Справа № 127/8734/25
Провадження №11-сс/801/264/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2025 року про застосування у кримінальному провадженні № 42023022420000154 від 06.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бродівське, Острозького району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2025 року клопотання старшого слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_9 задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.05.2025 включно.
Згідно клопотання слідчого ОСОБА_7 призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2023 № 199 старшого солдата ОСОБА_7 призначено на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 . 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час. Старший солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України. Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України водій автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_7 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, 29.09.2023 о 21:30 старший солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд. За викладених обставин, наведені дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України. 18 червня 2024 року ОСОБА_7 надіслано повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також повістки про виклик на допит у якості підозрюваного. Однак ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явися, на зв'язок не виходив.
Крім того, ОСОБА_7 оголошено в розшук, а кримінальне провадження - зупинено.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2025 року, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не була доведена наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та те, що на момент розгляду клопотання всі невідкладні першочергові заходи органом досудового розслідування вже здійсненні.
В порушення вимог ст.178 КПК України слідчий суддя не врахував наявності соціально стримуючих факторів, які свідчать про особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_7 є особою дуже молодого віку (2000 року народження); раніше не судимий, до інших видів відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання; у нього наявні стійкі соціальні зв'язки ( має батьків та брата).
Крім того, суд не взяв до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 на протязі двох років шести місяців поспіль проходив строкову службу в Збройних Силах України.
Незважаючи на наявність соціально стримуючих факторів, суд обрав стосовно ОСОБА_7 найсуворіший вид запобіжного заходу та не визначив йому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що підозра належним чином обгрунтована, наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, тому просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177, 178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, його майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст.407 КК України злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Аналізуючи наведені вище вимоги ст. 183 КПК України в контексті дискреційних повноважень суду визначати чи не визначати розмір застави, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні визначення застави суперечитиме обставинам кримінального правопорушення, відповідно до вимог КПК України, не відповідатиме засадам кримінального провадження та особливому характеру справи, оскільки таке правопорушення вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії з боку росії проти України.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визначення застави.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4