просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 квітня 2025 року м.Харків Справа № 913/42/25
Провадження №6/913/42/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
до Комунального некомерційного підприємства «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги», вул.Незалежності, буд.25, с.Коломийчиха, Сватівський р-н, Луганська область, 92622
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області, вул.Незалежності, буд.25, с.Коломийчиха, Сватівський р-н, Луганська область, 92622
про стягнення 50'051 грн 85 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Коломийчиський ЦПМСД», відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021 (далі - договір) в загальному розмірі 50'051 грн 85 коп., з яких основний борг у сумі 30'591 грн 78 коп., пеня в сумі 6'461 грн 99 коп., 3% річних у сумі 2'489 грн 24 коп. та інфляційні втрати в сумі 10'508 грн 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS0001848DG00L) протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об'ємом 6,50683 тис.куб.м. на загальну суму 107'714 грн 03 коп., що підтверджується даними інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, а також даними актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.
Однак, відповідач розрахунки за придбаний природний газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався за зобов'язаннями грудня 2021 року - січня 2022 року. За зобов'язаннями лютого 2022 року розрахунок проведено не було, тому у відповідача обліковується заборгованість в сумі 30'591 грн 78 коп.
Крім того, у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 6'461 грн 99 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних в сумі 2'489 грн 24 коп., обраховані за період з 16.04.2022 по 31.12.2024 та інфляційні втрати в сумі 10'508 грн 84 коп., обраховані за період з травня 2022 року по грудень 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено позивачу строк по 11.02.2025, в який запропоновано надати суду: 1) докази направлення копії поданої позовної заяви з додатками відповідачу на його електронні адреси (ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 2) додаткові письмові пояснення щодо направлення або вручення відповідачу для підписання актів приймання-передачі за зобов'язаннями грудня 2021 року - лютого 2022 року з долученням на підтвердження відповідних доказів; 3) копію акта приймання-передачі природного газу, який було складено за зобов'язаннями грудня 2021 року, обґрунтувавши підстави неможливості подання своєчасно до суду вказаних документів; відповідача зобов'язано невідкладно зареєструвати електронний кабінет у відповідності до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (даі - ГПК України); запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
06.02.2025 на адресу електронної пошти суду від Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшла заява щодо позовної заяви №170/06-17 від 06.02.2025, яка, як було з'ясовано судом, не підписана кваліфікованим електронним підписом заявника.
Зазначене також підтверджується даними акту від 06.02.2025, складеним начальником відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду ОСОБА_3, провідним документознавецем відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду ОСОБА_1 , провідним документознавецем відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду ОСОБА_2, згідно якого Господарським судом Луганської області отримано електронний лист 06.02.2025 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі №913/42/25, який не засвідчено кваліфікованим електронним підписом.
Того ж дня, на адресу суду від Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшла ця ж заява щодо позовної заяви №170/06-17 від 06.02.2025 в паперовій формі, підписана начальником військової адміністрації Галиною Радченко.
В поданій заяві Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області, яка не є учасником цієї справи, повідомляє, що розпорядженням начальника цієї військової адміністрації №143-од від 17.12.2024, у зв'язку із тимчасовою окупацією Коломийчиської сільської територіальної громади та неможливістю надання медичних послуг населенню, тимчасово припинена діяльність КНП «Коломийчиський ЦПМСД» з 31.12.2024 на період дії воєнного стану або до окремого розпорядження начальника військової адміністрації; директора КНП «Коломийчиський ЦПМСД» було звільнено розпорядженням начальника Коломийчиської сільської військової адміністрації №130-ос від 24.12.2024.
У зв'язку цим, заявник просить надсилати всі процесуальні документи до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд») Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області.
Також заявник звертає увагу на те, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України було введено воєнний стан. Робота відповідача та інших підприємств, установ і організацій територіальної громади була дестабілізована. У зв'язку з небезпекою на території цієї територіальної громади відповідальним особам відповідача, які повинні були знімати показники і складати акти приймання-передачі спожитого газу, не дали змоги належним чином контролювати і передавати показники спожитого газу. З 14.03.2022 і по теперішній час зазначена територія належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України; первинна документація відповідача не була евакуйована з тимчасово окупованої території громади, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність виникнення заборгованостей по зобов'язанням; відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, але не мав та не має документації, розрахунків, необхідних для сплати заборгованості в разі її наявності.
Через підсистему «Електронний суд» 12.02.2025, на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2025, від позивача надійшли додаткові письмові пояснення №б/н від 11.02.2025.
Позивачем долучено до поданих письмових пояснень докази надсилання копії поданої позовної заяви з додатками відповідачу на його електронні адреси (ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1); докази надсилання актів приймання-передачі за зобов'язаннями грудня 2021 року - лютого 2022 року відповідачу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 для підписання; належним чином оформлену копію акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, який було складено за зобов'язаннями грудня 2021 року.
На обґрунтування наявності поважних обставин щодо несвоєчасного долучення вказаних доказів позивач пояснив, що через постійні кібератаки Російської Федерації тривалий час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація щодо актів приймання-передачі та доказів їх направлення, тому у позивача не було можливості надати разом із позовною заявою акт приймання-передачі газу за грудень 2021 та докази направлення долучених актів приймання-передачі газу за період січень - лютий 2022, які просить суд долучити до матеріалів справи.
Також через підсистему «Електронний суд» 18.02.2025 від Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшла заява про вступ у справу як третьої особи (клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог) №б/н від 17.02.2025 з доданими додатково документами.
Заявник зазначає що, Указом Президента України №655/2022 від 23.09.2022 було створено Коломийчиську сільську військову адміністрацію Сватівського району Луганської області, в підпорядкуванні якої на даний час знаходиться відповідач - КНП «Коломийчиський ЦПМСД».
Засновником КНП «Коломийчиський ЦПМСД» є Коломийчиська сільська рада Сватівського району Луганської області, функції якої виконує Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області.
Розпорядженням начальника військової адміністрації №143-од від 17.12.2024, у зв'язку із тимчасовою окупацією Коломийчиської сільської територіальної громади та неможливістю надання медичних послуг населенню, тимчасово припинена діяльність КНП «Коломийчиський ЦПМСД» з 31.12.2024 на період дії воєнного стану або до окремого розпорядження начальника Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області; директора КНП «Коломийчиський ЦПМСД» звільнено розпорядженням начальника Коломийчиської сільської військової адміністрації №130-ос від 24.12.2024.
Враховуючи наведене, заявник, керуючись ст.50 ГПК України просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі №913/42/25 Коломийчиську сільську військову адміністрацію Сватівського району Луганської області, оскільки прийняте рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою суду від 20.02.2025 заяву Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області щодо позовної заяви №170/06-17 від 06.02.2025, яка надійшла на електронну адресу суду, залишено без розгляду; задоволено клопотання позивача, визнано поважними причини несвоєчасного подання додаткових доказів, поновлено строк по день їх фактичного надходження до суду, прийнято додаткові письмові пояснення позивача №б/н від 11.02.2025 та долучено до матеріалів справи з доданими доказами; заяву Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача №б/н від 17.02.2025 задоволено, враховуючи мотиви та висновки суду наведені в ухвалі від 20.02.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Коломийчиську сільську військову адміністрацію Сватівського району Луганської області; запропоновано Коломийчиській сільській військовій адміністрації Сватівського району Луганської області у строк до 01.03.2025 (включно) подати суду письмові пояснення щодо позову.
Через підсистему «Електронний суд» 28.02.2025, в межах строку встановленого судом ухвалою від 20.02.2025, від Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшов відзив на позовну заяву №287/06-17 від 28.02.2025, який суд оцінює як письмові пояснення, які надаються третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, щодо поданого позову в порядку ч.3 ст.251 ГПК України, в яких учасник виклав власну правову позицію та навів заперечення щодо заявленого позову, просить відмовити в його задоволені.
Зокрема, у поданих письмових поясненнях, оформлених як відзив на позовну заяву від 28.02.2025, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, повторно навела пояснення, які вже раніше надавалися суду в заявах щодо позовної заяви №170/06-17 від 06.02.2025 та про вступ у справу як третьої особи (клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог) №б/н від 17.02.2025.
Крім того, Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області посилаючись на положення п.5.1., 10-1 договору, ст.14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», ст.ст.263, 614, 617 ЦК України, ст.218 ГК України, зауважує про те, що обставиною непереборної сили (форс-мажором) в даному випадку є розпочати військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента Українивід 24.02.2022 № 64/2022, що підтверджується листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Зважаючи на наявність обставин непереборної сили та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язань, третя особа вважає, що позивач заявив безпідставні вимоги щодо стягнення штрафних стягнень, не надав доказів того, що порушення зобов'язання за договором завдало значних збитків постачальнику, натомість стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, може завдати КНП «Коломийчиський ЦПМСД» значних ускладнень при відновленні своєї діяльності, оскільки останній фінансується з місцевого бюджету громад; крім того, на переконання третьої особи, строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
На час подачі позову відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, але не мав та не має документації та розрахунків, необхідних для сплати заборгованості.
Як зазначає тертя особа, відповідач звертався до позивача листом від 09.04.2024 №66 про надання інформації (договорів, актів приймання-передачі) стосовно наявності можливої заборгованості. Однак, позивач листом №125/3/1/1-5358 від 14.06.2024 повідомив, що запитувані документи підготовлені, але оскільки місцезнаходження відповідача зареєстровано на окупованій території відсутня можливість відправити документи, тому запропоновано повідомити офіційну електронну пошту та поштову адресу на підконтрольній Україні території для відправки паперових примірників. Хоча листом від 17.06.2024 №110 було повідомлено поштову адресу та офіційну електрону адресу, однак відповідач, за твердженням третьої особи, не отримав запитувані в клопотанні документи від позивача.
07.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення №б/н від 07.03.2025 на надані пояснення третьої особи щодо позову, в яких позивач відхиляє заперечення третьої особи та вважає позовні вимоги обґрунтованими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У поданих поясненнях №б/н від 07.03.2025 позивач вказує на те, що з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в договорі, з огляду на п.п.3.5.,3.5.1-3.5.4. договору, а також те, що постачальник та споживач як суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, відповідач знав про спожитий обсяг та вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату, навіть не очікуючи надсилання відповідного акту приймання-передачі природного газу; про що також свідчить проведення відповідачем повного розрахунку за поставку природного газу у грудні 2021 року та січні 2022 року за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу.
Також позивач зауважив про те, що в порушення вимог п.10.3 договору відповідачем належного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставини до суду не надано, доказів повідомлення позивача про форс-мажорні обставини також не надано; навів висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, згідно якого лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який послалася третя особа, не є доказом настанняфорс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.
Крім того, позивачем наведено додатково нормативне обґрунтування та правові позиції викладені у постановах Верховного Суду щодо підставності заявлення вимог кредитором про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційних втрат у разі порушення стороною грошового зобов'язання, не звільнення від відповідальності, тому клопотання третьої особи про відмову в стягненні зазначених сум, на думку позивача, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Звертаючись із відповідним позовом до Господарського суду Луганської області у цій справі позивач вказав адресу місцезнаходження відповідача: вул.Першотравнева, буд.25, с.Коломийчиха, Сватівський р-н, Луганська область, 92622.
Судом встановлено, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, Комунального некомерційного підприємства «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є вказана вище адреса.
Також судом було з'ясовано, що відповідно до розпорядження начальника Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області №86-од від 21.12.2023 «Про перейменування вулиць населених пунктів Коломийчиської територіальної громади» вул.Першотравневу перейменовано в вул.Незалежності, що враховується судом.
Однак, згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (втратив чинність 20.03.2025), а також Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (набув чинності з 20.03.2025) с.Коломийчиха Коломийчиської сільської територіальної громади Сватівського району Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 14.03.2022.
Поштові відділення в с.Коломийчиха Сватівського району Луганської області тимчасово припинили свою роботу згідно з інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), а тому направлення поштової кореспонденції на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача наразі не є можливим.
У відповідності до вимог ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, з урахуванням вищезазначених вимог, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окуповане с.Коломийчиха Сватівського району Луганської області і відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, судом з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та належного його повідомлення про розгляд справи відповідне оголошення про прийняття ухвали суду від 04.02.2025, якою було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено учасникам строки для подання заяв по суті, було розміщено на порталі судової влади України 06.02.2025, про що свідчить наявна у справі роздруківка.
Також відповідне оголошення з метою належного повідомлення відповідача розміщувалися судом 06.02.2025 на сторінці Господарського суду Луганської області з посиланням на ухвалу суду, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень (у розділі Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях) офіційного веб-порталу судова влада в Україні в мережі Інтернет, про що свідчить роздрукована сторінка зі сайту.
Ухвала суду від 04.02.2025 також була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.
Крім того, з метою належного повідомлення відповідача ухвала суду від 04.02.2025 була направлена на офіційну адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3, дані про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, яка як додатковий засіб зв'язку зазначена в п.14 договору постачання природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021, укладеного між сторонами, в розділі «Адреса та реквізити сторін».
Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи. З опублікуванням розміщеного судом оголошення на порталі Судової влади в Україні відповідач вважається повідомленим про розгляд справи.
Наразі від учасників клопотань про розгляд справи в судовому засіданні до суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 04.02.2025 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.
Однак, на час прийняття цього рішення за результатами розгляду справи, від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання також до суду не надходили.
Судом враховується, що згідно положень ст.42 ГПК України, подання відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги» укладено договір №11-1179/21-БО-Т постачання природного газу, у відповідності до предмету якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язаний прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
EIC-код споживача - 56XS0001848DG00L.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).
Згідно з п.1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор ГС «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 16,349 тис.куб.метрів, в т.ч. по місяцях в замовленому обсязі, зазначеному у таблиці.
Згідно з п.2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).
У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).
В пп.3.5.4 договору сторони визначили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1'000 куб.м. газу без ПДВ - 13'658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1'000 куб.м.
Всього ціна газу за 1'000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16'554 грн 00 коп.
Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору становить 225'534 грн 46 коп., крім того ПДВ - 45'106 грн 89 коп., разом з ПДВ - 270'641 грн 35 коп.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).
Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року позивач передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS0001848DG00L) природний газ загальним об'ємом 6,50683 тис.куб.м. на загальну суму 107'714 грн 03 коп., що підтверджується даними щодо остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом 56XS0001848DG00L (відповідача), розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 02.12.2021 по 01.03.2022 по дням, а також даними складених актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, копії яких долучені позивачем зокрема:
- відповідно до даних остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 02.12.2021 по 31.12.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 2,00000 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, а також в позові, розрахунку заборгованості, в грудні 2021 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 2,00000 тис.куб.м на загальну суму 33'107 грн 99 коп. з ПДВ (акт залишився не підписаний відповідачем);
- відповідно до даних остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в січні 2022 року газу склав 2,65883 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, а також в позові, розрахунку заборгованості, в січні 2022 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 2,65883 тис.куб.м на загальну суму 44'014 грн 26 коп. з ПДВ (акт залишився не підписаний відповідачем);
- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в лютому 2022 року газу склав 1,84800 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, а також в позові, розрахунку заборгованості, в лютому 2022 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 1,84800 тис.куб.м на загальну суму 30'591 грн 78 коп. з ПДВ (акт залишився не підписаний відповідачем).
Розрахунок за спожитий газ відповідач провів з постачальником не повністю, повністю розрахувався лише за зобов'язаннями грудня 2021 року та січня 2022 року, сплативши в загальному розмірі 77'122 грн 25 коп. (зокрема, 22.12.2021 сплачено 33'107 грн 99 коп., 16.02.2022 - 44'014 грн 26 коп.), що підтверджується даними, наданими позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 29.11.2021 по 30.10.2024, що наявні в матеріалах справи.
За твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 30'591 грн 78 коп. за спожитий природний газ в лютому 2022 року.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п.7.2 договору, ст.625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення також пеню в сумі 6'461 грн 99 коп., 3% річних в сумі 2'489 грн 24 коп., та інфляційні втрати в сумі 10'508 грн 84 коп. згідно з наданими позивачем розрахунками.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Подібна редакція також міститься в ст.712 ЦК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином, договір постачання природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021 є належною підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Зокрема, даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», в листі-відповіді на адвокатський запит №ТОВВИХ-24-17101 від 07.11.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача, підтверджується факт включення відповідача (споживач з EIC-кодом 56XS0001848DG00L) до реєстру споживачів постачальника - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в інформаційній платформі в період з 02.12.2021 по 31.12.2022.
Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у грудні 2021 року - лютому 2022 року в загальному об'ємі 6,50683 тис.куб.м. на загальну суму 107'714 грн 03 коп. підтверджується даними щодо остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом 56XS0001848DG00L (відповідача), розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 02.12.2021 по 01.03.2022 по дням, а також даними долучених копій актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022:
- відповідно до даних остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 02.12.2021 по 31.12.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 2,00000 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, а також в позові, розрахунку заборгованості, в грудні 2021 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 2,00000 тис.куб.м на загальну суму 33'107 грн 99 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС (акт залишився не підписаний відповідачем);
- відповідно до даних остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в січні 2022 року газу склав 2,65883 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, а також в позові, розрахунку заборгованості, в січні 2022 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 2,65883 тис.куб.м на загальну суму 44'014 грн 26 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС (акт залишився не підписаний відповідачем);
- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем в лютому 2022 року газу склав 1,84800 тис.куб.м.
Згідно даних наведених в акті приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, а також в позові, розрахунку заборгованості, в лютому 2022 року відповідачем було спожито вказаний обсяг природного газу 1,84800 тис.куб.м на загальну суму 30'591 грн 78 коп. з ПДВ, враховуючи послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС (акт залишився не підписаний відповідачем).
Згідно даних, наданих позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 29.11.2021 по 30.10.2024, що наявні в матеріалах справи, відповідачем сплачено в загальному розмірі 77'122 грн 25 коп. (зокрема, 22.12.2021 сплачено 33'107 грн 99 коп. (за зобов'язаннями грудня 2021 року), 16.02.2022 - 44'014 грн 26 коп. (за зобов'язаннями січня 2022 року)).
Отже, наразі спір стосується фактично зобов'язань лютого 2022 року.
Судом з'ясовано, що зазначені позивачем в акті дані щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу в спірний період лютого 2022 року також підтверджується даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в листі №ТОВВИХ-24-17101 від 07.11.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в лютому 2022 року по дням.
Як вже зазначалося вище, пп.3.5.2 договору сторонами було погоджено, що постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період на підставі як отриманих від споживача даних так і даних щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманих на інформаційній платформі оператора ГТС.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).
З наданих позивачем додаткових пояснень №б/н від 11.02.2025 та долучених роздруківок з електронної пошти вбачається, що акт приймання-передачі від 28.02.2022 був направлений 13.03.2022 для підписання відповідачу на його адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, яка як додатковий засіб зв'язку зазначена в п.14 договору постачання природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021, укладеного між сторонами, в розділі «Адреса та реквізити сторін», однак залишився не підписаним відповідачем.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС, у випадку якщо фактичний місячний обсяг відбору/споживання дорівнює сумі попередніх щодобових алокацій за місяць, для відбору/споживання, що не вимірюється щодобово та облік якого здійснюється комерційним вузлом обліку, не обладнаним обчислювачем (коректором), обсяги щодобових остаточних алокацій дорівнюють обсягам, визначеним попередніми щодобовими алокаціями.
Коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ (в даному випадку - АТ «Оператор ГС «Луганськгаз») до інформаційної платформи оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Судом враховується, що сторони в п.3.4 договору визначили, що постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Пунктом 6.2 договору також передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).
Наразі в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань згідно умов п.3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період (зокрема за спожитий газ в лютому 2022 року), що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Позивач зазначає про те, що вказаний обов'язок згідно умов п.3.5.1 договору не був виконаний споживачем.
В порушення умов пп.3.5.3 договору складений позивачем акт на підставі отриманих даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС за зобов'язаннями лютого 2022 року залишився відповідачем не підписаним.
В матеріалах справи вмотивована відмова відповідача від підписання акту згідно з вимогами пп.3.5.3 договору відсутня.
Разом з цим, пп.3.5.4 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Отже, позивач визначив обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період, оперуючи даними оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримав в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Як вже зазначалося вище, умовами п.6.2 договору та Правилами постачання природного газу обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача.
Відповідно до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи позивача та наведені оператором ГТС дані відповідачем згідно вимог ст.74 ГПК України під час розгляду справи не спростовані.
Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року є неповними чи не вірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або оператора ГРМ.
Як вбачається, в наданих письмових поясненнях, оформлених відзивом №287/06-17 від 28.02.2025, тертя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області, яка наразі виконує повноваження засновника відповідача, зазначає про те, що первинна документація відповідача не була евакуйована з тимчасово окупованої території громади, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність виникнення заборгованостей по зобов'язанням; на час подачі позову відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, але не мав та не має документації, розрахунків, необхідних для сплати заборгованості; відповідач з метою врегулювання можливої заборгованості звертався листами від 09.04.2024 №66, від 17.06.2024 №110, для отримання відповідних документів (договору, актів приймання-передачі) до позивача, однак позивачем запитувані документи так і не були надані.
Разом з цим, відповідні листи на які посилається третя особа, а також докази їх направлення позивачу не були надані суду, в матеріалах справи відсутні, а тому судом до уваги такі доводи не приймаються.
Крім того, суд зауважує про те, що відповідні докази (копії складених позивачем актів приймання-передачі природного газу за зобов'язаннями грудня 2021 року - лютого 2022 року, договору постачання природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021, отримані дані від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в листі-відповіді на адвокатський запит №ТОВВИХ-24-17101 від 07.11.2024 та інформацією щодо остаточних алокацій відборів споживача за грудень 2021 року - лютий 2022 року з інформаційної платформи оператора ГТС, дані надані позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 29.11.2021 по 30.10.2024, зокрема щодо здійснених оплат відповідачем) були направлені 10.02.2025 відповідачу позивачем на його електронні адреси разом із позовною заявою на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2025, про що свідчить долучена роздруківка з електронної пошти.
За вказаних обставин, відповідач як і третя особа після її залучення судом до участі у справі, та яка має зареєстрований електронний кабінет і доступ до електронних матеріалів справи (Коломийчиська сільська військова адміністрація Сватівського району Луганської області, яка виконує повноваження засновника відповідача) наразі мали можливість повною мірою ознайомитися завчасно із позовними матеріалами та поданими позивачем доказами.
Крім того, у разі відсутності відповідних документів або за наявності певних сумнівів з метою перевірки даних щодо здійснених остаточних алокацій відборів природного газу споживачем у спірний період, а також здійснених відповідачем оплат для розрахунку з постачальником за спожитий природний газ, учасники справи - відповідач, а також тертя особа, наразі не обмежені були в своїх правах звернутися із відповідними запитами для отримання вказаних даних, виписок з рахунку, тощо, безпосередньо до оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», або до оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», до банківської установи відповідача.
Ціна та вартість природного газу, а також відповідні платіжні реквізити для здійснення оплати за газ (в т.ч. розрахунковий рахунок), містяться в самому договорі.
Частиною 3 статті 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Такий строк, встановлений законом, згідно положень ч.1 ст.119 ГПК України за наявності поважних причин його пропуску за заявою учасника може бути також поновлений.
В той же час, у відповідності до положень ст.81 ГПК України учасники справи у разі неможливості самостійно надати відповідні докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Із відповідними клопотаннями ані відповідач, ані третя особа, до суду під час розгляду справи не зверталися.
Частиною 1 ст.222 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи положення п.3.5.4, п.5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий в лютому 2022 року природний газ відповідач мав провести з позивачем до 15.04.2022 включно.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем за спожитий ним газ в лютому 2022 року.
Належних і допустимих доказів неможливості проведення розрахунків із позивачем за вказаними зобов'язаннями під час розгляду спору відповідачем, в т.ч. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача суду не представлено.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором за зобов'язаннями лютого 2022 року складає 30'591 грн 78 коп., та є такою, що підтверджується встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Надаючи оцінку обставинам справи та доводам Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Луганської області про настання форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності відповідача; що строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, посилаючись на п.10.1 договору та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
Зокрема, третя особа зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
За змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Подібні положення передбачені і в ст.218 ГК України.
В п.10.1 договору сторони передбачили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладання договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).
Згідно вимог п.10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Як уже зазначалося вище, ст.617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Самі по собі розпочаті Російською Федерацією повномасштабні військові дії проти України, ведення бойових дій в багатьох населених пунктах України, тимчасова окупація РФ окремих населених пунктів України, не може автоматично означати звільнення сторони договору від виконання будь-яких зобов'язань/відтермінування їх виконання (або звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань), незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна, її наслідки, (зокрема, зазначені третьою особою обставини - тимчасова окупація с.Коломийчиха Сватівського р-ну Луганської області - зареєстрованої території місцезнаходження відповідача) як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності (або може відтерміновувати строк виконання зобов'язань на період дії форс-мажорних обставин за умовами п.10.1, п.10.2. договору) лише у разі, якщо саме внаслідок такої обставини сторона не може виконати конкретні договірні зобов'язання.
Форс-мажорне застереження в умовах п.10.3 договору містить вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом повідомлення іншої сторони та надання в подальшому у строк протягом 14 днів з дати виникнення таких обставин підтверджуючий документ відповідно до законодавства.
Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається третя особа, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, а також не є документом, який був виданий за зверненням відповідача, що засвідчував би настання форс-мажорних обставин для відповідача та неможливість у зв'язку із цим виконання зобов'язань саме за договором поставки природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021.
Крім того, 13 травня 2022 року ТПП України було опубліковано на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
У постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 Верховний Суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Також у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 Верховним Судом було підтверджено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому, встановленню підлягає наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (конкретного договору). Сам лише факт проведення бойових дій, інші обмеження, пов'язані із військовими діями, не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23 зауважив про те, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У відповідності до вимог ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи,
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3 ст.80 ГПК України).
Суд зауважує про те, що відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, наразі не надано до матеріалів справи у відповідності до вимог п.10.3 договору відповідного сертифікату ТПП України (регіонального ТПП), яким би засвідчувалося виникнення обставин непереборної сили для відповідача та унеможливлення виконання зобов'язань саме за цим договором поставки, як і не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин.
Крім того, в порушення вимог ст.74 ГПК України відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не доведено іншими належними доказами настання форс-мажорних обставин для відповідача саме за договором поставки природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021 та неможливість у зв'язку з цим виконання своїх договірних зобов'язань в частині проведення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ в лютому 2022 року.
А отже, і не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між вказаними обставинами (розпочатими військовими діями Російської Федерації проти України, подальшою тимчасовою окупацією частини території України (в т.ч. з 14.03.2022 с.Коломийчиха Сватівського р-ну Луганської області - зареєстрованої території місцезнаходження відповідача), залишення документації, що стосується спірних правовідносин сторін, на тимчасово окупованій території, прийняття майже через два роки - в грудні 2024 року начальником Коломийчиської сільської військової адміністрації розпоряджень №143-од, №130-ос, у відповідності до яких було вирішено тимчасово призупинити діяльність КНП «Коломийчиський ЦПМСД» з 31.12.2024 на період дії воєнного стану або до окремого розпорядження начальника та звільнити директора КНП «Коломийчиський ЦПМСД») та неможливістю виконання відповідачем зобов'язання з оплати за лютий 2022 року на час виникнення такого обов'язку за договором (в квітні 2022 року), а також в подальшому - протягом майже трьох років до звернення позивача до суду.
За вказаних обставин, а також враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та посилання на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як підтвердження наявності форс-мажорних обставин у відповідача та неможливості у зв'язку із такими обставинами виконання зобов'язань за договором поставки природного газу №11-1179/21-БО-Т від 29.11.2021 в частині проведення розрахунку з позивачем за спожитий в лютому 2022 року природний газ, і відповідно підстави вважати, що строк виконання таких зобов'язань відтерміновується на строк дії форс-мажорних обставин, і сторона звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, судом визнаються необґрунтованими та відхиляються.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ, в т.ч. за послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС за лютий 2022 року у сумі 30'591 грн 78 коп.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2'489 грн 24 коп., обраховані за період з 16.04.2022 по 31.12.2024, та інфляційних втрат в сумі 10'508 грн 84 коп., обрахованих за період з травня 2022 року по грудень 2024 року, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).
Отже, суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 2'489 грн 24 коп. за період з 16.04.2022 по 31.12.2024, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, правомірно підлягають стягненню з відповідача 3% річних, нараховані за період з 16.04.2022 по 31.12.2024 у сумі 2'489 грн 24 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 10'508 грн 84 коп., нараховані за період з травня 2022 року по грудень 2024 року, суд зауважує, що він є обґрунтованим та правильним.
Тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в зазначеній сумі 10'508 грн 84 коп.
Частиною першою ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п.7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 6'461 грн 99 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов'язаннями лютого 2022 року у сумі 6'461 грн 99 коп., нараховані за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, судом встановлено, що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Суд зауважує про те, що ані відповідач, ані третя особа, яка виконує повноваження його засновника, не заявляли клопотання про зменшення судом розміру штрафної санкції, а саме пені. Як уже зазначалося вище, підстави для звільнення від відповідальності відповідача у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором (прострочення проведення розрахунку за спожитий газ в лютому 2022 року) у відповідності до положень п.п.10.1 - 10.3 договору, за висновком суду, є відсутніми, адже учасниками в даному випадку не доведено виникнення обставин форс-мажору та наявність причинно-наслідкового зв'язку.
Згідно з положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Подібні положення містить також ч.3 ст.551 ЦК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення.
В силу наведених вище норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 у справі №905/738/23).
Разом з цим, встановивши та оцінивши обставини у цій справі, наявні в матеріалах докази, суд не вбачає в даному випадку обґрунтованих підстав для реалізації свого права на зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені. Судом враховується наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 30'591 грн 78 коп. за зобов'язаннями лютого 2022 року, яка є доведена; зобов'язання відповідача щодо проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлений йому в цей період природний газ залишились не виконаними повністю; розмір заявленої до стягнення пені в сумі 6'461 грн 99 коп. складає фактично 21% від суми боргу та не є неспівмірним, не свідчить про виконання в даному випадку каральної функції; відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача належного обґрунтування та відповідних доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав (винятковості обставин) для зменшення судом вказаного розміру пені не надали; як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вживав всі належні від нього заходи для виконання зобов'язань (акт залишився відповідачем не підписаним, вмотивована відмова від підписання акту позивачу не надавалась у відповідності до пп.3.5.3 договору, докази звернення відповідача до позивача для реструктуризації боргу чи вчинення інших дій з метою врегулювання наявної заборгованості протягом 3-х років відсутні); будь-які дані про дійсний майновий стан відповідача ані відповідачем, ані третьою особою, суду не представлені.
Враховуючи заявлений позивачем до стягнення з відповідача незначний розмір пені в сумі 6'461 грн 99 коп. за відсутності належних документів про дійсний майновий стан відповідача (його неплатоспроможність, відсутність коштів на рахунках, тощо) суд визнає доводи третьої особи щодо можливості завдання відповідачу значних ускладнень при відновленні його діяльності лише припущеннями та до уваги не приймає.
З огляду на встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу за договором у сумі 30'591 грн 78 коп., пені в сумі 6'461 грн 99 коп., 3% річних в сумі 2'489 грн 24 коп. та інфляційних втрат у сумі 10'508 грн 84 коп.
Судові витрати щодо сплати судового збору за подання позову в сумі 2'422 грн 40 коп., що підтверджуються платіжною інструкцією №0000023738 від 28.01.2025, відповідно до положень ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення 50'051 грн 85 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Коломийчиський центр первинної медико-санітарної допомоги» (вул.Незалежності, раніше - вул.Першотравнева, буд.25, с.Коломийчиха, Сватівський р-н, Луганська область, 92622, ідентифікаційний код 44152484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг за договором у сумі 30'591 грн 78 коп., пеню в сумі 6'461 грн 99 коп., 3% річних в сумі 2'489 грн 24 коп., інфляційні втрати в сумі 10'508 грн 84 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2'422 грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення підписано 01.04.2025.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ