Справа № 202/13297/24
Провадження № 2/202/1292/2025
02 квітня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом
Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 , відповідач у справі, звернулася до Банку, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.06.2020 р. та встановивши мобільний додаток monobank отримала розрахункову карту НОМЕР_1 , та їй надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,00 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). В результаті чого станом на 05.09.2024 відповідач має заборгованість за вищевказаним Кредитним договором в загальній сумі 53 365,96 грн, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 53 365,96 грн. Просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість в сумі 53 365,96 грн, а також понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн.
14.11.2024 по справі відкрито спрощене позовне провадження.
23.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, з якого випливає, що остання з позовними вимогами не згодна у зв'язку з тим, що 29.06.2020 вона дійсно звернулась до представника «Monobank» з метою отримання дебетової, а не кредитної картки. Співробітником відділення їй було запропоновано надати свої паспортні дані, підписати анкету заяву і роз'яснено, що після перевірки даних картка буде направлена на її адресу мешкання через декілька днів. Але картка до неї не надійшла з невідомих причин, що змусило її звернутися до іншого банку. На обґрунтування своїх вимог в якості доказів позивач надав анкету-заяву, яка не містить розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредиту, наслідки порушення умов кредитування, не містить відповідних істотних умов кредитування, будь-які відомості стосовно оформлення кредиту та інше. Також анкета-заява до договору про надання банківських послуг не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України і для укладення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, отримання будь-якої кредитної картки, будь-яких доказів користування кредитною карткою. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а виписок із особового рахунку про рух коштів відповідача до суду не надано. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами.
Просила відмовити у задоволенні позовної заяви.
19.02.2025 представник позивача Смиков В.Є. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
29.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.06.2020 та встановивши мобільний додаток monobank отримала розрахункову картку НОМЕР_1 . Доказом факту звернення до Банку є фотографія, зроблена в точці видачі карток monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорту та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови, опубліковані на офіційному сайт Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, тому з використанням власного пін-коду відповідач має цілодобовий доступ до тарифів. Так, 29.06.2020 позичальнику було надано кредитний ліміт в сумі 8000,00 грн, який в подальшому було змінено до 14000,00 грн, 35000,00 грн, 80000,00 грн, 30000,00 грн. Усі платежі щодо користування кредитним коштами та погашення заборгованості за кредитом відображені у виписці «Рух коштів по картці» від 28.01.2025 за період з 29.06.2020 по 05.09.2024 та випискам по всім аналітичним рахункам боржника. Отже, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач в свою чергу, не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором. Банк 29.05.2024 направив відповідачеві повідомлення про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії на погашення заборгованості.
Наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
29.06.2020 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», згідно з умовами якого остання отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.
У своїй анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 29.06.2020 року відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язався виконувати його умови.
Крім Тарифів, до кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позовної заяви, станом на 05.09.2024 за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 53 365,96 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Таким чином суд вважає, що вказаний кредитний договір, у вигляді анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 29.06.2020, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Як було встановлено судом, між сторонами укладено кредитний договір 29.06.2020, шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк», відкрило відповідачу поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 8 000 грн., який підвищений до 14 000,00 грн 30.01.2021, до 35 000,00 грн 12.10.2021 та до 80 000,00 грн 13.01.2022.
25.02.2022 кредитний ліміт зменшено до 10 000,00 грн., а 16.09.2022 збільшено до 30 000,00 грн.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 29.06.2020, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Універсал Банк», розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Універсал Банк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк», у період - з часу виникнення спірних правовідносин (29.06.2020) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.11.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відтак, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк».
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Чорна картка monobank», не може бути прийнято до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг стягнення з нього відсотків, пені та комісії не доводить та не обґрунтовує.
Позивач наполягає на тому, що після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача, останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, використовуючи електронний цифровий підпис, що свідчить про погодження із позичальником усіх необхідних умов кредитного договору, зокрема і щодо нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
В той же час, суд зазначає, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідача із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги судом, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов'язковим у разі пред'явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв'язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами (кредитним лімітом) та сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що за період з 29.06.2020 року по 01 05.09.2024 року банком рахується заборгованість у загальному розмірі 53 365,96 грн, що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Тобто, загальний залишок заборгованість за наданим кредитом перевищує розмір встановленого на рахунок ліміту 30 000,00 грн.
Оскільки в Анкеті-заяві від 29.06.2020 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, суд приходить до висновку про неправомірне та безпідставне списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, та зазначає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Крім того, суд, дослідивши виписку руху коштів по картці відповідача, надану позивачем до суду встановив, що витрати відповідача за період з 29.06.2020 до 01.03.2024 становлять 102 772,17 грн, в той час як зарахування на картку за цей же період становлять 73 793,68 грн, з чого випливає, що відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 28 978,49 грн (102 772,17 грн - 73 793,68 грн = 28 978,49 грн). Проте, з виписки випливає, що банк безпідставно нараховував відсотки, які не передбачені умовами цього договору, в тіло кредиту, розмір яких становить 24 387,47 грн.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши власну калькуляцію заборгованості, проаналізувавши як розрахунок заборгованості так і виписку, суд доходить до висновку, що відповідач має заборгованість перед банком в розмірі 28 978,49 грн, а тому позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2024, а відтак, з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (54,30%), на користь позивача підлягає стягненню 1 644,20 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29.06.2020, яка утворилася станом на 05.09.2024, у розмірі 28 978,49 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн 49 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 644,20 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн 20 коп.)
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суддя склав 02.04.2025
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО