01 квітня 2025 рокуСправа №160/3049/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати противоправним та скасувати рішення №№ 047050023549 від 27.09.2023 р. Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_2 , пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з позовної заяви, зарахувавши до стажу працю з 05.05.1992 року по 30.04.1997 року монтером путі 3 розряду в путовій колоні путової машинної станції Байкало-Амурської залізної магістралі та з 22.05.2000 23.11.2000 року монтером путі путової машинної ст. Кейтера Восточно-Ангорської залізної дороги, а з 16.06.2014 по 26.11.2014, 29.11.2014 по 04.01.2015 р, з 20.01.2015 по 29.01.2015 , з 28.02.2022 року по день подання позову - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.09.2023р. ОСОБА_2 звернувся до територіального органу Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення дострокової пенсії за віком. Рішенням про відмову в призначенні за №047050023549 від 27 вересня 2023 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначення пенсії, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Вказаним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1992 року по 17.06.1997 року та періоди роботи в Російській Федерації. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.02.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, відзив на позовну заяву не надав; ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.02.2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 03.02.2025р.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.09.2023р. ОСОБА_2 звернувся до територіального органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до п.4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в у Київській області прийнято рішення від 27.09.2023р. № 047050023549 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Додатково зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи в російській федерації за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.08.01986р. з 05.05.1992р. по 30.04.1997р., з 22.05.2000 по 23.11.2000, оскільки з 19.06.2023р. Україною припинено участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення. Також вказано, що страховий стаж особи становить 22 роки 2 місяці 18 днів.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Частиною першою ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не було враховано до страхового стажу періоди роботи в російській федерації за трудовою книжкою НОМЕР_1 з 05.05.1992р. по 30.04.1997р., з 22.05.2000 по 23.11.2000, оскільки з 19.06.2023р. Україною припинено участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення.
Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджено роботу позивача у періоди з 05.05.1992р. по 30.04.1997р., з 22.05.2000 по 23.11.2000.
В той час, частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Підставою для відмови в не зарахуванні періодів роботи з 05.05.1992р. по 30.04.1997р., з 22.05.2000 по 23.11.2000, оскільки з 19.06.2023р. відповідач зазначає, що з 19.06.2023р.Україною припинено участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
В той же час, на переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу період роботи в російській федерації, з огляду на припинення Україною участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, оскільки у період роботи позивача в російській федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача, що враховується для призначення пенсії за віком періоди роботи з 05.05.1992 року по 30.04.1997 року монтером путі 3 розряду в путовій колоні путової машинної станції Байкало-Амурської залізної магістралі та з 22.05.2000 23.11.2000 року монтером путі путової машинної ст. Кейтера Восточно-Ангорської залізної дороги.
Щодо зарахування до стажу роботи позивача періоди з 16.06.2014 по 26.11.2014, 29.11.2014 по 04.01.2015 р, з 20.01.2015 по 29.01.2015 , з 28.02.2022 року по день подання позову в розрахунку один місяць служби за три місяці, суд зазначає про таке.
Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Нормами цього Закону визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2023 року у справі № 392/1357/17.
Так, наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей.
Пунктом 2.3 розділу 2 вказаного Положення встановлено, що, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Крім того, відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - один місяць служби за три місяці.
Тобто, час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі №185/6919/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19.
З огляду на наведені обставини , суд доходить висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача періоди з 16.06.2014 по 26.11.2014, 29.11.2014 по 04.01.2015 р, з 20.01.2015 по 29.01.2015, з 28.02.2022 року по день подання позову в розрахунку один місяць служби за три місяці.
З огляду на наведене, рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області № 047050023549 від 27.09.2023 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню судом.
При цьому, суд зауважує, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Отже, суд доходить висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з чим вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Окрім того, на виконання даного рішення суду відповідач повинен буде зробити розрахунок трудового стажу позивача.
Одночасно суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», подану 19.09.2023р. з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору як учасника бойових дій, розподіл судових витрат не здійснюється
Керуючись ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (В/ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати противоправним та скасувати рішення №№ 047050023549 від 27.09.2023 р. Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до стажу працю ОСОБА_2 з 05.05.1992 року по 30.04.1997 року монтером путі 3 розряду в путовій колоні путової машинної станції Байкало-Амурської залізної магістралі та з 22.05.2000 23.11.2000 року монтером путі путової машинної ст. Кейтера Восточно-Ангорської залізної дороги, а з 16.06.2014 по 26.11.2014, 29.11.2014 по 04.01.2015 р, з 20.01.2015 по 29.01.2015, з 28.02.2022 року по день подання позову - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», подану 19.09.2023р. з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В нішій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін