31 березня 2025 рокуСправа №160/32461/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу роботи за Списком № 1 часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в період з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах, час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року (день подачі заяви про перерахунок пенсії) та здійснити перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в розмірі з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він в період з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, яку обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку із досягненням 50-тирічного віку 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 надав до відділу обслуговування громадян №25 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах.
Починаючи з 19.09.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за формою РС-право страхового стажу з урахуванням перетину періодів.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в період з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року, оскільки він вважає, що час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві надає йому право на отримання пенсії з урахуванням положень абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії», у зв'язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/32461/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32461/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14 січня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№1933/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 10.05.2011 року та отримує пенсію по інвалідності (III група, трудкаліцтво / профзахворювання), яка обчислена відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% від пенсії за віком.
19 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем свого тимчасового проживання як внутрішньо переміщена особа з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком.
Заява ОСОБА_1 та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Починаючи з 19.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на обліку якого перебуває позивач, направлено лист від 04.12.2024 року вих.№0500-0309-9/116335 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перегляду правомірності обчислення стажу та право на призначення пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
Листом від 09.12.2024 року за вих. №0400-010313-9/242662 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погодилося з позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неправомірності призначення пенсії за віком та зарахування стажу роботи, що дає право на такий вид пенсії та звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перегляду призначеної пенсії, оскільки рішення про призначення пенсії приймалося зазначеним управлінням.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
До заяви ОСОБА_1 надав уточнюючу довідку про пільговий характер роботи №84 від 19.05.2011 року видану ТОВ "Краснолиманське".
З урахуванням наданих документів, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 , з урахуванням періоду перебування на інвалідності з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року, складає 19 років 02 місяці 21 день.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 08 місяців 14 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з чим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведені на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно частини 2 статті 114 Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом від 22.12.2024 за вих.№2200-0307-9/117072 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд призначеної пенсії та про прийняте рішення від 17.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що враховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 продовжує перебувати на пенсії по інвалідності (III група, трудкаліцтво / профзахворювання), яку обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50% від пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залучено до участі в справі №160/32461/24 в якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, місто Хмельницький, 29013). Розгляд адміністративної справи №160/32461/24 розпочато спочатку.
22 січня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
23 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_1 підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачами.
Згідно висновку МСЕК серії 10ААА №415993 від 10.05.2011 року в результаті трудового каліцтва/професійного захворювання, що пов'язано із трудовими відносинами із підприємством вугільнодобувної промисловості на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з повним робочим днем у шахті ОСОБА_1 було встановлено первинно третя групу інвалідності з 10.05.2011 року по 01.06.2013 року.
Згідно висновку МСЕК серії 10ААА №236001 від 07.05.2013 року в результаті трудового каліцтва/професійного захворювання, що пов'язано із трудовими відносинами із підприємством вугільнодобувної промисловості на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з повним робочим днем у шахті ОСОБА_1 в результаті повторного огляду підтверджено третю групу інвалідності безстроково.
Починаючи з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, яку обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що у зв'язку з досягненням 50-річного віку ОСОБА_1 19 вересня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем свого тимчасового проживання, як внутрішньо переміщена особа, з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком на пільгових умовах.
Заява ОСОБА_1 та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Починаючи з 19.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, на обліку якого перебуває позивач, направлено лист від 04.12.2024 року вих.№0500-0309-9/116335 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перегляду правомірності обчислення стажу та право на призначення пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
Листом від 09.12.2024 року за вих. №0400-010313-9/242662 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погодилося з позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неправомірності призначення пенсії за віком та зарахування стажу роботи, що дає право на такий вид пенсії, та звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перегляду призначеної пенсії, оскільки рішення про призначення пенсії приймалося зазначеним управлінням.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
З урахуванням наданих документів, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 з урахуванням періоду перебування на інвалідності з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року складає 19 років 02 місяці 21 день.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 08 місяців 14 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з чим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведені на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 22.12.2024 за вих.№2200-0307-9/117072 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд призначеної пенсії та про прийняте рішення від 17.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві в період з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року, оскільки він вважає, що час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва у зв'язку з нещасним випадком на виробництві надає йому право на отримання пенсії з урахуванням положень абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської професії», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Як визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Судом встановлено, що страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_1 підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачами.
Крім того, ОСОБА_1 надав уточнюючу довідку про пільговий характер роботи №84 від 19.05.2011 року видану ТОВ "Краснолиманське".
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних спірних періодів роботи зі страхового та пільгового стажу позивача, тому вказані спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи за Списком №1 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.
Судом в межах спірних правовідносин встановлено, що починаючи з 19.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У подальшому, з урахуванням наданих документів, пільговий стаж роботи ОСОБА_1 з урахуванням періоду перебування на інвалідності з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року було зараховано до його пільгового стажу роботи, загалом пільговий стаж складає 19 років 02 місяці 21 день.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 08 місяців 14 днів.
У зв'язку з чим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №914270175232 від 17.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в переведені на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком згідно частини 2 статті 114 Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Оскільки до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 вже зараховано період перебування на інвалідності з 13.05.2011 року по 19.09.2024 року, який загалом складає 19 років 02 місяці 21 день, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України та членів їх сімей.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені в списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
При цьому, таке право не пов'язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у частині 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Крім того, в заяві про призначення пенсії, яку позивач подав 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 , звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, просив "призначити йому пенсію за віком на за списком №1 на вигідних умовах".
У вказаній заяві позивач не просив здійснити призначення пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 станом на 17 грудня 2024 року знову отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, яку обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки положення абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розповсюджуються лише на призначену пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку ОСОБА_1 наразі не отримує, а отже вказані положення до пенсії по інвалідності ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, яку обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосовуються.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює призначення або відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням спеціальних положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Укрпошта" №1419836641 від 03 грудня 2024 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник