Справа № 991/5469/24
Провадження 1-кп/991/69/24
06 березня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №52024000000000020 від 11.01.2024,
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт разом з додатками у кримінальному провадженні №52024000000000020 від 11.01.2024за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ..
За доводами прокурора, у кримінальному провадженні на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. А тому для мінімізації вказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого виникла необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У зв'язку з наведеним прокурор просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду та покласти на ОСОБА_4 строком на два місяці такі обов'язки, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді і суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; носити електронний засіб контролю.
У судових засіданнях прокурори ОСОБА_11 та ОСОБА_3 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судових засіданнях проти задоволення клопотання заперечували, вважали відсутні підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу. Зазначили, що наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні та недоведені стороною обвинувачення. Додали, що до ОСОБА_4 протягом тривалого часу не було застосовано жодного запобіжного заходу, однак при цьому він жодних процесуальних порушень не допускав та з'являвся на всі виклики до суду, тож, поведінка ОСОБА_4 свідчить про те, що він сумлінно виконує процесуальні обов'язки, зумовлені процесуальним статусом обвинуваченого у кримінальному провадженні. У той же час, захисники вказували на безпідставність тверджень прокурора про можливість здійснення незаконного впливу на свідків з боку ОСОБА_4 та вважали ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні недоведеним. Стосовно ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином сторона захисту зазначила, що прокурором даний ризик обґрунтовується виключно тим, що ОСОБА_4 обіймає посаду судді Болградського районного суду Одеської області, за рахунок чого набув широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій. Водночас сторона захисту наполягала, що наведені прокурором аргументи є виключно припущеннями та не можуть братися до уваги. За вищевказаних обставин сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, дійшов таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Згідно положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Встановлено, що у кримінальному провадженні №52024000000000020 від 11.01.2024, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 у справі № 991/1228/24 застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 757 000 грн (сімсот п'ятдесят сім тисяч гривень) та покладено на нього ряд обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024 у справі №991/2894/24 підозрюваному ОСОБА_4 змінено запобіжний вигляд у вигляді застави, застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, строком на 2 місяці, тобто до 12.06.2024 включно та покладено на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді і суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов'язків визначено два місяці, тобто до 12.06.2024 включно.
Згодом, 11.06.2024, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/4940/24 продовжено на два місяці строк тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом, тобто до 12.08.2024 включно, але в межах строку досудового розслідування, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду. У той же час продовжено на два місяці, тобто до 12.08.2024 включно, строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді і суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; носити електронний засіб контролю.
При застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_4 та продовженні строку його дії, слідчий суддя в ухвалах від 20.02.2024, 11.04.2024 та 11.06.2024 встановив наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі ризики: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно випливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які, на переконання прокурора, продовжують існувати на даний час.
Як зауважили захисники, після закінчення строку дії ухвали від 11.06.2024 у справі №991/4940/24, а саме після 12.08.2024, ОСОБА_4 належним чином виконував процесуальні обов'язки, як обвинувачений, з'являвся на всі виклики до суду, та жодних порушень не допускав.
Прокурори у судових засіданнях не заперечували щодо належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , однак поряд з цим просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки наразі продовжують існувати такі ризики: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У ході розгляду клопотання суд дійшов таких висновків.
У кримінальному провадженні №52024000000000020 від 11.01.2024 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України. Стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у підбурюванні до висловлювання ОСОБА_8 пропозиції надати неправомірну суддям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за вчинення ними дій в його інтересах, надання неправомірної вигоди цим суддям та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом введення його в оману щодо наміру надати неправомірну вигоду суддям Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за начебто прийняття ними рішень у справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_8 на його користь.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України є тяжким корупційним кримінальним правопорушенням, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Важливим аспектом є те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено (ст. ст. 69, 75 КК України).
Тож усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України.
Таким чином, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати обвинуваченого до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож ризик переховування від суду є ймовірним.
Водночас слушними є доводи сторони обвинувачення про наявність ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим (детективом) чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). У той же час, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім наведеного, суд зауважує, що факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання, внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 може особисто чи опосередковано незаконно впливати на свідків, з метою примушування їх до зміни показань, зокрема на суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Окрім наведеного, прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_4 може також впливати на свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме підбурювати їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам, та відмови від дачі показань на його користь, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві показання під час судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом.
Суд, дослідивши вказані обставини та надані на їх обґрунтування матеріали, дійшов висновку про те, що наведені аргументи дійсно свідчать про можливість здійснення впливу обвинуваченим як безпосередньо, так і через інших осіб на свідків, та на осіб, які можуть володіти будь-якою інформацією стосовно обставин кримінального провадження.
На обґрунтування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обіймає посаду судді Болградського районного суду Одеської області, за рахунок чого набув широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на нього обов'язків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, ОСОБА_4 задекларував у 2022 році наявність готівкових коштів у розмірі 29 000 доларів США, втім після повідомлення про підозру останній вніс зміни у декларацію та зменшив суму готівкових коштів до 9 000 доларів США, а у подальшому до 4 700 доларів США, що відповідає розміру фактично внесеної підозрюваним ОСОБА_4 у сумі 242240 грн. застави. Такими діями, на думку прокурора, ОСОБА_4 створював хибне уявлення щодо свого майнового стану.
Проаналізувавши такі доводи, суд зазначає, що прокурором не надано конкретних та обґрунтованих відомостей щодо того, яким чином набуті ОСОБА_4 зв'язки, можуть бути використані для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Натомість, твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 створював хибне уявлення щодо свого майнового стану, вносячи зміни до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування є обґрунтованими та свідчать про можливе вчинення дій ОСОБА_4 для коригування потрібних йому відомостей. Отже такий ризик приймається до уваги судом.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тож з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, слушними є доводи прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу обвинуваченому.
Так, на думу прокурора, відомості про особу обвинуваченого та характер вчинених кримінальних правопорушень, свідчать про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 буде безпосередньо впливати на свідків у кримінальному провадженні, намагатиметься вживати заходів щодо переховування від суду, вчиняти дії для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому необхідним є застосування до обвинуваченого саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. (частина 1,2 статті 181 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є: 1)особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Зважаючи на викладені обставини, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, характеризуючі матеріали, майновий та сімейний стан, його процесуальну поведінку та з'явлення до суду за кожною вимогою, на підставі чого приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під домашнім арештом не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків.
Натомість, на переконання суду, запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Такий запобіжний захід зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам.
Тож, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора і суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; носити електронний засіб контролю.
Суд вважає, що покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених п. п. 1, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод обвинуваченого, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
Положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Поряд з цим слід додати, що обов'язок обвинуваченого, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України - прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади не обмежений двомісячним строком та кореспондується з обов'язком, встановленим п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, а отже співпадає з часом перебування особи у статусі підозрюваного, обвинуваченого.
За наведених обставин, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням на нього таких обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора і суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дозволяють право на виїзд з України та в'їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України;
- утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків визначити до 06.05.2025 включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1