Провадження № 2/734/208/25 Справа № 734/5437/24
іменем України
02 квітня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючий суддя - Бузунко О.А.,
при секретарі - Шапці О. О.,
з участю
представника позивача - адвоката Гуц. Н. М.,
представника відповідача -адвоката Матрос І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 28 липня 2014 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 05 вересня 2016 року рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області. В шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2024 року з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що 26 січня 2019 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та від даного шлюбу в них народилися сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі він не має можливості працевлаштуватись.
Посилається на те, що суду не були відомі обставини, які повинні бути враховані при призначенні аліментів. Позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_3 з 1/4 частки заробітку (доходу) до 1/6 частки заробітку (доходу), не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було запропоновано надати суду в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому вона повністю заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач 26 січня 2019 року уклав шлюб та в нього з дружиною народилися двоє синів 19 квітня 2019 року та 07 жовтня 2020 року і це, нібито, позначилося на його сьогоднішньому матеріальному становищі. Відповідачка звертаю увагу суду, що судовий наказ про стягнення з позивача аліменти на утримання їх спільного сина був виданий тільки 19 липня 2024 року, а позивач, з невідомих причин, вирішив звернутися до суду лише 04 грудня 2024 року. При цьому позивач не наводить жодних обґрунтованих доводів про те, що саме змінилося (його матеріальний чи сімейний стан) з часу винесення судового наказу до часу звернення до суду з даним позовом. Більш того, звертає увагу суду, що з часу винесення судового наказу (19 липня 2024 року) до часу звернення до суду з даним позовом (04 грудня 2024 року) не дивлячись на обставини, викладені позивачем в описовій частині його позову, він сплачував аліменти на утримання їх сина. Так, 20 листопада 2024 року позивач сплатив аліменти у сумі 15 152 грн. 00 коп., а 14 грудня 2024 року сплатив аліменти у сумі 3 788 грн. 00 коп. Очевидно, що навіть після подачі, 04 грудня 2024 року, позову про зменшення розміру аліментів, позивач 14 грудня 2024 року мав змогу продовжувати сплачувати аліменти. Вказане беззаперечно свідчить, що існуючий, на час подачі цього позову, матеріальний стан позивача абсолютно не погіршився і дає йому змогу виконувати судовий наказ та сплачувати аліменти на утримання спільного сина у розмірі 1/4 його заробітку (доходу). Також звертає увагу суду, що обов?язок утримувати дітей позивача від іншого шлюбу є не тільки у нього, а і у його дружини - матері цих дітей. Відповідачка просить відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача було надіслано відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позов, а наведені відповідачем у відзиві заперечення відхилити.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гуц Н.М. позовні вимоги підтримала в повному об'ємі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Матрос І.М. позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст. 274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Судовим наказом Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2024 року з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
26 січня 2019 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народився син ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки, виданої за підписом старости села Тополі чернігівського району Чернігівської області Ткаченко Анатолій Юрійович проживає разом з дружиною - ОСОБА_4 та синами - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
27 червня 2024 року капрал поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу) на підставі наказу № 966о/с від 26 червня 2024 року Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «ЛЮТЬ». В свідоцтві про хворобу № 1586/зв від 03 травня 2024 року, виданому Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву», вказані захворювання, наявні у позивача.
Згідно з відомостями, наданими з Пенсійного фонду України, з липня 2024 року по грудень 2024 року жодних нарахувань грошових коштів на рахунок позивача не здійснювалось.
ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на посаді сестри медичної зі стоматології з 04 грудня 2024 року.
Згідно з відомостями, наданими з Пенсійного фонду України, з липня 2024 року по грудень 2024 року жодних нарахувань грошових коштів на рахунок відповідача не здійснювалось.
ОСОБА_2 на підставі договору оренди житлового приміщення від 27 квітня 2022 року винаймає житло в м. Чернігові.
Відповідно до виписки по надходженню коштів на карту ОСОБА_2 в період 01 січня 2023 року по 13 січня 2025 року крім заробітної плати, починаючи з жовтня по січень 2024 року було перераховано від особи на ім'я ОСОБА_11 кошти в загальному розмірі 80 200,00 грн. Вказана особа також зазначена в договорі оренди житла. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити хто такий Денисенко Є.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що його матеріальне становище суттєво змінилося, зокрема, у зв'язку з народженням в другому шлюбі двох синів, на утримання та забезпечення яких він несе додаткові витрати, та втрата роботи за станом здоров'я.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).
Так, судом встановлено, що з поданих позивачем доказів, вбачається, що при винесенні судом наказу про стягнення з позивача коштів на утримання дитини в розмірі 1/4 не було враховано наявність у позивача двох малолітніх дітей (2019 та 2020 року народження), які перебувають на його утриманні, а отже за рахунок свого доходу позивач має здійснювати утримання трьох дітей, що в сукупності з обставиною звільнення його зі служби в поліції вказує на наявність підстав для зменшення розміру аліментів. При цьому, судом враховано, що мати дитини працевлаштована.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи наведені позивачем обставини в їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із позивача на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі ст.ст. 180-183, 192 СК України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволити.
Зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Козелецьким районним судом Чернігівської області від 19 липня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Олена БУЗУНКО