іменем України
01 квітня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11214/24
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/708/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2
Відповідач: ОСОБА_3
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та стягнення матеріальної шкоди на утримання дитини (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене о 15 год. 56 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 22 січня 2025 року,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_3 68 494,16 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, на утримання малолітньої доньки позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно; стягувати з ОСОБА_3 з 01 вересня 2024 року в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 9 168,80 грн щомісячно до досягнення донькою 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов мотивовано тим, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , в якому народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка ОСОБА_3 12 серпня 2021 року близько 20 години 50 хвилин керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул.Рокосовського в м.Чернігові в напрямку від перехрестя з вул.Всіхсвятська до перехрестя з вул.Шевченка, проявила неуважність, не врахувала дорожню ситуацію, дорожню обстановку, стан транспортного засобу, його габарити та розташування на проїзній частині, при виникненні небезпеки для руху у вигляді попутно їдучого попереду автомобіля марки «Dodge», д.н.з. НОМЕР_2 , який зменшував швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки з метою уникнення зіткнення з вказаним транспортним засобом, змінила напрямок свого руху вліво, при цьому не переконавшись у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини на розділову смугу та острівець безпеки, що розташований неподалік буд. АДРЕСА_1 , де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який знаходився на ньому. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. Вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 січня 2022 року ОСОБА_3 визнано винною за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Вироком Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання був скасований з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2022 року ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку до досягнення її дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , семирічного віку, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Позивачка з позовом про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду кримінального провадження судами не зверталась. За час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи судом відповідачка будь-яких активних дій, спрямованих на залагодження своєї провини та підтвердження свого дійсного щирого жалю не вчиняла, висловила свої вибачення перед потерпілими лише в судовому засіданні в суді першої інстанції під час допиту та під час досудового розслідування направила потерпілим поштові перекази в розмірі 10 000 грн, які, вважаючи недостатніми, принизливими і ганебними, останні приймати відмовились.
05 вересня 2024 року позивачка отримала страхову виплату в сумі 232 924,90 грн, з яких: 216 000 грн на підставі п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 18 000 грн для позивачки і 18 000 грн для її доньки на підставі п.27.3 ст.27 вказаного закону - моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, його дружині та дітям. ОСОБА_1 вказує, що вона офіційно не працює і утримує доньку за рахунок неофіційних заробітків та за допомогою своїх рідних. Вважає, що відповідачка повинна сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і фактично виплаченим страховим відшкодуванням.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 68 494 грн 16 коп.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 9168 грн 80 коп., починаючи з 01 вересня 2024 року і до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років; рішення суду в частині стягнення суми шкоди, завданою смертю годувальника, за один місяць допущено до негайного виконання; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що малолітня ОСОБА_2 донька загиблого у ДТП ОСОБА_4 має право на отримання виплат передбачених ч. 1 ст.1200 ЦК України, які повинна сплачувати засуджена за ч.2 ст. 286 КК України відповідачка ОСОБА_3 . Враховуючи розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_4 , на підтвердження якого до суду надано довідку про доходи від 01.08.2024 № 456/124/21/01-2024, а також відсутність працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року, який становить 284494 грн. 16 коп. Відповідачкою вказаний розрахунку розміру шкоди не спростовано і представник відповідача у судовому засіданні не заперечував щодо правильності вказаного розрахунку. Оскільки ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатила страхове відшкодування в розмірі 216000 грн, то з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню різниця суми відшкодування в розмірі 68 494 грн 16 коп. Клопотання відповідачки щодо зменшення розміру відшкодування до мінімальних виплат у зв'язку з скрутним матеріальним становищем судом першої інстанції не задоволено, оскільки жодних доказів на підтвердження доводів про наявність підстав для зменшення розміру шкоди, завданої смертю потерпілого, до мінімально можливого розміру, суду надано не було.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2025 року заяву представника позивача - адвоката Середи Д.А. про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував, що позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення не заявлено про зменшення таких витрат чи про їх не співмірність, суд виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, вважав за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 15000 грн., знаходячи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та часу, витраченого представником позивача при підготовці позову до суду та участі у трьох судових засіданнях.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду в частині: стягнення з неї 68 494 грн 16 коп. та щомісячного стягнення по 9168 грн 80 коп. і ухвалити у цій частині нове рішення, яким: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_2 щомісячно по 5000 грн, починаючи з 01 квітня 2025 року і до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років. Апеляційна скарга мотивована тим, що порядок обчислення середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого у ст.1200 ЦК України не визначено, а тому такий дохід померлого ОСОБА_4 слід обчислювати за останні 6 місяців, що передували його загибелі. За доводами відповідачки, при розрахунках розміру шкоди позивачка необгрунтовано застосувала коефіцієнти, які збільшують розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди. Вважає помилковим застосування ч.2 ст.1208 ЦК України, оскільки заробіток (дохід) загиблого ОСОБА_4 не залежав від розміру мінімальної заробітної плати. Також ОСОБА_3 вказує, що розмір щомісячних виплат у сумі 6876,60 грн є занадто високим для неї, враховуючи її матеріальне становище, а саме: мінімальний дохід (наразі відповідачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримує лише соціальні виплати на дитину у розмірі 860 грн та не має фізичної можливості отримувати інший дохід), відсутність у власності нерухомого майна та у володінні транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_3 має ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим потребує постійного лікування та огляду лікарів. Відповідачка стверджує, що її попереднім представником не було надано до суду першої інстанції всіх доказів, які б могли вплинути на правильність судового рішення, в той час як вона не має спеціальних правових знань і не могла передбачити негативні наслідки його недбалого представництва. Отже, вважає, що наявні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які мають істотну значимість у даній справі. Достатнім розміром щомісячних виплат відшкодування шкоди до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років вважає суму в 5000 грн, яка є вищою за прожитковий мінімум, а загальний розмір відшкодування шкоди за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року становитиме 180 000 грн. Страхова компанія вже здійснила страхову виплату, що перевищує 180 000 грн на відшкодування шкоди, отже різниця в 36 000 грн може бути зарахована на відшкодування шкоди за період з 01 вересня 2024 року по 31 березня 2025 року, а починаючи з 01 квітня 2025 року розмір щомісячних виплат відшкодування шкоди з урахуванням матеріального стану ОСОБА_3 та стану її здоров'я та з урахуванням потреб дитини повинен становити 5000 грн щомісяця.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачка вказує, що в позовній заяві наведений детальний розрахунок з урахуванням того, що розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 становив 13 753,20 грн, а розмір мінімальної заробітної плати на день його загибелі був встановлений в сумі 6000 грн, тому для розрахунку середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди був використаний коефіцієнт 2,2922. Відповідачка не зазначає, з яких саме норм чинного законодавства потрібно здійснювати розрахунок такого розміру шкоди, а її представник в суді першої інстанції з наведеним розрахунком погодився. ОСОБА_1 звертає увагу, що ст.ст.1200, 1208 ЦК України не передбачено застосування прожиткового мінімуму при визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Позивачка вважає, що долучені до апеляційної скарги докази не підлягають долученню до матеріалів справи та врахуванню під час ухвалення рішення апеляційним судом, оскільки вони подані з порушенням порядку, визначеного ст.83 ЦПК України, а також є недопустимими. ОСОБА_1 звертає увагу, що конструкція ст.1200 ЦК України не містить підстав для зменшення розміру шкоди, завданої смертю потерпілого, яка стягується в рахунок утримання непрацездатної особи, яка була на утриманні потерпілого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання. Крім того, позивачка звертає увагу, що апеляційна скарга не містить учасника справи - третю особу - ПрАТ «СК «ТАС», що може суттєво вплинути на права та інтереси учасників справи та призвести до скасування рішення з формальних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.6 зворот).
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 зворот).
12 серпня 2021 року, близько 20.50 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул.Рокосовського в м.Чернігові в напрямку від перехрестя з вул.Всіхсвятська до перехрестя з вул.Шевченка, проявила неуважність, не врахувала дорожню ситуацію, дорожню обстановку, стан транспортного засобу, його габарити та розташування на проїзній частині, при виникненні небезпеки для руху у вигляді попутно їдучого попереду автомобіля марки «Dodge», д.н.з. НОМЕР_2 , який зменшував швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки, з метою уникнення зіткнення з вказаним транспортним засобом, змінила напрямок свого руху вліво, при цьому не переконавшись у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини на розділову смугу та острівець безпеки, що розташований неподалік буд. АДРЕСА_1 , де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який знаходився на ньому. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 січня 2022 року ОСОБА_3 визнано винною за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки (а.с.14-15).
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано; ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки; у решті вирок залишено без змін (а.с.16-19).
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2022 року вирок Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінено; на підставі ст.79 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку до досягнення її дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , семирічного віку, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України; у решті вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 залишено без змін (а.с.20-24).
Під час проведення досудового розслідування та розгляду кримінальної справи цивільний позов про відшкодування шкоди заявлено не було. В добровільному порядку заподіяна шкода також не була відшкодована .
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон№ 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» книги п'ятої «Зобов'язальне право».
Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв'язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов'язок відшкодувати шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Зазначений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20).
Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» на підставі страхового поліса (а.с.47).
17 липня 2024 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7 звернулася до АТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з фактом смерті ОСОБА_4 (а.с.79).
За інформацією ПрАТ «Страхова група «ТАС» від 05 вересня 2024 року № 15954/7124/ТС, страховою компанією було здійснено виплату страхового відшкодування для утриманця померлого, а саме для малолітньої ОСОБА_2 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, в розмірі 216000 грн., а також по 18000 грн. на відшкодування дитині та дружині померлого моральної шкоди та 27075 грн. 10 коп витрат на поховання. (а.с. 79) Тобто страхова компанія здійснила страхову виплату в межах ліміту відповідальності страховика.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV та статтею 1202 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, - щомісячними платежами або одноразовим платежем (не більше ніж за три роки).
Страхове відшкодування особі, яка має право на отримання страхового відшкодування на підставі пункту 1 частини першої статті 1200 ЦК України (дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років)), може здійснюватися одним із таких способів:
1) шляхом виплати щомісячних платежів до досягнення особою відповідного віку, за умови відсутності випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України, для стягнення одноразового платежу;
2) шляхом виплати одноразової виплати (але не більше як за три роки наперед) у разі існування випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України, та подальшої виплати щомісячних платежів до досягненням особою відповідного віку із виключенням суми одноразової виплати.
Законом не передбачено одночасного стягнення на користь особи, яка перебувала на утриманні померлого, як щомісячних платежів, так і одноразової виплати за один і той же період, оскільки це призводить до подвійного стягнення коштів з відповідальної особи за одне і теж правопорушення.
Враховуючи те, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, на користь ОСОБА_2 здійснено ПрАТ «Страхова група «ТАС» шляхом одноразової виплати в сумі 216000 грн ( 36х6000 грн), позивачка зменшила розмір позовних вимог з 284494.16 грн до 68494.16 грн, які просила стягнути в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої доньки ОСОБА_2 за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року.
В основу обрахунку суми коштів, які підлягали до стягнення за вказаний період позивачка взяла суму середнього заробітку отриманого ОСОБА_4 за останні 6 місяців, що передували його смерті і з застосуванням приписів ст.1208 ЦК України просила суд стягнути суму середнього заробітку помноженого на коефіцієнт для розрахунку середньомісячного заробітку.
З таким обрахунком частково не погоджується колегія суддів апеляційного суду та проводить власний розрахунок, оскільки позивачкою не вірно обраховано коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати були визначені у період з:
- 1 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року - 6000 грн, а з 1 грудня 2021 року - 6500 грн відповідно до ст.8 Закону України « Про Державний бюджет на 2021 рік»;
- з 1 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року -6500 грн, а з 1 жовтя по 31 грудня 2022 року - 6700 грн відповідно до ст.8 Закону України « Про Державний бюджет на 2022 рік»;
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 6700 грн відповідно до ст.8 Закону України « Про Державний бюджет на 2023 рік»;
- з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року - 7100 грн, а з 1 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 8000 грн відповідно до ст.8 Закону України « Про Державний бюджет на 2023 рік»;
Для обрахунку коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати колегія суддів проводить наступний обрахунок: на момент настання смерті ОСОБА_4 , тобто на серпень 2021 року Законом України « Про Державний бюджет на 2021 рік» було встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 6000 грн, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати у грудні 2021 року до 6500 грн коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної становитиме 1.08 ( 6500: 6000) та підлягає застосуванню у період з 1 грудня 2021 року по 30 вересня 2022 року; з 1жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року застосуванню підлягає коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної у розмірі 1.03 ( 6700:6500); з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року коефіціент у розмірі 1.06 (7100:6700), а з 1 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 1.12.
Частиною 2 Статті 1200 ЦК України визначено розмір шкоди який підлягає відшкодуванню на рівні середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та на працездатних осб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
Отже, позивачка має право на стягнення середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого у розмірі визначеному ч.2 ст.1200 ЦК України.
Згідно довідки про доходи № 456/124/21/01-2024 від 01.08.2024 року виданої ГУНП в Чернігівській області , заробітна плата ОСОБА_4 з 01.01.2021 року по червень 2021 року становила 82519.18 грн, середньомісячне грошове утримаття складало - 13753.20 грн. ( а.с 13)
Таким чином, розмір середньомісячного заробітку який підлягає стягненню як відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого становить 6876.60 грн
Оскільки позивачка просила суд стягнути на користь малолітньої ОСОБА_2 відшкодування з врахуванням приписів ст.1208 ЦК України, то колегія суддів апеляційного суду проводячи власний обрахунок та враховує наступне: середній заробіток який підлягає стягненню, як відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого становить 6876.60 грн на день смерті, тому за серпень 2021 року сума становить 3602,01 грн ( 654.91грн середньоденний заробіток х11 робочих днів), за період з 1 вересня 2021 року по 30 листопада 2021 року - 20629.80 грн ( 6876.60 грн х 3 місяці); за період з 1 грудня 2021 року по 30 вересня 2022 року - 74267.30 грн (6876.60 грн х 1.08 х 10 місяців); за період з 1 жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року - 96547.49 грн (7426.73 грн х 1.03 х 13 місяців); за період з 1 січня 2024 року по 31 березня 2024 року - 24325.50 грн (7649.53 грн х 1.06 х 3 місяці); за період з 1 квітня 2024 року по 31 серпня 2024 року - 45407.60 грн (8108.50 грн х 1.12 х 5 місяці), що становить 264779,70 грн
Страхова компанія здійснила виплату відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого відповідно до норм п. 27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з розрахунку заробітної плати у місячному розмірі, встановленого законом на день настання страхового випадку одноразовим платежем за три роки ( 36 місяців).
Таким чином, з врахуванням виплати відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого страховою компанією та в межах заявлених позовних вимог з відповідачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої доньки ОСОБА_2 за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року підлягає стягненню 48779.70 грн.
Також враховуючи право позивачки на стягнення з відповідачки відшкодування шкоди щомісячними платежами до досягнення донькою загиблого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4 повноліття, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки шкода по 9081,52 грн щомісячно, починаючи з 1 вересня 2024 року по 24 серпня 2023 року.
У справі, яку переглядає апеляційний суд, враховує забезпечення інтересів дитини передбачених Конвенцією про права дитини, Законом України « Про охорону дитинства», тривалий строк, що минув з дня загибелі в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4 , виплату страховою компанією страхового відшкодування та вважає, що стягнення 48779.70 грн одноразовим платежем відповідатиме нормам ч.2 ст.1202 ЦК України.
При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачка належними, допустимими та достатніми доказами не довела суду наявність скрутного матеріального становища та неможливості виплатити відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого у розмірі визначеному судом.
Приєднаді до апеляційної скарги докази на підтвердження скрутного матеріального становища не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі докази подані відповідачем з порушенням строків передбачених ч.8 ст.83 ЦПК України. Клопотання про приєднання до матеріалів справи зазначених доказів також було заявлене у суді першої інстанції, але відхилене судом у зв'язку з пропуском строку для їх подачі. Неналежне виконання представником відповідачки своїх повноважень саме по собі не може бути поважною причиною для поновлення строків для подання доказів.Відповідачка вважаючи неналежним виконанням її представником повноважень не зверталась до Ради адвокатів з відповідною скаргою
Прийняття рішення про припинення зайняття підприємницькою діяльністю та наявність на утриманні малолітньої дитини, догляд за якою здійснює відповідачка не є тими обставинами, які можуть бути враховані судом при прийнятті рішення в тому числі і для застосування приписів ст.1204 ЦПК України. Обов'язок щодо відшкодування шкоди передбачений законом є обов'язковим для виконання.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а оскарджуване рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року зміні, в частині визначеного до стягнення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року з 68494.16 грн до 48779.70 грн та в частині щомісячного стягнення, зменшивши його розмір з 9168 грн 80 коп. до 9081 грн 52 коп..
За приписами ч.10 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Рішення суду підлягає зміні, то підлягає зміні і розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги позивачки судом апеляційної інстанції задоволено на 71.2%, то визначений до стягнення розмір судового збору підлягає зміні з 1211 грн 20 коп. до 862 грн 37 коп., правової допомоги з 15000 грн до 10680 грн.
Позивачка звільнена від сплати судового збору, тому ОСОБА_3 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 523 грн 24 коп. за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року змінити в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_2 розміру відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, зменшивши його з 68494 грн 16 коп. до 48779 грн 70 коп., та в частині щомісячного стягнення, зменшивши його розмір з 9168 грн 80 коп. до 9081 грн 52 коп., а також в частині судового збору, зменшивши його розмір з 1211 грн 20 коп. до 862 грн 37 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2025 року змінити, зменшивши визначений до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу з 15000 грн до 10680 грн.
Компенсувати ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 523 грн 24 коп. за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 2 квітня 2025 року
Головуючий: Судді: