02 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/405/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) у якому просила:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії з урахуванням кратності стажу роботи, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020, починаючи з моменту звернення з 17.12.2024;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати їй пенсію з урахуванням кратності стажу роботи, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020, починаючи з моменту звернення з 17.12.2024.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 16.12.2020 вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення.
Вказує, що 20.12.2024 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку та виплату пенсії з урахуванням кратності стажу роботи, а саме у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в періоди її роботи з 04.08.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 11.10.2017.
Вказана заява була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області, яке своїм листом №144-32673/Ж-02/80500/25 від 02.01.2015 повідомило її про те, що періоди роботи з 04.08.1998 по 31.12.2003 зараховано до її подвійного страхового стажу. Натомість, стаж роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 не зараховано до подвійного страхового стажу, оскільки пільгове обчислення (у подвійному розмірі) страхового стажу застосовується лише до 01.01.2004.
Із такими діями ГУ ПФУ в Донецькій області ОСОБА_1 не погоджується. З посиланням на нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, стверджує, що відповідач мав зарахувати спірні періоди до її страхового стажу в подвійному розмірі, чого безпідставно не зробив, чим порушив її право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 49).
31.01.2015 ГУ ПФУ в Донецькій області через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вказує, що відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. На працівників інфекційних закладів (відділень) охорони здоров'я встановлену цією статтею пільгу поширено Законом України від 10.07.2003 «Про внесення змін до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в новій редакції набрала чинності з дня опублікування (15.08.2003). Тобто, робота в закладах, визначених у ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в подвійному розмірі зараховується пільгового стажу лише до 01.01.2004.
Зазначає, що при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачці до стажу «Прац.охорони здор.(посади із пост.909)» зараховано періоди роботи з 04.08.1998 по 31.12.2003 (+ ст.60) та з 01.01.2004 по 11.10.2017. В періоді роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 встановлено особливість ст.60, але період враховано в подвійному розмірі для визначення права на пенсію, а не для розрахунку пенсії.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що відсутні підстави для врахування періоду роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 14.04.2020 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Окрім того вказує, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії. Разом з тим, позивачка не зверталася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії.
У відповіді на відзив позивачка підтримала обгрунтування позовних вимог, викладених у поданому до суду позові. Зазначила, що поданий відповідачем відзив не містить нормативного обгрунтування правомірності рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів її трудової діяльності в подвійному розмірі.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та з 16.12.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 04.08.1998 по 06.09.1998 працювала на посаді палатної медсестри стаціонарного відділення, а з 07.09.1998 по 17.04.2020 - на посаді сестри медична (процедурного кабінету) диспансерного відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» (а.с.24-30).
Відповідно до форми РС-право страховий стаж ОСОБА_1 в періоди її трудової діяльності обрахований наступним чином:
з 04.08.1998 по 31.12.2003 - 10 років 9 місяців 26 дні з позначкою «прац.охорони здор. (посади із пост.909)», «Мед.заклад із ст.60», кратність - 2;
з 01.01.2004 по 11.10.2017- 13 років 10 місяців 0 дні з позначкою «прац.охорони здор. (посади із пост.909)», «Мед.заклад із ст.60», кратність - 1;
з 12.10.2017 по 17.04.2020 - 2 роки 7 місяців 0 дні, кратність - 1;
20.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням кратності стажу у подвійному розмірі відповідно до якої просила здійснити перерахунок та виплату їй пенсії, що була призначена 16.12.2020 ГУ ПФУ в Донецькій області, з урахуванням кратності стажу роботи у подвійному розмірі (періоди роботи з 04.08.1998 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 11.10.2017) відповідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (а.с.16).
Листом від 02.01.2025 за вих. №144-32673/Ж-02/8-0500/25 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивачку про те, що її пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 29 років 6 місяців 9 днів. Період роботи з 04.08.1998 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі. Для зарахування в подвійному розмірі страхового стажу після 01.01.2004 відсутні законні підстави (а.с.21-22).
Вважаючи дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії з урахуванням кратності стажу роботи у подвійному розмірі за періоди роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05.11.91 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №909 (далі - Перелік №909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 №385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за №892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
За змістом статті 62 Закону №1788-XII порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З трудової книжки позивачки судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.08.1998 по 06.09.1998 працювала на посаді палатної медсестри стаціонарного відділення, а з 07.09.1998 по 17.04.2020 - на посаді сестри медична (процедурного кабінету) диспансерного відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» (а.с.24-30).
Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказаний період роботи позивачки у протитуберкульозному диспансері підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом №2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XIIтa не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 по справі №689/872/17.
Також зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII періодів роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
Суд звертає увагу, що робота позивачки у протитуберкульозному диспансері відповідачем не оспорюється.
Більш того, при призначенні пенсії період трудової діяльності ОСОБА_1 з 04.08.1998 по 31.12.2003 зараховано у подвійному розмірі (10 років 9 місяців 26 дні).
Разом з тим, як свідчать розрахунки страхового стажу, спірний період роботи позивача з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 зарахований в одинарному розмірі без урахування кратності, що суперечить зробленим вище висновкам суду.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки буде визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 у протитуберкульозному диспансері у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд зауважує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Судом встановлено, що при призначенні пенсії пенсійний орган зарахував спірний період роботи позивача у подвійному розмірі, проте надалі за відсутності правових підстав рахував такий період в одинарному розмірі, без повідомлення про це позивача та без прийняття жодного рішення.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність дій відповідача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як територіальний орган ПФУ, на обліку якого перебуває позивачка та орган, який останнім допустив порушення прав позивача) здійснити з 17.12.2024 (у межах розглядуваних позовних вимог) перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 у протитуберкульозному диспансері у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо інших посилань учасників справи суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 сплачено 1211,20 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.01.2025 (а.с.10).
За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 у протитуберкульозному медичному закладі охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 17.12.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням до страхового стажу періодів її роботи з 01.01.2004 по 11.10.2017 та з 12.10.2017 по 17.04.2020 у протитуберкульозному медичному закладі охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 02 квітня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, с. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя Н. В. Стецик