про повернення позовної заяви
м. Вінниця
02 квітня 2025 р. Справа № 120/2879/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 12.03.2025 суддя визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, що наводились позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, яке подавалось разом із позовною заявою, а позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у 10- денний строк усунути виявлені недоліки шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вказавши інші підстави для поновлення строку) та доказів поважності причин такого пропуску.
24.03.2025 представником позивача надано до суду заяву про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що при звільненні позивач не був ознайомлений з детальним розрахунком щодо нарахованих та виплачених сум за період служби в в/ч. Позивачу ні за період служби, ні після звільнення з військової служби не було відомо про той факт, що нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 13.10.2022 по 11.11.2022 здійснювалось без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року. Зазначає, що у витязі з наказу про звільнення, грошовому атестаті чи в інших документах, з якими було ознайомлено при звільненні, не зазначена інформація щодо прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення.
Визначаючись щодо поданого стороною позивача клопотання та наявності підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суддя враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, а відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.
Згідно з положеннями пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (чинним з 20 липня 2018 року), грошове забезпечення виплачується, зокрема, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Отже, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Така особа має реальну, об'єктивну можливість, без зайвих зволікань виявити належну зацікавленість до стану своїх прав та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період.
Суд наголошує на тому, що спір у цій справі у вказаній частині (з 13.10.2022 по 11.11.2022) стосується перерахунку (з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня 2022 року) вже нарахованого та виплаченого позивачу) грошового забезпечення за період з 13.10.2022 по 11.11.2022.
Також відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, про порушення своїх прав внаслідок ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі (з урахуванням відповідних прожиткових мінімумів, встановлених законами на відповідний рік) за період з 13.10.2022 по 11.11.2022 позивач дізнався або повинен був дізнатися (мав таку можливість) після отримання відповідних сум грошового забезпечення у відповідному місяці 2022 року, а також при виключенні його з усіх видів забезпечення.
Натомість, позивач звернувся до суду з позовом - 05 березня 2025 року, тобто із пропущенням встановленого законом строку.
Суд зауважує, що у цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку та при цьому обставини, на які посилається позивач в обґрунтування підстави незвернення до суду з позовом у строк, який пропущено, носять суб'єктивний характер і напряму залежали від волевиявлення та власної поведінки самого позивача.
Факт направлення позивачем (представником) заяви та отримання від відповідача листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Доказів на підтвердження наявності обставин, які були об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернення до суду протягом строку, який пропущено, суду не надано, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними.
Крім того, відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, а також враховуючи те, що позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі п. 1 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Відмовити у задоволенні клопотання представник позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна