Справа № 727/2459/25
Провадження № 3/727/689/25
01 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Гавалешко П.С., розглянув справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Чернівецькій області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №253326 - 21.02.2025 о 21.56 год., у м. Чернівці, по вул. Головна, 120, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ауді з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, надав до суду заяву в якій заперечував вчинення вказаного правопорушення, своєї вини у вчиненому правопорушенні не визнав, вказував на порушення процедури, в медичному закладі пройти огляд йому не запропонували, тому і відмовився від проходження огляду на місці. Просив закрити провадження.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
При цьому, згідно п. 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Тобто, нормами законодавства передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, поліцейський зобов'язаний запропонувати провести на місці зупинки огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (ч. 2 ст.266 КУпАП), а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами поліцейський повинен направити водія в найближчий заклад охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння за встановленою законом формою направлення (ч. 3 ст.266 КУпАП).
Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, вважається недійсним.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.
Матеріали справи не містять доказів використання поліцейським спеціальних технічних засобів, як те передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, для виявлення вказаних ознак.
Також, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 не було надано в передбаченому законодавством порядку направлення на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп'яніння, що в свою чергу свідчить про безпідставність проведення такого огляду та відповідно недопустимість в подальшому як доказу в розумінні ст. 251 КУпАП.
Крім того, вивчивши, відео обставин та подій (ID реєстратора 476342, 475509, 476838), яке долучено до матеріалів адміністративної справи, слід звернути увагу, на те, що відеофіксація містить переривання фіксації подій, тому не можливо встановити чи всі події та дії були зафіксовані на вказаному відео.
Суду із наданих відеоматеріалів є незрозумілим, які документи пропонувалися для підпису ОСОБА_1 , працівники поліції пояснень водію щодо цього не озвучили.
Окрім того, судом встановлено, що на відео працівником поліції не названі ознаки алкогольного сп'яніння, що б слугували підставою для проходження огляду на стан сп'яніння.
Також поліцейськими було порушено п.10 розділу 2 Інструкції, оскільки ними не було, вручено примірник акту огляду водієві який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений водію.
При цьому, згідно п. 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Тобто поліцейськими не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп'яніння.
Диспозиція норми ч. 1 ст.130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння наркотичного сп'яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що для покладення на водія обов'язку проходити огляд на стан, зокрема алкогольного, наркотичного сп'яніння, поліцейський повинен встановити наявність передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває в цьому стані.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23- рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Так, порушення процедури проведення огляду на стан сп'яніння, у зв'язку із чим її результати є недійсними, свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вищенаведеного, вбачається, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, не доведено належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Перевіркою матеріалів провадження встановленні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, судом встановлено порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вищезазначені істотні процесуальні порушення, відсутність достатніх та належних доказів доведення вини ОСОБА_1 , з огляду на всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ч.1 130, 221, 266, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П.С. Гавалешко