01 квітня 2025 рокуСправа №160/7769/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсційного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 03.02.2022 року.
Ухвалою суду від 18.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Ухвалою суду від 19.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №160/769/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасовано.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
09.05.2024 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №160/7769/23 передано у провадження судді Боженко Н.В.
Відповідно до розпорядження від 09.05.2024 року №286д призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Боженко Н.В.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 року, справу передано судді Захарчук-Борисенко Н.В.
Ухвалою від 14.05.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/7769/23. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом досліджено позовну заяву від 13.04.2023 року та позовну заяву, подану на виконання ухвали від 18.04.2023 року, та встановлено наступне обгрунтування позовних вимог. Позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер по інвалідності (3 група) з 21.12.2011 року. Виробнича травма сталась 27.07.2011 року. 35% втрати працездатності встановлено з 03.10.2012 року безстроково. З 2011 року позивачу виплачувалась пенсія у зв'язку з інвалідність, однак 03.02.2022 року пенсійний орган припинив виплачувати будь-яку пенсію. Позивач тимчасово виїздив за межі України влітку 2021 року, але не змінював місце проживання, місце реєстрації місця проживання. У лютому 2022 року позивач отримав лист, в якому з посиланням на Постанову КМУ №998 від 09.08.2001 року відповідач зазначив про призупинення щомісячної страхової виплати. У подальшому, у грудні 2022 року Порядок №998 привели у відповідність до інших законів України та Рішенням КСУ від 07.10.2009 року №25-ра/2009, але і до моменту приведення законодавства у відповідність з Рішенням КСУ дії відповідача щодо припинення виплати були незаконними.
Також, позивач зауважує, що Порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, прямо передбачає, що страхові виплати здійснюються за умови подання потерпілим Пенсійному фонду України щороку в грудні свідоцтва, який засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданого відповідно до законодавства України дипломатичним представництвом або консульською установою України. Зазначений Порядок зазнав змін у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ №1350 від 02.12.2022 року, яка набрала чинності з 01.01.2023 року, тож подача відповідних документів до ПФУ має відбутися лише у грудні 2023 року, а до цього моменту припинення виплати пенсії у зв'язку з інвалідністю є незаконним.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідач листом №19.3-04/458 від 23.02.2022 року повідомив позивача, що за інформацією отриманою від державної прикордонної служби України позивач виїхав за кордон України 21.07.2021 року і до теперішнього часу не повернувся. Відповідно до вимог «Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які причинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України», затвердженого постановою КМУ від 09.08.2001 року №998, позивачу призупинено щомісячну страхову виплату для з'ясування його місця проживання. З метою своєчасного отримання страхових виплат запрошено позивача звернутися у Кам'янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо призупинення виплати пенсії у зв'язку з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року №2620-IX, пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення», якого передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Пунктами 3-8 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року №2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.
Установити, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Установити, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.
Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Установити, що дія абзацу третього частини першої статті 22 цього Закону щодо здійснення страхової виплати територіальними органами Пенсійного фонду України поширюється на застрахованих осіб за фактами нездійснення їм страхувальником страхової виплати за страховими випадками, які настали до набрання чинності цим Законом.
Отже, з 01 січня 2023 року (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Строки проведення страхових виплат визначені статтею 47 вказаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Частинами п'ятою та шостою статті 47 вказаного Закону визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому, сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Особливу увагу слід звернути на те, що у статті 27 Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Закон №16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Судом встановлено, що страхова виплата позивачу припинена на у зв'язку з тим, що за інформацією Державної прикордонної служби України позивач виїхав 21.07.2021 року за кордон України і станом на дату листа (03.02.2022 року) не повернувся.
Водночас, відповідачем до суду відповідну інформацію Державної прикордонної служби України на підтвердження правомірності своїх дій не надано. Тож, відповідачем не підтверджено, що зупинення щомісячної страхової виплати здійснено на весь час проживання потерпілого за кордоном, як вказано у п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідач при цьому посилається на вимоги Постанови КМУ №998 від 09.08.2001 року як на підставу призупинення щомісячної страхової виплати до з'ясування його місця проживання, не зазначаючи при цьому конкретної підстави для зупинення здійснення страхових виплат із зазначенням відповідного положення законодавства. Така підстава як «до з'ясування місця проживання особи» не передбачено підставою для зупинення страхових виплат, протилежного відповідачем не доведено.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.
Такий підхід слід поширити і на страхові виплати, які за своєю правовою природою тотожні пенсійним виплатам, оскільки як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, так і пенсійне страхування, є видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Преамбулою Закону України Про верифікацію та моніторинг державних виплат від 03 грудня 2019 року №324-IX (надалі Закон №324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 1 Закону №324-IX, в контексті цього закону:
- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;
- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування;
- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;
- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;
- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;
- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.
З огляду на викладене, дія Закону №324-IX за суб'єктним складом поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 6 Закону №324-IX, орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, зобов'язаний надавати органам, що здійснюють державні виплати, своєчасно та в повному обсязі рекомендації за результатами здійснення верифікації, а також інформацію, необхідну для опрацювання рекомендацій.
Згідно ст. 7 Закону №324-IX, органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження: проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат; надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат; приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат; здійснювати передбачені законодавством заходи щодо повернення та/або стягнення сум неправомірно отриманих державних виплат.
Частиною 1 ст. 8 Закону №324-IX, суб'єкти надання інформації в обов'язковому порядку та безоплатно надають органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформацію, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, персональні дані з автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких вони є, у тому числі інформацію з обмеженим доступом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №324-IX, верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 16 Закону №324-IX, за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
У разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб'єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Системно проаналізувавши наведені норми Закону №324-IX, суд дійшов висновку що у разі надання органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, органу, що здійснює державні виплати рекомендацій щодо усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати, останній опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання та за результатами опрацювання наданих рекомендацій в контексті спірних правовідносин мав прийняти рішення щодо припинення нарахування та/або здійснення державної виплати або рішення щодо усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Як зазначено судом вище, відповідач не надав до суду документ, який містить інформацію, що слугувала припиненню страхових виплат.
Водночас, матеріали справи не містять рекомендацій щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, або усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати, як це визначено ст. 16 Закону №324-IX.
Стаття 16 Закону №324-IX, яка визначає результати верифікації державних виплат, не встановлює випадків припинення виплати пенсії, а тільки надає відповідачу право припинення нарахування та/або здійснення державної виплати за результатами опрацювання наданих рекомендацій, при цьому рішення про припинення державних виплат приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Таким чином, норма ст. 16 Закону №324-IX в цій частині є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати пенсії відсилає читача до приписів Закону №1105-XIV.
З огляду на викладене, припинення виплати пенсії відповідно до Закону №324-IX на підставі інформації Державної прикордонної служби України, можливе тільки у разі наявності відповідної підстави в Законі №1105-XIV.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів, які підтверджують наявність таких підстав, а лише зазначено у листі від 23.02.2022 року №19.3-04/458, що страхові виплати зупинені для з'ясування місця проживання позивача, оскільки за інформацією Державної прикордонної служби України позивач 21.07.2021 року перетнув кордон і станом на дату листа не повернувся.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату щомісячної страхової виплати, починаючи з 03.02.2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко