Справа № 562/2917/24
"24" березня 2025 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Щербак В.В., за участю представника позивача - адвоката Олійника В.П., представника відповідача - адвоката Вінічука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги» (далі - відповідач) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що він є власником легкового автомобіля, марки «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску (далі - автомобіль). 01.09.2023 о 12 год. 28 хв. на 180 км + 600 м а/д Городище - Рівне - Старокостянтинів водій ОСОБА_2 , працюючи водієм АТ «Ю АР ДІ Українські дороги», під час виконання трудових обов'язків з перевезення вантажів, керуючи вантажним автомобілем марки «IVECO AD 410 Т41», державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні відповідача, рухаючись в напрямку м. Острог зі сторони м. Рівне, був неуважним, перед початком руху не переконався в надійності розташування і кріплення вантажу. Під час руху не проконтролював, щоб запобігти його падінню чи створенню перешкод для руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 22.2 Правил дорожнього руху, в результаті чого допустив відкриття заднього борту кузова транспортного засобу та випадання гарячої асфальтобетонної суміші на автомобілі марки «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , марки «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та марки «SKODA», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які рухалися проїзною частиною.
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), вказані транспортні засоби, серед яких належний позивачу автомобіль марки «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
20.10.2023 постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №562/3270/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Спеціалізований вантажний самоскид «IVECO AD 410 Т41», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ТОВ «Дорожні машини». Однак, вказаний транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_2 в момент ДТП, перебував у володінні АТ «Ю АР ДІ Українські дороги», згідно з договором оренди № 01/06/22-ДМ-URD від 01.06.2022.
Майнова цивільно-правова відповідальність на вантажний автомобіль «IVECO AD 410 Т41», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована його власником у ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на суму 160000 грн.
Згідно з висновком експерта від 09.02.2024, складеного за результатами судової автотоварознавчої експертизи автомобіля «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля станом на момент ДТП, тобто на 01.09.2023, становить 544913,54 грн. Зазначена вартість є реальними збитками, які підлягають відшкодуванню власнику.
09.11.2023 страховиком в страховій справі № 1.102.23.0003916 ОСОБА_1 було відшкодовано у межах ліміту відповідальності майнову шкоду у розмірі 160000 грн. Оскільки сума страхового відшкодування не покрила в повному обсязі завданий власнику транспортного засобу реальний матеріальний збиток в результаті ДТП, залишається невідшкодованою позивачу різниця між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою у розмірі 384913,54 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Поряд зі спричиненням майнових збитків, позивачу завдано моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10000 грн. Близько шести місяців позивач був позбавлений можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі, що в свою чергу призвело до вимушених змін у життєвих стосунках, подекуди з обмеженням мобільності у пересуванні. ОСОБА_1 заподіяно глибоких душевних та психічних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна, його неестетичним виглядом та втратою його властивостей, а також порушенням нормального ритму життя. В результаті ДТП позивач переніс нервово-емоційні переживання, адже належний йому автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, а його страждання спонукали до певних негативних змін у житті, а саме до збентеження, страху, хвилювання, емоційної нестабільності, перебування у постійному стресі після ДТП.
В добровільному порядку врегулювати спір не виявилося можливим, тому позивач змушений звертатися до суду та просить стягнути з відповідача на його користь 384913,54 грн. майнової шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, витрати на проведення замовленої ним судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 10300 грн. та інші судові витрати.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07.10.2024 відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву від 16.10.2024, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування свої заперечень зазначив, що не погоджується з наданим позивачем висновком експерта від 09.02.2024, оскільки автомобіль «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 з моменту ДТП до моменту звернення з позовом оглядався щонайменше тричі і при кожному новому огляді перелік пошкоджених деталей збільшувався; експерт проводячи експертизу невірно визначив ідентифікаційні дані для проведення дослідження. Крім того, на першій сторінці висновку експерта вказується, що експерт Картавов Ю.О. діє на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1685 від 11.04.2014, видане ЦЕКК МЮ України, дійсне до 16.10.2023. Експертиза від 09.02.2024 проводилася у період часу з 07.12.2023 по 09.02.2024, однак до висновку експерта не додано будь-яких документів, які свідчать про те, що на момент підписання висновку експертизи у експерта були повноваження проводити дослідження за спеціальністю «12.2. Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». За таких умов, на думку відповідача, висновок експерта № 402.23СЕ від 09.02.2024 складений неуповноваженою особою, у результаті чого висновок є недопустимим доказом.
На момент відкриття провадження у справі, транспортний засіб «Audi Q7» було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу. У зв'язку із продажем транспортного засобу позивачем, останній з метою підтвердження реальних збитків зобов'язаний надати суду інформацію щодо того чи проводився відновлювальний ремонт автомобіля, що саме було відремонтовано та якими документами це підтверджується.
Твердження позивача, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних фактів він не надав.
Замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбувалося з ініціативи позивача до звернення до суду з позовом, тому відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем витрат на підготовку експертного висновку.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції становить 20000 грн.
У відповіді на відзив від 23.10.2024 представник позивача зазначив, що на момент складання висновку експерта від 09.02.2024, дія свідоцтва судового експерта № 1685 від 11.04.2014 було продовжено в силу чинного законодавства, судовий експерт Картавов Ю.О. був уповноваженою особою на проведення автотоварознавчої експертизи.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22), сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
В запереченнях від 24.10.2024 представник відповідача зазначив, що позивач жодним чином не спростував аргументи відповідача щодо того, що висновок експерта від 09.02.2024 є недопустимим доказом. Крім того, достовірність інформації у платіжній інструкції на оплату послуг експерта, що додана позивачем до матеріалів позовної заяви викликає обґрунтований сумнів.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.11.2024 витребувано від ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» завірені копії страхової справи за фактом ДТП 01.09.2023.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.11.2024 витребувано від АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» копії договору оренди від 01.06.2022 та товарносупровідні документи, на підставі яких вантажним автомобілем «IVECO AD 410 Т41», д.н.з. НОМЕР_2 перевозився вантаж на момент ДТП 01.09.2023.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.11.2024 залучено ОСОБА_2 участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.11.2024 витребувано від Територіального сервісного центру МВС № 2343 документи щодо перереєстрації транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7».
В письмових поясненнях від 28.11.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 зазначив, що він дійсно працює в АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» на посаді водія. Після ДТП виявили всі пошкодження на автомобілі «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , які були занесені до зворотнього боку схеми ДТП. У висновку експерта збільшений перелік пошкоджених елементів автомобіля. Експерт здійснюючи експертизу невірно визначив ідентифікаційні дані для проведення дослідження. Після зупинки та під час оформлення матеріалів ДТП він спілкувався з позивачем, а тому з упевненістю може вказати, що жодних душевних переживань, страждань ОСОБА_5 не переніс. Просив, розглянути справу без його участі, в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Олійник В.П. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Вінічук О.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог з підстав викладений у відзиві на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, згідно письмових пояснень від 28.11.2024 просив розглянути справу без його участі.
Судовий експерт Картавов Ю.О., який проводив судову автотоварознавчу експертизу від 09.02.2024 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Представник відповідача - адвокат Вінічук О.М. не заперечував щодо продовження судового розгляду справи без участі судового експерта.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року о 12 год. 28 хв. на 180 км + 600 м а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «IVECO AD 410 Т41», номерний знак НОМЕР_2 , був неуважним, перед початком руху не переконався в надійності розташування і кріплення вантажу, також під час руху не проконтролював, щоб запобігти його падінню та створенню перешкод для руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 22.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив відкриття заднього борту кузова транспортного засобу та випадання гарячої асфальтобетонної суміші на автомобілі марки «Audi Q7», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , марки «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та марки «SKODA», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які рухалися проїзною частиною. У результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
20 жовтня 2023 року постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №562/3270/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддано останнього адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду набрала законної сили (т.1 а.с.64-65).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач був власником транспортного засобу марки «Audi Q7», номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.89). На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №6726/24/004848 від 17.09.2024 вказаний автомобіль придбав ОСОБА_6 за ціною 33000 грн. (т.2 а.с.29-30).
ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем - АТ«Ю АР ДІ Українські дороги»як водій автотранспортних засобів та виконував трудові обов'язки на дату скоєння ДТП, що підтверджується копіями листа відповідача від 20.02.2024 (т.1 а.с.39), наказу № 921-к/тр від 22.07.2022 про прийняття на роботу (т.1 а.с.40).
Транспортний засіб марки «IVECO AD 410 Т41», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 належав ТОВ «Дорожні машини» та перебував у володінні АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» згідно договором оренди № 01/06/22-ДМ-URD від 01.06.2022 (т.2 а.с.18-22).
Станом на 01 вересня 2023 року цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «IVECO AD 410 Т41», номерний знак НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Аркс», що підтверджується копією полісу № ЕР215515736 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 320000 грн., за шкоду, заподіяну майну у розмірі 160000 грн., розмір франшизи 0,00 грн. (т.1 а.с.122).
Відповідно до висновку експерта № 402.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи від 09.02.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi Q7», номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.09.2023, станом на момент ДТП, тобто на 01.09.2023, становить 544913,54 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу вказаного автомобіля, становить 207611,66 грн. (т.1 а.с.66-120).
АТ «СК «АРКС» виплачено страхове відшкодування позивачу у розмірі 160000 грн., що підтверджується копіями платіжної інструкції № 1013668 від 09.11.2023 (т.1 а.с.113) та листа від 07.11.2023 (т.2 а.с.95).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За загальним правилом, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Враховуючи, що третя особа - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем - АТ «Ю АР ДІ Українські дороги», вказана юридична особа є суб'єктом, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм права зробив Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі 757/54513/16.
Враховуючи викладе, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 384913,54 грн., що є різницею між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу (544913,54 грн.) та страховою виплатою (160000грн.).
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня винуватості особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її винуватості, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, викликаних тимчасовою неможливістю користування своїм майном, необхідністю зміни звичного способу життя через витрачання додаткового часу на подолання наслідків ДТП (ремонт транспортних засобів), що викликало незручності, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з відповіднача слід стягнути на користь позивача 7 000,00 грн. моральої шкоди.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд рахує, що це буде відповідати вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Щодо доводів представника відповідача про недопустимість доказу - висновку експерта №402.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи від 09.02.2024.
Згідно із ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Суд, дослідивши долучений до позовної заяви висновок експерта № 402.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи, вважає такий висновок, який повністю відповідає вимогам спільного наказу Мінюсту та Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24.11.2003, є чинним, на противагу даному висновку експерта представником відповідача не надано власного висновку експерта або іншого доказу на спростування обставин, які викладені у висновку експерта, що наданий суду позивачем.
Щодо доводів сторони відповідача, у яких ставиться під сумнів кваліфікація судового експерта Картавова Ю.О., вказуючи, що свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1685 від 11.04.2014 року, видане ЦЕКК МЮ України дійсне до 16.10.2023 року, відтак судовий експерт не міг виконати такий висновок експерта за відсутності продовженої дії отриманого свідоцтва, то суд враховує таке.
Відповідно до п.4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 року «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» наказано продовжити строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.
Таким чином, Мінюстом продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, що у даному випадку і відбулося із строком дії свідоцтва судового експерта Картавова Ю.О., яке закінчилося 16.10.2023 року та є продовженим згідно п.4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 року, а тому доводи представника відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Витрати позивача на проведення судової автотоварознавчої експертизи становлять 10300 грн. (т.1 а.с.25-27, 55, 107), які підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог (391913,5 ? 10300 ? 394913,54 = 10221,75).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 3919 грн. 14 коп. (391913,5 ? 3949,14 ? 394913,54).
Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 384913 (триста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 54 коп., моральну шкоду в сумі 7000 (сім тисяч) грн., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 3919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 14 коп., витрати понесені в зв'язку з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в сумі 10221 (десять тисяч двісті двадцять одна) грн. 75 коп., а всього на загальну суму 406054 ( чотириста шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 43 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач : ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач : Акціонерне товариства «Ю АР ДІ Українські дороги», місцезнаходження Хмельницька обл., м. Хмельницьк, вул. Геологів, буд. 2-Е, код ЄДРПОУ 03448860;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складене 01 квітня 2025 року.
Суддя: Ю.А. Ковалик