Провадження № 4-с/742/5/25
Єдиний унікальний № 742/1600/25
02 квітня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі головуючого судді Давидчука Д.П.,
за участю секретаря судового засідання Рубан Ж.О.
представника скаржника - адвоката Олейникової С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки матеріали скарги ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач АТ «Райффайзенбанк» про визнання неправомірними дій державного виконавця,
І. Суть питання, що розглядається.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олейникова С.С., звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій органу примусового виконання - Прилуцького відділу державної виконавчої служби у прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд зобов'язати Прилуцький відділ Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицїї зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 19269078 від 14.05.2010, реєстраційний номер обтяження 9836025.
Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що, згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (до 2013 року), наявний запис № 9836025 від 18.05.2010, який свідчить про обтяження на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 18.02.2025 до Прилуцького відділу державної виконавчої служби надійшла заява про зняття арешту з цього майна. У відповіді на цю заяву листом від 03.03.2025 № 27.15-32/18037 повідомлено, що за даними моніторингу АСВП на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСПВ № 19869078, що виникло з виконання виконавчого листа № 2-210 Прилуцького міськрайонного суду від 30.04.2010 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Однак 27.06.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, і з того часу повторно таких документів не надходило.
Станом на 03.03.2025, згідно з даними АСВП, на виконанні у Відділі не перебуває жоден виконавчий лист Прилуцького міськрайонного суду, включаючи той, що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно, на момент звернення підстав для зняття арешту з майна немає.
Скаржник вважає, що завершення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа є етапами завершення виконавчого провадження, після яких не повинно бути здійснено жодних подальших дій з боку державного виконавця. Враховуючи це, Прилуцький відділ державної виконавчої служби мав зняти арешт з майна боржника після повернення виконавчого документа або після закінчення строку зберігання виконавчого провадження. Отже, виконавче провадження № 19869078, яке було завершено ще 14.05.2010, мало б бути закритим, а арешт, накладений в межах цього провадження - знятим. Скаржник вважає, що бездіяльність органів державної виконавчої служби є протиправною, оскільки вони не вжили заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна. Тому він звертається до суду з проханням зобов'язати державного виконавця виконати відповідні дії та зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .
ІІ. Позиції учасників.
У судове засідання скаржник не з'явився, його представник адвокат Олейникова С.С. була присутня у судовому засіданні в режимі відео конференції, яка скаргу підтримала та просила задовольнити.
Представник Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому у районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить скаргу розглянути без участі представника відділу ДВС.
Представник АТ «Райффайзенбанк» подав заяву у якій просить скаргу розглянути без його участі.
За нормами ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 31.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання на 31 березня 2025 року.
26.03.2025 від представника АТ «Райфайзен Банк» надійшла заява про заміну сторони (стягувача) № 742/1600/25 із заміною сторони АТ «Райфайзен Банк» на її правонаступника ТОВ «Компанія з Управління активами «Прімоколект-Капітал».
Вирішуючи питання щодо розгляду заяви від 26.03.2025 наданої представником АТ «Райфайзен Банк» про заміну сторони (стягувача) № 742/1600/25 із заміною сторони АТ «Райфайзен Банк» на її правонаступника ТОВ «Компанія з Управління активами «Прімоколект-Капітал», суд зазначає, що така заява не підлягає задоволенню, оскільки арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Як убачається з журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю за 2024-2025 рік та даних АСВП, відкриті виконавчі провадження з виконання рішення судів та інших органів про стягнення з ОСОБА_1 станом на 27.03.2025 на виконанні у Прилуцькому відділі державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебувають. Крім того, порядок заміни сторони у виконавчому провадженні врегульовано ст.. 442 ЦПК України розділом VI ЦПК України (Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень), в той час як скарга на дії державного виконавця розглядається в порядку ст.. 447 ЦПК України (розділ VII «Судовий контроль за виконанням рішень»). Відтак, це зумовлює різну процедуру та порядок їх розгляду.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та положення Закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як убачається з інформаційної довідки № 5004898413709-15697820178 сформованої 26.11.2024 з Єдиного реєстру заборон і відчуження об'єктів нерухомого майна (до 2013), 14.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника)/
Відповідно до листа Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області від 03.03.2025 №27.15-32/18037 зазначено, що згідно моніторингу АСВП встановлено, що у ВП - Спецрозділ на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 19269078, з виконання виконавчого листа № 2-210 Прилуцького міськрайонного суду від 30.04.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 36447,00 грн боргу. 27.06.2012 керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону країни «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно вище зазначений виконавчий документ на виконання не надходив. Станом на дату звернення підстави для зняття арешту з майна відсутні. Додатково повідомлено, що згідно даних АСВП станом на 03.03.2025 на виконанні у Відділі не перебуває виконавчий лист Прилуцького міськрайонного суду № 2-211 Прилуцького міськрайонного суду від 30.04.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 36447,0 грн боргу (а.с. 8).
Відповідно до листа Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області від 03.03.2025 №27.15-32/18037 зазначено, що згідно моніторингу АСВП встановлено, що у ВП - Спецрозділ на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 19269078, з виконання виконавчого листа № 2-210 Прилуцького міськрайонного суду від 30.04.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 36447,00 грн. боргу. 11.05.2010 до Відділу на виконання надійшов вищезазначений виконавчий документ. 14.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника), якою накладено арешт на все майно боржника.27.06.2012 керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону № 606-XIV 1999 року) державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно вище зазначений виконавчий документ на виконання не надходив. Згідно даних АСВП станом на 03.03.2025 на виконанні у Відділі не перебувають виконавчі документи, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 9).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Згідно з положеннями ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
V. Висновки суду.
Як зазначено вище, з листів Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області вбачається, що у ВП - Спецрозділ на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 19269078, з виконання виконавчого листа № 2-210 Прилуцького міськрайонного суду від 30.04.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 36447,00 грн. боргу. 11.05.2010 до Відділу на виконання надійшов вищезазначений виконавчий документ. 14.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника), якою накладено арешт на все майно боржника. 27.06.2012 керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону № 606-XIV 1999 року) державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно вище зазначений виконавчий документ на виконання не надходив. Згідно даних АСВП станом на 03.03.2025 на виконанні у Відділі не перебувають виконавчі документи, де боржником є ОСОБА_1 .
Тобто, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що наразі відкритих виконавчих проваджень відносно скаржника на виконанні у державній виконавчий службі не існує.
Жодних належних та допустимих доказів в зворотному, суду не надано.
Отже, безпідставна наявність арешту не все майно, яке належить скаржнику, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, порушує права останнього на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.
Тому, незняття державними виконавцями арешту з майна боржника у виконавчому провадженні порушує право скаржника на володіння, користування та розпорядження майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на ту обставину, що виконавче провадження, за яким було накладено арешт на все майно скаржника завершене, наразі відсутні на примусовому виконанні виконавчі провадження стороною у яких є скаржник, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки скаржник в інший спосіб, крім звернення до суду зі скаргою про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку, що права останнього підлягають захисту шляхом зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП: 19269078, 14.05.2010.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,258-261,268,354,447,448,450,451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач АТ «Райффайзенбанк» про визнання неправомірними дій державного виконавця - задовольнити.
Зобов?язати Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 19269078 14.05.2010, реєстраційний номер обтяження 9836025.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2025 року.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК