянства або до суду в установленому порядку. Посилаються, що позивач з оскаржуваним рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, був ознайомлений 26.12.2023 року, однак до адміністративного суду звернувся 06.03.2024 року. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вважає, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду з пропуском встановленого пунктом 77 Порядку №322 строку, оскільки останнім днем строку звернення позивача до суду з даним позовом є 25.01.2024 р., так як, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів 26.12.2023, у зв'язку з чим, строк звернення до суду з адміністративним позовом позивачем пропущено. Просить позовну заяву позивача залишити без розгляду, у зв'язку з пропущенням процесуального строку звернення з адміністративним позовом до суду, відповідно до положень ст.ст. 123, 240 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 07.03.2024, про при цьому з оскаржуваним рішенням відповідача позивач ознайомлений 26.12.2023, про що свідчить його особистий підпис проставлений на оскаржуваному рішенні ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 №80101500087859 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку. З урахуванням того, що строк оскарження в тридцять календарних днів стосується оскарження рішення саме в адміністративному порядку, а шестимісячний строк оскарження передбачений ч. 1 ст. 122 КАС України станом на дату подання позову не сплинув, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання третьої особи ДСР НП України про залишення адміністративного позову позивача без розгляду.
Позовна заява відповідає вимогам статті 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Підстав для залишення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на стадії відкриття провадження у справі не встановлено, адміністративний позов подано у строк визначений ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 серпня 2011 року №3773-VІ (далі - Закон №3773-VІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Частиною третьою статті 3 Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положення статті 1 Закону №3773-VI визначають, серед інших, такі терміни: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною тринадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
За приписами частини третьої статті 5 Закону №3773-VІ іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій і двадцять четвертій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу (частина 13 статті 5 цього Закону).
Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - вісімнадцятою і двадцять третьою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи: паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою (довгострокова віза не вимагається у іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частині дев'ятнадцятій статті 4 цього Закону, а також у іноземців та осіб без громадянства, які не зобов'язані отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України) та копію сторінки паспортного документа з такою візою. Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій або двадцять четвертій статті 4 цього Закону, можуть подавати паспортний документ, термін дії якого закінчився або який підлягає обміну, у разі якщо за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
документ, що підтверджує сплату адміністративного збору. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки (абз. 7 ч. 19, п.п. 2-4 ч. 19 ст. 5 Закону).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5-1 Закону України №3773, строк дії посвідки на тимчасове проживання у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.
Відповідно до частини 21-22 статті 5 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» територіальний орган/територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснює перевірку адреси місця проживання іноземця або особи без громадянства з метою підтвердження наданої ним у заяві про оформлення посвідки на постійне проживання чи посвідки на тимчасове проживання інформації про місце проживання.
Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (Порядок №322).
Відповідно до пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
За змістом пунктів 2-3 Порядку №322 посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом (пункт 4 Порядку №322).
У пункті 63 Порядку №322 визначено, що посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи; 3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі; 4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну; 6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист; 6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся; 6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки; 6-3) у разі скасування рішення про визнання особою без громадянства; 7) в інших випадках, передбачених законом.
Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС (п. 64 Порядку №322).
Пунктом 77 Порядку №322 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома іноземця або особи без громадянства або до суду в установленому порядку.
До скарги на рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки при цьому необхідно долучити документи, які підтверджують наявність підстав для його перегляду та відміни.
Отже, посвідка на тимчасове проживання є документом, який підтверджує законність перебування іноземця на території України. При цьому, законодавцем чітко визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, зокрема, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Туркменістану, документований паспортом громадянина Туркменістану № НОМЕР_4 , виданим 26.04.2018, строком дії до 25.04.2023; термін дії даного паспорта продовжено Посольством Туркменістану в Україні до 31.12.2024 р.
14.08.2023 позивач звернувся до ВЦОД №3 УПТППІОБГ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із заявою-анкетою №105138970 про обмін посвідки на тимчасове проживання, у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 , виданої 02.08.2023, зі строком дії до 03.08.2027, підстава видачі - 04/13 (навчання).
01.09.2023 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , зі строком дії до 03.08.2027, підстава видачі - 04/13 (навчання), замість посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 , виданої 02.08.2023, зі строком дії до 03.08.2027, орган видачі - 8011, підстава видачі - 04/13 (навчання).
12.12.2023 до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надійшло подання від 11.12.2023 №16827155/01-2023 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих. № 45005/1/8010-23 від 12.12.2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання», у якому зазначено, що за результатами перевірки оперативної інформації, встановлено позивача, який документований посвідкою на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 , терміном дії до 03.08.2024 року.
Відповідно до візи, позивач прибув до України з метою навчання, та документований посвідкою на тимчасове проживання за зобов'язанням Приватного вищого навчального закладу «Інститут екології, економіки і права».
У поданні від 11.12.2023 №16827155/01-2023 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих. № 45005/1/8010-23 від 12.12.2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання», також зазначено, що згідно інформації Київського міського центру зайнятості позивач отримував дозвіл на застосування праці № 90163, терміном дії з 25.11.2020 до 25.11.2023 на ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427).
На момент перевірки встановлено, що позивач не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, при цьому з отриманої відповіді Київського міського центру зайнятості вбачається, що позивачем для отримання дозволу на застосування праці документи відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» не надавались.
Беручи до уваги, що позивач фактично прибув на територію України без мети навчання, може становити загрозу охорони громадському порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Зважаючи на викладене, на підставі п. 64 Порядку № 322, вбачають за доцільне прийняти рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні видану на ім'я позивача, оскільки його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 №80101500087859 громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Туркменістану, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 .
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 01.09.2023 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, на підставі ч. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в порядку обміну, позивача документовано посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , терміном дії до 03.08.2027 р., у зв'язку з навчанням.
Для оформлення посвідки, разом із заявою встановленого зразка, позивачем було надано до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області наступні документи: паспорт громадянина Туркменістану № НОМЕР_4 від 26.04.2018, строком дії до 25.04.2023, разом з перекладом на українську мову його сторінок, засвідчених приватним нотаріусом; посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_5 від 02.08.2023, яка підлягає обміну у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до посвідки на тимчасове проживання; квитанції №102139182, №102139176 від 14.08.2023 р.; копія наказу приватного вищого навчального закладу «Інститут екології економіки та права» № 9-ПК від 07.07.2023 про зарахування на навчання; копія додатку до наказу про зарахування на навчання позивача; копія наказу приватного вищого навчального закладу «Інститут екології економіки та права» № 12-ПК від 11.07.2023 про встановлення періоду здобуття освіти для іноземних здобувачів вищої освіти; копія додатку до наказу про встановлення періоду здобуття освіти для іноземних здобувачів вищої освіти; лист-зобов'язання приватного вищого навчального закладу «Інститут екології економіки та права» №199 від 11.08.2023; довідка ЄДЕБО приватного вищого навчального закладу «Інститут екології економіки та права» щодо навчання іноземного студента; договір добровільного медичного страхування іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України № ДМС/005/23 від 22.06.2023 року.
Листом Управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області «Про проведення перевірки» №8010.8.4/44624-23 від 17.08.2023 повідомлено Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про проведення перевірки інформації, зазначеної в заяві-анкеті № 105138970 від 14.08.2023 позивачем, який звернувся за оформленням посвідки на тимчасове проживання на підставі навчання. Підстав для відмови в оформленні (обміну) та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до п. 61 Порядку №322 у зазначеного іноземця відсутні.
Оскаржуване рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 №80101500087859 вручено позивачу 26.12.2023, громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Туркменістану, під підпис, про що свідчить власноруч проставлений підпис позивача, що міститься на оскаржуваному рішенні.
З відповіді Офісу Генерального прокурора України від 02.02.2024 №25/3-189вих-24 вбачається, що станом на 30.01.2024 кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення позивача ОСОБА_1 , до кримінальної відповідальності як підозрюваного, не встановлені.
З наданих сторонами по справі документів та відомостей отриманих від Київського міського центру зайнятості, судом встановлено, що відповідно до підпункту 1.3. пункту 1 наказу Київського МЦЗ № 1794 від 25.11.2020 прийнято рішення щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, згідно п. 3 ч. 2 ст. 42-10 Закону (Додаток №3 - долучений до вказаного наказу Київського МЦЗ). З долученого Київським МЦЗ витягу з додатку до наказу № 1794 від 25.11.2020, наявний список підприємств, установ та організацій, яким скасовано дозволи на працевлаштування іноземців за реєстром рішень №1440 від 24.11.2020, де значиться роботодавець ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427), якому за № 65044-005355383 від 16.11.2020 видано дозвіл на працевлаштування позивача № НОМЕР_6 , строком дії - 3 роки, дата видачі 25.11.2020; дата закінчення 25.11.2023. Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 90163, скасовано згідно п. 3 ч. 2 ст. 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі: подання роботодавцем письмової заяви про скасування дозволу за обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, або виявлення територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, таких обставин;
Пунктами 1-3 частини 1 статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час правовідносин) визначено, що роботодавець зобов'язаний звернутися до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про скасування дозволу за таких обставин: 1) трудовий договір (контракт) з іноземцем чи особою без громадянства припинено; 2) припинено виконання договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб'єктами господарювання, у зв'язку з яким був направлений іноземець або особа без громадянства; 3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, прийняв рішення про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або особою без громадянства.
Тобто, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), роботодавцю ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427), наказом Київського МЦЗ № 1794 від 25.11.2020, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №90163 скасовано. Копія наказу Київського міського центру зайнятості № 1794 від 25.11.2020, разом з витягом з додатку до наказу Київського МЦЗ № 1794 від 25.11.2020 містяться у матеріалах справи.
А тому суд приходить до висновку, що позивач не був працевлаштований у роботодавця ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427), оскільки виданий дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 90163 скасовано наказом Київського МЦЗ № 1794 від 25.11.2020 у день, що є днем початку строку дії цього дозволу.
З довідки ПВНЗ «Інститут екології економіки та права» від 27.12.2023 № 464, виданої на ім'я позивача вбачається про те, що позивач дійсно навчається в «Інституті екології економіки та права», на 1 курсі кафедри фінансів та маркетингу, освітнього рівня «бакалавр», за спеціальністю 075 «маркетинг»; форма навчання денна, на контрактній основі; термін навчання по 30.06.2027.
Відповідно до наданої відповіді на адвокатський запит від 29.02.2024 № 259/01, позивач у 2018 році вступив до «Національного транспортного університету», на денну форму навчання за спеціальністю «Економіка» (наказ № 394 від 26.07.2018). Згідно з договором про надання освітніх послуг загальна вартість навчання з 2018 по 2022 рік становила 7400 доларів США, з них 1850 доларів США становить плата за один рік. У червні 2022 року позивач завершив навчання в Національному транспортному університеті та отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Економіка», освітня програма «Міжнародна економіка».
Вказане також узгоджується з наданою характеристикою від 08.09.2022 №98 «Національного транспортного університету» з якої вбачається, що позивач у 2018 році був зарахований на денне відділення «Національного транспортного університету» для здобуття вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Економіка», освітня програма «Міжнародна економіка». Навчаючись в університеті з 2018 по 2022 рік, зарекомендував себе відповідальним, врівноваженим студентом, порушень навчальної дисципліни та громадського порядку в навчальному закладі не спостерігалось, з однокурсниками підтримує добрі відносини, користується повагою. Під час навчання показав задовільний рівень знань. Засвоїв навчальний матеріал з профільних дисциплін.
З договору найму житлового приміщення гуртожитку від 01.08.2023 та довідки про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, з 11.09.2023 р і по теперішній час позивач зареєстрований за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Левка Лук'яненка, 2-З, гуртожиток.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та підтверджено матеріалами справи, суд виходить з наступного.
Оскаржуване позивачем рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 №80101500087859 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , у зв'язку з навчанням, прийнято відповідачем, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, у зв'язку з подання від 11.12.2023 №16827155/01-2023 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих. № 45005/1/8010-23 від 12.12.2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання».
На адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов лист ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 03.11.2023 року №8010.8.1-42164/80.4-23 про встановлення факту порушення міграційного законодавства з боку іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.
Під час перевірки міграційними органами закладів швидкого харчування виявлено іноземців, які прибули на територію України відповідно до візи з метою навчання та документовані посвідками на тимчасове проживання за зобов'язаннями вищих навчальних закладів.
За інформацією ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області встановлено особу позивача, який в порушення міграційного законодавства займався трудовою діяльністю, що не відповідає заявленій меті перебування на території м. Києва, без належного оформлених документів, тобто з порушенням вимог трудового та міграційного законодавства України з боку іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.
У ході перевірки отриманої інформації, ДСР НП України надіслано запит до Київського міського центру зайнятості щодо отримання інформації стосовно особи позивача про отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України.
За інформацією Київського МЦЗ, ДСР НП України встановлено, що позивач отримував дозвіл на застосування праці № 90163, терміном дії з 25.11.2020 до 25.11.2023 на ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427).
У ході розгляду справи судом встановлено, що наказом Київського МЦЗ № 1794 від 25.11.2020, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 90163 виданий роботодавцю ТОВ «М'ЯСО ТА ЛАВАШ» (код ЄДРПОУ 44135427) скасовано на підставі п. 3 ч. 2 ст. 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
ДСР НП України направляючи до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області своє подання № 16827155/01-2023 від 11.12.2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання» виходив з того, що за інформацією наданою Київським МЦЗ позивач, на виконання вимог пункту 9 частини 1 статті 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» (у діючій редакції на момент зверненням із поданням до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області), для отримання дозволу на застосування праці документи до Київського МЦЗ, а саме: копію наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмову згоду закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов'язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копію посвідки на тимчасове проживання; копію документа про вищу освіту, засвідчену в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні), не подавав.
Підстави для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 42-2 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, такі документи: 1) заява за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов'язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці; 2) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; 3) кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра; 4) копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем.
Суд надаючи аналіз підставам, які послугували прийняттю оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 №80101500087859 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , у зв'язку з навчанням, прийнятого відповідачем, на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, відповідно до якого посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, виходили з отриманої інформації з Київського МЦЗ, Закону України «Про національну безпеку України» №2469-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2469-VIII), оскільки дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Надані сторонами по справі докази, що наявні у матеріалах судової справи не знайшли свого підтвердження про те, що позивач прибув на територію України без мети навчання, оскільки спростовуються наявними доказами, що підтверджують підставу видачі відповідачем позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , у зв'язку із навчанням.
Суд приймає рішення на підставі законів України, нормативно-правових актів України, норм Кодексу адміністративного судочинства України, основними принципами якого є: дослідження всіх фактів, що мають значення для справи; суд оцінює докази, надані сторонами, відповідно до їхньої належності, допустимості, достовірності та достатності. У справах, де оскаржуються дії чи рішення органів влади, саме ці органи мають довести законність своїх дій.
За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» №2469-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2469-VIII): загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян; сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України.
Відповідно до пунктів 3, 6 та 10 частини першої статті 1 Закону №2469-VIII, громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Відповідно до частини першої, другої статті 3 Закону №2469-VIII державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є:
1) верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
2) дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;
3) розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони.
Положеннями статті 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону №2469-VIII, до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.
В якості юридичної підстави для прийняття оскаржуваного рішення міграційним органом зазначено посилання на підпункт 4 пункту 63 Порядку №322.
Між тим, з аналізу вказаної норми вбачається, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Разом з тим, вказавши підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні підпункт 4 пункту 63 Порядку №322, відповідачем не наведено в рішенні від 18.12.2023 №80101500087859 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 жодних причин та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача бути обізнаним щодо обставин, у зв'язку із якими йому було скасовано посвідку на тимчасове проживання.
Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Загальне посилання відповідача у рішенні від 18.12.2023 №80101500087859 на положення підпункту 4 пункту 63 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо конкретних обставин, що стали підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Доводи відповідача у відзиві про те, що підставою для прийняття рішення, що оскаржується, стало подання ДСР НП України від 11.12.2023 № 16827155/01-2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання», не можуть бути прийняті судом, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, у поданні ДСР НП України від 11.12.2023 № 16827155/01-2023 не вказується про фактичні обставини та відомості про загрозу громадському порядку та національній безпеці України, а також не вказується про наявність будь-яких адміністративних, кримінальних проваджень чи вироку суду відносно особи позивача.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України доказів, які б свідчили про те, що дії позивача загрожують громадському порядку та національній безпеці, та/або які б свідчили про те, що позивач вчинив дії, які загрожують здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно положень ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
При цьому, за даними Офісу Генерального прокурора України, ДСР НП України, та самого відповідача судом не встановлено жодних кримінальних проваджень стосовно позивача. Одночасно із цим, до суду не надано доказів того, що громадянин Туркменістану, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на території України притягувався до кримінальної відповідальності, має незняту чи непогашену судимість або перебував (перебуває) у розшуку.
У спірних правовідносинах повноваженнями щодо прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання наділені саме органи міграційної служби.
Поряд з цим, суд повторно зазначає, рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 18.12.2023 №80101500087859 не містить посилань на обставини, з якими пов'язуються підстави для його прийняття, відповідачем не зазначено та не доведено вчинення позивачем діянь, що загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, про які зазначає у відзиві.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.12.2023 р. №80101500087859 прийняте не у порядку та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих та досліджених судом доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80101500087859 від 18.12.2023 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; адреса: вул. Березняківська, 4 а, м. Київ, 02152) поновити дію посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої громадянину Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Стягнути на користь громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; адреса: вул. Березняківська, 4 а, м. Київ, 02152).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.