Справа № 564/3644/23
02 квітня 2025 року м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в м.Костопіль клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №42023182490000059 від 19 травня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
Прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним вище клопотанням.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 58, 59, 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, обіймаючи посаду заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, близько 07 години 00 хвилин 18 квітня 2023 року (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме у цей час виявлено його відсутність на військовій службі), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово знаходилася на території ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та відправився за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 13 години 30 хвилин 10 жовтня 2023 року, після чого прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , заявив про себе, виявив бажання у подальшому проходити військову службу, тим самим припинивши самовільне залишення військової частини, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.5 ст.407 КК України (в редакції чинній до 11 серпня 2023 року).
На підставі наведеного, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто нез'явленні вчасно на військову службу без поважних причин, тривалістю понад три доби військовослужбовцем.
10 жовтня 2023 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України направлений до Костопільського районного суду для розгляду по суті.
У судові засідання обвинувачений не з'являвся без поважних причин, у зв'язку з чим до останнього було неодноразово застосовано привід, проте місце перебування обвинуваченого встановити не вдалося і ухвалою суду від 22.01.2025 оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу його до Костопільського районного суду Рівненської області в зв'язку з розглядом кримінального провадження, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 зупинено до його розшуку.
На даний час обвинуваченого затримано та доставлено до суду для вирішення питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.
У своєму клопотанні прокурор звертає увагу суду на наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, на те, що підозрюваний спробує: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні та без визначення можливості внесення застави.
Присутній в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо поданого клопотання та обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та повідомив суд, що бажає продовжити військову службу.
Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №42023182490000059 від 19 травня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово в судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим ухвалою суду від 07.10.2024 до останнього було застосовано привід, однак його місцезнаходження встановлено не було, привід не був виконаний.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 22.01.2025 оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , а кримінальне провадження щодо останнього зупинено до його розшуку.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04) термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, зокрема: повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 травня 2023 року; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 та доданими до нього матеріалами; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 27 травня 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27 травня 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 27 травня 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10 жовтня 2023 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, на переконання суду, на день розгляду клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими прокурором до клопотання.
Оцінюючи наявність ризиків, обумовлених статтею 177 КПК України, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду являється те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. При цьому судом не можуть бути застосовані положення ст.ст.69, 75 КК України, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
ОСОБА_4 проживає на віддаленій відстані від суду у місті Олександрія, Кіровоградської області, не працевлаштований, не має доходів, оскільки самовільно залишив розташування військової частини, відтак останньому припинено виплату грошового забезпечення, не має міцних соціальних зв'язків, характеризується негативно, не з'являється на виклики у судові засідання, що вказує на ризик можливого подальшого переховування від суду.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється є те, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, оскільки до військової частини не повернувся та до виконання службових обов'язків не приступив. Таким чином, є ризик продовження обвинуваченим вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Суд також враховує, що кримінальне правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено останнім під час того, як в Україні введений воєнний стан, тому є підстави вважати, що під загрозою покарання з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177КПК України.
Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання прокурора.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виходячи із вищезазначених доведених у ході розгляду клопотання обставин, суд, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження переконується, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою ОСОБА_4 , буде недостатнім для запобігання ризикам, які наведені прокурором.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого та характеризуючі його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Крім того, згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених 402, 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442.
За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання обвинуваченого, а саме з 01 квітня 2025 року.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 206, 208, 369-372 КПК України, суд -
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, українця, із вищою освітою, не одруженого, уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , військовослужбовця Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта, раніше не судимого, з утриманням у ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", на 60 (шістдесят) діб, тобто до 30 травня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1