Ухвала від 27.03.2025 по справі 686/18209/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18209/20

Провадження № 11-кп/820/43/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

за участі прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2022 року у кримінальному провадженні №12018240000000375 відомості про яке 30.12.2018 року внесено до ЄРДР стосовно,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тула російської федерацїї, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 286 ч.3, ст. 135 ч.1 КК України та засуджений до покарання:

- за ст. 286 ч.3 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки;

- за ст. 135 ч.1 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_14 остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_10 300 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, ОСОБА_10 в інтересах малолітньої ОСОБА_15 - 300 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; ОСОБА_10 в інтересах малолітнього ОСОБА_16 - 300 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду встановлено, що 29 грудня 2018 року, близько 23 год. 26 хв. ОСОБА_14 поза межами населеного пункту, керуючи автомобілем «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , в темну пору доби, рухався на спуск по середині мокрої, прямої, асфальтобетонної проїзної частини другорядної автодороги, зі сторони с.Давидківці Хмельницького району Хмельницької області в напрямку до с.Копистин Хмельницького району Хмельницької області, наближаючись до нерегульованого перехрестя із головною автодорогою М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка», де в цей час, по правій смузі руху мокрої, прямої, асфальтобетонної проїзної частини горизонтального профілю, головної автодороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка», зі сторони м.Вінниця в напрямку до м. Хмельницького, рухався автопоїзд у складі тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортового причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_17 .

При під'їзді до перехрестя із головною автодорогою М-12, водій ОСОБА_14 порушив і недотримався вимог п.п. 1.3, 1.5. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001, яке виразилось у тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил, бути взаємно ввічливим, а також дії водія не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян.

У порушення зазначених пунктів Правил, ОСОБА_14 діючи з необережності, легковажно, проявляючи злочинну самовпевненість, грубо порушуючи та недотримуючись вимог п.п. 2.3 (б), 16.3., 16.11. та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил, не зупинив керований ним транспортний засіб перед краєм перехрещення проїзної частини автомобільної дороги М-12, щоб надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, здійснив виїзд автомобілем «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 на головну дорогу М-12, а саме 275 км. + 680 м., де виконав різку зупинку, чим створив небезпеку для руху та аварійну ситуацію водію автопоїзда у складі тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортового причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 , який виявивши небезпеку для свого руху, автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 з метою уникнення із ним зіткнення застосував екстрене гальмування та інстинктивно змінив напрямок руху праворуч, після чого автопоїзд у складі тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортового причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 в стані екстреного гальмування змістився на другорядну дорогу, що проходить до с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області, виїхав за її межі, де тягач «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 передньою частиною здійснив наїзд на приміщення непрацюючого кафе «Два леви», яке розташоване на 275 км. + 680 м. автодороги М-12.

Відразу після виникнення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_14 знаходячись за кермом автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , не виходячи з його салону, поїхав із місця дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

водій автопоїзда ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: - переломів хрящових частин 2-7 ребер по правій пригруднинній лінії, переломів 2-10 ребер по правій задній пахвовій лінії і 2-9 ребер по лівій середньоключичній, задній пахвовій та прихребтовій лініях, перелому тіла груднини на рівні між 4 та 5 ребрами, перелому тіла 8 грудного хребця з розривом передньої повздовжньої зв'язки хребта на даному рівні, розриву передньої стінки правого шлуночка серця, численних розривів легеневої плеври та данини бокових поверхонь обох легень, двох розривів пристінкової плеври на рівні 3-5 ребер між лівими передньою та задньою пахвовими лініями та 2-5 ребер між правою пригруднинною та середньоключичною лініями, розриву капсули та тканини діафрагмальної поверхні правої частки печінки, рани на передній поверхні грудної клітки справа у верхній третині, крововиливу на передній та лівій боковій поверхні грудної клітки в середній третині, садна на передній та лівій боковій поверхнях грудної клітки і живота, двох саден на задній поверхні грудної клітки в лопаткових ділянках, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із смертю ОСОБА_17 ; - відкритого багатоуламкового перелому лівих променевої та ліктьової кісток в середніх третинах діафізів, рани на задній та внутрішній поверхнях лівих передпліччя, променевозап'ясткового суглоба і тильній поверхні лівої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_17 не перебувають; - чисельних саден на передній поверхні правого плеча, задній поверхні правого передпліччя та тильній поверхні правої кисті, чисельних крововиливів і саден на передніх та бокових поверхнях нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_17 не перебувають;

ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на першому ярусі спального відділення тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: - переломів 2-4 ребер по лівій задній пахвовій лінії та 2-6 ребер по правим середньо ключичній і задній пахвовій лініям (утворення даних ушкоджень супроводжувалося розвитком небезпечного для життя явища - механічної асфіксії), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_18 ; - саден спинки носа справа та передньо-зовнішньої поверхні лівого плеча в нижній третині які відносяться до легких тілесних ушкоджень, в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_18 не перебувають;

ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував на першому ярусі спального відділення тягача «DAF А 95 XF» р.н. НОМЕР_2 отримав тілесні ушкодження у вигляд: -переломів 2-7 ребер по лівій та 2 - 5 ребер по правій переднім пахвовим лініям, забою серця, крововиливу на передній поверхні грудної клітки зліва в проекції 4 ребра по лівій середньо ключичній лінії, садна та крововиливу на передній поверхні грудної клітки в проекції тіла груднини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_19 ; - рани в ділянці калитки справа, саден в лівій щічній ділянці та на передній поверхні шиї у верхній третині справа, саден в лівій виличній ділянці, садно на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 3 ребра по правій середньоключичній лінії, садна на передній поверхні грудної клітки справа в проекції правої реберної дуги, чисельних саден на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки, саден на задній поверхні грудної клітки зліва в лівій лопатковій ділянці, саден в ділянці лівої клубової складки, численних саден на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній та середній третинах, семи саден в ділянці нижнього зовнішнього квадранту лівої сідниці, садна на зовнішній поверхні лівого гомілковостопного суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_19 не перебувають.

Крім того, ОСОБА_14 відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за вказаних обставин, 29 грудня 2018 року, близько 23 год. 26 хв., на 275 км. + 680 м. автодороги М-12«Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка», усвідомлюючи, що внаслідок вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, потерпілі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 отримали тілесні ушкодження, перебувають у небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, і сам же поставив їх в такий стан, маючи при цьому реальну можливість надати потерпілим допомогу, знехтував моральними і правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, не вжив будь-яких заходів необхідних для відведення небезпеки, що загрожувала життю потерпілих внаслідок їх безпорадності, не бажаючи надати їм допомогу, перебуваючи за кермом автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. р.н. НОМЕР_1 , не виходячи з його салону поїхав з місця події, такими чином умисно покинув ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у небезпеці.

Як наслідок потерпілі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до виникнення якої призвели дії водія ОСОБА_14 отримали тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя у момент заподіяння, внаслідок яких були позбавлені можливості вжити заходи до самозбереження, від яких перебували у безпорадному стані, що в наступному призвели до їх смерті.

Своїми діями водій ОСОБА_14 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 16.3., 16.11. Правил та не дотримався вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» зміст яких полягає у наступному:

п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цих правил, а також бути взаємно ввічливими;

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;

п. 2.3 (б) Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 16.3. У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_14 просить в своїй апеляційній скарзі вирок Хмельницького міськрайонного суду від 02 травня 2022 року скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

Свої вимоги аргументує тим, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведена, а при постановленні щодо нього обвинувального вироку допущені невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового розгляду, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Наголошує апелянт і на невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони не підтверджуються допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Стверджує, що під час судового розгляду справи він не визнав своєї вини, оскільки не виїжджав автомобілем на смугу руху автопоїзда та не зупиняв свого автомобіля на цій смузі, намірів вчинити суїцид у нього також не було, психічними розладами він ніколи не страждав. Обвинувачення, яке йому було висунуте органом досудового розслідування є надуманим та не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Вказує, що на двох відеозаписах, які є у матеріалах провадження та переглядалися у судовому засіданні, видно, що автопоїзд починає гальмувати ще до того моменту, як його автомобіль зупиняється на перехресті, що не заперечував прокурор в суді. Причину за якої водій автопоїзда ОСОБА_17 безперервно, ще далеко від перехрестя почав сигналити під час судового слідства встановлена не була.

Посилається на покази свідка ОСОБА_20 , який під час проведення з ним слідчого експерименту на місці події підтвердив його показання про те, що його автомобіль зупинився перед смугою руху автопоїзда, а не на смузі.

Наголошує апелянт і на тому, що безпідставно його захиснику було відмовлено в призначення експертизи відеозаписів для встановлення де саме на перехресті зупиняється його автомобіль.

Вважає, що суд у вироку не піддає аналізу відеозаписи, вилучені з камер спостереження, оскільки вони, на його переконання, доводять його невинуватість у вчиненні ДТП. Вважає, що суд помилково послався на документи (протоколи огляду відеозаписів та відеокадрів), які були складені слідчим ОСОБА_21 за результатами його самостійного перегляду цих відеозаписів та відео файлів їх розкадрування, у яких він описав своє власне суб'єктивне бачення обставин розвитку даної ДТП.

Вказує, що суд першої інстанції фактично став на бік обвинувача, оскільки не задовольнив жодного клопотання його захисника та взагалі не бажав слухати аргументів сторони захисту, чим порушив засади змагальності та рівності сторін кримінального провадження.

Стверджує і про те, що обидві судові експертизи, які були проведенні судовими експертами державних експертних установ за зверненнями сторони захисту повністю спростовують висунуте йому обвинувачення та його винуватість у вчиненні ДТП. Висновки цих експертиз не були враховані судом при ухваленні обвинувального вироку.

Звертає увагу на те, що суд не зважив на ті обставини, що досудовим розслідуванням також була встановлена вина водія автопоїзда ОСОБА_17 у ДТП та їх наслідках, що підтверджується постановою від 15.07.2020 про закриття кримінального провадження у зв'язку з його смертю, з нереабілітуючих підстав щодо нього. Висновки досудового розслідування щодо винуватості водія автопоїзда ОСОБА_17 викладені у повідомленні про підозру від 02 червня 2020 року.

ОСОБА_14 вважає, що у суд першої інстанції у порушення норм кримінального права призначив йому покарання за ст.135 ч.1 КК України після закінчення строків давності, передбачених ст.49 ч.1 КК України, хоча у суду були всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Крім того, наголошує апелянт на тому, що його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведена, а при постановленні щодо нього обвинувального вироку допущені невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового розгляду, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог ст.409-412, є підставами для скасування судового рішення.

Захисник ОСОБА_12 не погоджуючись з вироком суду, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції, а провадження щодо ОСОБА_14 за ст.286 ч.3, ст.135 ч.1 КК України - закрити.

Свої вимоги аргументує, тим що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, а у певній мірі, навпаки, заперечуються ними. За наявності очевидно суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Окремі висновки суду, викладені у оскаржуваному вироку, містять істотні суперечності, через що він, відповідно до приписів ст.411 КПК України підстав підлягає скасуванню.

Вважає, що суд грубо порушив принцип змагальності сторін кримінального провадження та безпідставно надав перевагу сумнівним доказам сторони обвинувачення, які були зібрані під час досудового розслідування із грубими порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Водночас, суд відкинув та взагалі не врахував при постановленні оскаржуваного судового рішення усі докази, які були подані до суду стороною захисту та які заперечували версію сторони обвинувачення, викладену в обвинувальному акті щодо ОСОБА_14 .

Стверджує, що суд ігнорував допущенні в ході досудового розслідування численні та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та обґрунтував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_14 очевидно недопустимими доказами.

Вказує, що при постановленні вироку щодо ОСОБА_14 , окрім грубих порушень вимог кримінального процесуального закону, суд також припустився і грубих порушень норм матеріального права, оскільки призначив ОСОБА_14 покарання за ст.135 ч.1 КК України після спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею.

Наголошує на тому, що під час розгляду кримінального провадження суд мав виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас, він також повинен був чітко зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст.286 КК України, тобто знаходяться у причинному зв'язку з ними, чого зроблено не було.

Захист вказує про неповноту, не об'єктивність, технічну неспроможність та суперечливість зібраних слідством доказів, наданих суду на підтвердження висунутого ОСОБА_14 обвинувачення за ст 286 ч.3 КК України, зокрема порушення ОСОБА_14 п.16.3,16.11 ПДР України та знаку 2.1 «Дати дорогу», які за помилковою версією обвинувачення перебувають, в причинному зв'язку з настанням ДТП. Посилається на те, що такі порушення не підтверджуються відеозаписами, отриманими слідством від Подільської філії ТОВ «Агросістем», DVD +R диском для лазерних систем зчитування із відеозаписом під назвою «ch 03 2018122931500», який було отримано на запит слідчого від уповноважених осіб АЗС 23-05 ПП «Амік Україн», CD-R для лазерних систем зчитування з відеозаписом «ch01 20181229232158 mp4», «ch 20181229232239 mp4», який було отримано на запит слідчого від уповноважених осіб АЗК «Авантаж -7», долученими до матеріалів провадження у якості речових доказів. Обвинувачення висунуте ОСОБА_14 спростовується і матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом, зокрема відомостями, що містяться в протоколі огляду місця події від 30.12 18 року, слідчим експериментом від 10.09.19 року, під час якого була використана інформація з відеозапису «ch 03 20181229231500», виконаного системою відео спостереження АЗС 23005 ПП «Амік Україна», протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_20 від 11.03.20 року та ін..

Захисник вказує, що суд безпідставно відкинув докази захисту, надані під час судового розгляду зокрема висновки експертів, надані суду захистом - №4639/4640/4641/20-21 від 03 червня 2021 року про проведення судової автотехнічної та транпортно-трасологічної експертизи, за змістом якої у водія ОСОБА_17 , була технічна можливість уникнути ДТП; № СЕ-19/102-22/1640 від 01 березня 2022 року про проведення інженерно-трасологічної експертизи, за змістом якої дії водія ОСОБА_14 під час ДТП відповідали ПДР України, а дії водія ОСОБА_17 не відповідали. В діях водія автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам п.16.3, п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, які б перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП.

Звертає увагу і на те, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд помилково вказав про порушення ОСОБА_14 п.п.1.3, 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху, оскільки порушення цих пунктів Правил само по собі взагалі не може виступати прямою безпосередньою причинною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Оцінюючи пред'явлене обвинувачення, слід мати на увазі, що для наявності в діях ОСОБА_14 складу вказаного кримінального правопорушення не достатньо самого лише факту ДТП за його участю та наслідків у виді загибелі трьох потерпілих. Необхідно встановити, у чому саме полягали допущенні цим водієм порушення ПДР і чи наявний причинний зв'язок між цими порушеннями та наслідками, які настали.

Стверджує, що зіткнення автопоїзда із автомобілем «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14 не відбулося взагалі. Відповідно водій ОСОБА_14 не був учасником ДТП, що доводили слідчий на досудовому слідстві, та прокурор в суді. Водночас слідчий не встановив по якій причині водій автопоїзда у складі тягача та бортового причепа ОСОБА_17 ,. реагуючи завчасно поданням звукового сигналу на якусь невідому зміну йому дорожньої обстановки застосував екстрене гальмування та допустив свідомий або ж некерований виїзд свого автомобіля за межі проїзної частини дороги М.-12.

Вважає що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, які здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та мають істотні суперечності. Доводи захисту зводяться до того, що провина обвинуваченого ОСОБА_14 під час досудового розслідування та судового розгляду не доведена, обставини ДТП, викладені в обвинувачені спростовуються відеозаписами, вилученим слідством, а також висновками автотехнічних та трасологічних досліджень судових експертів, наданих захистом суду за результами залучення експертів. Вважає, що сама дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок безпідставної зміни автопоїздом напрямку руху праворуч, внаслідок чого відбувся наїзд на нерухому перешкоду, приміщення кафе, тобто внаслідок грубого порушення вимог ПДР України потерпілим ОСОБА_17 .

Крім того, на підтвердження своїх вимог про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_14 захист посилаться також на постанови прокурора про закриття кримінального провадження від 25.07.20 року, якою було закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_17 за ст. 286 ч.3 КК України з не реабілітуючих підстав, в зв'язку з його смертю згідно ст. 284 ч.1 п. 5 КПК України. Зауважує, що прокурор ОСОБА_8 в об'єднаному її постановою від 27.04.20 року провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018240000000375 діяла без відповідних повноважень, оскільки не входила групи прокурорів.

Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.

Обвинувачений ОСОБА_14 та в його інтересах захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 просили вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_14 закрити. Прокурор ОСОБА_8 та потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вважали вирок суду законним та обгрунтованим, просили в апеляційних скаргах захисту відмовити.

Приймаючи рішення про дослідження доказів під час апеляційного перегляду провадження, колегія суддів виходить з положень ст. 404 КПК України, клопотань учасників провадження, зокрема клопотань захисту про дослідження доказів. Також колегія суддів виходить зі змісту Постанови ВС кримінального касаційного суду від 25 травня 2023 року, ухваленої за результатами перегляду попередніх судових рішень ( а/с - 116-128 т.5), вказівки якого відповідно до положень ст. 439 ч.2 КПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді. За їх змістом вбачається необхідність перевірки певних доказів та доводів апеляційних скарг захисту, під час нового апеляційного перегляду провадження, зокрема щляхом проведення додаткового інженерно технічного, трасологічного дослідження.

Під час апеляційного перегляду провадження в межах проведенного судового слідства були досліджені:

Під час апеляційного перегляду провадження обвинувачений ОСОБА_14 не заперечував обставин керування транспортним засобом у нічну пору 29 грудня 2018 року на нерегульованому перехресті автодороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка», наближення в цей час до перехрестя зі сторони м. Вінниця в напрямку до м. Хмельницького, автопоїзда, подачі автопоїздом звукового сигналу, подальшого з'їзду автопоїзда з проїзної частини вправо. Не заперечував, що покинув місце ДТП, оскільки не вважав, що в наслідок ДТП могли травмуватися чи загинути люди, не чув звук зіткнення автопоїзда з будівлею, оскільки одразу поїхав, дізнався про загибель водіїв з новин. Вважає, що не створював перешкод водію автопоїзда ОСОБА_17 , оскільки не знаходився на смузі руху тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортового причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_17 .

Згідно постанови прокурора про закриття кримінального провадження від 25.07.20 року (а/с 43-47 т.1) було встановлено в його діях як водія порушення вимог п.1.3, 1.5 ПДР України та не дотримання вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», кримінальне провадження щодо водія ОСОБА_17 було закрито за ст. 286 ч.3 КК України в зв'язку з його смертю згідно ст. 284 ч.1 п. 5 КПК України.

Згідно постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.04.20 року матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР 30.12.18 року за ст. 286 ч.3 КК України та внесені до ЄРДР 23.04.20 року за ст. 135 ч.1 КК України були об'єднані в одному провадженні №№12018240000000375, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.12.2018 року (а/с - 214-216 т.2)

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемами та таблицями ілюстрацій до нього, 29 грудня 2018 року на 275 км. + 680 м. автодороги М-12, відбувся наїзд транспортного засобу у складі тягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортового причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_17 на будівлю кафе «Два леви», внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження. При цьому, в салоні тягача виявлені трупи потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 із видимими тілесними ушкодженнями (а.п. 18-35 т. 3).

Із змісту висновку експерта № 10.1-0456:19К від 21.11.2019 року вбачається, що швидкість автомобіля тягача «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 в даних дорожніх умовах складала 66,34…71,94 км/год. Дії ОСОБА_14 під час керування автомобілем «Volkswagen Bora» д.н. НОМЕР_1 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 16.3, п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР і перебували у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Мінімально можливе віддалення автопоїзда у складі автомобіля тягача «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 від лівої бічної сторони зупиненого автомобіля «Volkswagen Bora» на момент прийняття водієм автопоїзда ОСОБА_17 рішення про гальмування при встановленій швидкості руху 66,34…71,94 км/год, складає величину 42,75…45,93 м. В дорожній обстановці, яка характеризується положенням автопоїзда від місця зупиненого автомобіля марки «Volkswagen Bora» на мінімально можливому віддалені з моменту реагування водієм автопоїзда в складі автомобіля тягача «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 на гальмування в останнього була відсутня технічна можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця зупинки автомобіля «Volkswagen Bora», як шляхом застосування екстреного гальмування, так і шляхом безпечного маневрування (зміна смуги руху), він з технічної точки зору міг перебувати в аварійній ситуації, як при встановленій швидкості руху, так і при допустимій швидкості руху (а.п. 190-197 т. 1).

Судовий експерт ОСОБА_23 під час апеляційного перегляду провадження підтвердив правильність свого висновку та роз'яснив, що дії ОСОБА_14 під час керування автомобілем не відповідали вимогам п. 16.3, п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР і перебували у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. У ОСОБА_17 , який керував автопоїздом, була відсутня технічна можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця зупинки автомобіля обвинуваченого, як шляхом застосування екстреного гальмування, так і шляхом безпечного маневрування (зміна смуги руху) та він з технічної точки зору міг перебувати в аварійній ситуації, як при встановленій швидкості руху, так і при допустимій швидкості руху.

З протоколу слідчого експерименту з таблицями ілюстрацій та схемою до нього від 11.03.20 року вбачається, що свідок ОСОБА_20 , вказав місце руху з подальшою зупинкою транспортного засобу «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , керування яким здійснював обвинувачений, його виїзду на смугу руху автопоїзда і подачі йому звукового сигналу останнім, який наближався до перехрестя. За результатами проведення слідчого експерименту на місці події 11.03.2020 року із свідком ОСОБА_20 , за вказівкою останнього статичний автомобіль «Фольксваген-Бора» р.н. НОМЕР_4 , який було задіяно для проведення вказаної слідчої дії, було виставлено у такому положенні, що відстань від його передньої частини до суцільної лінії, яка позначає правий край проїзної частини а/д «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» відносно напрямку руху від м.Вінниця до м.Хмельницького становить 1.5 м. Також проведеними понятими замірами визначено, що відстань від лівих коліс статистичного автомобіля «Фольксваген-Бора» до суцільної лінії 1.1. що поділяє проїзну частину дороги на смуги руху, яка проходить до с.Давидківці складає 0.63 м. (а.п. 198-207 т. 1).

Згідно висновку експерта ОСОБА_24 за результатами проведення судової автотехнічної, технічного стану та транспортно-трасологічної експертизи від 03.06.21 року № 4639/4640/46/41/20-21, наданої суду стороною захисту вбачається, що водій автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 мав технічну можливість уникнути наїзду на приміщення кафе «Два леви» при русі з допустимою швидкістю автопоїзда 50 км/год з місця початку гальмування з максимальним сповільненням вантажного автопоїзду (початок утворення слідів юзу) з урахуванням зафіксованої довжини та розташування слідів гальмування коліс автопоїзда. Згідно наданого для дослідження відеозапису під назвою «03-2018122931500» застосування гальмування було прийняте водієм вантажного автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 раніше ніж відбулася зупинка автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 . Експерт не може категорично стверджувати, що застосування водієм автопоїзда ОСОБА_17 екстреного гальмування з його виїздом за межі проїзної частини автодороги М-12 було обумовлено виникненням цьому водію небезпеки для руху, яка була створена діями водія «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 . Експерт не може категорично заперечити що зміна напрямку руху автопоїзда з його виїздом за межі проїзної частини автодороги М-12 «Стрій-Тернопіль -Кропивницький- Знам'янка» відбулася поза волею та діями водія автопоїзда ОСОБА_17 та з причин, що не залежали від дій водія автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 ( а/с - 185-194 т. 2)

Згідно роз'яснень під час апеляційного перегляду провадження експерт ОСОБА_25 підтвердив правильність свого висновку від 03.06.21 року та пояснив, що виходячи з наданих йому вихідних данних водій автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 мав технічну можливість уникнути наїзду на приміщення кафе «Два леви», дії водія «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 не перебувають у причинному зв'язку з настанням ДТП.

Зі змісту висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 10.2-0047:19 від 26.04.2019 року вбачається, що автомобіль «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причеп «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , їх ходові частина та робочі гальмівні системи перебували в працездатному стані та у повній мірі виконували свої конструктивні функції. Даних, як б свідчили про непрацездатність або відмову вказаних систем до ДТП не виявлено (а.п. 125-133 т. 3). Судовий експерт ОСОБА_26 під час апеляційного перегляду провадження підтведив правильність своїх висновків та надав роз'яснення на їх підтвердження.

Згідно висновку Вінницького НДЕКЦ МВС України від 01.03.22 року № СЕ-19/102-22/1640-ІТ автотехнічної експертизи, судовим експертом ОСОБА_27 , наданого суду стороною захисту вбачається, що в заданій дорожній обстановці за умови, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 зупинився на перехресті нерівнозначних доріг у положенні, зафіксованому у протоколі слідчого експерименту від 11.03.20 року зі свідком ОСОБА_20 , тобто коли відстань від його передньої частини до суцільної лінії, яка позначає правий край проїзної частини а/д М-12 «Стрій-Тернопіль -Кропивницький- Знам'янка» відносно напрямку руху від м. Вінниця до м. Хмельницького становить 1,5 м (тобто відносно лінії 1.1, яка позначені на схемі організації дорожнього руху) з технічної точки зору він не створював небезпеку для руху водію автопоїзда у складі тягача «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 .

В заданій дорожній обстановці за умови, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 зупинився на перехресті нерівнозначних доріг у положенні, зафіксованому у протоколі слідчого експерименту від 11.03.20 року зі свідком ОСОБА_20 , тобто коли відстань від його передньої частини до суцільної лінії, яка позначає правий край проїзної частини а/д М-12 «Стрій-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» відносно напрямку руху від м. Вінниця до м. Хмельницького становить 1,5 м (тобто відносно лінії 1.1, яка позначені на схемі організації дорожнього руху) в діях водія автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам п.16.3, п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України.

В ситуації яка склалася, за умови, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 зупинився на перехресті нерівнозначних доріг у положенні, зафіксованому у протоколі слідчого експерименту від 11.03.20 року зі свідком ОСОБА_20 , тобто коли відстань від його передньої частини до суцільної лінії, яка позначає правий край проїзної частини а/д М-12 «Стрій-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» відносно напрямку руху від м. Вінниця до м. Хмельницького становить 1,5 м (тобто відносно лінії 1.1, яка позначені на схемі організації дорожнього руху), дії водія автопоїзда у складі тягача «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та причепа «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_17 з технічної точки зору не відповідали вимогам ПДР України в частині застосованої ним зміни напрямку руху праворуч. (а/с - 17-22 т.4)

Судовий експерт ОСОБА_27 під час апеляційного перегляду провадження підтвердив правильність свого висновку від 01.03.22 року та надав роз'яснення, з яких вбачається, що дії водія автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 не перебувають в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Судовий експерт ОСОБА_28 в судовому засіданні надав апеляційному суду роз'яснення в порядку, передбаченому ст. 356 КПК України, повністю підтвердив правильність своїх висновків, викладених у висновку від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490. Роз'яснив, що метою проведення комплексної авто технічної, транспортно-трасо логічної та криміналістичної експертизи відеозаписів, ним здійснювалася роздруківка, приближення з метою покращенння зображення відеозаписів, наданих для дослідження, їх якість була достатньою для відповіді на поставлені судом питання. Зазначив, що схема місця ДТП, зафіксована в протоколі огляду місця події ДТП від 30.12.18 року та схема організації дорожнього руху, надана слідству службою автомобільних доріг в частині кількості смуг руху в напрямку м. Хмельницького та м. Вінниці, в тому числі і в частині фіксації смуги для розгону на перехресті не містять істотних розбіжностей, які б давали підстави для різних експертних висновків. Він також брав до уваги та аналізував протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 зі схемою розташування на проїздній частині автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , виходячи з якого автомобіль виїхав з другорядної дороги на додаткову смугу для розгону на відстань 1,5 м. Вважає, що автомобіль не перетинав праву смугу руху автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 з причепом. В цій частині посилається на криміналістичні дослідження відеозапису, збільшений фрагмент кадру № 17231 відеограми файлу 2 (зображення № 39 експертного дослідження), з якого чітко вбачається, що світло фар автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 освітило переривчастий правий край основної правої смуги руху дорожньої розмітки 1.1 або 1.7 ПДР. Встановлено, що саме по цій смузі рухався автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 з причепом. З роздруківки фрагменту кадру № 17231 відеограми файлу 2 вбачається, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 до цієї лінії не доїхав. Іншої переривчастої смуги руху на цій ділянці перехрестя, де перебував автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ні відеозаписом, ні схемами дороги, що містяться в матеріалах провадження не встановлено. Полоса для розгону транспортних засобів в межах перехрестя створюється спеціально з метою забезпечення безпеки в'їзду та виїзду транспортних засобів, які змінюють напрямок руху на перехресті.

Зазначив, що слідчий експеримент, який проводився слідством 10.09.19 року за наслідками розташування на проїздній частині статичного автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , проведеним за відеозаписами, вважає таким, що з технічної точки зору не відповідає дорожній обстановці, оскільки він спростовується експертним шляхом при досліджені наданих відеозаписів. Виїзд автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 на 0,95 м. на крайню праву полосу руху автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 , зафіксований у цьому слідчому експерименті, експерт вважає неспроможним з аналогічних підстав. Дії водія автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_17 з технічної точки зору пояснити не може, вважає здійснення ним маневру відвороту праворуч, зміни напрямку руху у тій дорожній ситуації, що склалася не виправданим, можливо обумовленим суб'єктивним фактором водія. Заокруглення на дорозі, що зафіксовані на фотографіях він до розрахунків не включав, оскільки проводив дослідження по процесуальним документам, схемам, протоколам та наданим відеозаписам. Вказав, що слід гальмування автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 починається в крайній правій смузі руху, згідно схеми з місця ДТП, а не в середній (головній праві) смузі руху в напрямку м. Хмельницький, в якій здійснював рух автопоїзд, коли вперше потрапив в поле зору відеокамер. Зазначив, що та обставина, що слідчий у схемі до протоколу огляду місця ДТП 30.12.18 року схематично робив прив'язку у відстані від головної дороги до місця розташування статичного автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 не впливає на встановлення кількості смуг для руху по головній дорозі, які збігаються у схемі доданій до протоколу огляду місця подій ДТП від 30.12.18 року, схемі організації дорожнього руху в місці ДТП, долученої до справи.

Вказав, що згідно заданої дорожньої ситуації оскільки ОСОБА_14 , керуючи автомобілем «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 рухався другорядною дорогою, мав здійснити виїзд га головну дорогу, відповідно мав виконувати вимогу знаку 2.1 дати дорогу та вимоги п. 16.3, 16.11 ПДР України. Оскільки в результаті досліджень було встановлено, що «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 не в'їхав в смугу руху автопоїзда, то він і не створив йому перешкод, тому порушення цих вимог ПДР в діях віодя «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 не встановлено.

Вислухавши суддю доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, обвинуваченого ОСОБА_14 , дослідивши письмові матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_12 підлягають задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону, яким він керувався.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання та ін.. Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по обставинах ДТП, яка сталася за участі обвинуваченого та призвела до загибелі потерпілих, до ЄРДР були внесені відомості про кримінальні правопорушення за ст. 286 ч.3, ст. 135 ч.1 КК України та кримінальним провадженням присвоєні № 12018240000000375 та № 12020240000000195 відповідно. Постановами заступника прокурора Хмельницької області від 30 грудня 2018 року, 6 та 24 квітня 2020 року у кримінальних провадженнях №12018240000000375 та №12020240000000195 було призначено групу прокурорів, як в одному, так і другому провадженні, прокурора ОСОБА_8 (а.п. 23-24, т. 2; 14-15, 16-17 т. 3). Діючи в межах наданих їй повноважень, з огляду на те, що вказані провадження стосувалися однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, постановою від 27.04.2020 року, прокурор ОСОБА_8 , на підставі ст. 217 КПК України, об'єднала їх в одне кримінальне провадження з присвоєнням номеру ЄРДР № 12018240000000375.

Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. З огляду на те, що у кримінальних провадженнях № 12018240000000375 та № 12020240000000195 прокурор ОСОБА_8 , у встановленому законом порядку була призначена прокурором, прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення, об'єднаному провадженню присвоєний №12018240000000375, де ОСОБА_8 вже була визначена прокурором, а чинне законодавство не передбачає прийняття окремого процесуального рішення про призначення групи прокурорів в об'єднаному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про відсутність ОСОБА_8 у групі прокурорів в об'єднаному провадженні. За таких обставин колегія суддів вважає неспроможними твердження сторони захисту, що оголошення підозри, відкриття матеріалів, спрямування провадження до суду здійснював не належний процесуальний прокурор, що має наслідком визнання доказів недопустимими. Отже, підстав для визнання доказів недопустимими з цих підстав судом не встановлено.

Колегія суддів також відкидає апеляційні твердження захисту про те, що наявність чинної постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_17 у зв'язку з його смертю згідно ст. 284 ч.1 п. 5 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, є підставою для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_14 (а.п. 190-197 т. 1), оскільки такі твердження суперчать вимогам чиного КПК України. Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що постановою прокурора про закриття кримінального провадження від 25.07.20 року (а/с 43-47 т.1) було встановлено в діях водія ОСОБА_17 порушення вимог п.1.3, 1.5 ПДР України та не дотримання вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», яке на думку обвинувачення, не перебувало в причинному зв'язку з настанням ДТП, постанова прокурора набрала законної сили.

Разом з тим, аналізуючи апеляційні твердження сторони захисту про неповноту, технічну неспроможність та суперечливість зібраних слідством доказів, наданих суду на підтвердження висунутого ОСОБА_14 обвинувачення за ст 286 ч.3 КК України, колегія суддів вважає їх обгрунтованими, такими що знашли своє підтвердження під час апеляційного перегляду провадження.

Згідно положень ст. 417 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу суду і закриває кримінальне провадження.

Процесуальні підстави для скасування чи зміни вироку суду, передбачені ст. 409 КПК України, за якою такими підставами можуть бути 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині засудження обвинуваченого ОСОБА_14 за ст. 286 ч.3 КК України в порядку ст. 409 ч.1 п.1,2, ст. 410, ст. 411 КПК України через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження

Згідно ст. 410 ПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

Виходячи з положень ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції припустився неповноти судового розгляду, обставини встановлені судом не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. У підсумку, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, які не були усунуті, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За результатами апеляційного перегляду провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_14 , колегія суддів вважає, що органом досудового слідства не зібрано, а обвинуваченням не надано суду достатньо доказів для доведення в суді в діях ОСОБА_14 складу злочину за ст. 286 ч.3 КК України. З цих підстав колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині засудження ОСОБА_14 , за ст. 286 ч.3 КК України, оскільки невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Отже, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 за ст. 286 ч.3 КК України підлягає закриттю на підставі ст. 284 ч.1 п.2, ст. 417 КПК України. До таких висновків колегія суддів приходить, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Сторона захисту, реалізуючи своє право на подання суду своїх доказів в порядку ст. 242 ч.1 КПК України надала суду під час судового розгляду в якості доказів висновки експертів 1) №4639/4640/4641/20-21 від 03 червня 2021 року про проведення судової авто технічної та транпортно-трасологічної експертизи, за змістом якої у водія ОСОБА_17 , була технічна можливість уникнути ДТП; 2) № СЕ-19/102-22/1640 від 01 березня 2022 року про проведення інженерно-трасологічної експертизи, за змістом якої дії водія ОСОБА_14 під час ДТП відповідали ПДР України, а дії водія ОСОБА_17 , не відповідали. В діях водія автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам п.16.3, п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, які б перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП.

Аналізуючи такі докази з точки зору належності та допустимості, колегія суддів вважає, що вони відповідають цим критеріям, були отримані стороною захисту в порядку, передбаченому КПК України, в результаті залучення експертів автотехніків та трасологів стороною захисту в порядку ст. 242 КПК України, з висновками цих експертиз була ознайомлена сторона обвинувачення в суді в порядку ст. 290 КПК України. Експертні дослідження та висновки авто технічних та інженерно-трасологічних експертиз № №4639/4640/4641/20-21 від 03 червня 2021 року та № СЕ-19/102-22/1640 від 01 березня 2022 року були проведені на підставі відомостей та вихідних данних, наданих стороною захисту, які відповідали вихідним данним, встановленим слідством у данному кримінальному провадженні. Відповідно у апеляційного суду нема підстав для визнання таких доказів не належними та не допустими в порядку ст. 86,87 КПК України, тому вони підлягають оцінці та аналізу судом у сукупності з іншими зібраними слідством та наданими захистом доказами.

З обвинувального акту, що надійшов на розгляд суду за обвинуваченням ОСОБА_14 за ст. 286 ч.3 КК України вбачається, що у йому провину ставилося порушення вимог п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 16.3., 16.11. ПДР та не дотримання вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» ПДР України, яке перебувало у причинному зв'язку з наслідками ДТП, зміст яких полягає у наступному:

п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цих правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган; п. 2.3 (б) Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

За результатами апеляційного перегляду провадження колегія суддів вважає, що висновки авто технічних та інженерно-трасологічних експертиз № №4639/4640/4641/20-21 від 03 червня 2021 року та № СЕ-19/102-22/1640 від 01 березня 2022 року спростовують висунуте ОСОБА_14 обвинувачення у порушенні п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 16.3., 16.11. ПДР та не дотримання вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» ПДР України, які за твердженням обвинувачення перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП, що відбувалося 29 грудня 2018 року за обставин, викладених в обвинуваченні.

Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами захисту та вважає, що висновок автотехнічної експертизи №10.1-0456:19 к від 21.11.19 року, отриманий під час досудового розслідування, з урахуванням дослідження відеозапису «ch 03 2018122931500» не дає відповіді про питання, які мають значення та підлягають доведенню в межах вимог ст. 91 КПК України. Зокрема, в якому місці відносно ближньої межі правої смуги головної дороги М-12 по напрямку руху на м. Хмельницький зупинився автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , чи рухався цей автомобіль, чи перебував у статичному стані на час прийняття рішення водієм автотягача «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_17 про гальмування та зміну напрямку руху праворуч, та у підсумку, чи створював автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 перешкоду автотягачу «DAF AS 95 XF», та відповідно про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_14 порушення вимог п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 16.3., 16.11. ПДР, не дотримання ним вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» ПДР України у межах висунутого обвинувачення.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що висновок автотехнічної експертизи №10.1-0456:19 к від 21.11.19 року був отриманий слідством без надання експерту всіх вихідних данних. Зокрема експерту для дослідження не були надані відомості, отримані слідством під час проведення слідчого експерименту на місці події 11.03.2020 року із свідком ОСОБА_20 (а.п. 198-207 т. 1).

Надаючи апеляційному суду роз'яснення в порядку ст. 356 КПК України за наданими висновками кожен з експертів ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 підтвердили свої висновки, вважали їх технічно обґрунтованими у межах поставлених їм запитань.

З метою усунення виявлених суперечностей у досліджених апеляційним судом доказах в порядку ст. 332 КПК України , за клопотаннями як сторонни захисту, так і історони обвинувачення, у виконання приписів, викладених в постанові ВС кримінального касаційного суду від 25 травня 2023 року, ухваленої за результатами перегляду попередніх судових рішень (а/с - 116-128 т.5), була призначена судова комплексна, автотехнічна, транспортно-трасологічна та криміналістична експертиза відеозаписів у даному кримінальному провадженні. Для вирішення питань, поставлених експертам апеляційним судом були надані всі здобуті органом досудового розслідування в ході досудового слідства вихідні данні, що містяться в матеріалах кримінального провадження, з правильністю яких погодилися учасники апеляційного перегляду провадження.

Проведення комплексного експертного дослідження об'єктивно обумовлено необхідністю криміналістичного дослідження відеозаписів, здобутих слідством, зокрема СD-R диску для лазерних систем зчитування із відеозаписом під назвою «Network 10.138.254 2 20181229230748 20181230002715 1547627265501 mp4, отриманого на запит слідчого від Подільської філії ТОВ «Агросістем», DVD +R диску для лазерних систем зчитування із відеозаписом під назвою «ch 03 2018122931500», який було отримано на запит слідчого від уповноважених осіб АЗС 23-05 ПП «Амік Україн», CD-R для лазерних систем зчитування з відеозаписом «ch01 20181229232158 mp4», «ch 20181229232239 mp4» було отримано на запит слідчого від уповноважених осіб АЗК «Авантаж -7». (а/с - 153-225 т.3). Вказані відеозаписи згідно постанов слідчого від 16 січня 2019 року, 09 січня 2019 року та 18 січня 2029 року були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. На додатковому експертному комплексному криміналістичному дослідженні цих відеозаписів поряд з інженерними трасологічними дослідженями наполягали як сторона захисту, так і сторона обвинувачення.

За результатами проведеної судової комплексної автотехнічної, транспортно-трасологічної, криміналістичної експертиза відеозаписів експертизи, апеляційний суд отримав висновок Житомирського НДЕКЦ МВС України від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 ( а/с - 4-36 т.6), з якого вбачається:

1.Величина швидкості руху автомобіля «DAF AS 95 XF» у складі із причепом, перед початком гальмування транспортного засобу, виходячи з довжини слідів юзу - 50,8м., складала не менше 66,3... 71,9 км/год. Дане значення швидкості зазначено як мінімальне, оскільки у наведених розрахунках не враховано витрати кінетичної енергії затрачені автомобілем на деформацію деталей при наїзді на будівлю. Виходячи з даних файлу з відеозаписом «ch01_20181229232158.mp4», швидкість руху автомобіля «DAF AS 95 XF» у складі із причепом в обраний проміжок часу, становила близько 96+7 км/год. Виходячи з даних файлу з відеозаписом «ch01_20181229231500.mp4», швидкість руху автомобіля «DAF AS 95 XF» у складі із причепом в обраний проміжок часу, становила близько 83+3 км/год, але даний автомобіль в момент появи в полі зору камери відео спостереження вже знаходився у стані гальмування.

2.Враховуючи результати дослідження кадрів файлу 2 необхідно вказати, що початок зниження швидкості автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом відбувся раніше ніж зупинка автомобіля Volkswagen Bora.

3. Відповідно до кадрів відеограми файлу 2, в момент початку гальмування автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом, автомобіль Volkswagen Bora також був у процесі гальмування, після цього останній здійснив повну зупинку та через деякий час відновив свій рух.

4. Відповідно до дослідження кадрів відеограми файлу 2, автомобіль Volkswagen Bora у момент своєї зупинки, не здійснив в'їзд у праву смугу руху в напрямку до м. Хмельницький (смугу руху автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом). Встановити на якій саме відстані від лінії дорожньої розмітки зупинився автомобіль Volkswagen Bora у зв'язку із низькою якістю відеозапису не можливо.

5. Виходячи з даних файлу з відеозаписом «ch03_20181229231500mр4», автомобіль «DAF AS 95 XF» із причепом в момент появи в полі зору камери відеоепостереження рухався у середній смузі руху (права основна смуга), що призначена для руху в напрямку до м. Хмельницький.

6. Виходячи з кадрів відеограми файлу «ch03_20181229231500mр4», автомобіль Volkswagen Bora знаходився у нерухомому стані (з моменту зупинки до моменту відновлення руху) протягом 1,84 секунди.

7. Виходячи з даних відеограми файлу «ch03_20181229231500mр4» відновлення руху автомобіля «Volkswagen Bora» відбулось раніше ніж наїзд автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом: на будівлю приміщення кафе «Два леви».

8. У заданій ДТС водію автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом ОСОБА_17

необхідно було діяти відповідно до вимог п. 1.10 «Дорожні умови» та «Дорожня обстановка», 12.2, 12.9 (б) та вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».

9.У заданій ДТС водію автомобіля Volkswagen Bora ОСОБА_14 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 16.3, 16.11 ПДР та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР.

10.У наведеній дорожній обстановці, враховуючи те, що водій автомобіля «Volkswagen Bora» ОСОБА_14 здійснив зупинку за 2,1м до смуги руху автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом під керуванням водія ОСОБА_17 , то технічна можливість для останнього, уникнути зіткнення із автомобілем Volkswagen Bora, полягала лише у продовженні водієм ОСОБА_17 прямолінійного руху у межах своєї смуги та у відмові від виконання ним маневру відвороту праворуч, для чого перешкод технічного характеру у наданих матеріалах справи не вбачається.

11.Оскільки технічна можливість для водія автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом ОСОБА_17 уникнути даної ДТП полягала лише у відмові від виконання маневру відвороту праворуч, то дії останнього у частині застосування ним маневру відвороту знаходяться у причинному зв'язку із виникненням даної ДТП, але при цьому невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_17 вимогам п. 12.9 (б) та дорожньому знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» ПДР - не перебувають у причинному зв'язку із виникненням даної події ДТП.

12.Водій автомобіля Volkswagen Bora ОСОБА_14 , здійснивши зупинку свого автомобіля в крайній правій додатковій смузі в напрямку м. Хмельницький (в межах смуги для розгону, див. зображення 40-41), на відстані 1,5м від дорожньої розмітки 1.1 ПДР, не створював небезпеки чи перешкоди для руху водію автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом ОСОБА_17 .

13.Враховуючи те, що водій автомобіля Volkswagen Bora ОСОБА_14 зупинився на відстані 2,1 м перед перехрещувано проїзною частиною (смугою руху автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом), то в його діях невідповідностей вимогам п. 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» - не вбачається. При цьому оцінка дій водія ОСОБА_14 відповідно до вимог п. 1.3, 1.5 та 2.3 (б) не мають технічного аспекту (не потребують проведення технічних розрахунків та порівняння певних величин), а тому експертом не оцінюються. Оцінка дій водія вимогам даних пунктів носить суто юридичну складову та може бути надана судом самостійно на основі аналізу зібраних у справі матеріалів.

Надаючи оцінку висновку судової комплексної, автотехнічної, транспортно-трасологічної та криміналістичної експертиза відеозаписів Житомирського НДЕКЦ МВС України від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 (а/с - 4-36 т.6), колегія суддів надає йому перевагу, оскільки комплексну експертизу було проведено на підставі ухвали апеляційного суду в порядку, передбаченому ст. 332 КПК України за клопотаннями учасників кримінального провадження на підставі всього комплексу зібраних слідством та наданих захистом доказів у кримінальному провадженні. Судова комплексна експертиза була проведена експертом ОСОБА_28 який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» та інженерно-транпортної експертизи. Експертиза була проведена на підставі криміналістичного дослідження відеозаписів, що містяться в матеріалах провадження, судовим експертом, що має перший кваліфікаційний клас судового експерта та стаж експертної роботи з 2008 року. Експерт був попереджений судом про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України, тому у апеляційного суду нема підстав ставити під сумнів його висновки.

У колегії суддів нема підстав для визнання висновку експерта від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 недопустим доказом за вимогами сторони обвинувачення, викладеними у відповідному клопотанні. Підстави для визнання доказу недопустимим містяться в ст. 86,87 КПК Украни. Докази у кримінальному провадженні можуть бути визнані недопустимими у разі отримання їх з порушенням вимог КПК, або в наслідок істотного порушення прав і свобод людини. Висновок судової експертизи від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 був отриманий апеляційним судом в порядку ст. 332 КПК України, при її проведенні не встановлено очевидних порушення прав прав та свобод людини. Отже, підстав для визнання визнання цього доказу недопустим згідно ст. 86,87 КПК України не вбачається.

Доводи, викладені в клопотанні прокурора про визнання недопустимим доказом висновку експерта від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490, зводяться до не згоди з мотивами, твердженнями експерта, покладеними в основу розрахунків та висновків в частині існування та фіксації смуг руху, зокрема додаткової смуги розгону на не регульованому перехресті із головною автодорогою М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» зі сторони м.Вінниця в напрямку до м. Хмельницького, розмірів цих смуг руху, розбіжностей у часі початку та закінчення руху обох транспортних засобів, джерел інформації, покладених експертом в основу висновків. Такі доводи обвинувачення не можуть служити підставою для визнання висновку експерта від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 недопустимим доказом, а підлягають оцінці судом в порядку ст. 94 КПК України в сукупності з іншими доказами.

Аналізуючи висновок експертизи від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 в сукупності з іншими доказами, колегія суддів вважає, його належним доказом, який встановлює обставини, які підлягають доведенню у цьому кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України, а також обставини, які мають значення для кримінального провадження. Спираючись на роз'яснення експерта та зміст експертизи, колегія суддів виходить з того, що криміналістична експертиза відеозаписів здійснювалася за роздруківками певних відеозображень, приближення з метою покращенння зображення відеозаписів, наданих для дослідження, якість яких була достатньою для відповіді на поставлені судом питання. Колегія суддів вважає, що схема місця ДТП, зафіксована в протоколі огляду місця події ДТП від 30.12.18 року (а/с - 21-26 т.3) та схема організації дорожнього руху, надана слідству службою автомобільних доріг (а/с - 38-39 т.3) в частині кількості смуг руху в напрямку м. Хмельницького та м. Вінниці, в тому числі і в частині фіксації смуги для розгону на перехресті не містять істотних розбіжностей, які б давали підстави для різних експертних висновків. Така дорожня обстановка зафіксована і в протоколі слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 зі схемою розташування на проїздній частині автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , виходячи з якого автомобіль під керуванням ОСОБА_14 виїхав з другорядної дороги на смугу для розгону на відстань 1,5 м.

Колегія суддів вважає, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14 не перетинав крайню праву смугу руху автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 з причепом та спирається на криміналістичні дослідження відеозапису, збільшений фрагмент кадру № 17231 відеограми файлу 2 (зображення № 39 експертного дослідження), з якого чітко вбачається, що світло фар автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 освітило переривчастий правий край основної правої ( у експертному висновку вживається середньої смуги руху) дорожньої розмітки 1.1 або 1.7 ПДР. Встановлено, що саме по цій смузі рухався автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 з причепом. З роздруківки фрагменту кадру № 17231 відеограми файлу 2 чітко вбачається, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 до цієї лінії навіть не доїхав. Іншої переривчастої смуги руху на цій ділянці перехрестя, де перебував автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ні відеозаписом, ні схемами дороги, що містяться в матеріалах провадження не встановлено.

Колегія суддів вважає слідчий експеримент, який проводився слідством 10.09.19 року за наслідками розташування на проїздній частині статичного автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , проведеним за відеозаписами, таким, що з технічної точки зору не відповідає дорожній обстановці, оскільки він спростовується експертним шляхом при досліджені наданих відеозаписів. Виїзд автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 на 0,95 м. на крайню праву полосу руху автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 , зафіксований у цьому слідчому експерименті, суд вважає неспроможним з наведених підстав.

Виходячи з комплексного експертного дослідження та роз'яснень експерта ОСОБА_28 вбачається, що експерт шляхом покращення окремих кадрів частково ідентифікував смуги руху на проїздній частині (зображення 22,23,26 стор 27-28), на яких вбачається крайня ліва смуга руху для повороту в напрямку м. Чернівці, середня смуга руху в напрямку м. Хмельницький. При вивченні кадра №17231 перед передньою частиною у світлі фар автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 проглядається дорожня розмітка зовін схожі на лінію 1.1. або 1.7 ПДР (зобр-23-24), яка і відокремлює середню (праву головну) смугу руху від додаткової смуги (смуги розгону) для повороту праворуч у напрямку с. Давидківці.

З цього експертного дослідження вбачається розвиток ДТП, зокрема поступовий рух автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 (стор 50-51). На зображенні 27 зафіксовано момент появи автопоїзда, розташування якого спостерігається у середній смузі руху (у напрямку до м. Хмельницький), на зображенні 28 автопоїзд відвертає праворуч відносно своєї первинної траєкторії руху. Експерт роз'яснив, що слід гальмування автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 починається в крайній правій смузі руху (додатковій смузі для розгону), згідно схеми з місця ДТП, а не в середній смузі руху в напрямку м. Хмельницький, в якій здійснював рух автопоїзд, коли вперше потрапив в поле зору відеокамер, що дає підстави вважати, що траєкторії транспортних засобів не пересікалися.

Колегія суддів виходить з того, що експерт при проведенні експертизи від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 брав за основу ширину трьох смуг від м. Вінниця крайньої лівої 3,8 м., середньої 3,7 м, крайньої правої (поворот до с. Давидківці ) 3,6 м. Такі данні зафіксовані в схемі доданої до протоколу огляду місця події від 30.12.18 року, сторонами не заперечувалися та надавалися експерту судом у вихідних данних у постанові суду про призначення експертизи від 27.06.24 року. Ширину смуги крайньої правої (поворот до с. Давидківці ) 3,6 м. експерт і враховував при розрахунку відстані, на якій знаходився автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 . від дорожньої розмітки 1.1. ПДР з урахуванням відстані, на яку виїхав на перехрестя автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 за протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 , визначивши її як 2,1 м (3,6 м. - 1,5 м)

Колегія суддів виходить з того, що ця відстань обумовлена орієнтовним, суб'єктивним ставленням свідка ОСОБА_20 і не може бути точною, враховує також, що точну відстань, на якій знаходився автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 . від дорожньої розмітки 1.1. ПДР експерт у відповіді на питання 4 за результатами криміналістичного дослідження відеозаписів визначити не зміг. Однак, у відповіді на питання 4 та у своїх роз'ясненнях в суді експерт стверджував, що автомобіль Volkswagen Bora у момент своєї зупинки, не здійснив в'їзд у праву смугу руху в напрямку до м. Хмельницький (смугу руху автомобіля «DAF AS 95 XF» із причепом), пославшися на дослідження відеограми файлу 2, з якої чітко вбачається, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 під час зупинки не перетинав смугу руху автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 , оскільки лінія, яка розмежовує рух автомобілів знаходиться перед передньою частиною автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 і освітлюється його фарами. Колегія суддів вважає такий висновок обумовленим об'єктивними чинниками, які були предметом експертного дослідження, тому є переконливими для суду.

Твердження прокурора, про те, що слідчий у схемі до протоколу огляду місця ДТП 30.12.18 року схематично робив прив'язку у відстані від головної дороги до місця розташування статичного автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 не впливають на встановлення кількості смуг для руху по головній дорозі, які збігаються у схемі доданій до протоколу огляду місця подій ДТП від 30.12.18 року, схемі організації дорожнього руху в місці ДТП та підтверджуються криміналістичними дослідженнями відеозаписів.

У підсумку колегія суддів вважає, що згідно заданої дорожньої ситуації ОСОБА_14 , керуючи автомобілем «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 рухався другорядною дорогою, мав здійснити виїзд га головну дорогу, відповідно мав виконувати вимогу знаку 2.1 дати дорогу та вимоги п. 16.3, 16.11 ПДР України. Оскільки в результаті експертних досліджень було встановлено, що автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 не в'їхав в смугу руху автопоїзда, то він не створив йому перешкод. Відповідно порушення вимог п. 16.3,16.11 ПДР України вимог знаку 2.1 дати дорогу в діях відія «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 не встановлено.

Колегія суддів вважає, що на питання суду експерт у висновку від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 надав вичерпні відповіді, які усувають протиріччя та сумніви, що містяться в матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_14 та виключать порушення ним вимог п. 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» за встановлених слідством обставин, які б перебували в причинному зв'язку з настанням ДТП, що відбулося 29.12.18 року. Висновок комплексної авто технічної транспортно-трасологічної, криміналістичної експертизи відеозаписів від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490 узгоджується з висновками судової автотехнічної, трасологічної експертизи від 03.06.21 року № 4639/4640/4641/20-21 (а/с - 185-194 т.2) та висновками інженерно-транспортної експертизи від 01.03.22 року № СЕ-19/102-22/1640-ІТ (а/с - 17-22 т.4). Експерти при проведенні цих експертиз враховували аналогічні процесуальні документи схему до протоколу огляду місця події від 30.12.18 року, складену слідчим, копію схеми організації дорожнього руху на перехресті в місті ДТП, протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 ..

Порушення обвинуваченим ОСОБА_14 вимог п. 1.3., 1.5, 2.3 б) ПДР України, якими регламентовано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цих ПДР, не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, на думку колегії суддів також не знайшло свого підтвердження дослідженими судом доказами, зокрема висновком судової комплекснох експертизи від 27.11.24 року № КСЕ-19/106-24/10490. Такі вимоги ПДР України вимоги носять загальний, формальний, інформативний характер, є обов'язковими для виконання всіма учасникам дорожнього руху незалежно від конкретної дорожньої обстановки, порушення таких вимог ПДР України обвинуваченим ОСОБА_14 судом за результатми дослідження доказів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_29 , які поясняли в суді першої інстанції, що будь-яких перешкод, окрім транспортного засобу обвинуваченого ОСОБА_14 для руху автопоїзда під керуванням ОСОБА_17 не було і такі перешкоди на ділянці дороги були відсутні, наведених висновків суду не спростовують.

Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту, де вони наводять доводи на спростування вини ОСОБА_14 у висунутому обвинуваченні, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та виходить також з положень ст.2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України є обов'язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв'язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У підсумку апеляційного провадження колегія суддів виходить з того, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні на підтвердження вини ОСОБА_14 «поза розумним сумнівом» у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України за викладених в обвинуваченні обставинах не підтверджують наявність складу цього злочину в діях ОСОБА_14 , що є підставою для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_14 на підставі ст. 284 ч.1 п.2 КПК України та ст. 417 КПК України.

Згідно положень ст. 129 ч.3 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду. Відповідно, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_10 в її інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до ОСОБА_14 про відшкодування завданої моральної шкоди, пов'язані з загибеллю ОСОБА_18 слід залишити без розгляду.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 135 ч.1 КК України.

Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема ст. 135 КК України встановлює кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.135 КК України полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. За змістом ст.135 КК України, поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб'єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю). Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК України, полягає у небажанні суб'єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають. Для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст. 135 КК України. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці. Якщо водій не порушив правила дорожнього руху але причетний до аварії, в якій потерпілий був поставлений в небезпечний для життя стан і залишив його в такому стані, то він повинен нести відповідальність за залишення в небезпеці за наявності всіх інших ознак складу злочину, передбаченого ст. 135 КК України.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_14 29 грудня 2018 року, близько 23 год. 26 хв. знаходячись поза межами населеного пункту, будучі водієм автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 , в темну пору доби, знаходячись на перехресті автодороги М-12«Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка», усвідомлюючи, що внаслідок вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, потерпілі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 отримали тілесні ушкодження, перебувають у небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, маючи при цьому реальну можливість надати потерпілим допомогу, знехтував моральними і правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, не вжив будь-яких заходів необхідних для відведення небезпеки, що загрожувала життю потерпілих внаслідок їх безпорадності, не бажаючи надати їм допомогу, перебуваючи за кермом автомобіля «Volkswagen Bora» р.н. р.н. НОМЕР_1 , не виходячи з його салону поїхав з місця події, такими чином умисно покинув ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у небезпеці.

Обвинувачений ОСОБА_14 не заперечував, що поїхав з місця ДТП, його твердження про те, що він не чув удару транспортного засобу в нерухому перешкоду, дізнався про ДТП з новин, колегія суддів вважає неспроможними, обумовленими позицією захисту, оскільки ДТП розвивалося та фактично відбулося на його очах, звук удару автопоїзда «DAF АS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 з причепом в нерухому перешкоду будівлю кафе з відстані, на якій знаходився ОСОБА_14 не можливо було не почути, як водій він мав розуміти наслідки такого зіткнення, те, що в салоні автопоїзду можуть перебувати кілька водіїв чи пасажирів, які безумовно знаходяться у безпорадному стані, небезпечному для життя. Колегія суддів вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_14 не було об'єктивних перешкод, зупинити свій транспортний засіб, та надати допомогу потерпілим, він мав змогу це зробити. Однак обвинувачений, не виходячи з салону автомобіля «Volkswagen Bora», поїхав з місця події, залишивши потерпілих у безпорадному стані в темну пору доби, поза межами населеного пункту, отже, умисно покинув ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у небезпеці.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеною поза розумним сумнівом, вину обвинуваченого ОСОБА_14 в завідомому залишенні без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів для самозбереження через безпорадний стан за ст. 135 ч.1 КК України.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 135 ч.1 КК України є не тяжким, за який передбачено покарання не більше двох років позбавлення волі. Згідно ст. 49 ч. 1 п.2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. Відповідно з часу вчинення злочину з 29.12.18 року до ухвалення судового рішення минуло більше трьох років. У такому випадку обвинувачений ОСОБА_14 має бути звільнений від покарання на підставах, передбачених статтею 49 ч.1 п.2, ст.74 ч.5 КК України.

Питання про долю речових доказів вирішуються судом в порядку ст. 100 КПК України. Відповідно, колегія суддів вважає, що тягач «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортовий причеп «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , які відповідно до розписок від 30.12.18 року та від 02.02.19 року передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_30 залишити ОСОБА_31 Автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 2003 року випуску слід повернути ОСОБА_14 Два CD-R, DVD-R диски, долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати по справі на проведення експертиз в сумі 7068,99 грн згідно ст. 124 КПК України слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 284, 404, 405, 409, 417 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_12 - задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_14 - скасувати в частині засудження за ст. 286 ч.3 КК України.

Кримінальне провадження №12018240000000375, відомості про яке внесено до ЄРДР 30.12.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_14 за ст. 286 ч.3 КК України закрити на підставі ст. 284 ч.1 п.2, ст. 417 КПК України відсутністю в діянні ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення.

На підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК, ст. 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_14 від покарання за ст. 135 ч.1 КК України.

Позовні вимоги ОСОБА_10 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до ОСОБА_14 про відшкодування завданої моральної шкоди залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 02.01.19 року на майно, а саме тягач «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 1999 року, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 17.05.17 року належить ОСОБА_31 - скасувати.

Речові докази:

Тягач «DAF AS 95 XF» р.н. НОМЕР_2 та бортовий причеп «Kroeger pw 400» р.н. НОМЕР_3 , які відповідно до розписок від 30.12.18 року та від 02.02.19 року передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_30 залишити ОСОБА_31

Автомобіль «Volkswagen Bora» р.н. НОМЕР_1 2003 року випуску залишити ОСОБА_14

Два CD-R, DVD-R диски долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 7068,99 грн віднести на рахунок держави.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Попередній документ

126295940

Наступний документ

126295942

Інформація про рішення:

№ рішення:	126295941
№ справи:	686/18209/20
Дата рішення:	27.03.2025
Дата публікації:	04.04.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Хмельницький апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(15.10.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	14.10.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (53)

24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2026 07:14	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
29.07.2020 14:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
26.08.2020 09:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
08.09.2020 10:00	Хмельницький апеляційний суд
10.09.2020 12:00	Хмельницький апеляційний суд
15.09.2020 09:15	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
06.11.2020 10:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
12.11.2020 10:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
22.12.2020 14:40	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
16.02.2021 10:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
23.03.2021 14:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
15.04.2021 14:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
24.05.2021 10:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
11.06.2021 14:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
20.07.2021 14:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
05.08.2021 14:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
30.09.2021 11:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
13.10.2021 10:00	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
25.11.2021 15:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
12.01.2022 15:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
03.02.2022 15:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
09.03.2022 15:30	Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
25.08.2022 11:00	Хмельницький апеляційний суд
29.09.2022 14:00	Хмельницький апеляційний суд
20.10.2022 13:00	Хмельницький апеляційний суд
02.11.2022 14:00	Хмельницький апеляційний суд
10.11.2022 14:30	Хмельницький апеляційний суд
27.06.2023 14:00	Хмельницький апеляційний суд
30.08.2023 10:00	Хмельницький апеляційний суд
28.09.2023 14:00	Хмельницький апеляційний суд
30.10.2023 13:00	Хмельницький апеляційний суд
06.12.2023 11:00	Хмельницький апеляційний суд
20.12.2023 13:00	Хмельницький апеляційний суд
25.01.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
06.02.2024 11:00	Хмельницький апеляційний суд
13.03.2024 11:00	Хмельницький апеляційний суд
09.04.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
26.04.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
21.05.2024 15:00	Хмельницький апеляційний суд
24.06.2024 15:30	Хмельницький апеляційний суд
27.06.2024 15:30	Хмельницький апеляційний суд
29.01.2025 10:00	Хмельницький апеляційний суд
24.02.2025 09:00	Хмельницький апеляційний суд
25.03.2025 13:00	Хмельницький апеляційний суд
27.03.2025 10:00	Хмельницький апеляційний суд