Справа № 202/4804/24
Провадження № 1-кс/202/2289/2025
Іменем України
28 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про примусове відібрання біологічних зразків, в рамках кримінального провадження № 12024040000000341 від 11.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
25.03.2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про примусове відібрання біологічних зразків, в рамках кримінального провадження № 12024040000000341 від 11.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, в якому просить суд:
- надати дозвіл на відібрання за участі експерта або спеціаліста біологічних зразків (зразків букального епітелію) у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проведення в подальшому порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи зі зразками крові залишених на спрацьованих подушках безпеки автомобіля "BMW Х3" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в момент вчинення ДТП.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що для встановлення хто де знаходився в салоні автомобіля «BMW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час наїзду на дерева 05.06.2024 призначена порівняльна судова молекулярно-генетична експертиза на дослідження якої надано вилучені під час огляду зрізи спрацьованих подушок безпеки автомобіля «BMW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зразки крові загиблих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також скляний флакон з написом, що це зразок крові ОСОБА_5 відібраних у нього після ДТП у лікарні.
Згідно висновків судових молекулярно-генетичних експертиз встановлено, що ОСОБА_7 знаходився на задньому пасажирському сидінні зліва, виявлено співпадання його генотипу крові зі слідами крові на зразі тканини з верхньої подушки безпеки лівої задньої двері пасажира; ОСОБА_8 знаходився на передньому пасажирському сидінні, виявлено співпадання його генотипу крові зі слідами крові на зразах тканини з верхньої подушки безпеки правої передньої двері пасажира та торпеди переднього пасажира; також при дослідженні зразка крові, наданого до лабораторії, як кров ОСОБА_5 , виявлено, що дана кров належить невстановленій жінці, та має жіночий генотип.
Під час допиту ОСОБА_5 свою причетність до ДТП не визнає та повідомляє, що за кермом його автомобіля знаходився ОСОБА_7 .
На даний час призначено проведення порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи та встановлення факту, що підозрюваний ОСОБА_5 знаходився за кермом автомобіля «BMW Х3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час наїзду на дерева, у зв'язку з чим виникла необхідність у отриманні від підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічних зразків букального епітелію.
Підозрюваний ОСОБА_5 ознайомившись з постановою прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 24.03.2025 про відібрання біологічних зразків відмовився добровільно надати зразки букального епітелію.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, слідчому судді надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши подані матеріали клопотання в їх сукупності, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12024040000000341, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
07.03.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 ознайомившись з постановою прокурора Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 24.03.2025 про відібрання біологічних зразків відмовився добровільно надати зразки букального епітелію.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 93КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 245КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею.
Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241КПК України.
У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 241 КПК України, дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.
Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, копія якого надається особі, освідування якої здійснювалося.
Відповідно до ч. 5 ст. 9КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
На момент розгляду клопотання про примусове відібрання біологічних зразків слідчий суддя, з огляду на практику ЄСПЛ зобов'язаний переконатись, що така маніпуляція буде безпечною для життя та здоров'я особи. На цьому наголошено в рішенні ЄСПЛ у справі «Яллог проти Німеччини», в якому зазначається про необхідність проведення медичного обстеження до моменту примусового відібрання зразків для проведення експертизи. Виключно за таких умов отримання біологічних зразків, що потребує порушення анатомічної цілісності тканин організму чи різного роду медичних маніпуляцій, може бути визнано виправданим в розумінні практики ЄСПЛ.
Разом з тим, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження того, що у підозрюваного відсутні протипоказання до маніпуляцій, пов'язаних з примусовим відібранням біологічних зразків. Крім того, слідчим не надано доказів неможливості отримати біологічні зразки в інший спосіб, аніж шляхом примусового їх відбирання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску (справа «Яллох проти Німеччини», рішення від 11.07.2006; «Функе проти Франції», рішення від 25.02.1993; «Джей Бі проти Швейцарії», рішення від 03.05.2001).
Викладені у цих справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків у примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенції, однак у кожному разі має перевірятись правомірність отриманих доказів. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не забороняє застосування такої процедури, якщо вона відповідно до Закону є необхідною.
Біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Під біологічними зразками особи слід розуміти всі зразки, пов'язані з життєдіяльністю особи як біологічної істоти: зразки відбитків пальців рук, почерку, мовлення і голосу особи, зразки відбитків зубів, відбитків будь-яких поверхонь тіла людини (губ, ліктів, ступень ніг тощо), запахових слідів людини, а також усі зразки біологічного походження в їх класичному розумінні (слина, кров, сперма, піт, волосся, нігті тощо), а їх відбирання необхідно здійснювати у відповідності до ч.3 ст.245 КПК України.
Так, в рішенні ЄСПЛ «Сондерз проти Сполученого Королівства» від 17.12.1996 зазначено, що до проб біологічного матеріалу відносяться зразки крові, волосся або іншої тканини та матеріали, які виробляються в процесі природної життєдіяльності організму як, наприклад, зразки видиханого повітря, сечі, голосу.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Таким чином, практика ЄСПЛ має вищу юридичну силу за норми КПК України.
Примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертизи і в подальшому використання цих зразків у справі як доказ обвинувачення особи, яка надає такі зразки, викликають сумніви у їх законності, оскільки Конституцією України та принципами КПК України передбачено, що людина має право не свідчити проти себе та своїх близьких. Таким чином, застосовуючи примус для відібрання зразків, тим самим відбувається порушення даних норм та необґрунтоване порушення прав людини.
При цьому, слідчий суддя наголошує, якщо ж доказ, отриманий таким чином (шляхом примусового відбору біологічних зразків), згодом буде розтлумачено органом досудового розслідування як доказ обвинувачення, що має вирішальне значення для встановлення вини особи, він є недопустимим з огляду на положення ст.87 КПК України та ст.6 Конвенції.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 9, 160-166, 241, 245 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 02.04.2025 року о 14 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1