Провадження № 1-в/734/34/25 Справа № 1-23/2006
іменем України
02 квітня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
із участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні судову справу за клопотанням засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості,
до Козелецького районного суду Чернігівської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 січня 2006 року.
Засуджений ОСОБА_4 не подавав до суду клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про час і місце розгляду справи повідомлений через адміністрацію ДУ «Київський слідчий ізолятор», де нині утримується.
Прокурор ОСОБА_3 висловив позицію про те, що клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 6 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції станом на 17 січня 2006 року, - день постановлення вироку Козелецького районного суду Чернігівської області) особливо тяжким злочином є злочин, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі га строк понад десять років або довічного позбавлення волі).
Санкцією ч. 1 ст. 115 КК України станом на 17 січня 2006 року за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Відповідно до ст. 538 КПК України після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.
Згідно з п.п. 5-9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Положення закону про судимість поширюються на весь строк відбування як основного, так і додаткового покарання, а у випадках, передбачених пунктами 5-9 ст. 89, пунктами 2-4 ч. 2 ст. 108 КК України, - і на певний строк після відбуття покарання. Погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості. Воно можливе лише за наявності передбачених, зокрема, статтею 89 КК України підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 91 КК України зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Відповідно до сукупного аналізу правових норм ст.ст. 89 і 91 КК України, ст. 538 КПК України вбачається, що суд, який ухвалив вирок, за клопотанням особи, що відбула покарання, може зняти з неї судимість до закінчення строків погашення судимості, якщо така особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 січня 2006 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком дев'ять років.
У подальшому за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначене покарання у виді позбавлення волі строком три роки шість місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2014 року та попереднім вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2014 року, призначене ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком три роки вісім місяців.
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2017 року та остаточно призначене покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 червня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначене йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину покарання за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року та остаточно призначене ОСОБА_4 покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
До повноважень суду належить вирішення питання про зняття судимості у порядку, визначеному ст.ст. 538 і 539 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 січня 2006 року засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину (ч. 1 ст. 115 КК України), не закінчилися строки погашення судимості, зазначені у ст. 89 КК України, не є особою, яка не має судимостей, дотримуючись правових норм ст.ст. 89 і 91 КПК України, ст. 538 КПК України, суд вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості за вказаним судовим рішенням не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 89 і 91 КК України, ст.ст. 372 і 538 КПК України, суд
клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття судимості за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 січня 2006 року залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів із дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту вручення їй копії судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя