Номер провадження: 11-кп/819/194/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/11656/24 Доповідач ОСОБА_2
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/11656/24
01.04.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024231020000279 від 19.01.2024 за апеляційною скаргою зі змінами прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2024 щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь, АР Крим, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
22.02.2017 року засуджений за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 14.09.2020 по відбиттю покарання;
обвинуваченого вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі день за день і обчислювати строк відбування покарання у виді позбавлення волі з моменту його фактичного затримання з 08.11.2024.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №2402/24 від 10.05.2024 в сумі 320,00 гривень.
На підставі п.6 ч.9 ст.100 КПК України застосовано до ОСОБА_7 спеціальну конфіскацію та конфісковано спортивну сумку-рюкзак марки «STAYE PROFESSIONAL» чорного кольору.
Застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Встановлені судом обставини.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 КК України, за таких обставин.
Так, 21.03.2024 в обідній час доби, ОСОБА_7 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, перебуваючи в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати №28, де таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, на полиці, в спальній кімнаті, відкрив гаманець та викрав звідти грошові кошти у сумі 9000 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденими грошовими коштами та розпорядився ними на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілі ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за цим епізодом №1 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, приблизно о 14:00 годині 03.05.2024 в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, умисно, повторно, перебуваючи за адресою: м. Херсон, вул. Комкова 76-Б, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати гуртожитку №30, звідки викрав вживаний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04e, 3/32Gb SM-042F», вартістю 3879 гривень 20 копійок, після чого, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за епізодом №2 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочину діяльність, 15.05.2024, вранці, в умовах воєнного стану, перебуваючи за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, умисно, повторно, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати гуртожитку №28, де з шафи вийняв гаманець та викрав грошові кошти у сумі 4000 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденими грошовими коштами та розпорядився ними на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за епізодом №3 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Вироком суду першої інстанції визнано необґрунтованою частину обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом №1 крадіжки грошей потерпілої ОСОБА_8 та виключено цей епізод із обсягу висунутого обвинувачення.
Також, суд першої інстанції змінив частину обвинувачення щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом №2 крадіжки майна потерпілої ОСОБА_9 та виключив кваліфікуючу ознаку проникнення у житло із обсягу висунутого обвинувачення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор посилається на незаконність вироку щодо ОСОБА_7 у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченого.
Зазначає, що виключаючи епізод №1 з висунутого обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України, суд не виконав вимоги, передбачені п.1-3 ч.1 ст. 368 КПК України, тобто не вирішив: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, суд без всякого обґрунтування не взяв до уваги показання ОСОБА_7 про визнання ним своєї вини, тому висновок суду по недоведеність його вини за цим епізодом крадіжки не відповідає фактичним обставинам справи.
Вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 за епізодом № 1 крадіжки грошей потерпілої ОСОБА_8 доведена та він має бути визнаний винним і підлягає покаранню за вчинені дії.
Зважаючи на викладене, вважає, що дії ОСОБА_7 за епізодом крадіжки 9000 грн. у потерпілої ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Також, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, суд виключив кваліфікуючу ознаку за ч.4 ст.185 КК України «проникнення в житло» за епізодом №2 крадіжки мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_9 і не зазначив, визнавши ОСОБА_7 винним у вчиненні цієї крадіжки, як він кваліфікує дії останнього, чим одночасно порушив п.2 ч.1 ст.368 КПК України і допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що дії ОСОБА_7 за цим епізодом крадіжки необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_7 раніше засуджувався за вчинення тяжких кримінальних правопорушень проти власності, на шлях виправлення не став, продовжив свою злочинну діяльність, не відшкодував шкоду, двічі не з'являвся до суду, був затриманий та до нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, суд неправильно зазначив початок строку відбування покарання з 08.11.2024 з моменту фактичного затримання обвинуваченого, а не з моменту набрання вироком законної сили. В порушення вимог ч.5 ст.72 КК України суд безпідставно не зарахував ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення у період часу з 01.11.2024 (з моменту затримання) по день набрання вироком законної сили із розрахунку день за день.
Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст.370, 374 КПКУ України в мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що судом неправильно вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції
Позиції сторін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги прокурора зі змінами, просив скасувати вирок щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги зі змінами прокурора, просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги зі змінами, колегія суддів дійшла до наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 КК України, за таких обставин.
Так, 21.03.2024 в обідній час доби, ОСОБА_7 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, перебуваючи в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати №28, де таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, на полиці в спальній кімнаті відкрив гаманець, звідки викрав грошові кошти у сумі 9000 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденими грошовими коштами та розпорядився ними на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілі ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за цим епізодом №1 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, приблизно о 14:00 годині 03.05.2024, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, умисно, повторно, перебуваючи за адресою: м. Херсон, вул. Комкова 76-Б, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати гуртожитку №30, звідки викрав вживаний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04e, 3/32Gb SM-042F», вартістю 3879 гривень 20 копійок, після чого, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за епізодом №2 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_7 продовжуючи свою злочину діяльність, 15.05.2024, вранці, в умовах воєнного стану, перебуваючи за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, умисно, повторно, через відчиненні вхідні двері проник до кімнати гуртожитку №28, де з шафи вийняв гаманець та викрав грошові кошти у сумі 4000 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденими грошовими коштами та розпорядився ними на власний розсуд, в результаті чого заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Стороною обвинувачення за епізодом №3 дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до змісту вироку, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_7 не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним за результатами розгляду кримінального провадження.
За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , колегією суддів встановлені істотні порушення вимог КПК України, які у відповідності до положень ст.412 КПК України, тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, з огляду на таке.
Положення ст.2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються, зокрема, має бути чітко викладено формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Тобто, мотивувальна частина вироку має містити чітке формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, а також мотиви зміни обвинувачення.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції не дотримався, що у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України тягне за собою скасування вироку.
Апеляційний суд вважає слушними доводи прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які полягають у тому, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не зазначив формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій особі.
Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як випливає зі змісту оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість частини обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом №1 крадіжки грошей потерпілої ОСОБА_8 та про виключено цього епізоду із обсягу висунутого обвинувачення.
Також, суд першої інстанції змінив частину обвинувачення щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України за епізодом №2 крадіжки майна потерпілої ОСОБА_9 та виключив кваліфікуючу ознаку проникнення у житло із обсягу висунутого обвинувачення.
Попри це, відповідно до змісту вироку, всупереч зазначених вимог закону суд у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначив обвинувачення, яке органом досудового розслідування в обвинувальному акті було висунуто ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України, а не формулювання обвинувачення, яке встановлено та визнане судом доведеним, яке взагалі не викладено у вироку, чим допустив порушення вимог ст.374 КПК України, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.374 КПК України, в мотивувальній частині вироку судом першої інстанції не зазначено статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого судом першої інстанції було визнано обвинуваченого ОСОБА_7 .
У зв'язку з відсутністю в мотивувальній частині вироку чіткого формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 не може вважатися таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд звертає увагу, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року по справі №466/9158/14-к (провадження №51-645 км18).
Також, відповідно до вищенаведеного, колегія суддів не має можливості встановити та з'ясувати, за вчинення яких кримінальних правопорушень визнано винним та засуджено ОСОБА_7 , а також перевірити доводи сторони обвинувачення про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, оскільки мотивувальна частина вироку не містить чіткого формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість вироку суду щодо ОСОБА_7 .
Допущені судом першої інстанції порушення вимог ст.370, 374 КПК Україна не можуть бути усунені шляхом ухвалення нового вироку апеляційним судом, як про це спочатку ставив питання в апеляційній скарзі прокурор, оскільки відповідно до змісту мотивувальної частини оскарженого вироку суду першої інстанції, в ньому взагалі не зазначено, які обставини, зокрема, який обсяг обвинувачення було встановлено судом першої інстанції та визнано доведеним, за результатами судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що відсутність в оскаржуваному вироку формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, за результатами судового розгляду, є порушенням прав обвинуваченого на захист, які регламентовані ст.42 КПК України, що в силу положень ст.412 КПК України, також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржений вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ст.409, 412 КПК України, а тому з урахування усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду справи, вирок підлягає скасуванню.
Апеляційний суд вважає, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст.2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку.
При цьому, апеляційний суд враховує положення ч.1 ст.412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст.412 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч.1 ст.9 КПК України, відповідно до яких, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
Водночас, у відповідності до положень ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Отже, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Частиною 2 та 3 ст.415 КПК України передбачено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі мають бути перевірені під час нового розгляду кримінального провадження.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення закону, дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати належну оцінку доказам з урахуванням позиції сторін з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності та достатності, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення, виклавши в ньому те обвинувачення, яке в повній мірі відображає форму вини, мотив, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення.
Якщо при новому розгляді винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, буде доведено повністю, то покарання йому має бути призначене з урахуванням вимог ст.65 КК України та відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі винного.
Також суду необхідно звернути уваги на правильне застосування ч.5 ст.72 КК України про зарахування ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строку попереднього ув'язнення у період часу з 01.11.2024 (з моменту затримання) по день набрання вироком законної сили.
Крім того, що суду необхідно вирішити питання про судові витрати та речові докази, як про вказує прокурор у свої апеляційній скарзі зі змінами.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, його негативну репутацію, він є раніше судимою особою за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, однак висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив свою злочинну діяльність, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не відшкодував шкоду завдану потерпілим, двічі не з'являвся до суду, був затриманий та до нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що зумовлює ризики продовження ним злочинної діяльності та ухилення від суду в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належне виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, і ці ризики на момент розгляду кримінального провадження в суді не зменшилися.
На думку колегії суддів, у даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, і не є надмірним та таким, що принижує його у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу зі змінами прокурора належить задовольнити.
Керуючись ч.2 ст. 376, 404, 407, 412, 415, 419,КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора - задовольнити.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2024 щодо ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою - залишити без змін, продовжити строк його дії на 60 днів, тобто з 01.04.2025 по 30.05.2025 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4