Справа № 592/5082/25
Провадження № 2/592/1663/25
02 квітня 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановила:
31.03.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу, просить розірвати шлюб, укладений 15.10.2017 між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2110.
Дослідивши позовну заяву та документи, що до неї додані, дійшла таких висновків.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з відповіддю № 1249474 від 01.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається з позовної заяви та відповіді № 1249503 від 01.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, позивач зазначає, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка на цей час виконує завдання на території Сумської області (та суміжні території країни агресора), що є поважної причиною неможливості його з'явлення до суду у місті Києві за місцем реєстрації відповідача. Враховуючи його фактичне місцезнаходження, найближчим судом, до якого він може звернутися та з'явитися у судове засідання є Ковпаківський районний суд м. Суми.
Однак, на виконання вимог ст. 28 ЦПК України позивач не навів обґрунтовані підстави звернення до суду за альтернативною підсудністю, відсутні будь-які докази на підтвердження того, що він за станом здоров'я чи з інших поважних причин не може виїхати до місця проживання відповідача, довідку про проходження військової служби до суду не надав.
Також слід зазначити, що згідно з ст. 29 ЦК України проживанням фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Правила реєстрації місця проживання передбачені Порядком декларування та реєстрації місця (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, яка набрала чинності 14 березня 2022 року.
У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за цією адресою. Якщо особа проживає в двох і більше місцях, вона декларує/реєструє місце проживання (перебування) за таку адресу за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого пункту не поширюється на осіб, адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), які знаходяться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Мінреінтеграції, для яких не визначено дані про завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без поняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа..
Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, нормами ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року, справа № 554/7669/21).
За наведених обставин, у судді не має законних підстав для визначення підсудності за вибором позивача, тому вона приходить до висновку, що справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, за місцем реєстрації відповідача - загальна підсудність (ст. 27 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, справа підлягає передачі на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду - за місцезнаходженням відповідача за загальним правилом територіальної підсудності.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260-261 ЦПК України,
постановив:
Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Сумського апеляційного суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Титаренко