02 квітня 2025 р. Справа № 640/10011/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 640/10011/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з ухвалою суду від 10.03.2025 розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.03.2025 надійшло клопотання представника позивача про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.03.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
27.03.2025 від відповідача надійшла "заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження", яку суд розцінює як клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідача зазначає, що дана справа не є малозначною, оскільки позивач оскаржує умови проходження публічної служби за посадою прокурора Кіровоградської області, тобто службової особи яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище у значенні Закону України "Про запобігання корупції". Отже, на думку відповідача, справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Також відповідач звертає увагу на складність справи, значний обсяг та характер доказів, які необхідно дослідити, та значення справи для сторін, а тому вважає, що для забезпечення повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що входять до предмету доказування, розгляд справи потрібно здійснити за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 5 ст. 12 КАС України).
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 1).
Водночас за змістом положень частини першої статті 257 КАС України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, адміністративні справи щодо проходження публічної служби підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження і для прийняття судом рішення про обрання такої форми адміністративного судочинства для розгляду цих справ достатнім є посилання на норми частини першої статті 257 КАС України.
Разом з тим, зазначене правило не стосується тих публічно-правових спорів у відносинах публічної служби, у яких позивачі є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, адже пунктом 1 частини першої статті 12 КАС України закріплена неможливість віднесення відповідних адміністративних справ до категорії малозначних.
Втім, помилково вважати, що наведена особливість таких справ автоматично свідчить про необхідність їх розгляду за правилами загального позовного провадження.
Суд зауважує, що перелік адміністративних справ, які за волею законодавця повинні розглядатися лише в порядку загального позовного провадження є вичерпним і не може тлумачитися широко.
Відтак щодо адміністративних справ, які не охоплюються відповідним переліком, застосовними є положення, передбачені частиною другою статті 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Знову-таки, перелік цих справ відповідає справам, визначеним у пунктах 1-6 частини четвертої статті 12 КАС України, і до такого переліку не належить справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в яких позивачі є службовими особи, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Таким чином, передбачений у пункті 1 частини шостої статті 12 КАС України виняток, на думку суду, необхідно розуміти так, що він забороняє відносити до справ незначної складності ті справи, в яких позивачами є службовці, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Тобто такі справи у будь-якому разі не можуть визнаватися малозначними, в тому числі за рішенням суду відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу. Наслідком дії цієї заборони є неможливість застосування положень частини першої статті 257 КАС України, якими передбачено обов'язковий розгляд у спрощеному позовному провадженні справ незначної складності. Однак це не свідчить про те, що відповідні справи повинні вирішуватись виключно в порядку загального позовного провадження.
Суд враховує, що жодної законодавчої перестороги для розгляду цієї підкатегорії справ саме в порядку спрощеного позовного провадження немає.
Крім того, за змістом імперативних вимог частини четвертої статті 12 КАС України ці справи також не належить до справ, які обов'язково розглядаються за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що адміністративні справи, пов'язані з публічною службою, у яких позивачі є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та повинні вирішуватися в порядку загального позовного провадження. Така позиція ґрунтується на уявленні про те, що за правилами спрощеного позовного провадження можуть розглядатися лише справи незначної складності, що, однак, не відповідає дійсності.
До того ж тлумачення норм КАС України у вищезазначений спосіб неправомірно розширює вичерпний перелік тих справ, які в силу приписів закону мають розглядатися лише за правилами загального позовного провадження. Одначе, якби воля законодавця справді полягала у тому, щоб відповідні спори щодо проходження публічної служби вирішувались судами тільки у загальному порядку, то було б достатньо передбачити такі спори у переліку, визначеному частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України.
У свою чергу, змістовний аналіз процитованих вище та інших норм Кодексу, якими регламентується процесуальний порядок розгляду адміністративних справ, дає можливість дійти висновку, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, окрім тих справ, які обов'язково повинні розглядатися судом у загальному позовному провадженні згідно з вимогами частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України. Водночас саме суд визначає форму адміністративного судочинства для розгляду конкретної справи і відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 171, частини першої статті 260 КАС України питання про це вирішується в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.
Провадження у цій справі відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 і при цьому розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Також, приймаючи дану справу до свого провадження, в ухвалі від 10.03.2025 Вінницький окружний адміністративний суд зазначив про те, що не вбачає підстав для зміни раніше обраної судом форми адміністративного судочинства для розгляду справи.
Крім того, ухвалою суду від 20.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Доводи, наведені відповідачем у клопотанні про розгляд за правилами загального позовного провадження, не дають підстав для прийняття рішення про зміну обраної форми адміністративного судочинства зі спрощеного на загальне позовне провадження.
Також, на думку суду, немає підстав для прийняття рішення про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження з урахуванням критеріїв, установлених частиною третьою статті 257 КАС України, а протилежні доводи відповідача щодо цього суд вважає незмістовними і перебільшеними.
Оскільки за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників ця справа не належить до тих справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, а також беручи до уваги критерії, визначені частиною третьою статті 257 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд та вирішення цієї справи в спрощеному позовному провадженні.
При цьому, на переконання суду, прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті спору не потребує заслуховування усних пояснень сторін в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Згідно з частинами першою, третьою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В цьому контексті суд зауважує, що спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом.
Відтак розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи жодним чином не порушує законних прав сторони, тоді як можливість реалізації учасником справи окремих процесуальних прав, як-от права брати участь в судовому засіданні, надавати суду усні пояснення, задавати питання іншим учасникам справи тощо, закон пов'язує з видом судового процесу для розгляду конкретної справи, тобто зазначені права не можна вважати абсолютними.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 12, 166, 256, 257, 260, 262, 294 КАС України, суд
У задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович