79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.03.2025 Справа № 914/2447/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Конкорд» Федорченко Андрія Володимировича, м. Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ-БУД ПЛЮС», м. Львів
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1276000,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Бондаренко М.Г.;
від відповідача: не з'явився.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Конкорд» Федорченко Андрія Володимировича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ-БУД ПЛЮС» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1276000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024, справу №914/2447/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 16.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2024.
29.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.10.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 13.11.2024 о 13:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№26122/24).
Ухвалою від 30.10.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2447/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 13.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 13.11.2024, суд відклав підготовче засідання у справі на 11.12.2024.
Ухвалою від 11.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.12.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 22.01.2025.
24.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.12.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 22.01.2025 об 11:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та у всіх наступних судових засіданнях у цій справі (вх.№31022/24).
Ухвалою від 24.12.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2447/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Судове засідання 22.01.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 22.01.2025 по 28.01.2025 включно.
Ухвалою від 29.01.2025 суд призначив підготовче засідання на 19.02.2025.
03.02.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.02.2025) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 19.02.2025 о 13:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цій справі (вх.№2835/25).
Ухвалою від 04.02.2025 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2447/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 19.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 19.02.2025, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2025.
04.03.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.03.2025) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 19.03.2025 о 13:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цій справі (вх.№5656/25).
Ухвалою від 05.03.2025 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2447/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 19.03.2025 у режимі відеоконференції з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від позивача до суду не надходило. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 19.03.2025 відповідач не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача протягом розгляду справи до суду не надходили.
У судовому засіданні 19.03.2025 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 19.03.2025, суд ухвалив рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що постановою Правління Національного Банку України від 01.08.2023 №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 01.08.2023 №932 «Про початок процедури ліквідації АТ «АКБ «Конкорд» та делегування повноважень ліквідатору банку», а як наслідок зазначеного - делеговано провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків.
У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.01.2024 №63 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», призначений провідний юрисконсульт відділу стратегії задоволення вимог кредиторів департаменту ліквідації банків Федорченко Андрій Володимирович.
Відтак, позивач зазначає про те, що 21.10.2022 платіжним дорученням №63, внаслідок технічного збою у роботі СЕП, відбулось подвійне стягнення з кореспондентського рахунку АТ «АКБ Конкорд» платежу ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» у сумі 1276000,00 грн. Позивач також повідомив, що з поточного рахунку відповідача, який відкрито в АТ «АКБ Конкорд», списання коштів відбулось один раз відповідно до наданого ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» платіжного доручення №63 від 21.10.2022 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Таким чином, на суму, що списана вдруге, Банком було визнано дебіторську заборгованість на суму 1276000,00 грн з відповідним відображенням у балансі Банку, а саме, технічний збій в роботі СЕП подвійне перерахування платежу №63 ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС», згідно платіжної інструкції №175-15 від 21.10.2022 та розпочато процедуру щодо повернення помилкового переказу.
Крім того, позивач наголосив на тому, що Банк звертався до Державної казначейської служби України з проханням повернути зайво (подвійно) перераховані кошти у сумі 127000,00 грн. Проте, у відповідь ДКСУ, посилаючись на статтю 200 Податкового кодексу України та Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначила, що усі операції щодо відкриття/закриття рахунків в СЕА ПДВ, зміни їх додаткових реквізитів та параметрів, списання коштів з таких рахунків здійснюється Казначейством в автоматичному режимі виключно на підставі реєстрів Державної податкової служби України.
Відтак, АТ «АКБ Конкорд» звертався також до Державної податкової служби України з проханням повернути зайво (подвійно) перераховані кошти у сумі 127000,00 грн на рахунок Банку, де обліковується дебіторська заборгованість. У подальшому, Банком отримано відповідь, у якій повідомлялось про те, що відповідно до п. 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України, кошти, зараховані на рахунок платника в СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п. 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України та на погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
На підставі відповіді Державної податкової служби України та механізму повернення суми коштів з електронного рахунку платника на свій поточний рахунок, Банк звернувся до відповідача з листом, у якому просив сприяти поверненню зайво списаних з кореспондентського рахунку Банку коштів в сумі 1276000,00 грн. Також Банк звертався до відповідача з претензією про повернення вище згаданою суми. Однак, кошти у сумі 1276000,00 грн на рахунок Банку від відповідача не надходили.
З огляду на вище наведене, АТ «АКБ Конкорд» зверталось до Національного Банку України з повідомлення про надання інформації щодо подвійного списання з кореспондентського рахунку Банку на рахунок ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» платежу у сумі 1276000,00 грн. У відповідь, НБУ зазначив, що дійсно 21.10.2022 на рахунок ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» двічі було направлено платіж у сумі 1276000,00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що помилково перераховані кошти АТ «АКБ «Конкорд» на рахунок ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перебувають у відповідача без належних правових підстав, а відтак, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню на рахунок Банку.
Аргументи відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 16.10.2024 року п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.
Уся поштова кореспонденція у справі скеровувалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79000, місто Львів, вулиця Фурманська, будинок 9).
Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».
Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов'язковому порядку зобов'язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, відповідач, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Проте, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви даний обов'язок відповідачем не було виконано, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю №4491727 від 16.10.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС юридичної особи (ЄДРПОУ 43907388).
Одночасно, суд враховує приписи частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Ухвалою від 16.10.2024 року про відкриття провадження суд зобов'язував відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (надалі - позивач, Банк, АТ «АКБ «Конкорд») зареєстровано як юридична особа, за ідентифікаційним кодом юридичної особи 34514392, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; перебуває в стані припинення, про що 02.08.2023 внесено відповідний запис.
Правлінням Національного банку України 01.08.2023 прийнято рішення №265-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 01.08.2023 №932 розпочато процедуру ліквідації АТ «АКБ «Конкорд», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування Грошову Світлану Василівну та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд» строком на три роки з 02.08.2023 до 01.08.2026 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 15.01.2024 №63 відкликано всі повноваження ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд», делеговані Фондом провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділілу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Грошовій Світлані Василівні з 18.01.2024. Крім того, згаданим рішенням з 18.01.2024 призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «АКБ «Конкорд» провідному юрисконсульту відділу стратегії задоволення вимог кредиторів департаменту ліквідації банків Федорченку Андрію Володимировичу.
Згідно наказу АТ «АКБ «Конкорд» від 18.01.2024 №4 «Про виконання обов'язків Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» Федорченко А.В. приступив до виконання повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» з 18.01.2024. Відповідний запис міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Після початку ліквідації Банку, позивачем було виявлено, що у ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» є дебіторська заборгованість перед АТ «АКБ «Конкорд» у сумі 1276000,00 грн, що зайво списана з кореспондентського рахунку Банку.
21.10.2022 платіжним дорученням №63 Банком з рахунку НОМЕР_1 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «МАКСІ-БУД ПЛЮС» (надалі - відповідач; ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС») через Казначейство України на рахунок UA198999980385109000000464590 1276000,00 грн з призначенням платежу: «*;101;43907388; ПДВ за жовтень 2022 року».
Крім того, 21.10.2022 платіжним дорученням №175_15 Банком з рахунку НОМЕР_2 згідно відомостей про отримувача - кошти на вимогу в НБУ; Банк отримувача АТ «АКБ «Конкорд» (в стані припинення) на рахунок НОМЕР_3 здійснено переказ 1276000,00 грн з призначенням платежу: «Тех. збій в роботі СЕП подвійне перерахування платежу №63 клієнт «МАКСІ-БУД ПЛЮС» ТОВ (ОКПО 43907388)».
Відтак, з поточного рахунку ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» НОМЕР_1 , відкритого в АТ «АКБ «Конкорд», списання коштів відбулось один раз відповідно до наданого відповідачу платіжного доручення №63 від 21.10.2022, на рахунок НОМЕР_4 , відкритий ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - СЕА ПДВ) з призначенням платежу: «ПДВ за жовтень 2022».
На суму, що була списана другий раз, Банком визнано дебіторську заборгованість на суму 1276000,00 грн з відповідним відображенням у балансі Банку, а саме, технічний збій в роботі СЕП подвійне перерахування платежу №63 ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС», згідно платіжної інструкції №175_15 від 21.10.2022 та розпочато процедуру щодо повернення помилкового переказу.
24.10.2022 Головою Правління АТ «АКБ «Конкорд» до Казначейства України (ел. адм. подат.) було надіслано повідомлення №1387 БТ про помилковий переказ, згідно якого Банк просив Казначейство України посприяти поверненню коштів подвійно помилково перерахованих АТ «АКБ «Конкорд» (ЄДРПОУ 34514392) у наслідок технічного збою у роботі СЕП отримувачу ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» (ЄДРПОУ 43907388) згідно платіжної інструкції №63 від 21.10.2022 на суму 1276000,00 грн. Крім того, у цьому повідомленні Банк просив Казначейство України повернути зазначену суму протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження повідомлення за реквізитами отримувача: АТ «АКБ «Конкорд», МФО 307350, ЄДРПОУ 34514392, IBAN UA073073500000028093800000101.
07.11.2022 Банком отримано відповідь Державної казначейської служби України (надалі - ДКСУ, Казначейство), що зареєстрована позивачем за вх.№4827, у якій ДКСУ повідомило про те, що відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 16.10.2014 за №569 (із змінами та доповненнями), Казначейство не наділено повноваженнями самостійно здійснювати будь-які операції списання коштів з рахунків СЕА ПДВ. Відтак, Казначейство повідомило про те, що усі операції щодо відкриття/закриття рахунків в СЕА ПДВ, зміни їх додаткових реквізитів та параметрів, списання коштів з таких рахунків тощо здійснюється Казначейством в автоматичному режимі виключно на підставі реєстрів Державної податкової служби України (надалі - ДПСУ). Крім того, ДКСУ надала інформацію про те, що станом на 26.10.2022 реєстрів на перерахування коштів з рахунку СЕА ПДВ UA198999980385109000000464590 ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43907388) в сумі 1276000,00 грн від ДПСУ до Казначейства не надходило. Одночасно, ДКСУ зазначила Банку про те, що у разі отримання від ДПСУ реєстру щодо перерахування помилково перерахованих коштів з рахунку СЕА ПДВ UA198999980385109000000464590 Казначейство забезпечить його виконання.
10.11.2022 АТ «АКБ «Конкорд» звернулось з листом за вих.№1556 БТ до Державної податкової служби України, у якому просило ДПСУ посприяти у вирішенні питання щодо повернення коштів у сумі 1276000,00 грн, які зайво 9подвійно) були перераховані Банком.
07.12.2022 позивачем отримано лист від ДПСУ, що зареєстрований Банком за вх.№5303, згідно якого Державна податкова служба України, спираючись на приписи статі 200-1 Податкового кодексу України повідомила про те, що у рамках СЕА ПДВ для платників податку передбачено механізм повернення суми коштів з електронного рахунку платника до бюджету чи на його поточний рахунок. Відтак, у разі прийняття рішення ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» про перерахування на поточний рахунок наявної на рахунку в СЕА ПДВ суми коштів, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ за наслідками звітного (податкового) періоду та суму податкового боргу з ПДВ, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації з ПДВ, відповідно до якого такі кошти підлягають перерахуванню на його поточний рахунок, реквізити якого платник податку зазначає у зазначеному додатку. Одночасно, ДПСУ повідомила про те, що Податковим кодексом України не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника на поточний рахунок в СЕА ПДВ іншого платника.
25.01.2023 Банк звернувся до ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» з листом за вих.№297 щодо повернення помилкового переказу, у якому висловило прохання повернути зайво списані з кореспондентського рахунку Банку кошти в сумі 1276000,00 грн на рахунок АТ «АКБ «Конкорд».
20.09.2024 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» було надіслано лист до Національного Банку України (надалі - НБУ) за вих.№1893 «Про надання інформації щодо подвійного списання з коррахунку Банку», у якому Банк просив надати підтвердження щодо факту наявності технічного збою у роботі СЕП 21.10.2022 та факту подвійного перерахування з коррахунку Банку на рахунок отримувача платежу у сумі 1276000,00 грн, згідно доручення №63 від 21.10.2022 щодо отримувача ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43907388, UA198999980385109000000464590», де зазначив про те, що така інформація потрібна йому для здійснення заходів з повернення коштів внаслідок технічного збою у роботі СЕП, при якому відбулося подвійне списання з коррахунку АТ «АКБ «Конкорд» НОМЕР_5 , відкритому в НБУ.
27.09.2024 за вих.№52-0014/73488 НБУ надав Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» відомості про те, що 21.10.2022 система електронних платежів НБУ працювала в штатному режимі, технічних збоїв у роботі системи не було. Банк дійсно 21.10.2022 двічі направляв платежі на рахунок UA198999980385109000000464590, кожен на суму 1276000,00, які були сформовані даним учасником СЕП і відправлені ним до СЕП з дотриманням правил формування початкових платежів та технології обміну інформацією з СЕП на ланці «Учасник-СЕП-перший раз у режимі реального часу у файлі $А1СWMAL01QP, який без помилок оброблений в СЕП о 14:45:04, другий раз у файловому режимі у файлі $А1СWMAL.02S, який без помилок оброблений в СЕП о 15:11:30. Тобто, цим листом НБУ повідомило, що позивач за своєю ініціативою фактично відправив до СЕП два різних платежі на одну й ту саму суму 1276000,00 грн, і на одного й того самого отримувача. Відтак, НБУ зазначає про те, що списання з коррахунку обох сум цих платежів відбулось штатним чином на підставі кожної з двох окремих надісланих банком платіжних інструкцій. Крім того, НБУ заперечило про те твердження Банку щодо задвоєння платежу внаслідок некоректної роботи або збоїв СЕП.
01.10.2024 начальником відділу інформаційних технологій складено службову записку на ім'я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд» щодо подвійного списання суми з кор. рахунку Банку, що сталося 21.10.2022 в системі ServiceDesk та створено заявку №56083 з типом «Ризикова подія» із залученням всіх відповідальних підрозділів Банку. Відтак, зазначено про те, що за результатами розслідування виявлено: під час відправки платежу стався короткочасний технічний збій в підсистемі ССП ОДБ Банку; платіж був відправлений і оброблений НБУ, але статус платежу в системах банку не змінився зі «сформовано» на «відправлено»; платіж був повторно відправлений і оброблений в НБУ.
15.05.2024 позивач рекомендованим поштовим відправлення за №0503863783501 скерував на адресу відповідача претензією за вих.№782 від 13.05.2024 щодо повернення помилкового переказу на суму 1276000,00 грн та вимагав погасити таку протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред'явлення цієї претензії (вимоги). Згадана претензія залишилась без розгляду та реагування зі сторони ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС».
З огляду на все вище наведене, Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Конкорд» Федорченко Андрія Володимировича звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ-БУД ПЛЮС» на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» 1276000,00 грн безпідставно набутих коштів.
Відповідач доказів повернення коштів на рахунок Банку суду не надав.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України зазначає про те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п. п. 4, 5, 7, 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Рішенням Правління Національного банку України №265-рш від 01.08.2023 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Банк «Конкорд». Відтак, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2023 №932 розпочато процедуру ліквідації АТ «АКБ «Конкорд» строком на три роки з 02.08.2023 по 01.08.2026 включно. Під час дії процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконує дії із забезпечення виведення неплатоспроможного банку з ринку, обов'язково керуючись приписами норм чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2, та інших нормативних документів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено наступне:
- банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;
- банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
- банківська ліцензія - запис у Державному реєстрі банків про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;
- відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;
- ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;
- банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (частина 5 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина 6 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати банківську діяльність без банківської ліцензії.
Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право: заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (частина 3 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».).
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Отже, після початку ліквідації АТ «АКБ «Конкорд», позивачем було виявлено, що у відповідача перед Банком є дебіторська заборгованість у сумі 1276000,00 грн, що зайво списана з кореспондентського рахунку Банку.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам такі банківські рахунки, зокрема, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства; кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається банком іншому банку для виконання міжбанківських платіжних операцій.
Частинами 4-6 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Банки виконують міжбанківські платіжні операції шляхом: 1) проведення суми платіжної операції через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України; 2) проведення суми платіжної операції через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку платіжної системи. Порядок виконання міжбанківських платіжних операцій встановлюється Національним банком України. Банки здійснюють платіжні операції з розрахункових, кореспондентських рахунків надавачів платіжних послуг у межах залишку коштів на таких рахунках, крім випадків надання банком, у якому відкритий розрахунковий рахунок, кредиту надавачу платіжних послуг.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» має відкритий поточний рахунок в АТ «АКБ «Конкорд» НОМЕР_1 , з якого 21.10.2022 року відбулось списання коштів згідно платіжного доручення №63 на рахунок UA198999980385109000000464590, який відкритий відповідачем в системі електронного адміністрування платнику на додану вартість.
Відповідно до приписів п. 2001.1. статті 2001 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу (п. 2001.2. статті 2001 Податкового кодексу України).
Згідно п. 2001.2. статті 2001 Податкового кодексу України для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.
Відповідно до п. 2001.4. статті 2001 Податкового кодексу України
На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:
а) з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;
б) з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;
в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;
г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;
ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до пункту 95.5 статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов'язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді. Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а»-«в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість (п. 2001.5. ст. 2001 Податкового кодексу України).
Пунктом 1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Порядок) передбачено, що такий визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Згідно з п. 4 Порядку, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Таким чином, рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ відкривається платнику ПДВ і застосовується, зокрема, для перерахування коштів до Державного бюджету, проте не є рахунком такого, на які зараховуються податкові зобов'язання з ПДВ.
Крім того, з наявного у матеріалах справи листа Національного Банку України за вих.№52-0014/73488 від 27.09.2024 судом вбачається, що АТ «АКБ «Конкорд» дійсно 21.10.2022 двічі направляло платежі на рахунок НОМЕР_4 , кожен на суму 1276000,00, які були сформовані даним учасником СЕП і відправлені ним до СЕП з дотриманням правил формування початкових платежів та технологій обміну інформацією з СЕП на ланці «Учасник-СЕП-перший раз у режимі реального часу у файлі $A1CWMAL01QP, який без помилок оброблений в СЕП о 14:45:04, другий раз у файловому режимі у файлі $A1CWMAL.02S, який без помилок оброблений в СЕП о 15:11:30».
Відтак, з поточного рахунку, що відкритий ТОВ «МКАКСІ-БУД ПЛЮС» в АТ «АКБ «Конкорд» відбулось списання коштів на суму 1276000,00 грн лише один раз відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення №63 від 21.10.2022. Однак, у зв'язку з списання коштів у розмірі 1276000,00 грн вдруге, Банком визнано дебіторську заборгованість з відповідним відображенням у балансі АТ «АКБ «Конкорд». Таким чином, грошові кошти, що були помилково перераховані Банком на рахунок відповідача в системі електронного адміністрування ПДВ, прирівнюються до грошових коштів, які сплачені одним суб'єктом господарювання на користь іншого.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Під час вирішення спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об'єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов'язків щодо них.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №916/1577/19, від 03.11.2020 у справі №920/1122/19, від 17.02.2021 у справі №5023/10655/11, від 04.03.2021 у справі №916/2419/19, від 08.04.2021 у справі №905/1742/19 та №921/692/19, від 18.05.2021 у справі №924/774/18, від 19.05.2021 у справі №922/1830/2, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 14.01.2021 у справі №922/2216/18.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі №915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України та абзацом 12 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З огляду на те, що АТ «АКБ «Конкорд» помилково переказало кошти на рахунок ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС», який відкритий в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у сумі 1276000,00 грн другий раз, суд дійшов висновку про те, що такі кошти перебувають у відповідача без належним правових підстав. Відтак, суд вважає, що ТОВ «МАКСІ-БУД ПЛЮС» є особою, відповідальною за перебування в останнього коштів у розмірі 1276000,00 грн на електронному рахунку платника ПДВ, що підлягають поверненню на кореспондентський рахунок Банку. А відтак, відповідач повинен був здійснити повернення таких коштів, проте, матеріали справи не містяться доказів такого повернення.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1276000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки зазначена сума грошових коштів безпідставно списана з кореспондентського рахунку Банку, як вдруге проведена оплата, замість потрібного одного платежу за платіжною інструкцією №63 від 21.10.2022 на суму 1276000,00 грн.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 19140,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №384433 від 30.09.2024 року.
З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 19140,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ-БУД ПЛЮС» (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Фурманська, будинок 9; ідентифікаційний код 43907388) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2; ідентифікаційний код 34514392) 1276000,00 грн безпідставно збережених коштів та 19140,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 31.03.2025.
Суддя Гоменюк З.П.