Справа № 592/3222/25
Провадження № 1-кп/592/404/25
02 квітня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025200480000317, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Суми, громадянки України, не працюючої, вдови, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 05.12.2022 органом 5930, рнокпп НОМЕР_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів Окружної прокуратури м. Суми - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
установив:
Формулювання обвинувачення пред'явленого ОСОБА_3 , визнаного судом доведеним.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102- IX від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан, який продовжено до цього часу.
В період часу з 18.10.2024 по 15.01.2025, ОСОБА_3 , винаймала будинок за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору найму укладеним з ОСОБА_6 , де у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з даного будинку, яке належить потерпілій, та обернення його на свою користь.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні, знаходячись в будинок за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час в період часу із 18.10.2024 по 15.01.2025, вкрала з кімнат будинку мікрохвильову піч LG, модель MS 2042, акумуляторний пилосос Bosch, модель приладу BCH86SІL1, шубу із норки, чорного кольору, шубу із норки, сірого кольору, вартість яких відповідно до висновків судових товарознавчих експертиз від 31.01.2025 № СЕ-19/119-25/1770-ТВ та від 14.02.2025 № СЕ-19/119-25/2324-ТВ становить 36 811 грн. 00 коп.
У подальшому, не маючи наміру повертати речі до будинку, ОСОБА_3 розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану та її дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 по пред'явленому обвинуваченню за ч. 4 ст. 185 КК України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнала повністю. Суду пояснила, що повністю згодна з пред'явленим обвинуваченням, дійсно через квартирне агентство вона винайняла будинок АДРЕСА_3 у ОСОБА_6 , сплатила їй авансовий платіж за перший та останній місяць оренди по 9000 грн. Проживала там з хлопцем, дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 та 14.12.2022 років народження. Проживали в будинку, який складався з зали, спальні, дитячої, кімнати де орендодавець зберігала свої речі, кухні та санвузла. Приблизно в січні 2025 року посварилась з хлопцем, він пішов на війну, вирішила скоїти крадіжку майна власниці будинку. Викрала дві шуби, сіру шубу продала двоюрідному брату, а іншу чорну подарувала йому, також віддала йому акумуляторний пилосмок. Мікрохвильову піч здала в ломбард за 1600 грн. Всі речі були повернуті, окрім мікрохвильової печі. Має намір відшкодувати потерпілій вартість мікрохвильової печі коли їй розблокують банківські картки, які заблоковані банком через шахрайські дії невідомих осіб. Не оспорює вартість викраденого майна, встановленої експертними висновками, згодна відшкодувати процесуальні витрати за проведені товарознавчі та дактилоскопічну експертизу.
У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку, просила не призначати суворе покарання.
Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, а також необхідних для вирішення інших питань, зокрема, щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Показання обвинуваченої щодо обставин вчиненого злочину є послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються судом належним доказом на підтвердження пред'явленого обвинувачення.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
ОСОБА_3 вину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодувала завдану злочином шкоду, на утриманні перебувають дві малолітні дитини 2017 та 2022 років народження, є вдовою військовослужбовця, який загинув при виконанні бойового завдання 09.06.2023 - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують її покарання.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відповідно до ч. 5 ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченій покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання» зазначено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 56/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При цьому, у п. 8 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2010 Верховний Суд України звернув увагу на те, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, сім'ю, не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, має сталі соціальні зв'язки, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, а отже відсутні її потенційні небезпечності для суспільства, суд не вбачає, що остання не є такою, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства, не є небезпечною для суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, тому при його безальтернативності за ч. 4 ст. 185 КК України, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі становитиме надмірний тягар для останньої та не виконуватиме мети, закріпленої у кримінальному законі.
Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за потрібне призначити покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України та при призначенні основного покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді пробаційного нагляду та покласти на обвинувачену обов'язки, що визначені ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09.04.2020), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16.07.2020), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13.12.2016) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11.07.2019) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно, яке вилучене в ході досудового розслідування, підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2025 (справа № 592/2046).
Положеннями ч. 1 ст. 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Частиною 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
У відповідності до пункту 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.
Частиною 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз: товарознавча експертиза від 31.01.2025 № СЕ-19/119-25/1770-ТВ - 2387 грн. 70 коп.; товарознавча експертиза від 14.02.2025 № СЕ-19/119-25/2324-ТВ - 2387 грн. 70 коп.; дактилоскопічна експертиза від 04.02.2025 № СЕ-19/119-25/2025-Д - 1591 грн. 80 коп.
Загальна сума витрат за проведення експертиз становить 6367 грн. 20 коп.
Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.
З метою забезпечення виконання судового рішення, запобіганню існуючих ризиків, до набрання вироком законної сили слід залишити застосований ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми 21.02.2025 у справі № 592/2821/25 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, 374, 376, 392, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі частин 2, 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 до відбуття призначеного покарання обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, відповідно до статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 застосований ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми 21.02.2025 у справі № 592/2821/25 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України визначених в ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 20 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2025 у справі № 592/2046/25 після набрання вироком законної сили скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, відповідно до постанови слідчого від 05.02.2025:
- шуба жіноча на вішалці дерев'яній, яка знаходиться в чохлі для одягу сірого кольору на блискавці, шуба з хутра сірого кольору, запаковано до пакету з биркою пакет №1 з пояснювальними написами та підписами слідчого та понятих та опечатано стяжкою B712830 - після набрання вироком законної сили залишити потерпілій ОСОБА_6 ;
- шуба жіноча з хутра чорного кольору, яка знаходиться в чохлі для одягу чорного кольору, запаковано до пакету з биркою пакет №2 з пояснювальними написами та підписами слідчого та понятих та опечатано стяжкою B712829 - після набрання вироком законної сили залишити потерпілій ОСОБА_6 ;
- коробку, в якій знаходиться пилосмок безпровідний BOSCH, що поміщено до пакету з биркою пакет №3 з пояснювальними написами та підписами слідчого та понятих та опечатано липкою стрічкою - після набрання вироком законної сили залишити потерпілій ОСОБА_6 ;
- валізу з взуттям жіночим та чоловічим, яку запаковано до пакету з биркою пакет №4 з пояснювальними написами та підписами слідчого та понятих та опечатано липкою стрічкою - після набрання вироком законної сили залишити потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1